ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.07.2021Справа № 910/5851/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Новікова Олексія Ігоровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"
про стягнення 164 552, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Новіков Олексій Ігорович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 164 552, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за попередніми договорами № 1-6 в частині укладення основного договору, у зв'язку з чим, на думку позивача, авансовий платіж у розмірі 164 552, 00 грн підлягає поверненню відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Новікова Олексія Ігоровича залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Новікову Олексію Ігоровичу строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Новікова Олексія Ігоровича надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
21.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач не звертався до відповідача з письмовою вимогою укласти новий попередній договір, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для повернення авансового внеску.
Також, 21.05.2021 відповідач подав до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в якій просить суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи у судові засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" зі запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження - залишено без розгляду.
21.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 11.05.2021, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 12.07.2021 з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте, враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 12.07.2021-23.07.2021 перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено 26.07.2021.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
21.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Новіковим Олексієм Ігоровичем (далі - орендар) укладено попередній договір (далі - попередній договір №1), відповідно до якого сторони зобов'язуються протягом 90-ти днів після настання відкладальної обставини, на умовах, передбачених у цьому попередньому договорі, укласти договір оренди.
Договір оренди буде укладено на умовах та в редакції, вказаній в додатку 1 до цього договору.
За умовами п. 1.1. договору, попередній договір - це договір, відповідно до якого сторони зобов'язуються протягом погодженого сторонами строку укласти договір оренди (основний договір) та виконувати інші обов'язкі, погоджені сторонами у цьому договорі, із змінами та доповненнями до нього, що можуть вноситися сторонами. Цей договір є змішаним у розумінні ст. 628 Цивільного кодексу України та, крім положень попереднього договору, містить інші види договорів.
Згідно п. 1.3. договору, торговий центр - багатофункціональний торгівельно-розважальний комплекс з паркінгом, що є складовою частиною проекту «Житлова та громадська забудова з автовокзалом, по території вулиці Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва», будівництво якого здійснюється на земельній ділянці відповідно до розробленої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт. Орендар підтверджує, що ознайомився із основними проектними рішеннями щодо будівництва торгового центру.
Відповідно до п. 1.14 договору, відкладальна обставина - настання в сукупності всіх наведених нижче обставин (умов):
- отримання орендодавцем акта введення в експлуатацію, сертифікату, свідоцтва про право власності, інших документів щодо торгового центру та/або приміщення, які можуть бути необхідні для укладення договору оренди із нотаріальним посвідченням відповідно до законодавства України;
- завершення орендарем робіт орендаря відповідно до вимог цього договору та отримання орендодавцем письмового повідомлення від орендаря про це;
- направлення орендодавцем орендареві письмового повідомлення про готовність до укладення договору оренди. В тому випадку, якщо орендодавець направив орендареві повідомлення про час, місце і дату укладення договору оренди, таке поідомлення вважається також повідомленням про готовність орендодавця до укладення договору оренду, якщо таке останнє повідомлення раніше не відправлялося орендодавцем. Орендодавець не має права безпідставно зволікати з направленням такого повідомлення орендареві, якщо всі інші умови виконані.
У тому випадку, якщо будь-яка із вказаних умов (обставин) не настануть та/або орендодавець не отримає всі або будь-який із вказаних документів, орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від такої умови (обставини) та/або виключити вказаний вище документ (документи) як такий (такі), що необхідні для настання відкладальної обставини, письмово повідомивши про це орендаря. В такому випадку такі умови (обставини) та/або документи (виключені орендодавцем) не вважаються такими, що є необхідними для настання відкладальної обставини.
Згідно п. 1.18 договору, авансовий внесок (аванс) - сума, яку орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві у відповідності до ст. 13 попереднього договору.
Пунктом 4.1. договору визначено, що якщо протягом встановленого законодавством граничного строку для укладення основного договору та на підставі попереднього договору відкладальна обставина не наступить та/або сторони не зможуть укласти договір оренди, на вимогу орендодавця сторони зобов'язуються укласти попередній договір на наступний граничний строк на умовах, які повинні бути аналогічними положенням цього попереднього договору та відображати досягнуті сторонами домовленості (з урахуванням нових положень, пов'язаних із тими змінами фактичних даних та обставни), які будуть існувати на момент укладення такого нового попереднього договору (далі- новий попередній договір).
Орендодавець має право вимагати укладення нового попереднього договору, а орендар зобов'язаний укласти новий попередній договір на вимоги орендаря по спливу строку, при якому до встановленої законодавством граничної дати для укладення основного договору залишається менше 60 днів. Сторони не звільняються від обов'язку укласти новий попередній договір по спливу граничного строку. З укладенням нового попереднього договору втрачають силу відповідні положення цього договору, якщо інше не буде погоджено сторонами.
Як зазначає позивач, на виконання п. 13.1. попереднього договору № 1 ним сплачено авансовий внесок у розмірі 164 552, 00 грн., що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву (а також вбачається з п. 10-1 додатку № 3 до попереднього договору від 20.03.2015).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У подальшому, враховуючи, що основний договір оренди так і не був укладений протягом граничного терміну, у який він може бути укладений, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" та Фізичною особою-підприємцем Новіковим Олексієм Ігоровичем були укладені нові попередні договори з ідентичним змістом, а саме: попередній договір від 20.03.2015 (далі - попередній договір № 2), попередній договір від 28.03.2016 (далі - попередній договір № 3), попередній договір від 10.04.2017 (далі - попередній договір № 4), попередній договір від 11.07.2018 (далі - попередній договір № 5), попередній договір від 20.12.2019 (далі - попередній договір № 6).
Так, відповідно до п. 1.19 попереднього договору № 6, первинний попередній договір - попередній договір щодо укладення договору оренди, укладений сторонами 10.04.2017 та переукладений сторонами 11.07.2018. Цей попередній договір укладається на виконання положень первинного попереднього договору. В розумінні первинного попереднього договору цей попередній договір є новим попереднім договором. З підписанням цього попереднього договору втрачає чинність первинний договір, якщо інше прямо не випливає із положень первинного попереднього договору.
При цьому сторони врахували п. 4.5 попереднього договору № 1, відповідно до якого авансовий внесок, сплачений орендарем відповідно до цього договору, зараховується в якості авансового платежу за новим попереднім договором.
Відповідно до п. 13.1. попереднього договору № 6, за цим договором орендар зобов'язаний сплатити авансовий внесок у розмірі 191 004, 03 грн, ПДВ - 38200, 81 грн, всього з урахуванням ПДВ - 229 204, 84 грн (станом на дату підписання попереднього договору №1), але не менше гривневого еквіваленту 18894, 08 доларів США по офіційному курсу (без ПДВ). Оскільки за первинним попереднім договором орендодавець (відповідач) зобов'язаний повернути сплачену суму авансового внеску у розмірі 137 126, 67 грн, ПДВ - 27 425, 33 грн, всього з урахуванням ПДВ - 164 552, 00 грн та вказані зобов'язання на дату укладення цього договору настали та не виконані, сторони, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, дійшли згоди про наступне:
- зарахувати частину авансового внеску, що сплачений орендарем та не повернений орендодавцем орендарю за первинним попереднім договором у розмірі 137 126, 67 грн, ПДВ - 27 425, 33 грн, всього з урахуванням ПДВ - 164 552, 00 грн, в рахунок суми авансового внеску, що підлягає до сплати орендарем орендодавцю згідно п. 13.1. цього попереднього договору;
- грошові зобов'язання орендаря перед орендодавцем за п. 13.1. ст. 13 цього договору щодо сплати авансового внеску у розмірі 191 004, 03 грн, ПДВ - 38 200, 81 грн, всього з урахуванням ПДВ - 229 204, 84 грн, але не менше гривневого еквіваленту 18894, 08 доларів США по офіційному курсу (без ПДВ) є виконаними частково у розмірі 137 126, 67 грн, ПДВ 27 425, 33 грн, всього з урахуванням ПДВ - 164 552, 00 грн, вказана частина у розмірі 137 126, 67 грн, ПДВ - 27 425, 33 грн, всього з урахуванням ПДВ - 164 552, 00 грн від суми авансового внеску вважається сплаченою орендарем орендодавцю за цим договором належним чином.
Згідно п. 13.3. договору, сторони домовилися, що до моменту укладення договору оренди і повного виконання орендарем своїх обов'язків по цьому договору (не залежно від укладення договору оренди) сума авансового внеску є забезпеченням виконання орендарем його обов'язків по цьому попередньому договору.
За таких обставин авансовий внесок у сумі 164 552, 00 грн., сплачений орендарем за попереднім договором № 1, був зарахований в якості оплати авансового внеску за попереднім договором № 2, а у подальшому - і за попередніми договорами № 3-6 до укладення основного договору оренди.
Оскільки договір оренди укладений не був, 06.04.2021 позивач звернувся до ТОВ "Мегаполісжитлобуд" з вимогою № 06-04/1, у якій просив з моменту отримання вимоги повернути позивачу авансовий платіж у сумі 164 552, 00 грн.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконані свої зобов'язання за попередніми договорами № 1-6 в частині укладення основного договору оренди, у зв'язку з чим, на думку позивача, авансовий платіж у розмірі 164 552, 00 грн підлягає поверненню відповідачем.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч. 4 ст. 182 ГК України).
Як встановлено судом, відповідно до умов п. 4.1 попередніх договорів №№ 1-6 відповідні положення цих договорів, втрачають силу з укладенням нового попереднього договору якщо інше не буде погоджено сторонами.
Отже, беручи до уваги наявність між сторонами останнього попереднього договору від 20.12.2019, суд приходить до висновку, що спірні відносини між сторонами регулюються цим попереднім договором, а положення попередніх договорів № 1-5 втратили свою дію.
Звертаючись до суду з даним позовом, Фізична особа-підприємець Новіков Олексій Ігорович зазначає, що попередній договір № 6 припинив свою дію (як і попередні договори №№ 1-5) у зв'язку з тим, що основний договір оренди не був укладений у граничний строк, встановлений ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України, тому підстав для утримання ТОВ "Мегаполісжитлобуд" грошових коштів у розмірі 164 552, 00 грн. - немає.
В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що позивач не звертався до відповідача з письмовою вимогою укласти новий попередній договір, а тому відсутні підстави для повернення авансового внеску.
Проте, суд не погоджуєтьсяз такою позицією відповідача, з огляду на наступне.
Так, попередній договір № 3 припинив свою дію у зв'язку із закінченням одного року, передбаченого для укладення основного договору ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
У порушення вказаної норми сторони визначили інший строк, ніж передбачений цією нормою, а саме - відповідно до п. 2.1 попереднього договору № 6 від 20.12.2019 сторони зобов'язалися укласти договір оренди протягом 90 днів після настання відкладальної обставини на умовах, передбачених в цьому попередньому договорі.
Проте, суд зазначає, що визначений у законі строк укладення договору є імперативною нормою, якою передбачено, що основний договір може бути укладений у певний строк, але не пізніше одного року. Тобто згідно з частиною 1 названої статті такий строк обмежений одним роком, тобто у даному випадку по закінченню вказаного строку сторони повинні були укласти основний договір, а не ще один попередній договір.
Отже, попередній договір № 6 у відповідності до ч. 1 ст. 182 ГК України діяв протягом 1 року до укладення основного договору та припинив свою дію в силу закону у зв'язку з не укладенням такого основного договору.
Так, у пункті 13.5 попереднього договору № 6 сторони передбачили, що у випадку припинення дії даного договору (розірвання або відмови) з вини орендодавця, авансовий внесок (його залишок) підлягає поверненню орендарю протягом 30 календарних днів від дати припинення попереднього договору з вини орендодавця та отримання від орендаря письмового повідомлення про повернення авансового внеску.
У даному випадку вина орендодавця полягає у ненаправленні позивачу проекту основного договору для його узгодження та підписання сторонами. При цьому обов'язковість направити проект договору виникає насамперед у орендодавця, який запланував побудувати та набути у власність торгівельний центр, мав наміри передати в оренду окремі приміщення позивачу та укласти з ним договір оренди (преамбула попередніх договорів №№ 1-6).
Вказане також кореспондується з п. 3.2 попереднього договору № 6, відповідно до якого орендодавець (відповідач) протягом 15 робочих днів після настання відкладальної обставини, зобов'язаний направити орендарю письмове запрошення укласти договір оренди із зазначенням часу, дати та місця підписання договору.
Однак, як встановлено судом, орендар запрошення (пропозицію) щодо укладення основного договору оренди від орендодавця не отримав. Вказане свідчить про порушення відповідачем умов попереднього договору № 6 внаслідок чого цей договір припинився через 1 рік, як це передбачено законом.
За таких обставин відповідач зобов'язаний повернути позивачу сплачений ним авансовий внесок, а у позивача з'явилось право вимагати цей внесок на підставі п. 13.5 попереднього договору № 6.
Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір може передувати укладенню основного договору будь-якого виду. Практично укладення попереднього договору може бути доцільним в тих випадках, коли, наприклад, річ, яка буде предметом основного договору, ще не існує, або хоча й існує, але ще не належить на праві власності продавцю, або належить продавцю, але обтяжена правами на неї третіх осіб тощо.
У той же час, відповідно до ст. 182 Господарського кодексу України в силу попереднього договору сторони не мають права вимагати реального виконання зобов'язання, що випливатиме з основного договору (передати майно, виконати роботу тощо).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, орендодавець отримав авансовий платіж за попередніми договорами №№ 1-6 саме на виконання основного договору - договору оренди.
Так, з пункту 13.1 попереднього договору № 1 вбачається, що орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому договорі, платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за договором оренди, сума якого вказана в додатку 2 (пункт 10).
Отже, отримання такого платежу, а відповідно - і включення такої умови до попереднього договору, протирічить чинному господарському та цивільному законодавству.
Щодо правової підстави для стягнення грошових коштів на користь позивача суд зазначає, що в даному випадку ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, не може бути застосована, оскільки платіж був здійснений на підставі та на виконання попередніх договорів №№ 1-6, укладення яких врегульовано ст. 182 ГК України, ст. 635 ЦК України.
Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Отже, приймаючи до уваги вище викладене, стягненню з ТОВ "Мегаполісжитлобуд" підлягає сума авансового внеску у розмірі 164 552, 00 грн.
Крім того, частиною 2 статті 635 Цивільного кодексу України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням. При цьому можливість судового спонукання до укладення основного договору не передбачена.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 2 270, 01 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 2 468, 28 грн., однак сплатив - 4 738, 29 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правовою допомогою у розмірі 20 000, 00 грн.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
29.01.2021 між Адвокатом Алексєєвим Олексієм Ігоровичем та Фізичною особою-підприємцем Новіковим Олексієм Ігоровичем укладено договір про надання правової допомоги № 29/01-1, відповідно до якого замовник видає адвокату доручення та зобов'язується оплатити його правову допомогу, а адвокат відповідно до умов цього договору надає замовнику правову допомогу щодо, зокрема судового представництва щодо стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" з повноваженнями, що зазначені в п. 2.1. договору (у т.ч. організувати та ввести позовну роботу за матеріалами, які надає замовник).
Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 29/01-1 від 29.01.2021 сторони дійшли згоди, що гонорар за виконання доручення - судове представництво щодо стягнення грошових коштів з ТОВ "Мегаполісжитлобуд" згідно п. 4 договору становитиме 20 000, 00 грн.
Так, 15.06.2021 Адвокатом Алексєєвим Олексієм Ігоровичем та Фізичною особою-підприємцем Новіковим Олексієм Ігоровичем складено та підписано акт № 1 надання професійної правничої допомоги до договору, адвокат згідно доручення замовника здійсним судове представництво щодо стягнення грошових коштів з ТОВ "Мегаполісжитлобуд", а саме: ознайомлення з документами щодо правовідносин між сторонами (витрачено 5 годин) - 5000, 00 грн; пошук релевантної судової практики (витрачено 2 години) - 2000, 00 грн; розробка судової стратегії (витрачено 3 години) - 3000, 00 грн; підготовка позовної заяви та подання її до суду (витрачено 5 годин) - 5000, 00 грн, супровід справи в суді першої інстанції (подання процесуальних документів, участь в судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи) фіксована ставка - 5000, 00 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Таким чином, перевіривши подані позивачем докази, з урахуванням співмірності заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 10 000, 00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, при цьому, суд зазначає, що розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не потребує участі представника позивача в судових засіданнях.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Новікова Олексія Ігоровича - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2, літ. "А", м. Київ, 01004, ідентифікаційний код - 34615529) на користь Фізичної особи-підприємця Новікова Олексія Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 164 552 (сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. - авансового внеску, 2 468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 28 коп. - судового збору, 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков