79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.07.2021 справа № 914/1304/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянувши справу
за позовом: Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, м. Ізмаїл, Одеська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик", м. Львів,
предмет спору: стягнення 66 760,20 грн.,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору про закупівлю товарів за державні кошти № 171 від 17.11.2020 року,
за участю представників:
позивача: Самусєва Олена Миколаївна - представник на підставі довіреності № 29 від 15.03.2021 року,
відповідача: не з'явився.
13.05.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" про стягнення 66 760,20 грн.
Ухвалою суду від 17.05.2021 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 10.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
02.06.2021 року позивачем долучено документи до матеріалів справи, а 15.07.2021 року подано докази надіслання відповідних документів іншій стороні.
29.06.2021 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи; 14.07.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання та заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
У судовому засіданні 14.07.2021 року відкладено розгляд справи на 21.07.2021 року.
У судовому засіданні 21.07.2021 року за участю представника позивача судом розглянуто клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заявляючи клопотання, відповідач стверджує, що місцем здійснення адвокатської діяльності представника відповідача Богославця О.М. є м. Івано-Франківськ, і місцем реєстрації відповідача - м. Львів. Конкретних обставин, які б підтверджували причини пропуску строку на подання відзиву, у клопотанні не зазначено.
Як вказує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 640/10413/19, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони.
Жодних обставин, які б відповідали зазначеним критеріям, відповідачем не наведено. Відтак, у суду немає підстав визнавати причин пропуску строку на подання відзиву поважними, а відповідно і поновлювати відповідачу пропущений ним процесуальний строк.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, поданий відповідачем відзив вважається поданим із пропуском процесуального строку (строк закінчився 29.06.2021 року). Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо неявки представника відповідача у судове засідання 21.07.2021 року, суд зазначає таке.
14.07.2021 року відповідачем подано заяву про проведення розгляду справи за відсутності його представника. Згідно з відстеженням поштового виправлення за трек-кодом 7901414013972 поштова відправлення вручене адресату (Товариству з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик") 12.07.2021 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Причинами для відкладення розгляду справи визначено, зокрема, неявку в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання та про розгляд даної справи. Відповідно до ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач скористався передбаченим законом правом.
Відтак, суд не вважає неявку представника відповідача у дане судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 21.07.2021 року судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач стверджує, що ТОВ «Кондор Логістик» не виконує свої обов'язки відповідно до умов договору № 171 від 17 листопада 2020 року, у зв'язку з чим водії виконавчого комітету не мають можливості своєчасно заправляти автомобілі пальним по скретч-картам, приданими у відповідача. Позивач зазначає, що звертався до відповідача та до ТОВ «Вог Кард» із претензіями, проте, умови договору продовжують не виконуватися, у зв'язку з чим заборгованість за договором становить 66 760, 20 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву із пропуском процесуального строку без поважних причин, тому суд відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
17.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (згідно з договором - продавець, відповідно до обставин справи - відповідач) та Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради (згідно з договором - покупець, відповідно до обставин справи - позивач) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № 171, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання передати покупцю у власність бензин марки А-95 у скретч-картах (надалі - товар), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар - відповідно до п. 1.1 договору - 5 000 л, вартістю з ПДВ 105 300,00 грн.
Згідно з п. 1.3 договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Згідно з п. 2.1 договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов договору.
Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити продавця протягом 5 банківських днів, після отримання товару.
Згідно з платіжним дорученням № 658 від 03.12.2020 року позивач сплатив відповідачу 105 300,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товарів - до 31.12.2020 року, але продавець залишає за собою право поставити товар достроково.
Одним із обов'язків продавця є забезпечення поставки товарів у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1).
Як вбачається зі службових документів від 23, 25, 26, 27 та 28 січня 2021 року, 01, 04, 05, 09, 16, 17 лютого 2021 року, 11 та 12 березня 2021 року, 16 квітня 2021 року, по послугах картки обмеження: залишки відсутні (картка НОМЕР_1 ).
Із довідки Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 0029 від 19.04.2021 року вбачається, що із передбачених договором 5 000 літрів пального було видано 1 830 літрів, вартістю 38 539,80 грн., у зв'язку з чим залишок становить 3 170 літрів, вартістю 66 760,20 грн. На підтвердження кількості та вартості використаного пального позивачем долучено копії звітних відомостей та фіскальних чеків за період січень, грудень 2020 року, січень 2021 року.
Так, позивачем придбано паливо згідно з талонами 04.12.2020 року в кількості 200 літрів, 07.12.2020 року - 20 літрів, 10.12.2020 року - 80 літрів, 11.12.2020 року - 80 літрів, 14.12.2020 року - 20 літрів, 21.12.2020 року - 20 літрів, 22.12.2020 року - 50 літрів, 23.12.2020 року - 80 літрів, 25.12.2020 року - 110 літрів, 31.12.2020 року - 70 літрів, 03.12.2020 року - 60 літрів, 07.12.2020 року - 50 літрів, 08.12.2020 року - 90 літрів, 09.12.2020 року - 30 літрів, 10.12.2020 року - 30 літрів, 11.12.2020 року - 120 літрів, 21.12.2020 року - 240 літрів, 22.12.2020 року - 40 літрів, 28.12.2020 року - 40 літрів, 29.12.2020 року - 40 літрів, 30.12.2020 року - 20 літрів, 04.01.2021 року - 60 літрів, 05.01.2021 року - 20 літрів, 11.01.2021 року - 20 літрів, 12.01.2021 року - 20 літрів, 13.01.2020 року - 20 літрів, 14.01.2020 року - 40 літрів, 15.01.2020 року - 20 літрів, 18.01.2020 року - 20 літрів, 04.01.2021 року - 30 літрів, 06.01.2021 року - 40 літрів, 07.01.2021 року - 40 літрів, 09.01.2021 року - 30 літрів, 14.01.2021 року - 80 літрів (всього 1 830 л).
20.01.2021 року начальник адміністративно-господарського відділу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради у службовій записці в.о. Ізмаїльського міського голови Ізмаїльського району Одеської області повідомив, що з січня поточного року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» не виконує своїх прямих обов'язків щодо надання вказаних у договорі послуг № 171 від 17.11.2020, у зв'язку з чим водії виконкому не можуть своєчасно заправляти по скретч-карті пальним автомобілі.
Претензією № 04/24-57 від 21.01.2021 року позивач звернувся до відповідача із проханням виконати свої зобов'язання щодо своєчасного заправлення пальним автомобілів виконавчого комітету Ізмаїльського міської ради згідно з умовами договору № 171 від 17 листопада 2020, про що надати відповідь у місячний строк з дня отримання претензії. У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив, що відбуваються технічні несправності на сервері, який здійснює зв'язок, облік та видачу палива на АЗС, що у свою чергу спричинило відмову у реалізації пального; ТОВ «Кондор Логістик» не відмовляється від виконання зобов'язання з відпуску пального та вживає усіх необхідних заходів для можливості заправки транспортних засобів; кошти, сплачені покупцем перераховано на рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю «Вог Кард» для реалізації пального на АЗС.
ТОВ «Вог Кард» листом № 177 від 09.03.2021 року повідомив позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" як постачальник по договору є володільцем паливних карток, тобто самостійно здійснює керування параметрами (умовами) використання карток в особистому кабінеті (система віддаленого доступу володільця паливних карт до окремо визначених параметрів (умов) використання карток, користування якою здійснюється ним через веб-сайт.
Листом № 01/13-318 від 22.03.2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із проханням виконати умови договору № 171 від 17 листопада 2020, які відповідають умовам тендерної пропозиції щодо своєчасного заправлення пальним автомобілів виконавчого комітету міської ради Ізмаїльського району Одеської області, або повернути гроші у розмірі 66 760,20 грн.
У відповідь на таку претензію відповідач надав лист вих. № 1681 від 30.03.2021 року з проханням продовження виконання договірних зобов'язань щодо відпуску пального до 31.12.2021р. та з повідомленням, що відповідач не відмовляється від своїх зобов'язань. Відповідь позивача щодо погодження умов відстрочення виконання зобов'язань відповідача у матеріалах справи відсутня.
Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача товар - бензин марки А-95 у скретч-картах в кількості 5 000 л, вартістю 105 300,00 грн., які позивачем сплачено 03.12.2020 року. Договором передбачено, що покупець оплачує товар протягом п'яти днів після отримання товару (п. 4.1). Згідно з умовами п. 5.2 договору вбачається, що передача покупцю товару здійснюється продавцем на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-карт. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у скретч-карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому продавець не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.
Відповідно до п. 5.3 договору покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі.
Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі 03.12.2020 року, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Так, відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товарів - до 31.12.2020 року. Суд звертає увагу, що враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання скретч-карток, мету придбання таких - мати можливість їх пред'явлення на АЗС для отримання палива у погодженій кількості та у межах строку дії таких карток, у погоджений договором строк - 31.12.2020 року позивачу мали бути передані картки, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред'явленні картки на АЗС. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій позивача для отримання палива на АЗС при пред'явленні карток. Відсутність палива на АЗС, технічні збої в системах оператора чи відсутність співпраці між відповідачем і АЗС не можуть вважатись об'єктивними обставинами неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, оплачених позивачем у повному обсязі. Як встановлено вище, позивачу передано скретч-картки (бензин у скретч-картках), проте, лише частина з них виявилась придатними для їх отоварювання, що не спростовано належними і допустимими доказами відповідачем.
Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Суд звертає увагу, що із листування сторін вбачається, що відповідач не заперечив факту неналежного виконання своїх зобов'язань перед позивачем, а відповідні дії (неможливість здійснення відпуску пального на АЗС та прострочення відповідача) пояснюються відповідачем технічними несправностями на сервері, карантинними заходами, у зв'язку з чим просив у позивача продовження виконання договірних зобов'язань щодо відпуску пального до 31.12.2021 року. Позивачем не прийнято вказаної пропозиції та подано позовну заяву про стягнення суми коштів у розмірі 66 760,20 грн. як вартості палива, не придбаного на АЗС по картках, куплених у відповідача.
Суд також враховує, що претензією від 22.03.2021 року позивач вимагав у відповідача виконати умови договору щодо своєчасного заправлення пальним автомобілів виконавчого комітету міської ради Ізмаїльського району або повернути гроші у розмірі 66 760,20 грн. Не отримавши згоди позивача щодо продовження виконання договірних зобов'язань щодо відпуску пального до 31.12.2021 року, грошові кошти позивачу не повернуті. Протилежного жодною зі сторін суду не підтверджено.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо реалізації ним придбаних у відповідача сктреч-карток лише частково - в обсязі 1 830 літрів, вартістю 38 539,80 грн., та неможливості реалізації решти - на суму 66 760,20 грн.
Відтак, обставину неможливості реалізувати частину карток, придбаних у відповідача, суд визнає доведеною та не спростованню. Наведене не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами, адже, здійснюючи повну оплату товару - пального у скреч-картках, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС, обов'язок забезпечення здійснення якого належить відповідачу.
Також суд зазначає, що поведінка відповідача (коли сторона у відзиві висловлює позицію про неможливість ідентифікації квитанцій, наданих позивачем, щодо відмови по послузі, тоді як в попередньому листуванні з позивачем заперечень стосовно неможливості здійснення операцій по отоваренню талонів не заперечується, а навпаки визнається та пропонуються умови відстрочення виконання зобов'язання) не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель - правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено судом вище, та не спростовано відповідачем, із претензій позивача вбачаєтеся, що позивач вимагав у відповідача як виконання умов договору належним чином, так і повернення грошових коштів у розмірі 66 760,0 грн. Відповідна сума є вартістю нереалізованих карток на пальне, придбаних у відповідача. Суд зауважує, що відповідаючи на претензії позивача, відповідач не висловлював заперечень стосовно кількості нереалізованих карток.
Суд звертає увагу, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути придбаний згідно з умовами договору на АЗС. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" (ідентифікаційний код юридичної особи 39046990, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84, квартира 1Б) на користь Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04056983, 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 62) 66 760,20 грн. заборгованості та 2 270,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02.08.2021 року.
Суддя Р.І. Матвіїв