вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" липня 2021 р. м. Київ Справа № 911/624/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7, код 38748607)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Квітнева, 15-А, код 37744753)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» (77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Коцюбинського, 2, кв. 40, код 25654205)
3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
4. Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ПРО-ПЛЮС» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Квітнева, 15-А, код 43244790)
про стягнення 272 122 017, 48 грн. (що за курсом продажу на міжбанку станом на 26.02.2021 становить 9 732 547,12 дол. США)
за участю представників сторін:
від позивача - Кулібаба О.О.;
від відповідачів 1, 2, 4 - не з'явились
від відповідача 3 - не з'явились.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» (відповідач-2), ОСОБА_1 (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ПРО-ПЛЮС» (відповідач-4) про стягнення 272 122 017, 48 грн. (що є еквівалентом 9732547,12 дол. за курсом продажу долара США на міжбанку на 26.01.2021, який складає 27,96 грн. за 1 дол. США), з яких: 5 334 690,89 дол. США основного боргу, 446 798,63 дол. США 3% річних та 3 951 057,60 дол. США пені.
В обґрунтування поданого позову, позивач зазначив про неповне виконання грошового зобов'язання перед позивачем, що виникло на підставі Договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015, наявність солідарного обов'язку відповідача-1 та відповідача-2, а також наявність субсидіарного обов'язку у відповідача-4.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви.
26.03.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків у справі № 911/624/21.
29.03.2021 аналогічне клопотання надійшло через канцелярію Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/624/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 29.04.2021.
19.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідачів 1, 2, 4 надійшов відзив на позовну заяву.
Крім того від представника відповідачів 1, 2, 4 надійшло клопотання про закриття провадження, яке обґрунтоване тим, що у відповідачів з 18.06.2018 відсутні боргові зобов'язання перед позивачем, а отже відсутній предмет спору.
До того, як зазначено у клопотанні, громадянин ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого до клопотання долучено копію свідоцтва про смерть від 26.02.2016 серії НОМЕР_2 .
Розглянувши подане клопотання суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2021 у справі № 911/624/21 відкладено підготовче засідання у на 27.05.2021.
27.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій ТОВ «БУДИНОК КРАУССА» просило суд стягнути солідарно з ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО», ТОВ Торговий дім «АГРОЦЕНТР», ОСОБА_1 та ТОВ «ФОТОН ПРО-ПЛЮС» на користь ТОВ «БУДИНОК КРАУССА» грошові кошти у сумі 160 489 399,11 грн., що є еквівалентом 5 821 160,65 доларів США за офіційним курсом продажу на Міжбанку станом на 27.05.2021, з яких сума боргу - 147 082 709,69 грн. (5 334 882,47 доларів США по курсу продажу Міжбанку станом на 27.05.2021 27,57 грн. за 1 долар США) та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України - 13 406 689,42 грн. (486 278,18 доларів США по курсу продажу Міжбанку станом на 27.05.2021 27,57 грн. за 1 долар США), та стягнути пеню у сумі 109 333 148,62 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
З урахуванням викладеного, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Також 27.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли клопотання про долучення письмових доказів, витребування документів та залучення третіх осіб.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2021 у справі № 911/624/21 відкладено підготовче засідання на 17.06.2021 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Підготовче засідання, призначене на 17.06.2021, не відбулося. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2021 у справі № 911/624/21 наступне підготовче засідання призначено на 08.07.2021.
08.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про виправлення описки у заяві про зменшення позовних вимог від 27.05.2021 у справі № 911/624/21.
15.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про визнання недійсними правочинів, пов'язаних з предметом спору.
У зазначеній заяві позивач вказує на те, що 22.04.2021 на його адресу надійшов відзив на позовну заяву із письмовими доказами вчинення від імені позивача цілої низки правочинів, про існування яких позивачу до цього часу відомо не було, а саме:
договір про відступлення права вимоги від 18.06.2018 № 18/06-2018;
договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 18.06.2018 № 2018/06;
договір про переведення боргу від 18.06.2018;
договір про переведення боргу від 18.06.2018 № 06/07-2018.
Позивач зазначає, що зазначені договори не є належними, допустимими та достовірними доказами з огляду на те, що такі документи від імені ТОВ «БУДИНОК КРАУССА» підписані особою, яка протиправним шляхом стала директором та, відповідно, у якої не виникло повноважень на укладення будь-якого роду правочинів від імені позивача.
17.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідачів 1, 2, 4 надійшли відзив на заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а також клопотання про визнання поданих позивачем доказів недопустимими.
08.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення до заяви про визнання недійсними правочинів, пов'язаних з предметом спору.
Розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника позивача про долучення письмових доказів, витребування документів та залучення третіх осіб, подане через канцелярію Господарського суду Київської області 27.05.2021, суд вирішив задовольнити частково та визнати причини пропуску позивачем строку на подання письмових доказів поважними та долучити до матеріалів справи у якості письмових доказів копії документів згідно переліку, вказаного у вищезазначеному клопотанні, витребувати у ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО», ТОВ Торговий дім «АГРОЦЕНТР» на момент розгляду справи по суті оригінали наступних документів: протокол рішення загальних зборів учасників позивача №18/06 від 18.06.2018; договір про відступлення права вимоги №18/06-2018 від 18.06.2018; договір про переведення боргу №06/07-2018 від 18.06.2018; акт звірки розрахунків від 18.06.2018; лист позивача №07/2018 від 18.06.2018.
Щодо залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Приватного підприємства «Ковераж» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, корп. 1, код ЄДРПОУ: 41100957) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Новітні технології» (77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, буд. 20, оф. 1, код ЄДРПОУ: 37837947) суд зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступати у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання в частині залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 Приватного підприємства «Ковераж» та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Новітні технології» з огляду на відсутність належних обґрунтувань зі сторони позивача щодо залучення вищезазначених осіб в розумінні статті 50 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2021 у справі № 911/624/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2021.
20.07.2021 від представника відповідачів 1, 2, 4 через канцелярію суду надійшла заява про неможливість надання до суду оригіналів витребуваних документів, з огляду на те, що у Бучанському РУП ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12021110200000083 від 27.01.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
19.05.2021 слідчим суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області в межах зазначеного кримінального провадження (справа № 369/6524/21) було постановлено ухвалу, якою було задоволено клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області про тимчасовий доступ до речей і документів до матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021110200000083 від 27.01.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, було надано слідчому групи слідчих - начальнику відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області Макаровій Ірині Сергіївні, слідчому групи слідчих Бучанського РУП ГУ НП в Київській області лейтенанту поліції Чернецю Антону Андрійовичу, слідчому групи слідчих Бучанського РУП ГУ НП в Київській області майору поліції Громадському Богдану Анатолійовичу доступ на тимчасовий доступ до речей та документів з можливістю вилучення оригіналів таких документів, серед яких, в тому числі витребувані судом оригінали:
протоколу рішення загальних зборів учасників ТОВ «БУДИНОК КРАУССА» від 18.06.2018 №18/06;
договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 № 18/06-2018;
договору про переведення боргу від 18.06.2018 № 06/07-2018;
акту звірки розрахунків від 18.06.2018;
листа ТОВ «БУДИНОК КРАУССА» від 18.06.2018 № 07/2018.
28.05.2021 оригінали вищезазначених документів, як і низку інших паперів, було вилучено у ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО», що підтверджується копіями доданих до даної заяви протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 28.05.2021 та опису речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді суду від 28.05.2021.
Як зазначив представник відповідачів, у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» оригіналів витребуваних документів ніколи не було, оскільки воно не є розпорядником та підписантом цих документів.
Також від представника відповідачів 1, 2, 4 надійшла заява про застосування позовної давності; відзив на заяву позивача про визнання недійсними правочинів, пов'язаних з предметом спору та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідачів 1, 2, 4.
22.07.2021 від представника позивача надійшли письмові пояснення.
Відповідачі, які були повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання 22.07.2021 не з'явились.
В судовому засіданні 22.07.2021, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представник позивача виступив з заключним словом, в якому посилався на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
22.07.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» (первісний кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» (новий кредитор) та публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» (боржник, банк) було укладено договір про відступлення права вимоги.
Згідно з п. 2.1 цього договору, за відступлення права вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» було зобов'язано сплатити позивачу компенсацію вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 5 803 677,96 доларів США.
У п. 2.2 даного Договору сторони погодили, що Новий кредитор перераховує Первісному кредитору компенсацію в термін до 01.04.2018 (включно), з розстроченням платежів, сума до сплати визначається за курсом Міжбанку на дату здійснення платежу.
Відповідно до п. 2.3 Договору виплата компенсації вартості відступлених прав розстрочена за таким графіком:
з 01.02.2018 по 01.03.2018 - 2 901 838,98 доларів США;
з 01.03.2018 по 01.04.2018 - 2 901 838,98 доларів США.
З огляду на п. 2.4 Договору виконання зобов'язань нового кредитора перед первісним має забезпечуватись:
іпотекою земельної ділянки кадастровий номер 6524755500:02:001:0050, належної товариству з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО»;
іпотекою сонячної електростанції «Лазурне» та споруд із системами кріплень, належної товариству з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО»;
заставою майнових прав на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» в розмірі 29,5%, що належать Товариству з обмеженої відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Галпласт+»;
заставою майнових прав на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» в розмірі 70,5% що належать Товариству з обмеженої відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укренерго-Сервіс»;
порукою фізичної особи ОСОБА_1 .
Пунктом 2.5 Договору сторони встановили, що порушення новим кредитором графіку виплати компенсації вартості відступлених прав та/або строків чи порядку сплати процентів за користування грошовими коштами надає первісному кредитору право вимагати дострокової виплати всієї суми компенсації вартості відступлених прав (або її частини), а у випадку невиконання такої вимоги, отримати задоволення за рахунок предмету забезпечення (заставлені майнові права, предмет іпотеки, тощо) або за рахунок поручителя.
На виконання умов вищезазначеного договору, 22.04.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА», Національним університетом «Львівська політехніка», фізичною особою ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» було укладено договір поруки № 1-СЕ.
За умовами п. 1.1 цього Договору поручитель поручається перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за правочином, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому
Пунктами 1.3 та 2.1 Договору сторони визначили, що у разі порушення боржником умов виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед ним згідно з умовами відповідного правочину, в порядку, передбаченому цим договором, у такому разі боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
20.09.2017 товариством з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА», товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» було укладено ще один договір поруки з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА», товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» та публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК».
Пунктом 2.1 договору поруки сторони визначили, що у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, поручитель зобов'язаний самостійно виконати обов'язок боржника перед кредитором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок кредитора.
20.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» уклало з товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» договір № 3/2017, за умовами пункту 2 якого поручитель прийняв на себе зобов'язання в часткове виконання боржником свого обов'язку перед кредитором за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015 сплатити кредитору 124 000 000,00 грн.
На виконання умов зазначеного договору товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» 15.11.2017 було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у сумі 24 000 000,00 грн, що вбачається з доданої до позовної заяви копії виписки по рахунку № НОМЕР_3 з 15.11.2017 до 14.05.2017 та що підтвердив сам позивач у позовній заяві.
У подальшому 14.05.2018 товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» було перераховано на рахунок позивача ще 10 000 000,00 грн., чого також не заперечує позивач та що підтверджується доданою до позовної заяви копією виписки по рахунку № НОМЕР_3 з 14.05.2018 до 14.05.2018.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачами усіх вищенаведених зобов'язань, він 18.02.2021 направив останнім вимогу про негайне виконання грошового зобов'язання від 15.02.2021, яка залишилася невиконаною, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою.
У відповідності до наявних заяві про зменшення позовних вимог розрахунків загальний розмір заборгованості складає 160 489 399,11 грн., що є еквівалентом 5 821 160,65 доларів США за офіційним курсом продажу на Міжбанку станом на 27.05.2021, з яких сума боргу - 147 082 709,69 грн. (5 334 882,47 доларів США по курсу продажу Міжбанку станом на 27.05.2021 27,57 грн. за 1 долар США) та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України - 13 406 689,42 грн. (486 278,18 доларів США по курсу продажу Міжбанку станом на 27.05.2021 27,57 грн. за 1 долар США) та 109 333 148,62 грн. пені, які позивач і просить стягнути солідарно з відповідачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
18.06.2018 загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» було прийнято рішення, оформлене протоколом № 18/06, яким було вирішено дати згоду на відступлення права вимоги в сумі 90 000 000,00 грн., яке належить товариству, на користь приватного підприємства «КОВЕРАЖ».
18.06.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» (первісний кредитор) в особі генерального директора ОСОБА_3, товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» (боржник) та приватним підприємством «КОВЕРАЖ» (новий кредитор) згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України було укладено договір про відступлення права вимоги № 18/06-2018, за умовами п. 1.2. якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги у Боржника компенсації вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 90 000 000,00 грн. Вказане право вимоги належить первісному кредитору на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладеного між первісним кредитором, новим кредитором та АТ «ЗЛАТОБАНК».
18.06.2018 приватним підприємством «КОВЕРАЖ» (первісний кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» (боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» (новий кредитор) згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 2018/06, за умовами п. 1.2. якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги у Боржника компенсації вартості прав вимоги в національній валюті України - гривнях в загальному розмірі, еквівалентному 90 000 000,00 грн. Вказане право вимоги належить первісному кредитору на підставі договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладеного між первісним кредитором, новим кредитором та AT «ЗЛАТОБАНК».
На виконання умов зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» оплатило вартість відступлення права вимоги та перерахувало на рахунок приватного підприємства «КОВЕРАЖ» 90 000 000,00 грн.:
27 000 000,00 грн. сплачено 20.06.2018, що підтверджується копією доданого до відзиву платіжного доручення від 20.06.2018 № 4;
25 000 000,00 грн. сплачено 21.06.2018, що підтверджується копією доданого до відзиву платіжного доручення від 21.06.2018 № 5;
25 000 000,00 грн. сплачено 21.06.2018, що підтверджується копією доданого до відзиву платіжного доручення від 21.06.2018 № 6;
13 000 000,00 грн. сплачено 22.06.2018, що підтверджується копією доданого до відзиву платіжного доручення від 22.06.2018 № 7.
18.06.2018 товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» (новий боржник), товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» (первісний боржник) та приватним підприємством «КОВЕРАЖ» (новий кредитор) відповідно до вимог ст. 520 ЦК України було укладено договір про переведення боргу, за умовами п. 1.2 якого первісний боржник переводить борг за договором про відступлення прав вимоги від 12.02.2015, укладеним між первісним кредитором, новим кредитором та AT «ЗЛАТОБАНК», договір відступлення права вимоги від 18.06.2018 № 18/06-2018 (основний договір), укладеного між первісним кредитором, боржником та новим кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання сплатити новому кредитору компенсацію вартості прав.
18.06.2018 товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Новітні технології» (новий боржник), товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» в особі генерального директора ОСОБА_3 (кредитор) відповідно до вимог ст. 520 ЦК України було укладено договір про переведення боргу № 06/07-2018 за умовами п. 1.2 якого первісний боржник перевів борг за договором про відступлення прав вимоги від 12.02.2015, укладеним між первісним кредитором, новим кредитором та AT «ЗЛАТОБАНК», а новий боржник прийняв на себе зобов'язання сплатити новому кредитору компенсацію вартості прав вимоги за основним договором в національній валюті України - гривнях з розрахунку за курсом Міжбанку в загальному розмірі, еквівалентному 29 308 772,00 грн., а також виконати всі інші зобов'язання первісного боржника, передбачені основним договором та вимогами законодавства. Внаслідок укладення даного договору новий боржник набув прав та обов'язків нового кредитора за основним договором.
У свою чергу, позивач зазначив, що станом на 14.06.2018 засновниками позивача були Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «М-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 37967769, та компанія - нерезидент БАРРОНО ХОЛДИНГЗ ЛІМІТЕД (BARRONO HOLDINGS LIMITED), яка створена за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер 318347.
Не зважаючи на це, за твердженням позивача, 15.06.2018 та 18.06.2018, без відома зазначених засновників, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено ряд змін стосовно позивача, серед яких зміна складу засновників та керівника реєстраційна дія N912771070011006601 від 15.06.2018.
Позивач вказує, що з огляду на те, що дійсні засновники будь-яких рішень щодо відчуження належних їм корпоративних прав та/або зміни директора не приймали, одним із засновників - Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «М-КАПІТАЛ» до Міністерства юстиції України було подано скаргу про скасування незаконних реєстраційних дій, за результатом розгляду якої Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановлено, що такі реєстраційні дії проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме встановлено, що державний реєстратор здійснив зміну відомостей щодо позивача без наявності відповідних документів, та наказом Міністерства юстиції України від 03.07.2018 № 2259/5 усі незаконно проведені реєстраційні дії щодо зміни складу засновників та директора позивача (в тому числі і реєстраційна дія №12771070011006601 від 15.06.2018) були скасовані.
Позивач наголошує на тому, що скасування реєстраційної дії передбачає її анулювання, а тому, на думку позивача, ОСОБА_2 не набував ані прав учасника позивача, ані статусу директора позивача та, відповідно, не був уповноваженою особою на прийняття будь-яких рішень та укладення будь-яких правочинів від імені ТОВ «БУДИНОК КРАУССА».
З огляду на викладені обставини позивач вважає, що протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» від 18.06.2018 № 18/06 не є належним доказом.
Як далі вказує позивач, листом від 20.05.2021 № 02/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко Марія Олександрівна, яка начебто посвічувала підпис ОСОБА_3 на вказаному протоколі, повідомила, що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко Марії Олександрівни, за реєстровим номером 3117 не зареєстровані нотаріальні дії стосовно засвідчення справжності підпису ОСОБА_3 , зазначені нотаріальні дії нею не вчинялись, оскільки особа ОСОБА_3 не зверталась до неї за вчиненням зазначених нотаріальних дій.
Дізнавшись про вказані події, позивач звернувся до Слов'янського відділу поліції ГУНП у Донецькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке має ознаки злочину, передбаченого ст. 190, 2062, 358 Кримінального кодексу України.
На підтвердження чого позивач надав заяву про вчинення кримінального провадження від 20.06.2018 та ухвалу слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27.06.2018 у справі № 243/5758/18.
Також позивач зазначає, що 18.06.2018 у м. Київ між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА», Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» та Приватним підприємством «КОВЕРАЖ» укладено договір про відступлення права вимоги № 18/06-2018, згода на укладення якого фактично надана лише 19.06.2018, оскільки протокол із засвідченим підписом мав би передувати укладенню такого договору, з огляду на що позивач вважає, що на день укладення договору про відступлення права вимоги № 18/06-2018 було відсутнє волевиявлення на його укладення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА», то вказаний правочин підлягає визнанню недійсним.
Також позивач стверджує, що на недостовірність вищевказаних письмових доказів вказує і те, що в один день між одними й тими ж особами укладено три правочини у різних містах України, а саме: ОСОБА_3 18.06.2018 у м. Слов'янськ склав протокол № 18/06 при цьому його підпис на ньому засвідчено лише 19.06.2018 у м. Київ, уклав та підписав у м. Київ договір про відступлення права вимоги №1 8/06-2018 та договір про переведення боргу № 06/07-2018 у м. Рогатин.
Відстань між вказаними містами України є досить значною та, на думку позивача, виключає можливість одночасного перебування ОСОБА_3 в таких містах для укладення спірних правочинів.
Як стверджує позивач, відтиски печатки від імені позивача на наданих відповідачами копіях документів істотно відрізняються від відтиску дійсної печатки позивача, що наявна на оригіналах, в тому числі договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015, договору поруки від 22.04.2015 № 1-СЕ, договору іпотеки нерухомого майна від 22.04.2015 № 4-СЕ, договорі про надання правової допомоги від 01.02.2021 та яка, з його слів, за весь час існування юридичної особи позивача не змінювалася.
На підтвердження вказаних вище обставин, позивачем надано до суду висновок експерта від 25.05.2021 №50.
Позивач також зазначає, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 відповідач-1 був ознайомлений зі змістом діючого Статуту позивача, протоколу позивача, яким надано згоду на його укладення, йому було достеменно відомо перелік засновників позивача, серед яких є компанія - нерезидент та, відповідно, був ознайомлений із порядком укладення позивачем тих чи інших угод, формою протоколів, що оформлювалися позивачем, а тому у нього мали б виникнути сумніви щодо наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення такого роду правочинів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДИНОК КРАУССА» вказує також на те, що недобросовісність відповідача-1 обумовлюється також тією обставиною, що будучи повідомленим позивачем про незаконні реєстраційні дії листом від 21.06.2018, перший не лише не вчинив жодних дій, спрямованих на розірвання чи спростування у інший спосіб тих договорів, які були укладені з неуповноваженою особою, або на з'ясування обставин, за яких така особа нібито набула право представляти позивача, але навіть не повідомив позивача про факт укладення таких правочинів.
Окрім того, останній зазначає, що договір про відступлення права вимоги № 18/06-2018 укладено явно не в інтересах позивача, адже за його змістом позивач як первісний кредитор відступив право вимоги до відповідача-1, як боржника на користь Приватного підприємства «Ковераж», як нового кредитора, фактично безоплатно, оскільки положення цього договору не передбачають оплати за відступлене право вимоги на користь позивача як первісного кредитора.
З огляду на все вищевикладене, позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги від 18.06.2018 № 18/06-2018 підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що він підписаний неуповноваженою особою, а тому, відповідно, і наступні правочини, зокрема договір про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги від 18.06.2018 № 2018/06, договір про переведення боргу від 18.06.2018, договір про переведення боргу від 18.06.2018 № 06/07- 2018, на його думку, мають бути визнані недійсними.
Подаючи заяву про визнання правочинів недійсними в порядку ч. 3 ст. 237 ГПК України позивач зазначив, що при зверненні із позовом щодо стягнення заборгованості, останньому не було відомо про факт існування оспорюваних правочинів і не могло бути відомо, оскільки ним такі правочини не вчинялись та, відповідно, будь-які грошові кошти на виконання таких правочинів позивачу не надходили.
Розглянувши заяву позивача про визнання недійсними правочинів, пов'язаних з предметом спору, суд зазначає наступне.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків
У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.
У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.(правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/8794/16)
В пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.
При цьому, суд зауважує, що на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Верховним Судом в постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 916/2617/16 висловлено правову позицію, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.
У цій справі позивачем не було доведено недобросовісність та нерозумність відповідачів під час укладання оспорюваних позивачем правочинів.
Вказівки позивача на те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 відповідач-1 був ознайомлений зі змістом діючого Статуту позивача, протоколу позивача, яким надано згоду на його укладення, йому було достеменно відомо перелік засновників позивача, серед яких є компанія - нерезидент та, відповідно, був ознайомлений із порядком укладення позивачем тих чи інших угод, формою протоколів, що оформлювалися позивачем, а тому у нього мали б виникнути сумніви щодо наявності у ОСОБА_3 повноважень на укладення такого роду правочинів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки на час укладання 18.06.2018 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містились інші відомості, відповідачу було надано для ознайомлення іншу редакцію Статуту позивача, підстав сумніватись у законності та добропорядності директора позивача у відповідачів не було, оскільки всі договори вчинялись та всі дії скеровувались саме засновниками позивача.
Стосовно наданого позивачем експертний висновку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими, речовими і електронними доказами;
висновками експертів;
показаннями свідків.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Приписами ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово- експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово- медичних і судово-психіатричних експертиз.
Відповідно до п. 3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України № 705/3145 від 03.11.1998 (далі Науково-методичні рекомендації), технічна експертиза документів є одним з підвидів криміналістичної експертизи.
Згідно зі статтями 10, 16 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ та судовими експертами, які не є працівниками цих установ, можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо- кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку, отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом.
Кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ) та фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, присвоюється згідно з переліками основних видів судових експертиз та експертних спеціальностей, визначених у додатках 5, 6 до положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 (далі - Положення).
Слід зазначити, що документом, який засвідчує право судового експерта на проведення певного виду експертиз за конкретною експертною спеціальністю, є свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта (пункти 1, 4 розділу V Положення).
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ.
Згідно з п. 1 Розділу III Інструкції про особливості здійснення судово- експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціальних експертних установах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за № 1431/20169, обов'язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз.
Відповідно до п. 5 Розділу III вказаної Інструкції у разі закінчення терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, експерт втрачає право на проведення судових експертиз до підтвердження ним кваліфікації судового експерта.
Як вбачається з висновку експерта від 25.05.2021 № 50, проведення технічної експертизи документів на замовлення позивача було доручено Кострубу Андрію Миколайовичу - експерту, «Української експертної компанії», про якого вказано, що він має вищу юридичну освіту, кваліфікацію експерта-криміналіста з правом проведення технічної експертизи документів (диплом Вищої слідчої школи МВС СРСР УВ № 586465, виданий 26.02.1993).
У той же час, з відомостей, розміщених в Реєстрі атестованих судових експертів вбачається, що останнє свідоцтво підтвердження кваліфікації судового експерта Коструба Андрія Миколайовича є недійсним, відповідно виготовлений ним висновок, суд не приймає як належний та допустимий доказ у справі.
Крім того, варто зазначити, що п. 3.3.5. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень передбачено, що для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригінали документів.
Всупереч зазначеному, позивач надав експерту «Української експертної компанії» Кострубу А.М.: копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «БУДИНОК КРАУССА» від 18.06.2018 № 18/06; листа ТОВ «БУДИНОК КРАУССА» від 18.06.2018 № 7/2018; договору про переведення боргу від 18.06.2018 № 06/07-2018; договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 № 18/06- 2018; акту звірки розрахунків за період з 01.01.2015 по 18.06.2018.
Суд критично ставиться до тверджень позивача про підроблення печатки та не законне заволодіння корпоративними правами ТОВ «БУДИНОК КРАУССА», оскільки в матеріалах справи відсутні копії вироку суду, що набрав законної сили, про притягнення певної (их) особи (іб), що вчинила відповідний злочин, до кримінальної відповідальності, з яких суд може дійти однозначного висновку щодо встановлення обставин скоєння даних протиправних дій, їх кваліфікації, а також встановлення винних у цьому осіб.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 18.06.2018 № 18/06-2018, договору про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги від 18.06.2018 № 2018/06, договору про переведення боргу від 18.06.2018 та договору про переведення боргу від 18.06.2018 № 06/07-2018 не підлягають задоволенню.
Після укладення вищезазначених правочинів у позивача відсутнє право вимоги саме до товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» за спірним договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладеним між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» та публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК», так як товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» вибуло із цих правовідносин.
Зазначений факт позивач та товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» підтвердили шляхом підписання Акту звірки розрахунків від 18.06.2018, копія якого наявна у матеріалах справи.
Крім того, зазначене підтверджується і з листа позивача від 18.06.2018 № 7/2018, якому позивач просив зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме: земельної ділянки та сонячної електростанції «Лазурне», накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В., та виключити записи про інше речове право (іпотеку майна), що належить товариству з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО». Даним листом було підтверджено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» на 18.06.2018 була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем.
У даному контексті варто зазначити, що абсолютно безпідставними є і вимоги позивача до товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ПРО-ПЛЮС».
Приписами ч. 1 ст. 55 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» передбачено, що протягом 30 днів з дати прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу, перетворення, або про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття рішення про це останнім з товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство, що планує виділ, та кожне товариство, що бере участь у припиненні відповідно, зобов'язане письмово повідомити про це всіх відомих йому (їм) кредиторів. Повідомлення про припинення товариства та строк для заявлення кредиторами своїх вимог оприлюднюються на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань автоматично у режимі реального часу за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи те, що 18.06.2018 позивач та товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» підписали низку згаданих вище за текстом договорів та Акт звірки розрахунків, в якому затвердили, що станом на 18.06.2018 у товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» відсутня заборгованість перед позивачем, а виділ товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ПРО-ПЛЮС» зі складу товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО» відбувся у 2019 році, останнє не повинно було повідомляти позивача про такий виділ, оскільки позивач вже не був його кредитором.
Право вимоги позивача до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» було обмежено у вже згаданому договорі від 20.09.2017 № 3/2017 сумою у 124 000 000 грн., які були частково у сумі 34 000 000 грн. сплачені останнім, а частково у сумі 90 000 000 грн. перейшло до самого ж товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» згідно з вже згаданим договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 2018/06 від 18.06.2018, і тим самим зобов'язання було припинено.
Стосовно позовної вимоги до ОСОБА_1 , суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено судом, фізична особа ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.02.2016 серії НОМЕР_2 .
Відповідно до абз. 3 п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
Згідно п. 33 зазначеної Постанови, у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також сутності поруки, як особистого зобов'язання відповідати за належне виконання основного зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.
Статтею 607 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Згідно ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Отже, поручительство за кредитним договором - це особисте зобов'язання. Сама природа поруки говорить про те, що воно невід'ємно пов'язане із самим поручителем. Згідно ст. 1219 Цивільного кодексу України, до складу спадщини не входять особисті права і обов'язки, які невід'ємно пов'язані з померлою особою (спадкодавцем). Іншими словами, обов'язки за договором поруки не можуть бути успадковані.
Стаття 608 Цивільного кодексу України передбачає перелік умов, за яких зобов'язання за будь-яким договором, в тому числі договором поруки, припиняється. Однією з підстав для припинення зобов'язання передбачена смерть боржника, у разі, якщо його зобов'язання невід'ємно пов'язане з його особистістю. Виходячи із вищезазначених норм, порука припиняється у разі смерті самого поручителя і не повинна входити до складу спадкової маси.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , який був поручителем, помер, порука не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками, а порука згаданої особи припинилась задовго до звернення позивача з позовом, суд вважає, що позовна вимога до ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи усе вищезазначене, суд прийшов до висновку, що з 18.06.2018 у відповідачів відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за договором про відступлення права вимоги від 12.02.2015 та похідних від нього правочинів, а тому вимоги позивача до товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРЕНЕРГО», товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ПРО-ПЛЮС» та товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «АГРОЦЕНТР» не підлягають задоволенню.
Усі інші твердження позивача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Стосовно заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, слід зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
З огляду на те, що судом встановлено, що факт порушення права відсутній, позовна давність не може бути застосована.
Враховуючи, що суд визнав позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, а тому відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.08.2021
Суддя Т.Д. Лилак