27 липня 2021 року м. Київ №320/5551/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участю секретаря судового засідання Атаманенко А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Сабанюк І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій та встановлення відсутності повноважень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на підставі скарги ОСОБА_2 від 04.03.2021;
2) зобов'язати Міністерство юстиції України утриматися від перевірки в цілому та подальших дій по скеруванню подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності;
3) встановити відсутність повноважень Міністерства юстиції України проводити позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на підставі скарги ОСОБА_2 від 04.03.2021.
Позивач зазначила, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться виконавче провадження №63521143 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №33321 від 29.09.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Сіті Фінанс" боргу в сумі 27305,15 грн.
24.03.2021 на адресу приватного виконавця ОСОБА_1 надійшов запит №3970/2.4/0-21 від 17.03.2021 заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрія Сускова на підставі ст.34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів", Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженим Міністерством юстиції України від 22.10.2018 №3284/5, яким повідомлено про проведення позапланової невиїзної перевірки її діяльності на підставі звернення ОСОБА_2 від 04.03.2021, що надійшло до Міністерства юстиції України, та встановлено строк для надання відповіді щодо фактів, викладених у зверненні.
В обґрунтуванні проведення позапланової невиїзної перевірки зазначено, що така перевірка проводиться Управлінням на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.03.2021 №3251/20.5.1/7-21 щодо проведення перевірки.
24.03.2021 за вих. №329 позивачем надано відповідь по суті заявлених питань, а також з зауваженням, що такі дії по проведенню позапланової невиїзної перевірки щодо неї суперечать встановленому порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішення іншого органу (ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження"), є незаконним втручанням в діяльність приватного виконавця з примусового виконання рішень, а також перевищенням повноважень Міністерством юстиції України.
14.04.2021 на адресу приватного виконавця ОСОБА_1 надійшла довідка за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 від 31.03.2021, підписана заступником начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрієм Сусковим, у якій встановлено порушення приватним виконавцем вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".
19.04.2021 за вих. №383 позивачем було направлено письмові заперечення на довідку по перевірці з поясненнями по суті, а також нормативним обґрунтуванням незаконності проведення Міністерством позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача, та проханням відкликати довідку як помилкову та таку, що не містить ознак дисциплінарного проступку. Лист направлено в електронному та паперовому вигляді на адреси Міністерства юстиції України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Додатково підписаний електронним цифровим підписом приватного виконавця лист направлено 19.04.2021 на офіційні електронні адреси Міністерства юстиції України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Враховуючи бездіяльність Міністерства юстиції України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), що полягає у ігноруванні зауважень по незаконності проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача та перевищення повноважень Міністерством юстиції України, викладених у листі №329 від 24.03.2021 та запереченнях на довідку №383 від 19.04.2021, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
17 травня 2021 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків.
Згідно з ухвалою від 07.06.2021, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що порядок здійснення Міністерством контролю за діяльністю приватного виконавця визначено статтею 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 року №1403-VIII (далі - Закон 1403-VIII), частиною першою якої встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку встановленому Міністерством юстиції України.
Перелік підстав для проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця визначено частиною третьою вказаної статті цього Закону, згідно з якою перевірки проводяться на підставі:
1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій абобездіяльності приватного виконавця:
3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
Таким чином, законодавець у пункті 2 частини третьої статті 34 Закону №1403-VIII чітко визначив, що підставою для проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця може бути звернення будь-якого учасника виконавчого провадження, в тому числі боржника.
Частиною сьомою статті 34 Закону №1403-VIII передбачено, що у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Мін'юст вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідач зазначив, що твердження позивача з приводу того, що Міністерство не має повноважень щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача та повноважень надавати оцінку процесуальним діям приватного виконавця, суперечать нормам законодавства, адже на законодавчому рівні закріплено обов'язок за Міністерством здійснювати контроль за діяльністю приватного виконавця, в тому числі, щодо процесу виконання рішення суду. Отже, при проведенні позапланової перевірки діяльності позивача Міністерство юстиції України діяло на підставах та в межах наданих йому повноважень.
Позивачем надано суду відповідь на відзив Міністерства юстиції України на позовну заяву, в якому зазначено, що дії відповідача по розгляду скарги ОСОБА_2 від 04.03.2021, що стосується процесуальних дій приватного виконавця, яка підлягає судовому розгляду порушує її право на справедливий судовий розгляд компетентним судовим органом з дотриманням всіх процесуальних вимог, встановлених КАС України, тягнуть для неї негативні наслідки у вигляді проведення щодо неї позапланової невиїзної перевірки Міністерством юстиції України, а також подальших висновків по такій перевірці, що можуть стати підставою для подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності
Позивач, також, зазначив, що у своєму відзиві відповідачем ніяким чином не надано пояснень щодо відсутності повноважень розглядати заяви та скарги, що надійшли на дії виконавця, вчинені відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" - а саме, щодо обмежень, встановлених ст. 12 Закону України "Про звернення громадян".
Ухвалою від 9 липня 2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
16.07.2021 відповідачем надані додаткові пояснення, в яких відповідач просить суд врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.07.2021 року у справі №160/10658/20.
16.07.2021 відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що Міністерство юстиції України заперечує проти позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а пояснення, міркування та аргументи позивача, викладені у його відповіді на відзив, не відповідають дійсності.
19.07.2021 позивачем надано суду додаткові пояснення до позовної заяви в яких зазначено, що позивачем оскаржуються саме дії суб'єкта владних повноважень по проведенню позапланової перевірки, що вчиняються щодо неї за відсутністю на те повноважень. Крім того, позивач зазначила, що посилання відповідача на практику Верховного Суду є безпідставним та регулює абсолютно інші правовідносини.
У судовому засіданні 20 липня 2021 року суд відклав розгляд справи у зв'язку з витребуванням доказів.
У судовому засіданні 27 липня 2021 позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив Міністерства юстиції України додаткових письмових поясненнях, просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Сабанюк І.О. у судовому засіданні позовних вимог не визнала, з підстав викладених у відзиві на позов, додаткових поясненнях та запереченнях на відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що Міністерство юстиції України діяло на підставах та в межах наданих йому повноважень.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення позивача та відповідача, заслухавши доводи та пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
На виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 знаходиться виконавче провадження №63521143 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №33321 від 29.09.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Сіті Фінанс" боргу в сумі 27305,15 грн.
24.03.2021 на адресу Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 від 04.03.2021 р. на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження №63521143 з примусового виконання виконавчого напису №33321 від 29.09.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" 27305,15 грн.
На виконання стаття 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" та пункту 16 Розділу ІІІ Порядку здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.10.2018 №3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1195/32647, Міністерством юстиції України було розпочато проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача щодо здійснення виконавчого провадження №63521143 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №33321 від 29.09.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Сіті Фінанс" боргу в сумі 27305,15 грн.,
Відповідно до пункту 26 розділу ІІІ Порядку здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.10.2018 №3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1195/32647, проведення вказаної вище перевірки доручено Управлянню забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.03.2021 №3251/20.5.1/7-21 щодо проведення перевірки).
24.03.2021 на адресу приватного виконавця ОСОБА_1 надійшов запит заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрія Сускова №3970/2.4/0-21 від 17.03.2021 на підставі ст.34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів", Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженим Міністерством юстиції України від 22.10.2018 №3284/5, яким повідомлено про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача на підставі звернення ОСОБА_2 від 04.03.2021, що надійшло до Міністерства юстиції України, та встановлено строк до 29.03.2021 для надання вмотивованої відповіді щодо фактів, викладених у зверненні та копій відповідних документів, які стосуються порушених питань.
24.03.2021 за вих. №329 позивачем надано відповідь по суті заявлених питань, а також з зауваженням, що такі дії по проведенню позапланової невиїзної перевірки щодо неї суперечать встановленому порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішення іншого органу (ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження"), є незаконним втручанням в діяльність приватного виконавця з примусового виконання рішень, а також перевищенням повноважень Міністерством юстиції України.
14.04.2021 на адресу приватного виконавця ОСОБА_1 надійшла Довідка за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 від 31.03.2021, підписана заступником начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрієм Сусковим, у якій встановлено порушення приватним виконавцем вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження".
19.04.2021 за вих. №383 позивачем було направлено письмові заперечення на довідку по перевірці з поясненнями по суті, а також нормативним обґрунтуванням незаконності проведення Міністерством позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача, та проханням відкликати довідку як помилкову та таку, що не містить ознак дисциплінарного проступку. Лист направлено в електронному та паперовому вигляді на адреси Міністерства юстиції України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Додатково підписаний кваліфіконавим електронним цифровим підписом приватного виконавця лист направлено 19.04.2021 на офіційні електронні адреси Міністерства юстиції України та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Міністерством юстиції України до Дисциплінарної комісії приватних виконавців було направлено Подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (посвідчення від 01.06.2017№0019) №16796-33-21 від 07.05.2021.
Згідно з витягом з Протоколу №61 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 27.05.2021, подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було задоволено та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
До Протоколу №61 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 27.05.2021 було додано окрему думку члена Дисциплінарної комісії приватних виконавців ОСОБА_3 до рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 27.05.2021 за результатами розгляду подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, згідно якої, ОСОБА_3 вважає, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців мало бути прийняте рішення щодо відхилення подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності як необґрунтоване та як таке, що було підготовлено в порушення вимог Конституції та законів України.
Вважаючи протиправними дії Міністерства юстиції України щодо проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі скарги ОСОБА_2 від 04.03.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.
Згідно з ст. 1 Закону 1403-VIII, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Статтею 17 Закону №1403-VIII встановлено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, тощо.
Відповідно до статті 34 Закону №1403-VIII, Міністерством юстиції України здійснює контроль за діяльністю приватного виконавця шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
Під час проведення позапланових перевірок з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.
За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні.
У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Механізм здійснення Міністерством юстиції перевірок діяльності працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, у тому числі стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання, вчинення державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства визначає Порядок здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Мін'юсту від 21.10.2016 №3004/5 (далі - Порядок).
В силу пункту 16 Розділу III Порядку, позапланові перевірки діяльності приватного виконавця за місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні і проводяться на підставі:
заяви приватного виконавця про проведення перевірки;
письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.
Позапланова невиїзна перевірка проводиться Міністерством юстиції шляхом витребування від приватного виконавця необхідних документів та відомостей у межах предмета звернення, що стосуються фактів, викладених у зверненнях фізичних та юридичних осіб.
Про проведення позапланової невиїзної перевірки приватному виконавцю надсилається письмовий запит. У запиті зазначаються строк для надання вмотивованої відповіді приватним виконавцем, який не може бути менше 10 календарних днів, перелік копій документів, які необхідно надати для проведення перевірки.
Згідно з ч. 6 статті 34 Закону №1403-VIII та пункту 16 Розділу III Порядку, у разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення.
У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Пунктом 17 Розділу III Порядку визначено, що у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерством юстиції до Дисциплінарної комісії приватних виконавців вноситься вмотивоване подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Частиною 4 ст. 40 Закону №1403-VIII передбачено, що дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:
1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Згідно з ч. 2 Закону №1403-VIII, рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Частиною 5 статті 41 Закону №1403-VIII передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
Таким чином, законодавець у пункті 2 частини третьої статті 34 Закону №1403-VIII та пункті 16 Розділу III Порядку чітко визначив, що підставою для проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця може бути звернення учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що у випадку отримання скарги на діяльність приватного виконавця, Мін'юст зобов'язаний на підставі звернення будь-якого учасника виконавчого провадження, в тому числі боржника, в даному випадку скарги боржника ОСОБА_2 провести позапланову перевірку діяльності приватного виконавця, розглянути скаргу та документи, подані приватним виконавцем в її пояснення, а у випадку наявності підстав, внести подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Отже, твердження позивача з приводу того, що Міністерство не має повноважень щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача та повноважень надавати оцінку процесуальним діям приватного виконавця, суперечать нормам законодавства, адже на законодавчому рівні закріплено обов'язок за Міністерством здійснювати контроль за діяльністю приватного виконавця, в тому числі, щодо процесу виконання рішення суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого відповідно покладено обов'язок щодо здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців діяв на підставах, в межах та у спосіб наданих йому повноважень.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на підставі скарги ОСОБА_2 від 04.03.2021 та про встановлення відсутність повноважень Міністерства юстиції України проводити позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 на підставі скарги ОСОБА_2 від 04.03.2021.
Частиною 5 статті 41 Закону №1403-VIII передбачено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
Відтак, суд вважає, що рішення Дисциплінарної комісії про результати розгляду подання (яке в свою чергу внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця), може бути оскаржене до суду, як таке, що порушує права та інтереси державного виконавця.
Частиною другою ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже, за змістом наведеної норми Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. А правильніше - те право, яке особа вважає порушеним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 №6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.
Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні від 1 грудня 2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
З цього приводу Вищий господарський суд України в постанові від 28 липня 2010 зазначив таке: "Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові".
Суд зазначає, що в даному випадку позивач оскаржує лише дії Міністерства юстиції України щодо проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі скарги ОСОБА_2 від 04.03.2021 та просить суд встановити відсутність повноважень Міністерства юстиції України проводити позапланову невиїзну перевірку на підставі скарги ОСОБА_2 від 04.03.2021, отже в рамках даного спору не розглядається результати розгляду скарги, Подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (посвідчення від 01.06.2017№0019) №16796-33-21 від 07.05.2021 та Протокол №61 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 27.05.2021 а тому суд не надає їм оцінки та оцінки доводам та мотивам, які викладені позивачем та відповідачем щодо їх суті.
Оскільки контролюючим органом в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, враховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок проведення позапланової невиїзної перевірки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерства юстиції України утриматися від перевірки в цілому та подальших дій по скеруванню подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.
Зазначена позовна вимога фактично є зобов'язання відповідача вчинити дії на майбутнє.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Аналіз даної норми свідчить, що судовому захисту підлягають лише порушене право, свобода або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміну стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 10.3 Пленуму Вищого адміністративного суд України від 20.05.2013 №7 Про судове рішення в адміністративній справі резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. (Правова позиція Верховного Суду України, постанова у справі №6-951 цс 16 від 24.05.2017).
Зокрема, Верховний Суд України дійшов висновку, що суд не має права забороняти щось на майбутнє з двох причин, оскільки: для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо; способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем не як завгодно, а визначені виключно законом. Тому, якщо законом не передбачено такого способу захисту права як зобов'язати посадову особу органу державної влади вчиняти певні дії в майбутньому, то у задоволенні такої позовної вимоги суду слід відмовити.
Крім того, суд зазначає, що на день розгляду справи судом Міністерством юстиції України до Дисциплінарної комісії приватних виконавців за вих. №16796-33-21 від 07.05.2021 було направлено Подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (посвідчення від 01.06.2017№0019), яке було розглянуто Дисциплінарною комісією приватних виконавців 27.05.2021.
Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача утриматися від перевірки в цілому та подальших дій по скеруванню подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Також суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spai№) серія A. 303-A; пункт 29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Київський окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 02.08.2021.
Суддя Басай О.В.