справа № 380/4130/21
30 липня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо зміни базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, при обчисленні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2019 року провести донарахування та здійснити виплату індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та, застосовуючи правила, зазначені у абзаці 4 пункту 5 Порядку № 1078;
- відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у сумі 2750,00 гривень стягнути на його користь з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань останнього;
- відповідно до приписів статті 259 КАС України, з огляду на типовість цієї справи, провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, а також з особливостями, передбаченими для цієї категорії справ у статті 262 КАС України;
- відповідно до пункту першого частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, як позивача у справі про стягнення заробітної плати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу у Збройних Силах України, останнє перед звільненням місце проходження військової служби - військова частина НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21 лютого 2019 року № 8-РС його звільнено з військової служби у запас, а наказом (по стройовій частині) від 26 лютого 2019 року № 41 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 26 лютого 2019 року. Позивач зазначає, що на день звільнення з військової служби він не отримав у повному обсязі грошових коштів, право на які набув під час проходження військової служби, а саме йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2019 року така виплачувалась не у повному обсязі внаслідок безпідставної зміни базового місяця (місяця підвищення посадових окладів).
Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року позивач уважає протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення у зв'язку із зростанням споживчих цін є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексації є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до вимог чинного законодавства підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
При цьому, на думку позивача, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Крім того, відсутність механізму виплати індексації за попередні роки не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Щодо протиправності зміни відповідачем базового місяця (місяця підвищення посадових окладів) - січня 2008 року для обрахування індексації грошового забезпечення позивач вказує, що відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), на зміну базового місяця впливає виключно зміна посадового окладу за посадою (проведена на підставі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України), якої (зміни) за період з 2008 року по березень 2018 року не відбувалося. Так, саме у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» уперше відбулося збільшення розміру посадового окладу позивача. Наступне підвищення розміру його посадового окладу відбулося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Таким чином, на думку позивача, саме січень 2008 року повинен бути базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення до березня 2018 року.
Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року до 26 лютого 2019 року, позивач вказує, що, починаючи з березня 2018 року відповідач повинен був виплачувати йому фіксовану суму індексації, проте, всупереч вимогам абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 її виплати не здійснював.
Також позивач уважає, що надання можливості відповідачу самостійно провести нарахування індексації грошового забезпечення (без зазначення у резолютивній частині рішення суду конкретного базового місяця) не вирішить судовий спір по суті, а лише призведе до необхідності повторного звернення до суду з приводу вже нарахованих сум індексації. З цього приводу зауважує, що відповідач уже протиправно змінив базовий місяць, тобто місяць підвищення посадових окладів - січень 2008 року, коли здійснював нарахування та виплату індексації, починаючи з березня 2018 року.
Крім того, позивач зазначає, що поніс витрати на правничу допомогу у цій справі в розмірі 2750,00 грн., які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що нарахування сум індексації здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.
Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною організацією, яка підпорядкована Міністерству оборони України та як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. При цьому Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» виплата індексації не передбачалась. Наведене підтверджується роз'ясненнями Міністерства соціальної політики від 16 липня 2015 року № 10685/14-15/10; від 09 червня 2016 року № 252/10/136-16; від 08 серпня 2017 року № 13700/з та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17. Зауважує, що Порядок № 1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні роки.
Щодо вимоги позивача про встановлення для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення доходів (базового місяця) січня 2008 року відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою внесно зміни до Порядку № 1078, не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01 грудня 2015 року, але й визначено, що базовим місяцем є січень 2016 року, з якого у подальшому необхідно відштовхуватися для проведення індексації. Зауважує, що оскільки в грудні 2015 року військовослужбовцям грошове забезпечення не було збільшено, підстав для зміни місяця підвищення грошових доходів, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, який був установлений відповідно до норм, котрі діяли до 01 грудня 2015 року, Порядком № 1078 не передбачено. 26 вересня 2015 року у позивача змінилася вислуга років, в результаті чого у нього збільшилась сума постійних складових грошового забезпечення, а саме відсоткової надбавки за вислугу років. Тож, відповідно до Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 29 січня 2014 року) позивачу встановлено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення - вересень 2015 року. У подальшому нарахування позивачу індексації грошового забезпечення проводилось згідно указаного вище базового місяця. Так, відповідно до довідки-розрахунку військової частини НОМЕР_1 № 350/486/200/566 від 15 квітня 2021 року позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 4539,02 грн.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по лютий 2019 року відповідач вказує, що з березня 2018 року по листопад 2018 року позивач права на виплату індексації грошового забезпечення не набув, оскільки не відбулося збільшення величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до базового місяця - березня 2018 року, тобто поріг індексації не перевищив 103 відсотки. Вже в грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103 відсотки, що й стало підставою для виплати позивачу індексації грошового забезпечення щомісяця, починаючи з грудня 2018 року.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування належить до повноважень відповідача, які є дискреційними.
Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій додатково вказує про те, що ні попередня редакція Постанови № 1078 (станом на 30 листопада 2015 року), ні редакція після внесення змін до неї Постановою № 1013 (станом на 01 грудня 2015 року) не породжує у відповідача право, виключно з огляду на збільшення розміру премії, змінювати базовий місяць для обрахунку індексації його грошового забезпечення, оскільки не відбулось збільшення розміру посадового окладу. Зміна базового місяця на місяць, у якому відбулося підвищення розміру грошового забезпечення за рахунок збільшення розміру премії є протиправним з огляду на приписи пункту 5 Порядку № 1078 (після внесення у нього змін Постановою № 1013, а також до внесення таких змін).
Також позивач уважає, що долучена відповідачем довідка-розрахунок військової частини НОМЕР_1 № 350/486/200/566 від 15 квітня 2021 року є додатковим підтвердженням факту того, що відповідач, крім припинення виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, ще й протиправно змінив її розмір.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких додатково зазначає про те, що при визначенні базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача військова частина НОМЕР_1 врахувала не тільки вимоги Постанови № 1013 щодо встановлення базового місяця у разі підвищення посадових окладів, але й норми Порядку № 1078 із усіма внесеними до нього змінами, які є важливими для нарахування індексації. Просить врахувати доводи щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 26 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 25 листопада 2016 року військовою частиною НОМЕР_3 Повітряних Сил Збройних Сил України (а.с.21) ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 41 від 26 лютого 2019 року старшого солдата ОСОБА_1 , оператора радіолокаційного відділення радіолокаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 21 лютого 2019 року № 8-РС у запас відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) з 26 лютого 2019 року виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с.21).
Відповідно до Картки особового рахунку військовослужбовця № 150 ОСОБА_1 за 2015-2019 роки позивачу з січня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. За період з листопада 2018 року по лютий 2019 року позивачу нараховано та виплачено 208,16 грн. індексації грошового забезпечення, а саме: у листопаді 2018 року - 71,08 грн.; у грудні 2018 року - 71,08 грн.; у січні 2019 року - 71,08 грн.; у лютому 2019 року - - 5,08 грн. (а.с.25-28).
Листом військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2021 року № 350/486/200/389 представника позивача - адвоката Хлопецького О.О. на його адвокатський запит стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення старшого солдата запасу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2019 року повідомлено про те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року в Міністерстві оборони України не було. При виплаті індексації грошового забезпечення старшому солдату запасу ОСОБА_1 у грудні 2015 року використовувався базовий місяць - вересень 2015 року Цей базовий місяць був встановлений відповідно до вимог Порядку № 1078 у зв'язку із зміною відсоткової надбавки за вислугу років з 5% до 10%. Після прийняття з 01 березня 2018 року постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Вже в грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103%, що і стало підставою для виплати особовому складу індексації щомісяця, починаючи з грудня 2018 року. За період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2019 року старшому солдату запасу ОСОБА_1 було нараховано та виплачено індексацію в повному розмірі відповідно до встановленого базового місяця - березень 2018 року. Також Порядок № 1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки, зокрема, виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (а.с.23-24).
Уважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також дій відповідача щодо зміни базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, при обчисленні індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка: наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2019 року провести донарахування та здійснити виплату індексації грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та, застосовуючи правила, зазначені у абзаці 4 пункту 5 Порядку № 1078.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (тут - і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (тут - і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абзацами першим, другим, п'ятим, шостим пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
З наявної у матеріалах справи Картки особового рахунку військовослужбовця № 150 ОСОБА_1 за 2015-2019 роки суд встановив, що позивачу з січня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. За період з листопада 2018 року по лютий 2019 року позивачу нараховано та виплачено 208,16 грн. індексації грошового забезпечення, а саме: у листопаді 2018 року - 71,08 грн.; у грудні 2018 року - 71,08 грн.; у січні 2019 року - 71,08 грн.; у лютому 2019 року - - 5,08 грн.
Указана обставина сторонами не заперечується.
Оцінюючи наведені відповідачем у листі від 17 березня 2021 року № 350/486/200/389 та відзиві на позовну заяву доводи щодо правомірності не нарахування та невиплати позивачу індексації його грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно), суд зазначає таке.
Щодо посилань відповідача на відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України, як на підставу для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно) суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
До того ж, відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період, а також не доведено ту обставину, що ним протягом 2016-2018 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
З огляду на наведене, посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України, як на підставу для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року (включно) є безпідставними та до уваги судом не беруться.
Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є безпідставними, оскільки частина 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулі періоди суд оцінює критично, оскільки вказане не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У той же час, суд враховує, що разом з відзивом на позовну заяву відповідач долучив до матеріалів справи Довідку розрахунок № 350/486/200/566 від 15 квітня 2021 року про нараховану індексацію грошового забезпечення старшому солдату запасу ОСОБА_1 , яка підписана тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 та помічником командира з фінансово-економічної роботи - начальником фінансово економічної служби військової частини НОМЕР_1 . Згідно указаної Довідки-розрахунку позивачу за період з січня 2016 року по грудень 2017 року нараховано 4539,02 грн. індексації грошового забезпечення. При цьому базовим місяцем для нарахування індексації зазначено вересень 2015 року у зв'язку зі зміною з 26 вересня 2015 року вислуги років та збільшенням розміру відсоткової надбавки за вислугу років. Натомість позивач зазначає, що відповідно до вимог Порядку № 1078 на зміну базового місяця впливає виключно зміна посадового окладу за посадою (проведена на підставі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України), якої (зміни) за період з 2008 року по березень 2018 року не відбувалося. Так, саме у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» уперше відбулося збільшення розміру посадового окладу позивача. Наступне підвищення розміру його посадового окладу відбулося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». З огляду на це, позивач уважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року має бути саме січень 2008 року.
Таким чином, враховуючи те, що станом на момент розгляду цієї справи відповідач здійснив нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2017 року, і з такими сумами позивач не погоджується у зв'язку з неправильним, на його думку, визначенням відповідачем базового місяця, спірним у цій справі є саме питання визначення базового місяця індексації грошового забезпечення за указаний вище період.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), якою пункт п'ятий Порядку № 1078 викладено у новій редакції. Вказана постанова набрала чинності 15 грудня 2015 року.
Так, відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції Постанови № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених вище редакцій норм пунктів 5 Порядку № 1078 дає підстави дійти висновку, що до 15 грудня 2015 року (дати набрання чинності Постановою № 1013) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення уважався місяць, в якому відбулося підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. Тобто, базовий місяць для проведення індексації грошових доходів населення не був прив'язаний до події зростання лише тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Проте після 15 грудня 2015 року у зв'язку з набранням чинності Постановою № 1013, якою пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції, на встановлення нового базового місяця (місяця підвищення грошових доходів) для нарахування індексації почав впливати виключно факт зростання тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Аналогічного змісту роз'яснення надало у своєму листі від 28 квітня 2016 року № 201/10/137-16 Міністерство соціальної політики, як орган, уповноважений відповідно до пункту 14 Порядку № 1078 надавати роз'яснення щодо його застосування.
Вирішуючи питання про те, який базовий місяць мав бути встановлений позивачу при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року суд відзначає, що 07 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Додатком 1 до Постанови № 1294.
Постанова № 1294 набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Постанова № 1294 втратила чинність 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з 01 січня 2008 року (після набрання чинності Постановою № 1294) по березень 2018 року (після втрати чинності Постановою № 1294), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Отже, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за указаний період повинен бути січень 2008 року.
Втім, як слідує з матеріалів справи, відповідач при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2017 року згідно Довідки-розрахунку безпідставно застосував саме редакцію пункту 5 Порядку № 1078, яка була чинною до прийняття Постанови № 1013, визначивши позивачу базовий місяць - вересень 2015 року (місяць зміни вислуги років позивача та збільшення відсоткової надбавки за вислугу років), що, як наслідок, призвело до неправильного нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення за указаний вище період.
Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2019 року суд відзначає таке.
Відповідно до Картки особового рахунку військовослужбовця № 150 ОСОБА_1 за 2015-2019 роки за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року позивачу нараховано та виплачено 208,16 грн. індексації грошового забезпечення, а саме: у листопаді 2018 року - 71,08 грн.; у грудні 2018 року - 71,08 грн.; у січні 2019 року - 71,08 грн.; у лютому 2019 року - - 5,08 грн.
Пояснюючи зазначені вище нарахування відповідач вказує, що після прийняття з 01 березня 2018 року постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Вже в грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103%, що і стало підставою для виплати особовому складу індексації щомісяця, починаючи з грудня 2018 року.
З цього приводу необхідно враховувати таке.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Як слідує з наявної у матеріалах справи Картки особового рахунку військовослужбовця № 150 ОСОБА_1 за 2015-2019 роки посадовий оклад позивача за березень 2018 року становив 2820,00 грн. та збільшився порівняно з лютим 2018 року на 2215,00 грн. (посадовий оклад за лютий 2018 року - 605,00 грн.) - 2820,00 - 605,00 грн = 2215,00 грн.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем). Вказана обставина сторонами у справі не заперечується.
Згідно із абзацом другим пункту п'ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по грудень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Однак, як слідує з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин відповідач, вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року (місяць підвищення посадового окладу позивача згідно Постанови № 704) по 26 лютого 2019 року (день виключення позивача з складу особового складу частини та усіх видів забезпечення) врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Саме тому, із урахуванням зазначених норм, та із застосуванням базового місяця березня 2018 року, відповідач почав здійснювати нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення тільки з грудня 2018 року, тобто місяця, у якому індекс споживчих цін перевищив 103%.
Однак, на переконання суду, у межах спірних правовідносин відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Як наслідок, не перевіривши наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановивши, факт перевищення розміру підвищення грошового доходу позивача суми індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, відповідач не міг встановити право позивача на отримання визначеної суми індексації відповідно вимог до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078.
За таких обставин суд ставить під сумнів правильність визначення відповідачем нарахованих позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року.
Підсумовуючи вищенаведене, суд переконується у тому, що у межах спірних правовідносин відповідач, неправильно визначивши позивачу місяць підвищення доходу (базовий) місяць за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також безпідставно оминувши норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та встановлення права позивача на отримання визначеної суми індексації відповідно вимог до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, здійснив неправильні розрахунки індексації грошового забезпечення позивача.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо неправильного нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2019 року, а тому позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року належить задовольнити частково, у такий спосіб: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2019 року.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зміни базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року, при обчисленні індексації грошового забезпечення позивачу з 01 січня 2016 року суд зазначає таке.
У межах спірних правовідносин січень 2008 року не був установлений позивачу, як місяць підвищення доходів (базовий місяць) для нарахування індексації грошового забезпечення. Як наслідок, відповідач не міг вчинити жодних дій щодо його зміни. З огляду на відсутність будь-яких дій відповідача у цій частині (зміни саме січня 2008 року на інший базовий місяць), суд позбавлений можливості надати їм правову оцінку, встановити їх протиправність чи правомірність.
Тому в задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити повністю.
Щодо обрання способу захисту порушеного права позивача суд враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд також враховує, що відповідач частково виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по 26 лютого 2019 року у розмірі 208,16 грн.
Тож, оскільки суд визнав протиправними дії відповідача щодо неправильного нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2019 року, враховуючи те, що відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення саме на відповідача покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2019 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як місяців підвищення доходу (базових місяців) відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 2750,00 гривень понесених ним витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд встановив, що між ОСОБА_3 (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено Договір № 89-21 від 22 лютого 2021 року про надання правничої (правової) допомоги (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору його предметом є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у справі, пов'язаній із оспорюванням його права на отримання індексації грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2019 року у повному обсязі, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Гонорар складається з суми вартості послуг, наданих Адвокатом, тарифи яких узгоджені Сторонами на підставі узгодженого переліку правових послуг та їх вартості пункт 4.2 Договору).
Факт наданих послуг підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 4.6 Договору).
За усною домовленістю Сторін гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката. У разі проведення розрахунку готівкою Адвокат видає Довідку. При проведенні оплати у безготівковому порядку Клієнт надає Адвокату чек про її здійснення (пункт 4.8 Договору).
Як слідує зі змісту Акта виконаних робіт (наданих послуг) від 22 березня 2021 року (пункт 1 Акта) Адвокат, ОСОБА_3 надав, а Клієнт, ОСОБА_1 прийняв (отримав) юридичні послуги у формі:
1. Усна консультація, аналіз правовідносин - 15 хв., вартість послуги - 250,00 грн.;
2. Адвокатський запит (підготовка, відправка запиту, отримання відповіді, проведення аналізу її повноти, а також надання роз'яснень клієнту на підставі отриманої відповіді щодо варіантів подальшої правової позиції в тактики дій у справі) - 15 хв., вартість - 500,00 грн.;
3. Написання позовної заяви та формування повного пакету документів для подачі до суду - 1 год., вартість - 2000,00 грн.
Усього: 2750,00 грн.
Згідно з пунктом 2 Акта цим Актом сторони підтверджують, що відповідно до основного Договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2021 року № 89-21 у справі, пов'язаній із оспорюванням прав Клієнта на отримання індексації грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також за період з 01 березня 2018 року по 26 лютого 2018 року у повному обсязі, роботу виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо наданої правової допомоги у сторін немає.
Відповідно до Довідки про проведення готівкової оплати від 22 березня 2021 року Адвокат ОСОБА_3 отримав від Клієнта ОСОБА_1 грошові кошти (готівка) у розмірі 2750,00 грн. згідно Договору № 89-21 від 22 лютого 2021 року про надання правничої (правової) допомоги.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18.
Отже, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують понесення позивачем 2750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно пов'язані з розглядом адміністративної справи № 380/4130/21 та є співмірними зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).
В той же час, суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 911/4242/15.
Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте в матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення відповідно до частини шостої статті 134 КАС України витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд також враховує, що відповідно до вимог частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то суд, ураховуючи приписи частини 3 статті 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1833,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а відтак, розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2019 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як місяців підвищення доходу (базових місяців) відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 1833,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 30 липня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.