Рішення від 30.07.2021 по справі 380/4446/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4446/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/4446/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати п.1 наказу Наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.02.2021 року №531 в частині застосування до мене, старшого слідчого слідчого відділу Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2021 року згідно п.1 наказу №531 відповідача до позивача - старшого слідчого слідчого відділу Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Позивач зазначає, що не допускав жодних порушень службової дисципліни. Вважає застосоване дисциплінарне стягнення неправомірним, виходячи з наступних правових підстав.

Згідно п. 3 Розділу І Положення правову основу діяльності органів досудового розслідування становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України (далі - КК України), Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України) та інші нормативно-правові акти з питань досудового розслідування.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу VІ Положення слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Під час досудового розслідування слідчий самостійно приймає процесуальні рішення, крім випадків, коли законом передбачено винесення рішення слідчого судді, суду або згода прокурора чи погодження керівника органу досудового розслідування або якщо рішення про його проведення приймає виключно прокурор, і є відповідальним за законне та своєчасне виконання цих рішень.

Пунктом 4 Розділу VІ Положення передбачено, що службові особи органів та підрозділів поліції, крім безпосередніх керівників органів досудового розслідування, вищих керівників органів досудового розслідування, які діють у межах повноважень, визначених КПК України, не можуть мати доступу до матеріалів кримінальних проваджень, витребувати їх у слідчого для перевірки стану розслідування кримінального правопорушення, вивчення і надання вказівок, визначення кваліфікації кримінального правопорушення чи будь-яким іншим способом утручатися в процесуальну діяльність слідчого. Утручання в процесуальну діяльність слідчих осіб, що не мають на те законних повноважень, не допускається.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (13.04.2012 року № 4651-VI) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього ж Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно резолютивної частини наказу ГУНП у Львівській області від 11.02.2020 року №531 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог ч.2 ст.9, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 28, ч.2 п.3 ст. 40, п.1 ч.1 ст.91, ч.1 ст.92, ч. 1, 2 ст.93, ст.240, КПК України та пп.2 п.3 розділу 6 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, допущені при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017140110002255 від 30.10.2017, за ч.2 ст.286 КК України, що виразилось в не забезпеченні неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійного виконання своїх службових (функціональних) обов'язків, зокрема, в не виконанні обов'язку щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, не дотриманні розумних строків досудового розслідування.

Під час службового розслідування його членами не було встановлено причин і умов учинення дисциплінарного проступку. Зокрема не враховано навантаження роботи слідчих, умови їх праці, неналежну організацію співпраці з іншими підрозділами поліції.

За період з моменту реєстрації кримінального провадження №12017140110002255 до видання наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення (29.10.2017-11.02.2021) позивачем прийнято рішення у 230 кримінальних провадженнях (98 скеровано до суду, 132 закрито). Враховуючи приблизну кількість робочих днів у цей період 732 (загалом 822 робочі дні мінус 90 днів відпустки), то на прийняття одного такого рішення у позивача було лише 3 дні. Це не враховуючи роботи у інших кримінальних провадженнях, які перебували у залишку (станом на 19.023.2021 таких проваджень є 146) та роботи у провадженнях, де позивач був включений до складу слідчих груп. За таких обставин очевидним є той факт, що позивачу як слідчому з об'єктивних причин важко було виконувати слідчі дії, зазначені у вказівках СУ ГУНП у Львівській області від 17.01.2018, та паралельно виконувати завдання керівництва з прийняття обґрунтованих рішень у інших провадженнях. Крім того за вказаний період позивачем здійснювались виїзди та приймались обґрунтовані рішення про завершення слідства у 5 провадження про ДТП з летальними наслідками (12017140110002656, 12018140110001134, 12018140110002417, 12013150110003036, 12019140110001991), та проводилось розслідування ще у 3 провадженнях (12016140110001297, 12017140110002245, 12018140110001935), хоча відповідно до п.6 розділу Х Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні (Наказ МВС України від 07.07.2017 №575) кримінальні провадження про ДТП, унаслідок яких спричинено загибель людей, а також ДТП, що набули суспільного резонансу, мали б розслідуватись спеціалізованими підрозділами з розслідування ДТП слідчого управління ГУНП.

Позивач припускає, що притягнення йог до відповідальності фактично має характер особистого з'ясування стосунків зі сторони деяких керівників ГУНП, які на даний час звільнені із займаних посад. Аналогічні формальний підхід до покарання був застосований ними у трьох попередніх стягненнях, які були скасовані рішеннями Львівського окружного адміністративного суду (від 09 липня 2019 року по справі №1340/3661/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, та від 07 жовтня 2020 року по справі №380/2578/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу).

Позивач вважає, що застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани є протиправним, наказ ГУНП у Львівській області № 531 від 11 лютого 2021 року є незаконним та підлягає скасуванню в частині застосування відносно нього вказаного дисциплінарного стягнення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд позов задоволити повністю.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, що при застосуванні до майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани враховано характер проступку, обставини, за яких він вчинений, особу порушника, ступінь його вини, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

Виходячи з інтересів служби, керівництво ГУНП у Львівській області прийняло рішення притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.

Порушення, зазначені у Висновку службового розслідування Дисциплінарної комісії є доведеними, а обставини, наведені позивачем у позовній заяві не заслуговують на увагу Суду, та є такими, що не спростовують вчиненого дисциплінарного проступку позивачем та, відповідно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому відзиві, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 19.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

11.12.2020 року наказом № 3801 призначено службове розслідування за рапортом начальника ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області підполковника поліції Ханика Т.І. за результатом проведення заслуховування щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140110002255 від 30.10.2017 року.

06.01.2021 наказом № 74 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом від 11.12.2020 № 3801.

09.02.2021 затверджено Висновок службового розслідування за рапортом начальника ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області підполковника поліції Ханика Т.І. за результатом проведення заслуховування щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140110002255 від 30.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яким:

1. Службове розслідування за рапортом начальника ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області підполковника поліції Ханика Т.І. від 10.12.2020 за вх. № Рп-145\1, за результатом проведення заслуховування щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140110002255 від 30.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке визнано таким, що здійснюється на неналежному рівні з порушенням норм КПК України, закінченим.

2. Факти, викладені у рапорті від 10.12.2020 за вх. № Рп-145\1, за результатом проведення заслуховування щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140110002255 від 30.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке визнано таким, що здійснюється на неналежному рівні з порушенням норм КПК України, знайшли своє підтвердження.

3. За порушення службової дисципліни, вимог п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог ч. 2 ст. 9, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 28, ч. 2 п. 3 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 91, ч.1 ст. 92, ч. 1, 2 ст. 93, ст. 240 КПК України та п. п. 2 п. 3 розділу 6 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570, допущені при проведенні досудового рослідування у кримінальному провадженні № 12017140110002255 від 30.10.2017, за ч. 2 ст. 286 КК України, що виразилось в не забезпеченні неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно?правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійного виконання своїх службових (функціональних) обов'язків, зокрема, в не виконанні обов'язку щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, не дотриманні розумних строків досудового розслідування, керуючись ч. 1 ст. 11, п. 3 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до старшого слідчого слідчого відділу Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, майора поліції ОСОБА_1 (0062294) застосувати дисциплінарне стягнення - сувору догану.

11.02.2021 року, пунктом 1 наказу № 531 ГУНП у Львівській області за порушення службової дисципліни до майора поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення - сувора догана.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну догану такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного наказу з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Стаття 18 Закону України «Про національну поліцію» визначає основні обов'язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частина 1 статті 19 цього ж Закону, визначає види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина 2 статті 19 Закону №580-VIII ).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і згідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Частиною 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною 3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Статтею 19 Дисциплінарного статуту регламентовано порядок застосування дисциплінарних стягнень.

У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (ч.1 ст.19).

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. (ч.3 ст.19)

Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (ч.ч. 3, 4, 6 ст.19).

Частинами 7-8, 10-11 ст.19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Згідно частин 1-2 ст.21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Організація роботи слідчих підрозділів Національної поліції України регламентується Положенням про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 №570 (надалі - Положення).

Згідно п.1 Розділу І даного Положення органи досудового розслідування Національної поліції України (далі - органи досудового розслідування) є структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, її територіальних органів - головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - територіальні (відокремлені) підрозділи поліції), які згідно з кримінальним процесуальним законодавством забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції.

Згідно п.3 Розділу І даного Положення правову основу діяльності органів досудового розслідування становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України (далі - КК України), Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України) та інші нормативно-правові акти з питань досудового розслідування.

Частина 1 Розділу ІІ Положення визначає завдання, які покладаються на органи досудового розслідування:

1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;

2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;

3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції;

4) забезпечення відшкодування фізичним і юридичним особам шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями;

5) виявлення причин і умов, які сприяють учиненню кримінальних правопорушень, і вжиття через відповідні органи заходів щодо їх усунення.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу VІ Положення слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Під час досудового розслідування слідчий самостійно приймає процесуальні рішення, крім випадків, коли законом передбачено винесення рішення слідчого судді, суду або згода прокурора чи погодження керівника органу досудового розслідування або якщо рішення про його проведення приймає виключно прокурор, і є відповідальним за законне та своєчасне виконання цих рішень.

Згідно п.3 Розділу VІ Положення при виконанні своїх службових обов'язків слідчий зобов'язаний:

1) під час досудового розслідування дотримуватися вимог Конституції України, КПК України та законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків;

3) виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;

4) забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;

5) не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законом, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;

6) не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об'єктивності та неупередженості;

7) у разі наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК України, заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК України.

Пунктом 4 Розділу VІ Положення передбачено, що службові особи органів та підрозділів поліції, крім безпосередніх керівників органів досудового розслідування, вищих керівників органів досудового розслідування, які діють у межах повноважень, визначених КПК України, не можуть мати доступу до матеріалів кримінальних проваджень, витребувати їх у слідчого для перевірки стану розслідування кримінального правопорушення, вивчення і надання вказівок, визначення кваліфікації кримінального правопорушення чи будь-яким іншим способом утручатися в процесуальну діяльність слідчого. Утручання в процесуальну діяльність слідчих осіб, що не мають на те законних повноважень, не допускається.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (13.04.2012 року № 4651-VI) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 2 статті 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно частини 1 статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. В той же час, згідно частини 2 цієї статті проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КПК України критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Згідно ч.5 ст.28 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Згідно ч.1 ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Пунктом 3 частини 2 ст.40 КПК України передбачено, що слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Стаття 91 КПК України. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Стаття 92 КПК України. Обов'язок доказування.

1. Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

2. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Стаття 93 КПК України. Збирання доказів.

1. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

3. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

4. Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

Стаття 94. Оцінка доказів.

1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Таким чином, в ході вирішення питання щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності обов'язковому встановленню, підлягає у першу чергу факт вчинення конкретного проступку певною особою. Окрім того, має бути встановлено не лише факт певного порушення, а й вчинення його відповідною особою саме всупереч своїм службовим обов'язкам. При цьому, одним із істотних елементів, який передує накладенню дисциплінарного стягнення, є доведена вина такої особи по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на неї обов'язків і така провина у вчиненні дисциплінарного проступку повинна проявлятися у вигляді прямого чи опосередкованого наміру. Таким чином, має бути доведено, що працівник хотів чи свідомо допускав настання несприятливих наслідків, не дотримався своїх службових обов'язків, чим спричинив відповідне порушення.

Для встановлення у діянні працівника з правовим статусом слідчого ознак дисциплінарного проступку необхідно щонайменше визначити: 1) які саме заходи передбачені законом для застосування у конкретному випадку в межах конкретного кримінального провадження, 2) чи мав працівник об'єктивну можливість застосувати ці заходи з урахуванням часових параметрів, службового навантаження, складності та об'ємності матеріалів кримінального провадження, технічних ресурсів тощо, 3) з яких причин були допущені зволікання, тяганина у реалізації повноважень слідчого.

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення можуть бути фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Також позивач зазначає, що фактично з часу вчинення дисциплінарного проступку пройшло більше 6 місяців. Вказівки слідчого управління були дані 17.01.2018 року. Провадження вивчалось неодноразово до цього та після цього працівниками слідчого управління, що підтверджується супровідними листами. Проте жодних зауважень до позивача не надходило. Згідно супровідних листів кримінальне провадження №12017140110002255 скеровувалось в СУ ГУНП у Львівській області 25.12.2017, 08.08.2018, 21.11.2018, було предметом заслуховування в слідчому управлінні 15.07.2020 та 09.12.2020. Більше того, таке провадження було предметом розгляду двох попередніх службових розслідувань, за результатами яких позивача було притягнуто до відповідальності. Проте на недоліки у розслідуванні саме кримінального провадження №12017140110002255 керівництвом СУ ГУНП не вказувалось. Вказівки у даному провадженні давались лише одного разу 17.01.2018 року.

Вказане кримінальне провадження мінімум 5 разів перебувало на вивченні у прокуратурі: 27.12.2017, 17.05.2018, 30.10.2018, 07.11.2019, 14.06.2019 років. Жодного разу прокурором не вказувалось на недоліки у розслідуванні. А саме прокурору згідно пунктів 2, 4, 8 ст. 36 КПК України надано повноваження мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них; ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування.

Також судом враховуються аргументи позивача щодо вимог КПК України, а саме:

Вимоги частини 5 статті 28 КПК України, згідно якої кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите, взагалі не могли бути порушені, так як у кримінальному провадженні нікому не було пред'явлено обвинувачення.

Пункт 3 частини 2 статті 40 КПК України, згідно якого слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, такі доручення позивачем надавались.

Вимоги статті 240 КПК України, яка регламентує проведення слідчого експерименту, оскільки така слідча дія у кримінальному провадженні не проводилась, відповідно дана норма не могла бути порушена.

Слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності (ч.5 ст. 40 КПК України) та оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом (ч.2 ст. 94 КПК України).

Стосовно непроведення певних слідчих дій позивач пояснює наступне:

«…не встановлено чи є на ділянці поблизу ДТП, а саме на будівлях АЗС «ОККО», кафе «Козацький Хутір», готелю - ресторану «Візит» та інших, камери зовнішнього відеоспостереження…» - позивачем 17.01.2018 року було дано доручення працівникам СКП Дрогобицького ВП, та отримано відповідний рапорт про відсутність камер відеоспостереження спрямованих на дорогу;

«…не звернуто із запитом в КВІ стосовно сплати ОСОБА_2 відповідно до винесеної 22.10.2017 постанови Дрогобицького міськрайонного суду штрафу за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП…» - відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 30, ст.409) кримінально-виконавча інспекція - орган, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Тобто даний орган не має жодного відношення до виконання адміністративних стягнень;

- «…не допитано з приводу відомих обставин настання даної ДТП ОСОБА_3 , котрий здійснив повідомлення про дану пригоду в Дрогобицький ВП ГУНП у Львівській області…» - допитати дану особу не було можливо в зв'язку з тим, що номер телефону, який був вказаний у рапорті чергового ЖЄО №10596, належить зовсім іншій особі жіночої статі, яка ніколи не була в Дрогобицькому районі та не викликала поліцію, про що позивач доповів рапортом 04.01.2021 року;

- «…не допитано стосовно обставин ДТП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не встановлено та не допитано з приводу ДТП інших осіб, які на момент даної ДТП знаходилися в салоні автомобілі «CITROEN С5» реєстраційний номер НОМЕР_1 …», з метою виклику вказаних осіб для допиту позивачем надавались запити у ДМС про місце їх проживання, неодноразово скеровувались повістки по місцю проживання на протязі всього часу розслідування. Однак дані особи повістки не отримували та на допити не прибували. В подальшому було встановлено, що вони не проживали за вказаними адресами, часто виїжджали за кордон. Відповідно у позивача не було об'єктивної можливості провести такі слідчі дії, хоча вживались усі передбачені процесуальним законодавством заходи;

- «… не допитано батьків потерпілої з приводу настання даної ДТП…» - у вказівках не було вказано з приводу чого слід було допитувати батьків, яка мета даної слідчої (п.2 ст.223 КПК України), крім того мама потерпілої була залучена як законний представник та відповідно була присутня під час допитів. Очевидним є той факт, що обставини ДТП батькам потерпілої могли бути відомі лише зі слів останньої, а відповідно до ч.2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів лише у виняткових випадках;

- «…не проведено одночасні допити між учасниками та встановленими свідками даної ДТП…» - згідно ч.9 ст.224 КПК України слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. Тобто лише слідчому та прокурору надано повноваження вирішувати, чи необхідно проводити дану слідчу дію. Проведення даної слідчої дії фактично суперечить ст.222 КПК України (Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування) оскільки свідки фактично розкривають відому їм інформацію один перед одним, а це в свою чергу може зашкодити досудовому розслідуванню. Крім того враховуючи те, що інші особи не дали свідчень, то і не було ніяких розбіжностей у їхніх показаннях. Мною 29.11.2017 було проведено одночасний допит між потерпілою ОСОБА_6 та водієм ОСОБА_2 , під час якого останній відмовився давати показання. ОСОБА_6 підтримала свої попередні показання;

- «…не допитано з приводу відомих обставин ДТП працівників Дрогобицького СРПП №1, які проводили огляд місця даної пригоди, та виїжджали першими на ДТП, а саме ОСОБА_7 , допит ОСОБА_8 відбувся лише 12.11.2020, це коли подія мала місце 30.10.2017…» у вказівках не було вказано з приводу чого слід було допитувати працівників, яка мета даної слідчої (п.2 ст.223 КПК України). Фактично працівники СРПП результати своєї діяльності зафіксували у відповідних протоколах, поясненнях, рапортах;

- «…не встановлено та не допитано медичних працівників Дрогобицької МЛ №1, зокрема приймального покою, які 22.10.2017 знаходилися на чергуванні, в яких не з'ясовано чи знаходився біля ОСОБА_6 , на час її поступлення та перебування у лікарні ОСОБА_2 та чи знаходився він у стані алкогольного сп'яніння..» - не зрозуміло, яким чином лікарі повинні були ідентифікувати осіб, які знаходились біля ОСОБА_6 та яким чином визначати стан його алкогольного сп'яніння. Оскільки ОСОБА_2 не був пацієнтом лікарні, а порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння визначений Інструкцією, затвердженою Наказом МОЗ України 09.11.2015 №1452/735;

- «…Не проведено заходів направлених на встановлення автомобіля «CITROEN С5» реєстраційний номер НОМЕР_1 та не встановлено у м. Дрогобичі та у Дрогобицькому районі пункти прийому металобрухту та СТО…» - позивачем 17.01.2018 було дано доручення працівникам СКП Дрогобицького ВП, та отримано відповідний рапорт про неможливість встановити дану інформацію;

- «…Запит на митницю з метою встановлення дати перетину кордону України автомобілем марки «CITROEN С5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , хто знаходився за кермом та хто в якості пасажира на момент в'їзду до України та на кого зареєстрований вказаний транспортний засіб дано лише, як 15.12.2020…» - відповідно до наданої інформації органами Держмитслужби фіксується лише дані водія автомобіля, а не його пасажирів;

- «…не звернуто із клопотанням до суду про накладення арешту на автомобіль…» - клопотання про арешт майна не подавалось, оскільки місце знаходження даного автомобіля встановлено не було та він не вилучався. Окрім того, згідно інформації наданої потерпілою, вказаний автомобіля на наступний день після ДТП ОСОБА_2 здав на металолом;

- «…не доручено оперативним працівникам Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області провести радіорозвідку на місці вчинення злочину, встановити LAC, СID, не звернуто до суду із клопотанням про надання дозволів на тимчасові доступи до інформації, яка знаходилася у операторів мобільного зв'язку «Київстар», «ВФ Україна», «Лайфайзен» про з'єднання на місці ДТП, встановивши номери телефонів, якими на момент ДТП користувався ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших осіб, які знаходилися з ними у компанії, не звернуто до суду про надання дозволів на тимчасові доступи до інформації операторів мобільного зв'язку щодо здійснення останніми вхідних та вихідних дзвінків з привязкою до місцевості абонентів та їх співрозмовників, не зроблено аналізу такої роздруківки…» - не зрозуміло, яким чином дана інформація сприяла б розслідуванню. Окрім того, враховуючи завантаженість, у позивач не було об'єктивної можливості проводити вилучення документів у м.Києві;

- «…Не проведено негласних слідчих (розшукових) дій…» - не заначено які саме негласні слідчі дії мали бути поведені, з якою метою. Відповідно до ч.2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб;

- «…Не проводилася робота з метою встановлення факту вживання ОСОБА_13 спиртних напоїв, не встановлено чи є камери відеоспостереження на будівлі магазину « 24» у м.Дрогобич, та у клубі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що у м. Трускавці…» - не зазначено, яка саме «робота» мала проводитись. У всіх свідків, допити яких проводив позивач, з'ясовував, чи вживав ОСОБА_2 алкогольні напої. Однак очевидним є те, що факт перебування особи у стані алкогольного сп'яніння визначається у встановленому законом порядку;

- «…не призначено комплексної транспортно-трасологічної, судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи стосовно встановлення чи могли тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникнути внаслідок ДТП із використанням аналогічного автомобіля, за участю якого відбулася дана пригода…» - відповідь на дане питання було надано у висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_6 №583 від 03 листопада 2017 року. Окрім того проведення транспортно-трасологічної експертизи згідно методики неможливе без наявності самого автомобіля, причетного до ДТП;

- «…Не скеровано запиту в дорожню службу на отримання даних щодо дорожніх знаків та дорожньої розмітки на ділянці дороги, де відбулося ДТП…» - дана інформація була зазначена працівниками СРПП у протоколі про адміністративне правопорушення від 22.10.2017 року;

- «…Не проведено слідчих експериментів на місці даної ДТП за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інших….» - відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України слідчий має право провести слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Враховуючи відсутність необхідних відомостей щодо обставин ДТП у показаннях потерпілої, та відсутність будь-яких свідчень інших осіб, проведення слідчого експерименту було недоцільним та не забезпечило би досягнення мети даної слідчої (п.2 ст.223 КПК України);

- «…Не призначена судова-автотехнічна експертиза стосовно механізму та обставин ДТП…» - дана експертиза призначається виключно за наявності необхідних вихідних даних. Враховуючи, що такі дані не були отримані (в тому числі і в показаннях потерпілої), експертиза не була призначена;

- «Законне рішення у даному кримінальному провадженні зі спливом часу і досі не прийнято…» - не зрозуміло взагалі про яке законне рішення йдеться.

Крім цього позивачем надано суду Довідку у кримінальному провадженні №12017140110002255 за ч. 2 ст. 286 КК України (рух кримінального провадження, проведені слідчі, розшукові дії, прийняті процесуальні рішення):

« - 29.10.2017 в Дрогобицький ВП звернулась з письмовою заявою ОСОБА_15 з заявою про те, що 22 жовтня 2017 року її неповнолітня дочка ОСОБА_6 , їдучи в автомобілі з м.Трускавець до м.Дрогобич Львівської обл., за кермом якого був ОСОБА_16 , потрапила у дорожньо-транспортну пригоду та отримала тілесні ушкодження, яка зареєстроване у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про злочини (ЖЄО) за №10872 від 29.10.2017.

- 30.10.2017 старшим слідчим СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Миськівом внесено відомості про кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140110002255 П.І. за ознаками ч.1 ст. 286 КК України та в подальшому кваліфікацію змінено на ч.2 ст.286 КК України.

- 31.10.2017 в приміщенні лікарні допитано як свідка ОСОБА_6

- 01.11.2017 скеровано запит в Дрогобицькому ВП про надання інформації хто з працівників здійснював виїзд за повідомленням про ДТП та витребувано матеріали про притягнення ОСОБА_17 до адміністративної відповідальності (ЖЄО 10596 від 22.10.2017., копію адміністративного протоколу БД №085049, схеми місця ДТП, пояснення ОСОБА_2 ).

- 07.11.2017 скеровано запит у Дрогобицький ВП про видачу посвідчення водія ОСОБА_2

- 14.11.2017 скеровано запит у ДМЛ №1 про витребування відеозаписів з приймального відділяння.

- 14.11.2017 скеровано запит у ДМЛ №1 про надання інформації про те, чи зверталась ОСОБА_6 , з яким діагнозом.

- 15.11.2017 проведено огляд речей, під час якого вилучено відеозаписи з камери спостереження, розташованої у приймальному відділення ДМЛ №1

- 20.11.2017. отримано відповідь з ДМЛ №1, згідно якої ОСОБА_6 самостійно звернулась за медичною допомогою 24.10.2017 о 16год. Госпіталізована у нейрохірургічне відділення. Виписана 01.11.2017 по наполяганню мами і скерована для подальшого лікування у Київський науково-дослідний інститут нейрохірургії.

- 17.11.2017. Скеровано запит у Дрогобицький РВ ГУДМС про надання форм 1 на ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_18 . Отримано копії.

- 20.11.2017 отримано заяву ОСОБА_6 про залучення її як потерпілої та її матері ОСОБА_15 як законного представника..

- 22.11.2017 скеровано запит у Дрогобицький міськрайонний суд та отримано постанову про притягнення ОСОБА_2 до адмінвідповідальності за ст.124 КУпАП.

- 22.11.2017 ОСОБА_2 відмовився давати свідчення на підставі ст. 63 Конституції України.

- 23.11.2017 допитано як потерпілу ОСОБА_6 , яка пояснила, що 21 жовтня 2017 року приблизно о 24 год. поїхала в м.Трускавець зі своїм хлопцем ОСОБА_19 . Він був за кермом свого автомобіля марки "Citroen C5" сірого кольору, легкового, зареєстрованого в Польщі. Також їхали знайомі ОСОБА_17 - ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 . Ми відпочивали у клубі "Міленіум" в м.Трускавці. ОСОБА_13 вживав алкогольні напої - приблизно 100мл горілки. До цього біля магазину "24" в м.Дрогобичі він випив 200-300мл коньяку. Додому повертались приблизно о 04 год. 22 жовтня 2017 року. Крім вказаних хлопців їхали ще двоє, яких не знає. Один з них ОСОБА_22 на прізвисько " ОСОБА_23 ". ОСОБА_6 сиділа на задньому сидінні справа на колінах у ОСОБА_24 . Також ОСОБА_11 сидів у іншого хлопця на колінах. Коли рушили, ОСОБА_13 почав сваритись з ОСОБА_6 . Причиною були його ревнощі. Під час руху автомобіля вона хотіла вийти, тому неодноразово просила ОСОБА_17 зупинитись. Натомість він заблокував замки дверей і почав рухатись швидше. Інші хлопці теж просили його зупинитись, але він не зважав. В той час знаходились біля заправки "ОККО" при виїзді з м.Трускавця. Потім ОСОБА_13 почав їхати дуже швидко. Приблизно 150-160км/год. На дворі падав дрібний дощ, був туман. ОСОБА_6 відчула сильний удар ззаду в потилицю, мабуть ОСОБА_10 вдарив її головою. Втратила свідомість. До тями прийшла у Дрогобицькій міській лікарні. Не знала, що трапилось. Не могла нічого пояснити лікарям, коли її питали. У лікарні біля неї був ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , можливо ще хтось. Події в лікарні пригадує погано. Оглядав лікар. Казала, що болять зуби, затерпла голова ззаду. Після обстеження лікарі відпустили її додому. Дали якийсь листок з діагнозом і медикаментами, які потрібно було вжити, та рентген-знімки. З лікарні виходила сама. Проводив ОСОБА_11 . ОСОБА_20 та ОСОБА_21 пішли на маршрутний автобус. Зайшла додому у квартиру АДРЕСА_1 . Мами вдома не було. Переодягнула штани, бо вони були брудні. Потім вийшла на вулицю до ОСОБА_4 . В цей час підійшли працівники поліції. Вони питали, що трапилось. Потім посадили у службовий автомобіль і привезли у відділ поліції. Там у ОСОБА_6 відібрали письмове пояснення. Написала, що не має ні до кого претензій. Що травму отримала біля клубу "Міленіум" з необережності. На той час вже знала, що потрапила у ДТП. Про все біля лікарні розповіли ОСОБА_21 та ОСОБА_25 . Вони сказали, що вони з'їхали з дороги. Коли були в поліції до ОСОБА_4 на телефон подзвонив ОСОБА_16 . ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 телефон. ОСОБА_13 просив її не писати заяву на нього у поліцію. Казав, що відшкодує мені витрати. ОСОБА_6 погодилась, так як повірила йому і не хотіла, щоб він мав проблеми з законом. Після цього з ОСОБА_26 пішла на маршрутне таксі №2. Хотіла піти до тітки ОСОБА_27 , яка живе у одному будинку з ОСОБА_28 автобусі сиділи ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Хлопці запропонували піти до їхньої знайомої ОСОБА_29 . Це була приблизно 07год. 30хв. Деякий час посиділа з хлопцями у квартирі ОСОБА_30 , що в будинку АДРЕСА_2 . Перед цим у ОСОБА_30 був ОСОБА_2 обробляла йому рану. Він вийшов приблизно о 06год., сказав, що йому потрібно здавати машину на металолом. В подальшому обговорювали обставини ДТП, так як ОСОБА_31 не знала, що трапилось. З розмов ОСОБА_6 зрозуміла, що ОСОБА_13 перевищив швидкість і автомобіль з'їхав у кювет. З хлопців ніхто крім ОСОБА_24 тілесних ушкоджень не отримали, але він за допомогою не звертався. Потім ОСОБА_6 пішла до тітки. Потім до неї прийшла мама, якій розповіла про ДТП. У вівторок ОСОБА_6 стало значно гірше. Знову звернулась у лікарню і там діагностували перелом шийних хребців.

- 24.11.2017 допитано як свідка ОСОБА_32 , яка пояснила, що знайома з ОСОБА_33 . Також знає з вигляду хлопця, з яким ОСОБА_34 зустрічалась - ОСОБА_16 . 21 жовтня 2017 року пішла гуляти, зустрілась зі своїм хлопцем ОСОБА_35 та з його знайомим ОСОБА_36 . Приблизно о 17-18год. були біля магазину "24". Там зустріла ОСОБА_37 . Через деякий час до ОСОБА_34 приїхав її хлопець ОСОБА_38 . Він був на автомобілі марки "Сітроен" сірого кольору, зареєстрованому в Польщі. З ОСОБА_39 були приблизно 5 хлопців. Перед цим вони купили коньяк. ОСОБА_13 пив разом з ними. При цьому ОСОБА_34 він заборонив пити. Приблизно о 20год. поїхали до подруги ОСОБА_40 , яка живе по АДРЕСА_3 . ОСОБА_32 поїхала з ОСОБА_41 на його автомобілі. А ОСОБА_42 з ОСОБА_39 на його автомобілі. ОСОБА_43 та друзі ОСОБА_17 не їхали. В квартирі ОСОБА_44 була ще ОСОБА_45 , її хлопець ОСОБА_46 та її 6-річний син. Там продовжили пити бальзам "Старий Ринок". Випили 1 літру. Приблизно о 23-24 год. ОСОБА_32 з ОСОБА_47 а ОСОБА_34 з ОСОБА_39 знову приїхали до магазину "24". ОСОБА_13 запропонував їхати з ними у клуб "Міленіум". ОСОБА_32 з ОСОБА_41 відмовились. ОСОБА_34 поїхала з ОСОБА_39 та його друзями на його автомобілі в м.Трускавець у клуб. Вранці 22 жовтня 2017 року приблизно о 08год. 30хв. їхала на автомобілі на роботу в смт.Східниця. Перед м.Трускавець, а саме перед готелем "Візит" з правої сторони від дороги, побачила автомобіль ОСОБА_17 , який був пошкоджений та стояв на узбіччі. Звернула увагу, що біля автомобіля також були працівники поліції. ОСОБА_17 не бачила. Зрозуміла, що він потрапив у ДТП. Почала дзвонити до ОСОБА_17 та ОСОБА_48 у них були вимкнуті. Потім подзвонила до матері ОСОБА_49 , що бачила розбитий автомобіль ОСОБА_50 ОСОБА_34 просила дзвонити до ОСОБА_51 . Коли дзвонила приблизно о 10 год., він не піднімав трубку, або збивав. Згодом додзвонилась до ОСОБА_37 . Вона підтвердила, що дійсно разом з ОСОБА_39 потрапила у ДТП. Казала, що її дуже болить шия. Розповіла, що ОСОБА_13 виніс з її автомобіля, та на таксі доставив в лікарню. Згодом приїжджала до ОСОБА_34 у Дрогобицьку лікарню. Вона розповідала, що ОСОБА_13 спочатку приходив до неї, а потім перестав підтримувати зв'язок.

- 28.11.2017 скеровано запит в Дрогобицький ВП та витребувано Висновок за матеріалами ЖЄО № 10598 від 22.10.2017 про звернення ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями у ДМЛ №1, в якому наявна заява ОСОБА_6 про припинення розгляду повідомлення через отримання тілесних ушкоджень з власної необережності.

- 29.11.2017 ОСОБА_2 з участю адвоката відмовився давати свідчення на підставі ст. 63 Конституції України.

- 29.11.2017 проведено одночасний допит між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , під час якого останній відмовився давати показання. ОСОБА_6 , підтримала свої попередні показання.

- 29.11.2017 допитано як свідка ОСОБА_52 , який пояснив, що має знайому Роксолану, мешканку м.Дрогобич. Через неї був знайомий дівчиною на ім'я ОСОБА_53 . В ніч з 21 на ІНФОРМАЦІЯ_2 відмічав свій день народження у клубі « ОСОБА_54 » в м.Трускавці. В клубі побачив ОСОБА_53 . Вона була з якимись хлопцями: 6-7 чоловік. Вони сиділи за столом і розпивали горілку. З них візуально знайомий лише хлопець на прізвище ОСОБА_55 . Приблизно о 03год., можливо трохи пізніше, вийшов на вулицю покурити та поговорити по телефону. В цей час побачив, як ОСОБА_53 та хлопці з її компанії виходили на вулицю з клубу. Привітався з ОСОБА_53 . Потім побачив, що вона та хлопці сідають у автомобіль арки «Citroen C5» темного кольору з польськими реєстраційними номерами. Всі вони - 6-7 чоловік сіли у автомобіль. Марта сідала на заднє сидіння. На переднє крісло пасажира сідало два хлопця. За кермом був хлопець невисокого зросту, худої статури. Вони поїхала і більше їх не бачив. Приблизно через місяць розмовляв з ОСОБА_56 і від неї стало відомо, що в ту ніч ОСОБА_53 потрапила у ДТП біля м.Трускавця у вказаному автомобілі.

- 04.12.2017 матеріали кримінального провадження скеровано на вивчення в СУ ГУНП у Львівській області.

- 19.12.2017 матеріали кримінального провадження повернуто в СВ Дрогобицького ВП (без вказівок та зауважень).

- 27.12.2017 матеріали кримінального провадження скеровано на вивчення в Дрогобицьку місцеву прокуратуру. Повернуто без вказівок та зауважень.

- 17.01.2018 дано вказівки СУ ГУНП у Львівській області в порядку п.3 ч.2 ст.39 КПК України.

- 17.01.2018 дано доручення в порядку ст.40 працівникам Дрогобицького ВП на встановлення камер відеоспостереження в районі місця вчинення ДТП на ділянці дороги між м.Трускавець та м.Дрогобич; встановлення свідків та очевидців даного злочину; встановлення місцезнаходження автомобіля марки «CITROEN C5», зареєстрованого у Польщі за DL27081; відпрацювання станцій технічного обслуговування автомобілів, автошротів, осіб, що займаються ремонтом автомобілів вдома.

- 18.01.2018 скеровано повістки про виклик ОСОБА_57 , ОСОБА_58

- 22.01.2018 отримано рапорт о/у СКП, згідно якого проведеними заходами встановлено, що камери відеоспостереження, які спрямовані на автодорогу Трускавець-Дрогобич в місці ДТП, відсутні. Встановити свідків кримінального правопорушення а також місце знаходження вказаного автомобіля не виявилось можливим.

- 07.03.2018. Скеровано запит у Дрогобицький РВ ГУДМС про надання форм 1 на ОСОБА_59 , ОСОБА_44 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 . Отримано копії.

- 12.03.2018 скеровано повістки про виклик ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_62

- 17.04.2018 допитано як свідка ОСОБА_63 , яка пояснила, що з 24 жовтня до 08 листопада 2017 року знаходилась у стаціонарному лікуванні у Дрогобицькій міській лікарні №1. Лежала у палаті №6 нейрохірургічного відділення. 24 жовтня 2017 року, коли вже лежала у палаті, у дане відділення також поступила дівчина на ім'я ОСОБА_53 . Також у палаті лежало ще дві жінки. За час перебування у лікарні познайомилась з ОСОБА_53 . Часто з нею спілкувалась, допомагала їй підніматись, подавала воду, коли біля неї нікого не було. Майже постійно біля неї була її мама ОСОБА_64 . Крім матері до ОСОБА_53 приходив молодий хлопець та ще одна жінка. ОСОБА_65 ставився до ОСОБА_53 дуже гарно. З розмови між ними було зрозуміло, що вони близькі. Він тримав її за руку, гладив по голові, щось говорив. Він приходив на деякий час в перші два дні. Жінка була лише в перший день. Чула, як вона говорила до Марти дослівно слова: «Мартуся, ми тобі поможемо. Дамо гроші, тільки не пиши заяву у міліцію.» Більше цю жінку не бачила у палаті. На третій день ОСОБА_53 возили на МРТ-обстеження. Коли спускалась вниз на перший поверх, то бачила в коридорі вищевказаного хлопця. Мабуть він приходив до ОСОБА_53 , але у палату вже не заходив. Також чула з розмови матері ОСОБА_53 та її тітки, що ОСОБА_53 хочуть відвезти у Київ та прооперувати, бо їй ставало дедалі гірше. Приблизно тоді в розмові почала питати ОСОБА_53 про її справи. Вона розповіла, що це приходив її хлопець. Однак він її кинув і вже не приходить, навіть не піднімає слухавку телефону. ОСОБА_53 пояснила, що в перший день з нею розмовляла мама її хлопця, яка обіцяла допомогти, а потім перестала з ними контактувати. Також зі слів ОСОБА_53 дізналась, що вона потрапила в аварію на автомобілі. Марта казала, що за кермом був її хлопець. Спочатку він та його мама обіцяли допомогти ОСОБА_53 , казали, що дадуть гроші на лікування, просили тільки не повідомляти в поліцію. З мамою ОСОБА_53 на ці теми не розмовляла. Вона лише повторювала слова ОСОБА_53 , що хлопець та його мама обіцяли допомогти, а потім пропали.

- 07.05.2018 скеровано повістки про виклик ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_62

- 17.05.2018 матеріали кримінального провадження скеровано на вивчення в Дрогобицьку місцеву прокуратуру. Повернуто без вказівок та зауважень.

- 07.06.2018 скеровано повістки про виклик ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_62

- 12.06.2018 подано до суду клопотання про тимчасовий доступ до інформації у оператора мобільного зв'язку по номеру телефону ОСОБА_2

- 19.06.2018 винесено ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до інформації у оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар».

- 15.07.2018 скеровано ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до інформації оператору мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар».

- 08.08.2018 матеріали кримінального провадження скеровано на вивчення в СУ ГУНП у Львівській області.

- 13.09.2018 матеріали кримінального провадження повернуто в СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області (без вказівок та зауважень).

- 30.10.2018 матеріали кримінального провадження скеровано на вивчення в Дрогобицьку місцеву прокуратуру. Повернуто без вказівок та зауважень.

- 21.11.2018 матеріали кримінального провадження скеровано на вивчення в СУ ГУНП у Львівській області.

- 04.12.2018 матеріали кримінального провадження повернуто в СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області (без вказівок та зауважень).

- 27.05.2019 скеровано повістки про виклик ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_62

- 14.06.2019 матеріали кримінального провадження скеровано на вивчення в Дрогобицьку місцеву прокуратуру.

- 25.06.2019 матеріали кримінального провадження повернуто в СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області (без вказівок та зауважень).

- 07.11.2019 матеріали кримінального провадження скеровано на вивчення в Дрогобицьку місцеву прокуратуру. Повернуто в СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області (без вказівок та зауважень).

- 03-06.12.2019 матеріали кримінального провадження вивчались працівниками СУ ГУНП у Львівській області під час комплексного інспектування оперативно-службової діяльності Дрогобицького ВП, за результатами якого складено Акт від 18.12.2019, в якому згадано кримінальне провадження №12017140110002255 як таке, в якому під час огляду місця події транспортні засоби на місці огляду виявлені не були. Та за результатами зазначеного комплексного інспектування Наказом №700 від 02.02.2020 начальником ГУНП у Львівській області до начальника 1-го відділення СВ Дрогобицького ВП ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - догану за неналежне розслідування кримінальних проваджень №№ 12019140110001251, 12019140110000304, 1201914011000042, 12019140110000493, 12017140110001143, 12019140110001991, 12019140110001716, 12013150110001305 (№12017140110002255 не зазначено).

- 27.04.2020 скеровано повістки про виклик ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_62

- 15.07.2020 стан досудового розслідування матеріали кримінального провадження заслухано на оперативній нараді в СУ ГУНП у Львівській області (вказівок не надано).

- 29.11.2020 скеровано повістки про виклик ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_62

- 12.11.2020 допитано як свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що 21.10.2017 о 20 год я заступив на 12-годинне чергування в складі групи СРПП Дрогобицького ВП. Приблизно о 04год. 30 хв. надійшло повідомлення від чергового про ДТП біля готелю «Візит» при виїзді з м.Трускавець. На той час працював в парі з інспектором ОСОБА_7 . Прибули на місце ДТП через 5-10хв. після виклику. Побачив, що на лівому узбіччі (по напрямку від м.Трускавця) був автомобіль. Автомобіль марки «CITROEN C5», зареєстрований у Польщі за DL27081був на відстані приблизно 20м від дороги. Мав пошкодження передньої частини. На місці пригоди був лише водій ОСОБА_16 . Він сказав, що з ним більше нікого не було. Сам він тілесних ушкоджень не отримав. Тому відібрали у нього пояснення та склали відповідний протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП за вчинення ДТП та винесено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП за відсутністю полісу страхування. Автомобіль залишили на місці, і водій сам його евакуйовував. Приблизно о 06год. від чергового надійшло повідомлення про те, що у Дрогобицьку міську лікарню потрапила молода жінка. Разом з ОСОБА_66 виїхали на виклик. Жінки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у приміщенні лікарні вже не було, коли приїхали. Лікарі дали її адресу проживання. Під'їхали на АДРЕСА_3 . Де зустріли ОСОБА_6 , коли вона виходила з будинку. Запросили її у приміщення поліції. Вона поїхала та в черговій частині написала заяву, в якій зазначила, що тілесні ушкодження отримала з власної необережності та ні до кого претензій не має. Після цього передали дану заяву у чергову частину, що було підставою для припинення розгляду повідомлення. ОСОБА_6 вказала рік свого народження як 1998, тому вважали її повнолітньою. На місці ДТП інших осіб, зокрема пасажирів автомобіля, крім ОСОБА_2 не було. ОСОБА_2 , був сам, коли при їхали. І зазначив у поясненні, що пасажирів у автомобілі на момент ДТП не було. ОСОБА_6 не повідомляла, де отримала тілесні ушкодження. Взагалі відмовилась пояснювати будь-що з приводу отримання тілесних ушкоджень.

- 08.12.2020 скеровано вимогу ДОП Дрогобицького ВП про вручення повісток ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_62

- 09.12.2020 стан досудового розслідування матеріали кримінального провадження заслухано на оперативній нараді в СУ ГУНП у Львівській області.

- 11.12.2020 вручено повістку про виклик ОСОБА_58 . Вручити повістки ОСОБА_57 , ОСОБА_62 не вдалось, оскільки останні відсутні по місцю проживання.

- 14.12.2020 допитано які свідка ОСОБА_58 , який пояснив, що знайомий з ОСОБА_19 . Товаришує з ним на протязі тривалого часу, більше 5 років. На даний час бачиться рідко. Також знайомий з ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 . З ОСОБА_33 бачився лише раз. Відомо, що вона зустрічалась з ОСОБА_28 один з днів жовтня 2017 року ОСОБА_34 написала ОСОБА_58 у соціальній мережі «ВКонтакті» або «Фейсбук» і попросила прийти у лікарню до неї. ОСОБА_58 прийшов до неї у палату. Біля неї була мама. Не пригадує зараз змісту розмови. ОСОБА_34 мала корсет для шиї. Марта казала, що ОСОБА_13 заплатив їй за цей корсет та оплачував лікування. ОСОБА_34 сказала, що отримала тілесні ушкодження в ДТП, коли їхала у автомобілі з м.Трускавця. За кермом автомобіля був ОСОБА_38 . Про обставини ДТП 22.10.2017 з участю автомобіля під керуванням ОСОБА_70 відомо від самого ОСОБА_28 той день ОСОБА_58 був дуже п'яний, тому не пригадує обставин. У вечір перед ДТП був біля магазину « 24» в центрі міста Дрогобича. Там було дуже багато знайомих і незнайомих хлопців. Там був ОСОБА_11 . ОСОБА_58 вживав алкогольні напої - коньяк, горілку з іншими своїми знайомими. За вечір випив приблизно 0,6-0,7 літри спиртного. Якимось чином опинився у м.Трускавець у клубі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В клубі була ОСОБА_33 , ОСОБА_71 . Приблизно о 04-05 год. ОСОБА_58 повертався назад в м.Дрогобич. Сів у сів автомобіль марки CITROEN», зареєстрований у Польщі за DL27081. На яке місце сідав, не пам'ятає. За кремом автомобіля був ОСОБА_16 , так як це був його автомобіль. Також у автомобіль сіли інші хлопці та ОСОБА_33 . Скільки було загалом людей і хто саме, не пам'ятає, так як був дуже п'яний. По дорозі ОСОБА_58 заснув. Вранці прокинувся вдома. Від похмілля дуже боліла голова. Як потрапив додому, не знає. За медичною допомогою не звертався. Видимих ушкоджень на тілі не було. Цього ж ранку на телефон подзвонив ОСОБА_16 і розповів, що вони потрапили у ДТП. Він з'їхав у кювет на виїзді з м.Трускавця. Сказав, що всі цілі і здорові, ніхто тілесних ушкоджень не отримав. Також сказав, що викликав ОСОБА_58 з місця ДТП таксі, яке завезло його додому. Більше нічого не розповідав. ОСОБА_58 особисто нічого не пам'ятає. ДТП не бачив, так як був дуже п'яний. Де у автомобілі знаходилась ОСОБА_34 , чи сварились ОСОБА_34 та ОСОБА_13 під час руху автомобіля, чи просив він ОСОБА_17 , щоб він їхав повільніше, ОСОБА_58 не пам'ятає. ОСОБА_13 казав йому, що потім приїхали працівники поліції і оформляли ДТП. Чи вживав ОСОБА_13 на протязі вечора 21 і ночі 22 жовтня 2017 року алкогольні напої, наркотичні засоби, не пам'ятає. Куди ОСОБА_13 забрав свій автомобіль після ДТП і де він на даний час ОСОБА_58 не відомо. Чи був у приміщенні Дрогобицької міської лікарні одразу після ДТП 22.10.2017, в чому був одягнений 22.10.2017, не пам'ятає. Після 22.10.2017 ОСОБА_58 неодноразово виїжджав за кордон.

- 14.12.2020 вручено повістку про виклик ОСОБА_58

- 15.12.2020 викликати на допит ОСОБА_72 не вдалось. Зі слів ОСОБА_15 , законного представника потерпілої, ОСОБА_6 на даний час працює і навчається у Республіці Польщі, відповідно не може прибути для допиту.

- 15.12.2020 скеровано запит у Львівську митницю ДФС стосовно в'їзду/виїзду на митну територію України автомобіля марки «CITROEN C5», зареєстрований у Польщі за номером DL27081.

- 15.12.2020 скеровано запит у Державну прикордонну службу України стосовно перетину кордону ОСОБА_58 , ОСОБА_57 , ОСОБА_62 , ОСОБА_59 , ОСОБА_6

- 14.12.2020 вручено повістку про виклик ОСОБА_58

- 18.12.2020 вручити повістку ОСОБА_2 не вдалось, оскільки останній відсутній за місцем проживання.

- 04.01.2021 скеровано вимогу ДОП Дрогобицького ВП про вручення повісток ОСОБА_57 , ОСОБА_62 , ОСОБА_2

- 04.01.2021 дано доручення в порядку ст.40 працівникам Дрогобицького ВП на встановлення свідків та очевидців даного злочину; встановлення місцезнаходження автомобіля марки «CITROEN C5», зареєстрованого у Польщі за DL27081; відпрацювання станцій технічного обслуговування автомобілів, автошротів, осіб, що займаються ремонтом автомобілів вдома.

- 04.01.2021 скеровано запит у Державну прикордонну службу стосовно перетину кордону ОСОБА_2

- 04.01.2021 скеровано запит у Державну прикордонну службу стосовно перетину кордону автомобілем марки «CITROEN C5», р.н. НОМЕР_1 .

- 04.01.2021 скеровано запит в УОАЗОР ГУНП у Львівській області про надання копії аудіозапису зі спецлінії « 102» виклику від 22.10.2017, який зареєстрований в ЄО № 10596, про те, що «Біля готелю «Візит» а/м марки невідомо злетіла з дороги і знаходиться в кюветі»».

Вказні аргументи позивач, відповідачем не спростовані жодними належнми та лпустимими дрказами.

Суд зазначає, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Також суд зазначає, що принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення «res judicata» (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного органу, є обов'язковим. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).

На думку суду, спірний наказ, є протиправним та підлягає скасуванню з тих підстав, що відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), відповідач повинен був дотримуючись принципу юридичної визначеності у встановленому законом порядку перш за все враховувати фактичні обставини справи, пріоритетні норми КПК України в межах своїх повноважень і лише після цього у випадку наявності законних підстав приймати спірне рішення.

З цих підстав суд констатує, що спірне рішення прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не безсторонньо (упереджено), не добросовісно, не розсудливо, без з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, не пропорційно, зокрема з без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

Вказані висновки суду також узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування спірного наказу, підлягає задоволенню.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3) про визнання протиправним і скасування наказу, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п.1 Наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.02.2021 року №531 в частині застосування до ОСОБА_1 , старшого слідчого слідчого відділу Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області майора поліції Миськіва Петра Ігоровича, дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 30.07.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.