79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.08.2021 справа № 904/4318/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Банзули М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК», м. Львів
про: стягнення заборгованості
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
На розгляд Господарського суду Львівської області 02.06.2021 року за підсудністю з Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» про стягнення заборгованості в розмірі 2 231,70 грн. з яких 811,60 грн. пені та 1420,10 грн. штрафу.
Ухвалою від 07.06.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження. В судове засідання 05.07.2021 року з'явився представник позивача, відповідач явку не забезпечив, розгляд справи відкладено на 02.08.2021 року.
Ухвалою від 30.07.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про участь в судовому засіданні призначеному на 02.08.2021 ркоу в режимі відеоконференції.
Відповідач подав клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 02.08.2021 року ухвалено судове рішення у справі.
Позиція позивача
В порушення умов укладеного сторонами договору №261 від 27.04.2021 року, позивач не отримує паливо по скетч-картках, з причин відсутності коштів на паливних скетч-картках через мережі партнерських АЗС.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару відповідачу відповідно до п. 7.3 договору нараховано пеню та штраф.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено претензію №1 від 16.03.2021 року та відповідь на претензію вих. №1606 від 25.03.2021 року.
Позиція відповідача
Відповідач подав відзив на позовну заяву вх. №17833/21 від 30.07.2021 року та клопотання про поновлення строку на подання відзиву вх. №17834/21 від 30.07.2021 року.
У відзиві відповідач вказує на те, що оскільки поставка товару відбулась (підтверджується видатковою накладною №280420/2 від 06.05.2020 року) нарахування пені за порушення строків постаки товару та штрафу від вартості недотриманого товару є неправомірним, оскільки поставка відбулась в межах строків та та у кількості визначеній договором.
Зі слів відповідача, позивачем не представлено жодних доказів, які б вказували на відсутність коштів на скетч-картках, на приналежність талонів до «КОНДОР ЛОГІСТИК».
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДОР ЛОГІСТИК» та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 27.04.2020 року укладено договір про закупівлю за державні кошти №261, п. 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується у 2020 році поставити (передати) замовникові товар, зазначений у розрахунках та накладних, а замовник прийняти та оплатити такий товар.
Найменування товару: Дизельне паливо скетч-картки (талони) код ДК021-2015 (CPV):09130000-9 Нафта та дистиляти (п. 1.2 договору). Кількість товару: дизельне паливо - 2 480 літрів з кінцевим терміном дії скетч карток не менше ніж один рік з дня поставки товару (п. 1.3 договору). Ціна позову становить 47 020,80 грн. (п. 3.1 договору).
Розділом IV договору передбачено, що розрахунки проводяться замовником на підставі рахунку на оплату товару після підписання сторонами накладної на товар. До рахунку додаються: накладна на фактично отриманий товар.
Позивачем представлено видаткову накладну №280420/2 від 06.05.2020 року з підписами та печатками сторін на виконання договору №261 від 27.07.2020 року, рахунку на оплату №749 від 06.05.2020 року на загальну суму 47 020,80 грн (2 480 л). Сторонами підписано акт приймання передачі паливних карток від 06.05.2020 року згідно видаткової накладної №280420/2 від 06.05.2020 року.
Позивач 16.03.2021 року звертався до відповідача з претензією про добровільне відшкодування пені в розмірі 811,60 грн. та штрафу 1420,10 грн., нараховані на підставі п. 7.3 договору. З претензії вбачається, що станом на 20.01.2021 року замовник позбавлений можливості отримувати паливо по скетч-картках.
З відповіді на претензію вих. №1606 від 25.03.2020 року вбачається проблеми в господарській діяльності ТОВ «КОНДОР ЛОГІСТИК», що вплинуло на виконання зобов'язань по договору, крім того станом на дату претензії існують технічні проблеми в системі відпуску пального та висвітлена пропозиція про відпуск пального частинами.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №261 від 27.04.2020 року про закупівлю дизельного палива у скетч-картках (талони) код ДК021-2015 (CPV):09130000-9 Нафта та дистиляти.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як встановлено судом, умовами договору визначено, що предметом договору є насамперед дизельне паливо, а не безпосередньо скетч-картки (талони), оскільки такі в подальшому підлягають реалізації на автозаправних станція та мають діяти не менше як рік з дня поставки товару.
Паливна картка (талон, бланк-дозвіл) - емітований постачальником та захищений від підробки документ внутрішнього обігу, який підтверджує право покупця на нафтопродукти і надає можливість її власнику/пред'явнику отримати від продавця нафтопродукти за умови її пред'явлення в мережі АЗС. Паливна картка не є платіжним засобом. Наявність паливної картки дозволяє її пред'явнику фактично отримати товар.
Таким чином, факт підписання сторонами видаткової накладної №280420/2 від 06.05.2020 року не свідчив про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Позивач отримав талони, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар в кількості 1070 літрів пального по талонам на загальну суму 20 287,20 грн.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.
Підпунктами 7.3 договору передбачено сплату пені в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 811,60 грн., штраф в сумі 1 420,10 грн.
Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
Як вбачається з розрахунку суми позову, позивачем нараховано пеню на суму заборгованості із розрахунку 0,1% від простроченої суми, за кожний день прострочення, однак, не враховано обмеження - не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» судом проведено перерахунок суми пені. Відповідно до проведеного перерахунку розмір пені повинен становити 273,46 грн.
За таких обставин, враховуючи відповідь на претензію де відповідач визнає проблематику відпуску пального, не спростовує факт існування такої відповіді та висвітленої в ній інформації, суд робить висновок про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення пені та штрафу.
Враховуючи вищенаведене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Заперечення відповідача викладені ним у відзиві не спростовують позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що позивачем подано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази на підтвердження позовних вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 273,46 грн. пені та 1420,10 штрафу, обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1520 від 21.04.2021 року.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (79044, м.Львів, вул.Єфремова, буд. 84, офіс 1Б; ідентифікаційний код 39046990) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) 273,46 грн. пені, 1 420,10 грн. штрафу та 2270,00 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.08.2021 року.
Суддя З.В. Горецька