Ухвала від 19.07.2021 по справі 5015/118/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

19.07.2021 Справа № 5015/118/11

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянувши матеріали заяви ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу “Ж-4”, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ “Управляюча компанія “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “УКР-Алюміній”

у справі № 5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина”, м. Київ,

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач”, с. Коростів Сколівського району Львівської області,

за участю представників, що з'явилися:

заявника (ПАТ "ВНК "Розточчя СТ"): Ганайлюк Борис Антонович,

ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування": Ганайлюк Борис Антонович - керівник,

ПАТ "Львівський завод автонавантажувач": Гаврилюк Олександр Романович,

ФОП Гаврилюк О.Р.: Гаврилюк Олександр Романович,

ТОВ "Укравтозапчастина": Первицький Олександр Васильович,

встановив:

у провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 5015/118/11 в частині розгляду заяви ПАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" від 21.03.2016 р. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.2016 р. з продажу корпусу "Ж-4", заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" та ТзОВ "УКР-Алюміній".

Зокрема, у судовому засіданні 14.07.2021 року розгляд справи відкладено на 19.07.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2021 року Уповноваженою особою учасників боржника Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" подано заяву про вступ у справу третьої особи із власними вимогами на предмет спору. Відповідно до заяви учасник справи зазначає, що у спорі про недійсність аукціону уповноважена особа учасників, яка діє від імені та в інтересах учасників боржника має право заявити власні вимоги на предмет спору до відповідачів: ліквідатора та залучених ним спеціалістів учасників аукціону та до кредиторів якщо вважає що ці особи своїми діями / бездіяльністю нанесли шкоду боржнику. Заявник просить

1) визнати недійсним аукціон із продажу нерухомого майна банкрута ТОВ «УК ЛА» від 17.03.2016р., а саме будівлі адміністративного корпусу під літ."Ж-4", об'єкт житлової нерухомості: НІ. Загальна площа (кв.м): 10369.6 м.кв. РПВН 130885 та застосувати наслідки визнання аукціону недійсним:

2) визнати недійсним договір купівлі продажу нерухомого майна, укладений із переможцем аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр - Алюміній" (код ЄДРПОУ: 39734621, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 79040, Львівська обл., м. Львів, вулиця Конюшинна) про придбання майна з прилюдних торгів серія та номер: 718, виданий 24.03.2016, видавник: Юзва Н.Б., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу та застосувати наслідки недійсності правочину;

3) витребувати майно - будівлю виробничо-промислового корпусу під літ. "Ж-4" (об'єкт житлової нерухомості: Ні Площа: (кв.м): 10168.7 Реєстраційний номер ОНМ: 884033346101) із чужого володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-MET", (код ЄДРПОУ: 42895670, адреса: 45007, Волинська обл., місто Ковель, ВУЛИЦЯ ВАРШАВСЬКА, будинок 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 82630, Львівська обл., Сколівський р-н, село Коростів, вулиця Гірська, будинок 3, ЄДРПОУ - 31148163).

Крім цього, 01.07.2021 року Уповноваженою особою учасників боржника ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" подано заяву про уточнення правового статусу сторін та позовних вимог за заявою про вступ у справу третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, зокрема, в частині власника майна, стосовно якого завлено позовну вимогу про витребування, яким на час подання заяви є Товариство з обмеженою відповідальністю "Тібет", а не Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Мет".

Згідно з матеріалами справи 01.04.2021 року ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” подано заяву про залучення до участі у справі співвідповідачів, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібет», оскільки у період розгляду позову відбулись зміни стосовно опису об'єкта нерухомості, що є предметом аукціону, та перехід права власності, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібет" (код ЄДРПОУ 20854767).

У судових засіданнях представниками присутніх учасників справи висловлювались різні позиції стосовно черговості вирішення зазначених клопотань. Суд зауважує, що зазначені клопотання подані різними учасниками справи та вирішення кожного з них є самостійною процесуальною дією, яка вчиняється залежно від обґрунтування заявленого клопотання, а не від послідовності їх вирішення.

Розглянувши позовну заяву третьої особи, яка подана перед клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача, суд зазначає таке. Статус третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, регламентовано ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Так, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 12.06.2019 року у справі № 916/542/18. Так, позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред'явлення позову, на що безпосередньо вказують положення ч. 5 ст. 49 та ч. 4 ст. 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення ст. 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 зазначеного Кодексу. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті.

Таким чином, Велика Палата зробила висновки про правильне застосування норм права: передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства. Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений, зокрема, в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі N 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі N 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справах N 264/5957/17 (пункт 43) і N 727/2878/19 (пункт 40), від 29 вересня 2020 року у справі N 712/5476/19 (пункт 43), від 9 лютого 2021 року у справі N 381/622/17 (пункт 44).

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17 зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Суд зазначає, що на даний час, після вирішення заяви про зміну предмета позову, предметом позовних вимог, які перебувають у провадженні судді Матвіїва Р.І., згідно із заявою ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р., є визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу “Ж-4”, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ “Управляюча компанія “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “УКР-Алюміній”.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/542/18, суд не може не співставити заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" позовні вимоги із позовними вимогами, що є предметом розгляду в даній справі.

Суд зазначає, що вимоги за заявою ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” не містять вимог застосування наслідків визнання недійсними аукціону та правочину. Проте, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" заявлено вимоги і про визнання недійсним аукціону із продажу нерухомого майна банкрута, і про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, які відповідають предмету спору за позовом ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ”. Тому застосування наслідків визнання аукціону недійсним та застосування наслідків недійсності правочину знаходяться в межах такого спору і їх спільний розгляд, в межах одного судового провадження, є доцільним та допустимим.

Щодо вимоги про витребування майна - будівлі виробничо-промислового корпусу під літ. "Ж-4" із чужого володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Мет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», то суд зауважує, що така спрямована фактично на об'єкт, ширший за предмет позову у спорі, що перебуває на розгляді суду (у складі судді Матвіїва Р.І.). Як вказує Велика Палата, позовна заява має стосуватись саме предмета спору у справі. Проте, це не єдиний критерій, якому має відповідати позовна заява третьої особи. Суд також зазначає, що казана позовна вимога по своїй суті спрямована до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет», адже саме такий суб'єкт повинен вчинити дії по поверненню майна. Суд не вважає обґрунтованими пояснення представника ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” про те, що відповідна вимога заявлена і до Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач”, адже відповідно до сформульованої позовної вимоги вказаний учасник справи є в статусі кредитора у зобов'язанні, саме на його користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібет» мало б вчинити дії по поверненню майна.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібет» залучено до участі у справі як учасника провадження у справі про банкрутство на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 23.05.2019 року. Проте, такий учасник не є відповідачем за позовними вимогами ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ”, які розглядає суд в межах даного провадження, і не може бути таким, оскільки позовних вимог ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет» не заявлено.

Враховуючи зазначену вище позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлену обставину, суд зазначає, що заявлена вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про витребування майна не відповідає критеріям самостійних вимог третьої особи на предмет спору та не може бути прийнята до спільного розгляду з первинними вимогами в даній справі. Водночас, суд звертає увагу, що така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Суд доходить висновку, що заявником частково дотримано вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та заявлено вимоги саме щодо вже існуючого предмету спору в частині вимог про визнання недійсним аукціону із продажу нерухомого майна банкрута ТОВ «УК ЛА» від 17.03.2016р., а саме будівлі адміністративного корпусу під літ."Ж-4", та визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна, укладеного із переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Алюміній", із застосуванням наслідків недійсності відповідного правочину та аукціону.

Також суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України, на відміну від порядку зміни предмету позову, не встановлено особливих вимог щодо порядку подання відповідних заяв на стадії нового розгляду справи та не обмежено таке право відповідною стадією. Крім цього, при розгляді даної справи триває підготовче провадження, тому заява третьої особи з самостійними вимогами подана своєчасно.

Відтак, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" в цій частині в одному провадженні із позовною заявою ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 21.03.2016 р. в даній справі є доцільним. Заява в частині вимог про витребування майна - будівлі виробничо-промислового корпусу під літ. "Ж-4" із чужого володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Тібет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» прийняттю до спільного розгляду із заявою ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” в даному судовому провадженні не підлягає.

Щодо клопотання ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” про залучення до участі у справі співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібет», суд зазначає таке. Так, заявник стверджує, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Тібет" є на даний час власником майна - будівлі виробничо-промислового корпусу під літ. "Ж-4" (об'єкт житлової нерухомості: Ні Площа: (кв.м): 10168.7, реєстраційний номер ОНМ: 884033346101).

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Разом з тим, ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Суд повторно звертає увагу, що у його провадженні знаходиться заява ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р., про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу “Ж-4”, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ “Управляюча компанія “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “УКР-Алюміній”. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібет» не було учасником оскаржуваного аукціону, не було стороною договору купівлі-продажу, який є предметом оскарження за позовом ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ”. Тобто, позовні вимоги ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” не заявлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет». Відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібет» не набуває статусу відповідача у спорі за позовом ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ”. Суд вважає, що безпідставним і недоцільним є залучення до участі у справі співвідповідача за умови відсутності позовних вимог, спрямованих до нього.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що клопотання ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” про залучення до участі у справі співвідповідача є не обґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 45, 47, 48, 49, 180, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1. У задоволенні клопотання ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 31.03.2021 року, поданого суду 01.04.2021 року, про залучення до участі у справі співвідповідача відмовити.

2. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 28.01.2020 року, подану суду 29.01.2021 року, з урахуванням уточнень, поданих 01.07.2021 року, в частині вимог про визнання недійсним аукціону із продажу нерухомого майна банкрута ТОВ «УК ЛА» від 17.03.2016р., а саме будівлі адміністративного корпусу під літ."Ж-4", і застосування наслідків визнання аукціону недійсним, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного із переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Алюміній", і застосування наслідків недійсності правочину, прийняти до провадження.

3. Зазначені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" об'єднати в одне провадження із заявою ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу “Ж-4”, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ “Управляюча компанія “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “УКР-Алюміній” у справі № 50155/118/11.

4. У прийнятті до провадження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" в частині вимог про витребування майна - будівлі виробничо-промислового корпусу під літ. "Ж-4" із чужого володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібет» відмовити.

5. Встановити учасникам справи строк 5 днів з дня отримання даної ухвали для подання відзиву, заперечень, пояснень стосовно прийнятих до провадження позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування".

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текс ухвали складено 03.08.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв