03 серпня 2021 р. Справа № 400/5484/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,
третя особа:Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,
про:скасування запису від 09.04.13 р. № 593463,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), за участю третьої особи - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком ММР), в якому просить суд:
- скасувати запис у Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 593463 від 09.04.2013 року про арешт рухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2013 року Центральним відділом ДВС ММУЮ;
- скасувати записи у Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів рухомого майна № 593463 від 09.04.2013 року про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2013 року Центральним відділом ДВС ММУЮ.
Ухвалою від 16.07.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на належне йому майно накладений арешт державним виконавцем по виконавчому провадженню, якого на теперішній час вже не має в провадженні державної виконавчої служби.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що законні підстави для знята арешту з майна боржника відсутні.
Виконком ММР письмових пояснень до суду не надав.
Позивач та представники відповідача надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Відповідно до листа Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 32976 від 15.06.2021 року Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві ВП № 31873980 з примусового виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаева від 14.03.2012 року № 2-6103/2011 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
17.06.2013 року державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та постанова про звернення стягнения на заробітну плату боржника, яка направлена на виконання до ПО «Конвеєрмаш».
01.09.2013 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) з відміткою про заборгованість но аліментам станом на 01.09.2013 року в сумі 13984,75 грн.
Відповідно до листа Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 53527 від 06.07.2021 року, що згідно даних електронного архіву в Інгульському відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві на виконанні знаходилось виконавче провадження № 52519862 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6103/2011 від 14.03.2012 року виданого Центральним районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.10.2016 року державним виконавцем винесені постанова про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка направлена на виконання ЖКП ММР «Південь» для здійснення утримання в розмірі 50% від суми, що наложить до виплати боржникові після утримання всіх податків, до погашення заборгованості, яка становить 16549,05 грн.
29.07.2017 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно п. 7 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - за закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.
Як вбачається з листів Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 32976 від 15.06.2021 року та Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 53527 від 06.07.2021 року надати більш вичерпну інформацію, та надати копії документів або надати матеріали виконавчих проваджень для ознайомлення, не виявляється можливим, оскільки виконавчі провадження знищено згідно з пунктом 1-2 Розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5, у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (надалі - рішення).
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зі змісту ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV вбачається, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Як слідує з матеріалів справи, в рамках виконавчого провадження відповідачем було накладено арешт на все майно позивача.
Станом на момент закриття завершення виконавчого провадження діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.
Відповідачем у відзиві підтверджено доводи позивача про те, виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , завершено на підставі п. 7 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII - за закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.
Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувача у разі його повторного пред'явлення виконавчого документу протягом строків, визначених ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 59 Закону України Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Одночасно з цим, за відсутності в теперішній час будь-яких виконавчих проваджень, арешт майна ОСОБА_1 порушує права позивача.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Суд також бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225), за участю третьої особи - Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612) - задовольнити.
2. Скасувати запис у Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 593463 від 09.04.2013 року про арешт рухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), накладеного 09.04.2013 року Центральним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області.
3. Скасувати записи у Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів рухомого майна № 593463 від 09.04.2013 року про обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), накладеного 09.04.2013 року Центральним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.08.2021 року.
Суддя О.В. Малих