30 липня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2292/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкової вимоги, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- скасувати податкову вимогу №14602-13 від 12.04.2021 щодо сплати податкового боргу у сумі 27000,00 грн. на користь Кропивницького управління ГУ ДПС у Кіровоградській області;
- скасувати акт перевірки №967/11-28-09-01/ НОМЕР_1 від 28.12.2020.
Ухвалою судді від 19.05.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області в частині скасування акту перевірки (а.с.21-22).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року прийнято позовну заяву в частині скасування податкової вимоги до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.23).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність оскаржуваної вимоги. Зазначав, що 28.12.2020 представниками ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено перевірку та складено акт №967/11-28-09-01/ НОМЕР_1 , за результатами якої прийнято рішення від 12.04.2021 №14602-13, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції на суму 27000 грн. за продаж тютюнових виробів без наявності ліцензії. При цьому вказує, що незаконну реалізацію тютюнових виробів здійснювала продавець ОСОБА_2 з метою покращення свого скрутного матеріального становища, що встановлено постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 09.02.2021 по справі №405/8547/20.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.28-31), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначивши, що працівниками ГУ ДПС у Кіровоградській області відповідно до наказу та направлень, з метою здійснення контролю з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України у сфері обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність позивач, про що складено акт перевірки від 28.12.2020 №967/11-28-09-01/ НОМЕР_1 . У вказаному акті зафіксовано факти реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, чим порушено ч.20 ст.15 Закону №481, а також роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, чим порушено ст.11-1 Закону №481. За результатами розгляду матеріалів перевірки, ГУ ДПС в області прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.01.2021 №00001360901 та №00001370901, які отримано позивачем 24.02.2021. На підставі вказаних рішень винесено оскаржувану вимогу, яку відповідач вважає законною та обґрунтованою.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.01.2002, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10).
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області, відповідно до наказу №1684-к від 24.12.2020, направлень на перевірку від 24.12.2020 №425, 426 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства у сфері обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів в магазині, розташованому за адресою АДРЕСА_1 (а.с.36-36зв.).
За результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального від 28.12.2020 №967/11-28-09-01/ НОМЕР_1 (а.с.35-35зв.).
В даному акті податковим органом відображено встановлені порушення позивачем:
- статті 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, пп.14.1.106 Податкового кодексу України в частині роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну мережу;
- ч.20 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР в частині роздрібної торгівлі тютюновими виробами без ліцензії.
Не погодившись з висновками акту фактичної перевірки позивачем подані заперечення (а.с.38).
За результатами розгляду заперечення, ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято висновок від 19.01.2021 №4/11-28-09-01/ НОМЕР_1 , яким висновок викладений в акті перевірки від 28.12.2020 залишено без змін. Крім того, зазначено, що працівниками податкової при проведенні перевірки та складанні акту дотримано вимоги діючого законодавства (а.с.38зв.-39).
На підставі акту фактичної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.01.2021:
- №00001360901, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі абз.7 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн. (а.с.33);
- №00001370901, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі абз.19 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10000,00 грн. (а.с.33).
Так, доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивачем суду не надано.
В подальшому ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено податкову вимогу №14602-13 від 12.04.2021, в якій повідомлено позивача, що станом на 11.04.2021 сума податкового боргу платника податків становить 27000 грн. (а.с.17).
Не погодившись з цією вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Статтею 75 ПК України визначені види перевірок.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Стаття 80 ПК України встановлює порядок проведення фактичної перевірки.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).
Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п.80.10 ст.80 ПК України).
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно п.86.5 ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Згідно п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.58.1, 58.2 ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян)
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно з ч.20 ст.15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
У розумінні абзацу 13 статті 1 Закону №481 роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Отже, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) та тютюновими виробами може здійснюватися виключно суб'єктами господарювання і за наявності у них ліцензії.
Згідно ст.11-1 Закону №481 встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України. Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати. Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Частиною 4 статті 17 Закону №481/95-ВР визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, регламентований спеціальним Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року.
Відповідно до п.5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відтак, притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності шляхом накладення відповідним рішенням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) є одним із способів здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на запобігання порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Так, суд констатує, що доказів оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.01.2021 №00001360901 та №00001370901, суду не надано. При цьому, предметом у спору у даній справі не є вказані рішення, а лише податкова вимога від 12.04.2021 №14602-13.
Статтею 59 Податкового кодексу України встановлений порядок складання, надсилання (вручення) податкової вимоги.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.072017 за №902/30770, затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (далі Порядок №610). Цей Порядок розроблений відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (з урахуванням статей 42 та 58 Кодексу) і визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог податковими органами.
Згідно п.1, 2 розділу ІІ Порядку №610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №610 податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
Форма податкової вимоги для платника податків - фізичної особи наведена у додатку 2 до цього Порядку (п.5 розділу ІІІ Порядку №610).
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
При цьому, згідно п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
З огляду на викладене, у зв'язку з не сплатою узгодженої суми грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, в установлені законом строки, податковим органом сформовано та надіслано на адресу позивача податкову вимогу форми "Ф" №14602-13 від 12.04.2021 про сплату боргу з штрафних (фінансових) санкцій. В даній податковій вимозі зазначається, що станом на 11.04.2021 сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 27000 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції) штрафи - 27000 (а.с.17).
Оскаржувана позивачем податкова вимога містить всі відомості, передбачені п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України та Порядком №610.
Враховуючи, що відповідачем податкова вимога від №14602-13 від 12.04.2021 надіслана позивачу на узгоджені грошові зобов'язання, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваної податкової вимоги. Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В.Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43142606) про скасування податкової вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина