справа№380/8487/21
02 серпня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
визнати протиправними дії, щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та у проведенні перерахунку стажу роботи, як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, у розмірі, передбаченому п. "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати здійснити, перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з п. "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та перерахунок стажу роботи згідно ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення зі змінами», як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 05.05.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою, яка зазнала політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму та був реабілітований згідно Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Стверджує, що наявність у нього права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком гарантується Конституцією України. Вказує, що в даному випадку підлягає застосуванню п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не постанова Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
У своїх запереченнях відповідач зазначає, що з приводу соціального захисту прав громадян повинні застосовуватись нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет на відповідний рік. Отже постанова Кабінету Міністрів України №654 в частині застосування до спірних правовідносин є чинною, а тому саме її норми підлягають застосуванню. Оскільки позивач був виселений, а не засуджений, вимога про зарахування часу перебування у висланні є безпідставною.
Ухвалою суду від 14.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку відповідача та одержує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання (в розмірі пенсії за віком) з 24.11.1993 року.
Львівською обласною радою 16.03.2015 року позивачу видано посвідчення №348/34-Р, згідно якого він має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Як передбачено довідкою Управління оперативної інформації Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №4/4-1244 від 25.12.2001 року позивач, який виселений на спец поселення з конфіскацією майна в Бурят-Монгольську АРСР по політичних мотивах та звільнений в 1958 році, на підставі ст.3 Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітований, з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
19.04.2021 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії відповідно до п. «г» ст.77 та перерахунок стажу відповідно до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом №5380-4585/Я-52/8-1300/21 від 12.05.2021 року відповідач відмовив позивачу у вказаному перерахунку.
Мотивами відмови є те, що підстав для зарахування до страхового стажу періоду перебування на спецпоселенні в Бурят-Монгольську АРСР як члена сім'ї репресованого та згодом реабілітованого немає.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Змістом спірних правовідносини є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком та перерахунок стажу роботи як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №962-XII), реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 ст.3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених ст.2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частино першою ст.4 Закону №962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з п.2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1788-XII), призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі (ст.58 Закону №1788-XII).
Відповідно до п.6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1058-IV), до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654, з наступними змінами та доповненнями (далі - постанова №654), установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52грн.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Ст.28 Закону №1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV, з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ч.4 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 п.4 постанови №654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 року у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 року у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 року у справі № 446/1848/16-а.
Аналізуючи співвідношення підпункту 2 п.4 постанови №654 та п. «г» ст. 77 Закону №1788-XII, суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень згаданого Закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Судом встановлено, що згідно із довідкою Управління оперативної інформації Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №4/4-1244 від 25.12.2001 року позивач визнаний реабілітованим та відповідно до посвідчення №348/34-Р від 16.03.2015 року, виданого Львівською обласною радою, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичні репресії і згодом була реабілітована, що надає йому право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону №1788-XII та зарахування до стажу у потрійному розмірі час перебування в Бурят-Монгольську АРСР відповідно до ст.58 Закону №1788-XII.
Підвищення до пенсії, яке виплачується позивачу в обсягах, визначених постановою №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та на перерахунок стажу його роботи згідно із ст.58 Закону №1788-XII.
Вказані права у позивача виникли 05.05.2018 року після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 року №2325-VIII, яким знято обмеження з переліку реабілітованих осіб, які, зокрема мають право на підвищення в розмірі 50 % в від мінімальної пенсії за віком згідно із п. «г» ст.77 Закону №1788-XII та на перерахунок стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону №1788-XII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону №1788-XII, із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та перерахунок стажу його роботи згідно із ст.58 Закону №1788-XII не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Відтак, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку підвищення пенсії та у проведенні перерахунку стажу роботи як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, у розмірі, передбаченому п. "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з п. "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та перерахунок стажу роботи згідно ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, починаючи з 05.05.2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Я.Мартинюк