21 липня 2021 року справа №1340/5945/18
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
за участю:
представник позивача Стасів А.П.,
свідок ОСОБА_1 ,
свідок ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування рішень.
Суть справи.
У грудні 2018 року до Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якій із врахуванням збільшених позовних вимог просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 2 Рішення НАЗК № 2485 від 02.11.2018 року “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправлена), поданої ОСОБА_3 , начальником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, та внесення змін до рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.08.2017 року №516 та від 20.10.2107 року №1008”, в частині зазначення недостовірних відомостей щодо транспортних засобів, що є об'єктами права власності третіх осіб, щодо яких суб'єкт декларування може прямо вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
- визнати протиправним та скасувати п. 1 Рішення НАЗК №2486 від 02.11.2018 року “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_3 , начальником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, в частині зазначення недостовірних відомостей щодо об'єкта нерухомості, який знаходиться у нього та члена його сім'ї на праві користування, та щодо транспортних засобів, що є об'єктами права власності третіх осіб, щодо яких суб'єкт декларування може прямо вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 вказане вище рішення залишене без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №1340/5945/18 (адміністративне провадження №К/9901/34694/19/18) касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що дані Державної прикордонної служби України не можуть бути самодостатнім доказом підтвердження обізнаності позивача про наявність у нього права користування та розпорядження вказаним транспортним засобом, також судами попередніх інстанцій залишені поза увагою, не досліджені належним чином та їм не було надано оцінки ряд інших обставин.
Ухвалою суду від 28.10.2020 вказану справу прийнято до провадження суддею Кравцівим О.Р., справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 19.11.2020 забезпечено участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 16.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 18.02.2021 витребувано докази.
Ухвалою від 13.05.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та перейшов до розгляду справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем на підтвердження прийнятих ним рішень не надано жодних доказів користування позивачем автомобілями VOLKSWAGEN PASSAT 2014 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 та LEXUS LX570 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 , що належав на праві власності ОСОБА_5 , а тому у нього відсутній обов'язок відображати зазначені автомобілі у свої е-деклараціях за 2015 та 2016 роки. В частині визнання протиправним та скасування п. 1 Рішення НАЗК №2486 від 02 листопада 2018 року про зазначення недостовірних відомостей щодо об'єкта нерухомості мотивував тим, що за адресою АДРЕСА_1 він не проживав та не користувався за вказаною адресою жодним житловим приміщенням. Це його місце реєстрації, так як він військовослужбовець.
Спростовуючи позовні вимоги відповідач вказав наступне. Відповідно до даних Державної прикордонної служби України з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, відповідно до яких, на автомобілі LEXUS LX570, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , при перетині кордону 25 січня 2016 року в режимі “виїзд з України” зазначено 5 осіб без персоніфікації водія транспортного засобу, а 28 січня 2016 року в режимі “в'їзд в Україну” зазначено 5 осіб та вказано водієм ОСОБА_3 . Проте, суди не прийняли до уваги дані відомості без обґрунтувань причин, та зазначили, що відповідно до даних Львівської митниці ДФС України від 12 березня 2019 року на автомобілі LEXUS LX570, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , при перетині кордону 25 січня 2016 року в режимі “виїзд з України” та 28 січня 2016 року в режимі “в'їзд в Україну” водієм був ОСОБА_2 .
Також зазначив, що автомобіль VOLKSWAGEN, модель PASSAT, 2014 року випуску, не перетинав державний кордон України у 2014-2016 роках, а тому даний факт свідчить про наявність у ОСОБА_3 права користування та розпорядження таким, згідно виданої довіреності. Об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває на праві користування у позивача та члена сім'ї (дружини), є їх зареєстрованим місцем проживання та підлягає декларуванню. Звертає увагу, що відповідач не приймав жодних рішень, не вчиняв дій та не допускав бездіяльності, які потребували б оцінки суду, порушення прав позивача відсутнє.
В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач явку представника не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд з'ясував обставини справи, дослідив наявні докази, заслухав доводи представника позивача, покази свідків, та
ОСОБА_3 з 2002 року перебуває на посаді начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та є посадовою особою вищого офіцерського складу та зобов'язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за встановленою формою.
На підставі інформації, отриманої від Національного антикорупційного бюро України, Національним агентством з питань запобігання корупції відносно ОСОБА_3 21.08.2017 прийнято рішення №516 «Про проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки».
В подальшому рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №1008 від 20.10.2017 «Про продовження строку повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки» строк проведення перевірки продовжено з 21.10.2017 на 30 календарних днів.
На підставі вказаних рішень уповноваженою особою НАЗК проведена повна перевірка декларацій поданих ОСОБА_3 , як особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 (виправлена) та 2016 роки, в ході перевірки надіслало ОСОБА_3 запити від 05 жовтня 2017 року №55-08/35446/17 та 08.11.2017 №55-08/40432/17 щодо надання пояснень і копій підтверджуючих документів.
За результатами проведеної перевірки НАЗК прийняті Рішення №2485 від 02.11.2018 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправлена), поданої ОСОБА_3 , начальником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, та внесення змін до рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.08.2017 №516 та від 20.10.2017 №1008», а також Рішення №2486 від 02.11.2018 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_3 , начальником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного».
За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправлена), поданої ОСОБА_3 , органом НАЗК встановлено, що суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправлена) зазначив недостовірні відомості: про об'єкт нерухомості, який знаходиться у нього та члена його сім'ї на праві користування; транспортні засоби, що є об'єктами права власності третіх осіб, щодо яких він може прямо вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; про отриманий (нарахований) ним дохід; його членство у громадському об'єднанні, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 7, 12 частини 1 та вимоги частини 3 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
За результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_3 , органом НАЗК встановлено, що суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про: об'єкт нерухомості, який знаходиться у нього та члена його сім'ї на праві користування; тип права на об'єкти нерухомості суб'єкта декларування та члена його сім'ї; об'єкт нерухомості, який не підлягав декларуванню; тип права суб'єкта декларування на транспортний засіб; транспортні засоби, що є об'єктами права власності третіх осіб, щодо яких він може прямо вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3 частини 1 та вимоги частини 3 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Погодившись із окремими пунктами рішень, ОСОБА_3 вніс зміни до е-декларацій за 2015 та 2016 роки.
Водночас, що стосується відомостей про користування автомобілями LEXUS та VOLKSWAGEN, то ОСОБА_3 у своїх пояснення до НАЗК зазначив, що такими автомобілями не користувався і не був обізнаний про наявність довіреностей на ці автомобілі видані на його ім'я, а тому відмовився вносити щодо них зміни до своїх е-декларацій.
Також, ОСОБА_3 відмовився вносити зміни до е-декларації за 2016 рік, що стосується користування житлом за адресою АДРЕСА_1 , зазначивши в поясненнях для НАЗК, що не користувався таким у 2016 році, а тому й не відобразив у своїй е-декларації за 2016 рік, а лише зазначав як місце реєстрації його як військовослужбовця.
Не погодившись із винесеними НАЗК рішеннями в цих частинах, ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду. Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України “Про запобігання корупції” від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з частиною 1 статті 46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються відомості про: зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання (п.1); об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право (п.2); дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості (пп. “б” п. 3).
За приписами частини 3 статті 46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються також відомості про об'єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої цієї статті, що є об'єктами права власності третьої особи, якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
Положення цієї частини застосовуються під час подання декларації службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб'єктами декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50 цього Закону.
Статтею 48 Закону №1700-VII встановлено, що національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
За приписами частин 1 та 2 статті 50 Закону №1700-VII повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону №1700-VII визначено Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 №56 (далі - Порядок).
Пунктом 3 розділу І Порядку встановлено, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб'єктів декларування; 3) об'єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб'єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб'єктів декларування.
Розділом ІІІ Порядку визначено порядок проведення повної перевірки декларацій.
За приписами пункту 1 розділу ІІІ Порядку повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у: 1) з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей; 2) з'ясуванні точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірці на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.
Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції Національного агентства.
Рішення про проведення перевірки повинно бути належним чином обґрунтоване посиланням на визначену Законом підставу повної перевірки декларації або декларацій - у разі прийняття Рішення про проведення перевірки щодо більш як одної декларації на одній визначеній Законом підставі.
Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку повна перевірка декларації передбачає такі дії: прийняття Рішення про проведення перевірки; аналіз відомостей про об'єкти декларування, зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації; створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу; направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб'єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.
Надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.
Відповідно до пункту 14 розділу III Порядку №56 повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.
У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до: 1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань; 2) суб'єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку, якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, неточну оцінку задекларованих активів, наявність конфлікту інтересів або ознак незаконного збагачення, в Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації додатково наводяться обґрунтування відповідних висновків, у тому числі посилання на матеріали, які стали підставою для висновку, та враховуються пояснення суб'єкта декларування.
Про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб'єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення. Якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, або неточну оцінку задекларованих активів, або наявність конфлікту інтересів, або ознаки незаконного збагачення, Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації надсилається суб'єкту декларування за допомогою засобів поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та програмних засобів Реєстру.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 45 Закону №1700-VII у разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції чинній на час посвідчення вказаних довіреностей, відповідно до пунктів 1 та 2 глави 3 розділу І якого при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється нотаріусом за документами, передбаченими Законом.
Відповідно до пункту 1.2 глави 4 розділу ІІ вказаного Порядку нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб за усним зверненням довірителя.
З сукупного аналізу вищевикладених норм висновується, що повна перевірка декларації на предмет достовірності задекларованих відомостей проводиться НАЗК шляхом аналізу відомостей про об'єкти декларування, зазначені в декларації суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів місцевого самоврядування.
В свою чергу, при прийнятті рішення за результатами повної перевірки декларації мають враховуватись, як відомості, отримані із реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів та, отримані від державних органів щодо предмета перевірки, так і відомості, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей. Рішення НАЗК про результати повної перевірки декларації повинно бути об'єктивним, ґрунтуватись на достовірній і повній інформації та прийматись на підставі всебічного аналізу.
З оскаржуваних позивачем рішень НАЗК від 02.11.2018 №2485 та №2486 зазначено, що у е-деклараціях за 2015 та 2016 роки декларантом не зазначено відомості про користування автомобілями LEXUS та VOLKSWAGEN.
У письмових поясненнях, наданих на вимогу НАЗК №55-08/35446/17 від 05.10.2017у зв'язку з проведенням повної перевірки е-декларацій за 2015 рік, 2016 роки, ОСОБА_3 зазначено, що автомобілями LEXUS та VOLKSWAGEN у 2015-2016 роках декларант не користувався, не розпоряджався, про наявність довіреностей від третіх осіб про уповноваження його на вчинення певних дій щодо цих транспортних засобів обізнаний не був, про такі дізнався під час підготовки письмових пояснень.
Позивач зазначив, що у автомобілі LEXUS перебував кілька разів у якості пасажира, такий автомобіль перебуває у власності ОСОБА_4 , який з серпня 2014 року перебуває у тривалому закордонному відрядженні. Вказано, що жодних повноважень щодо зазначених транспортних засобів з використанням довіреностей впродовж 2015-2017 років не вчиняв, тому не відображав дані про це у е-деклараціях.
Крім того також встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 28.12.2015 ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Сапігу Р.І. на експлуатацію та розпорядження автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 .
За заявою ОСОБА_4 від 28 листопада 2018 року дію вказаної довіреності припинено з 05 грудня 2018 року.
Згідно з довіреністю від 28.04.2015, посвідченою приватним нотаріусом, ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на експлуатацію та розпорядження автомобілем LEXUS LX570, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .
Відповідно до листа-повідомлення ПрАТ “АСК “Інго Україна” №17 від 14.01.2019 та витягу з баз даних страхової компанії в період з 24.01.2016 по 07.02.2017 страховий поліс “зелена карта” на автомобіль LEXUS LX570, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , виданий на ОСОБА_2 .
Згідно з листом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дитюк Г.М. від 14.05.2019, при посвідченні довіреностей від 25.12.2015 щодо автомобіля VOLKSWAGEN та від 28.04.2018 щодо автомобіля LEXUS були присутні лише довірителі.
Суд зауважує, що ні норми Цивільного кодексу України, ні норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції чинній на час посвідчення вказаних довіреностей, не містять вимоги про обов'язкову присутність (участь) представника при видачі довіреності, якою таку особу уповноважують розпоряджатися визначеним майном. Не передбачено законодавчо і вимоги та процедури повідомлення особи, яку уповноважують на вчинення тих чи інших дій, про видачу такої довіреності. Обов'язковою є лише участь довірителя, як особи яка видає довіреність, оскільки він своїм підписом завіряє таку довіреність.
Довіреності є односторонніми правочинами, наявність двох довіреностей від 28.12.2015 та 28.04.2015 не доводить факту обізнаності позивача про їх існування, так само як і факт користування позивачем вказаними автомобілями.
Відповідач зазначає про обізнаність позивача щодо наявності у нього права користування та розпорядження легковим автомобілем LEXUS LX570 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується даними прикордонної служби про перетин кордону 28.01.2016 ОСОБА_3 як водієм вказаного автомобіля.
Щодо вказаного суд вважає за доцільно взяти до уваги таке.
Згідно з даними Державної прикордонної служби України з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, на автомобілі LEXUS LX570, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , при перетині кордону 25.01.2016 в режимі “виїзд з України” зазначено 5 осіб без персоніфікації водія транспортного засобу, а 28.01.2016 року в режимі “в'їзд в Україну” зазначено 5 осіб та вказано водієм ОСОБА_3 .
Водночас, відповідно до даних Львівської митниці ДФС України від 12.03.2019 на автомобілі LEXUS LX570, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , при перетині кордону 25.01.2016 в режимі “виїзд з України” та 28.01.2016 в режимі “в'їзд в Україну” водієм був ОСОБА_2 .
Суд бере до уваги, що згідно з пунктом 23 Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" інформація з Бази даних осіб надається у формі витягів безкоштовно на письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства та інших органів державної влади (посадових осіб) у зв'язку зі здійсненням ними повноважень, визначених законодавством України.
Перевірка інформації за Базою даних осіб здійснюється шляхом асоціативного пошуку за такими реквізитами:
- обов'язкові реквізити - "Громадянство", "Прізвище, ім'я особи", "Дата народження" (число, місяць та рік);
- за наявності інформації - "Вид документа" (для громадян України - паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, проїзний документ дитини, посвідчення особи моряка або посвідчення члена екіпажу; для іноземних громадян та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), "Серія, номер документа".
Для забезпечення однозначної ідентифікації осіб за Базою даних осіб реквізит "Прізвище, ім'я особи" повинен зазначатися:
- для громадян України - тільки українськими літерами;
- для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - тільки російськими літерами;
- для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами.
З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №1340/5945/18/5414/19 від 04 березня 2019 року про надання інформації з власного інформаційного ресурсу - база даних “Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України”, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України наголошував на тому, що не може надати інформацію щодо перетинання державного кордону України відносно ОСОБА_3 , оскільки в ухвалі не зазначено обов'язкових реквізитів “Громадянство”, “Дата народження” вказаної особи, що унеможливлює проведення однозначної ідентифікації запитуваної особи.
Суд враховує що відповідно до договору купівлі-продажу від 16.11.2016 №4541/2016/191683 ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності від ОСОБА_5 , продав автомобіль LEXUS LX570, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 третій особі.
У пункті 11 Роз'яснень НАЗК від 11.08.2016 №3 щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено: “більшість об'єктів декларування (а саме: нерухомість, об'єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї, нематеріальні активи, грошові активи, фінансові зобов'язання, членство в громадських об'єднаннях або входження до їхніх органів) декларується відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Наприклад, при поданні щорічної декларації, якщо зазначені об'єкти станом на 31 грудня попереднього року не перебувають у володінні, користуванні або власності (для різних об'єктів передбачено різні права - див. відповідні розділи декларації) суб'єкта декларування або членів його сім'ї, то вони не повинні відображатися в декларації, навіть якщо вони перебували на такому праві упродовж певного часу у звітному періоді”.
Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно зі статтею 34 Закону України “Про дорожній рух” (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1998, №1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Враховуючи зазначене договір купівлі-продажу від 16.11.2016 №4541/2016/191683 без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
Проте суд не вважає вказані обставини визначальними у спірних правовідносинах.
Відповідно до частин 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до приписів частин першої та другої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що виданню довіреності передує усна домовленість між Довірителем та Повіреним про надання відповідних, зазначених у довіреності, повноважень. В свою чергу доручення - це безумовно договірне правовідношення, що виникає на підставі домовленості сторін.
Суд звертає увагу, що в довіреності від 28.12.2015 та в довіреності 28.04.2015 міститься запис - “Цю довіреність видано на підставі попередньої домовленості між Довірителем та Повіреними”.
Довірителям також роз'яснено зміст, зокрема, статей 244 та 1000 ЦК України, про що, зазначено у вказаних довіреностях.
Суд враховує пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допитаних у якості свідків, які підтвердили що наданню доручень передувала попередня домовленість.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема підтвердили, що використовували автомобіль VOLKSWAGEN для виїзду за кордон та для пересування в межах України. Щодо автомобіля LEXUS, свідок ОСОБА_2 підтвердив, що довіреність йому видана ОСОБА_6 , оскільки він мав намір придбати вказаний транспортний засіб. Також свідок підтвердив і те, що при перетині кордону позивач був пасажиром під час відрядження, а не водієм. Суд наголошує, що довіреності є односторонніми правочинами, наявність двох довіреностей від 28.12.2015 та 28.04.2015 не доводить факту обізнаності позивача про їх існування, так само як і факт користування позивачем вказаними автомобілями.
Крім цього, оскільки 16.11.2016 транспортний засіб LEXUS став власністю третьої особи, довіреність від 28.04.2015 втратила чинність, а тому станом на 31.12.2016 позивач не мав жодних повноважень щодо цього транспортного засобу.
Щодо доводів відповідача про протиправність не відображення ОСОБА_3 в е-декларації відомостей по користуванню житловим приміщенням (гуртожитком за адресою : АДРЕСА_1 ), суд бере до уваги наступне.
З копії паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 , виданого Ізяславським РВ УМВСУ у Хмельницькій області 04 квітня 1996 року видно, що на сторінці 14 міститься запис про місце реєстрації : АДРЕСА_1 без зазначення квартири.
В е-декларації ОСОБА_3 за 2016 рік (витяг з офіційного сайту НАЗК) у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларантом зазначено користування ним та членами сім'ї (дружиною позивача) двома об'єктами нерухомості: житловим будинком в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області та квартирою у м. Львові
В письмових поясненнях, наданих на запит НАЗК, ОСОБА_3 вказав, що при заповненні та подачі е-декларації за 2016 рік у розділі 2.1 “Інформація про суб'єкта декларування” зазначено зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 (гуртожиток академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного), однак, оскільки на кінець 2016 року декларант не проживав за вказаною адресою, тому вказаний об'єкт не зазначено у розділі 3 “Об'єкти нерухомості”
Суд вважає, що при констатації вказаних обставин, як порушення, відповідач надав їм формальну оцінку та не врахував, що, згідно з роз'ясненнями НАЗК щодо порядку заповнення декларацій (https://nazk.gov.ua) у випадку відсутності об'єкта декларування станом на 31 грудня поточного року, незважаючи на користування ним впродовж року, суб'єкт декларування не зобов'язаний включати дані про такий об'єкт (транспортні засоби) у свою щорічну декларацію.
Також в письмових поясненнях, наданих на запит НАЗК, ОСОБА_3 вказав, що при заповненні та подачі е-декларації за 2016 рік у розділі 2.1 «Інформація про суб'єкта декларування» зазначено зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 (гуртожиток академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного), однак, оскільки на кінець 2016 року декларант не проживав за вказаною адресою, тому вказаний об'єкт не зазначено у розділі 3 «Об'єкти нерухомості».
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV встановлено, що: місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до статті 6 вказаного Закону для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Згідно з пунктом 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Якщо зареєстроване місце проживання особи знаходиться в помешканні, право власності яке їй не належить, при реєстрації власник повинен був дати згоду на реєстрацію та проживання цієї особи в зазначеному помешканні.
Суд у даному випаду погоджується з доводами позивача про те, що оскільки позивач є військовослужбовцем, тому згідно з чинним законодавством він може бути зареєстрованим за місцем проходження військової служби, без фактичного проживання у гуртожитку (казармі тощо) за такою адресою.
А отже, прямий обов'язок декларування спірного об'єкта нерухомості у позивача відсутній.
Вказане на переконання суду свідчить про помилковий висновок відповідача щодо наявності порушень з боку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю; визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати п. 2 Рішення НАЗК №2485 від 02.11.2018 року “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправлена), поданої ОСОБА_3 , начальником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, та внесення змін до рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.08.2017 року №516 та від 20.10.2017 року №1008”, в частині зазначення недостовірних відомостей щодо транспортних засобів, що є об'єктами права власності третіх осіб, щодо яких суб'єкт декларування може прямо вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
3. Визнати протиправним та скасувати п. 1 Рішення НАЗК №2486 від 02.11.2018 року “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_3 , начальником Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного”), в частині зазначення недостовірних відомостей щодо об'єкта нерухомості, який знаходиться у нього та члена його сім'ї на праві користування, та щодо транспортних засобів, що є об'єктами права власності третіх осіб, щодо яких суб'єкт декларування може прямо вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складене та підписане 30.07.2021.
Суддя Кравців О.Р.