22 липня 2021 року Справа № 915/468/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048)
в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048 (код ЄДРПОУ 43015722)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Т.Б.”, вул. 1 Лінія, 34-А, кв. 68, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 41037990)
про стягнення грошових коштів в сумі 116 611, 57 грн.
за участю представників сторін:
прокурор: Дзюбан О.В., службове посвідчення №058915 видане 21.12.2020 року, дійсне до 21.12.2025 року;
від позивача: Стасюк О.Д., довіреність №6 від 06.01.2021 року;
від позивача: Рижков О.С., без повноважень;
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Миколаївської області звернувся в.о. керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Т.Б.”, в якій просить суд:
1. Стягнути з ТзОВ "В.Т.Б." на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях кошти у загальній сумі 116 611, 57 грн., із яких: орендна плата - 102 180 грн. 78 коп., пеня - 11 365 грн. 37 коп., штраф - 3 065 грн. 42 коп.
2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі (реєстровий № 25878206.1.ААААЛГ090), розташованих по вул. Галини Петрової, 2-А, в м. Миколаєві, укладений 04.08.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "В.Т.Б.".
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/468/21 та визначено головуючим у справі суддю Коваля С.М.
Ухвалою суду господарського суду Миколаївської області від 14.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.05.2021.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.05.2021 року задоволено заяву про самовідвід головуючого у справі.
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 21.05.2021 року № 34 у зв'язку з прийняттям ухвали суду від 21.05.2021 року про самовідвід головуючого судді Коваля С.М. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/468/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 року справу № 915/468/21 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.05.2021 року прийнято справу № 915/468/21 до провадження судді Олейняш Е.М. за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні. Розгляд справи почато спочатку.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.05.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 22.06.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2021 закрито підготовче провадження у справі № 915/468/21. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 22.07.2021 року.
Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 24.05.2021 року, 22.06.2021 року та 22.07.2021 року не забезпечив.
Ухвали господарського суду Миколаївської області від 14.04.2021 року, від 21.05.2021 року, від 24.05.2021 року, від 22.06.2021, надіслані на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Т.Б.”, вул. 1 Лінія, 34-А, кв. 68, м. Миколаїв, 54028 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (арк. 49-51, 74-77, 78-81, 83-85, 94-97).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Ухвали направлялись на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Т.Б.”, вул. 1 Лінія, 34-А, кв. 68, м. Миколаїв, 54028, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 22.07.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція прокуратури.
Позов обґрунтовано тим, що ТзОВ "В.Т.Б." неналежно виконує зобов'язання за укладеним між сторонами договором оренди від 04.08.2017 № РОФ-1592, а саме зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати у період липень 2019 - лютий 2021 року орендної плати за договором, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, а на суми прострочень позивачем нараховано пеню та штраф в порядку п. 3.7, 3.8 договору. Крім того, у зв'язку з істотним порушенням ТОВ "В.Т.Б." умов договору оренди на підставі ст. 651 ЦК України прокуратура просить суд розірвати договір.
2. Правова позиція позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Позивачем подано суду заяву (вх. № 7391/21 від 17.05.2021) в порядку ст. 42 ГПК України, в якій позивач повідомив, що відповідач не виконує зобов'язання щодо сплати орендної плати з липня 2019 по люти1 2021, чим порушує умови п. 3 договору.
11.06.2020 Регіональне відділення направило на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору оренди, проте відповіді не отримало.
Регіональне відділення заявляє про підтримання позову прокуратури.
Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2021 року усно підтримав позовну заяву прокурора та просив її задовольнити.
3. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу ФДМУ від 11.05.2019 року № 445 “Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України” утворено Регіональне відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській області шляхом злиття Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області (п. 1 наказу) (арк. 33-34).
Відповідно до п. 2 наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.
Наказом Фонду державного майна України № 753 від 30.07.2019 року визначено днем початку роботи Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській області 02.08.2019 року (арк. 35).
04.08.2017 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (орендодавець) та ТзОВ «В.Т.Б.» (орендар) укладено договір № РОФ-1592 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Галини Петрової буд. 2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (арк. 11-16).
Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 5 років, та діє з 04.08.2017 року до 04.08.2022 року включно.
Договір підписано та скріплено печатками сторін. Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О. С. (зареєстровано в реєстрі за № 1190).
Додатками до договору, які є невід'ємною і складовою частиною, є: план розміщення орендованого майна, акт приймання-передавання орендованого майна, розрахунок орендної плати, висновок про вартість оцінки майна, що передається в оренду (розділ 12 договору) (арк. 17-20).
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі (реєстровий № 25878206.1.ААААЛГ090) (далі-майно), згідно з планом розміщення орендованого майна (додаток № 1 до договору оренди), розташоване за адресою: вул. Галини Петрової, 2-А (два літера А), м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.05.2017 року і становить за незалежною оцінкою 1 176 490, 00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Відповідно до п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі “Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу”, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2017) 5 976, 57 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України.
Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.3 Договору орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, що підтверджується Актом приймання - передавання від 04.08.2017 року (арк. 19).
21.10.2020 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на адресу відповідача ТзОВ «В.Т.Б.» направлено лист № 11-07-04600 від 13.10.2020, в якому Регіональне відділення вимагало від орендаря сплатити заборгованість з орендної плати та пеню, що виникла за договором (арк. 21-22). Факт направлення листа підтверджується поштовим поверненням (арк. 23).
Як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати, під час дії договору за період користування майном з липня 2019 року по лютий 2021 року відповідачу нараховано орендну плату на загальну суму 102 322, 07 грн. (70 % оренди майна, що належить до сплати орендодавцю) (арк. 24).
Відповідачем 10.07.2019 року проведено оплату в розмірі 141, 29 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за період користування майном з липня 2019 року по лютий 2021 року (20 місяців) становить 102 180, 78 грн. (102 322, 07 грн. - 141, 29 грн.).
Доказів проведення відповідачем оплати орендних платежів за вищевказаний період суду не подано.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який діяв на час спірних правовідносин, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року за № 786 (яка діяла на час спірних правовідносин) у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується, зокрема, за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2021 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказано вище, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з орендної плати становить 102 180, 78 грн. (70 відсотків орендної плати) за період з липня 2019 по лютий 2021 (20 місяців). Суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості в розмірі 102 180, 78 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Отже, відповідачем порушено приписи законодавства та умов п. 3.6 договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення 102 180, 78 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Позивачем нараховано відповідачу 11 365, 37 грн. - пені.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з липня 2019 року по лютий 2021 року. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 16.07.2019 року по 28.02.2021 року. Нарахування пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору по кожному рахунку окремо. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 25).
Отже, нарахування пені в сумі 11 365, 37 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не меншу ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
У зв'язку з тим, що заборгованість відповідача становить більше трьох місяців позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 3 065, 42 грн. (102 180, 78 х 3 %)
Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору (арк. 24). Отже, нарахування штрафу в сумі 3 065, 42 грн. є обґрунтованим та підставним.
Позовна вимога в частині стягнення штрафу є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
3. Щодо вимоги про розірвання договору оренди.
Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов'язань, в тому числі несплата інших обов'язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (постанова КГС ВС від 11.12.2019 у справі № 917/28/19).
При цьому, сплата заборгованості з орендної плати та інших обов'язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб'єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (постанова КГС ВС від 11.12.2019 у справі № 917/28/19).
В спірному випадку умовами п. 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для розірвання договору прокурор визначив несплату орендної плати, яка на час звернення до суду із позовом становила в загальній сумі 102 180, 78 грн. з липня 2019 по лютий 2021 (20 місяців).
Доказів погашення вищевказаної заборгованості суду не подано.
Відповідно до п. 8.2 договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору, в тому числі якщо орендарем прострочено внесення орендної плати до державного бюджету протягом трьох місяців.
Відповідно до п. 10.6 договору чинність договору припиняється внаслідок: достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п. 5.10 Договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору оренди повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до п. 10.8 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Відповідно до п. 10.9 договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Щодо норми статті 782 ЦК України, то Верховний Суд зауважує, що наведена норма передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Тобто, цією нормою передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього в позасудовому порядку (шляхом направлення повідомлення та його одержання наймачем). Згідно з ч. 3 ст. 615 цього Кодексу внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. При цьому, така відмова є правом, а не обов'язком, що жодною мірою не обмежує права наймодавця (орендодавця) з цих підстав (нездійснення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд) звернутися до суду з позовом про розірвання.
Водночас, не можна стверджувати, що лише нездійснення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд свідчить про істотне порушення договору оренди та може бути підставою для його дострокового розірвання в судовому порядку. Верховний Суд звертає увагу, що у ст. 782 ЦК України визначені правові підстави для здійснення односторонньої відмови від договору оренди. Разом з тим, таке право не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір відповідно до ст. 651 ЦК України, зокрема, у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору (істотність порушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку і не можна ототожнювати з правом на відмову), а також не є перешкодою для звернення наймодавця до суду з позовом, якщо предметом договору є комунальне (державне) майно, з підстав, визначених частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (постанова КГС ВС від 11.12.2019 у справі № 917/28/19).
В порядку ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Укладаючи спірний договір оренди, орендар розраховував отримати у користування нежитлові приміщення, які є об'єктами державної власності, відповідно орендодавець розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати у відповідності до умов договору, а тому несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди.
Враховуючи вищевикладене, обставини щодо невиконання відповідачем умов договору оренди в частині обов'язку зі сплати орендної плати більше трьох місяців підряд свідчить про систематичне невиконання умов договору, що завдає істотної шкоди державному бюджету та є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди державного майна.
Таким чином, позовна вимога про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, укладеного 04.08.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "В.Т.Б.", є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 4 540, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Т.Б.”, вул. 1 Лінія, 34-А, кв. 68, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 41037990) на користь позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048 (код ЄДРПОУ 43015722):
- 102 180, 78 грн. (сто дві тисячі сто вісімдесят грн. 78 коп.) - орендної плати;
- 11 365, 37 грн. (одинадцять тисяч триста шістдесят п'ять грн. 37 коп.) - пені;
- 3 065, 42 грн. (три тисячі шістдесят п'ять грн. 42 коп.) - штрафу.
3. Розірвати договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі (реєстровий № 25878206.1.ААААЛГ090), розташованих по вул. Галини Петрової, 2-А, в м. Миколаєві, укладений 04.08.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ "В.Т.Б." за № РОФ-1592.
4. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Т.Б.”, вул. 1 Лінія, 34-А, кв. 68, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 41037990) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340):
- 4 540, 00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати позивачу та прокуратурі після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.08.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш