30 липня 2021 року справа №320/12930/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування прийнятої відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 №Ф-142136-56 на суму 19887,94 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною вимогою йому визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 19887,94 грн. за відсутності правових підстав для цього, оскільки позивач як адвокат у період з 24.05.2019 по 07.08.2019 не здійснював незалежної професійної діяльності, а перебував у трудових відносинах з ТОВ НВП "Мадек", яке здійснювало за сплату єдиного соціального внеску.
Крім того, позивач зазначив, що він самостійно здійснював сплату єдиного соціального внеску за періоди: квітень, травень, серпень - грудень 2019 року та січень 2020 року у розмірі мінімального соціального внеску.
Також позивач зауважив, що з 28.01.2020 ним на підставі заяви було зупинено здійснення адвокатської діяльності, внаслідок чого, на думку позивача, у нього відсутній обов'язок зі слати ЄСВ з вказаної дати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є платником єдиного соціального внеску, а тому, незважаючи на сплату ЄСВ за ОСОБА_1 його роботодавцем, позивач зобов'язаний здійснювати сплату єдиного соціального внеску, який не може бути менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2019 році - не менше 918,06 грн. на місяць та у 2020 році - не менше 1039,06 грн.
Крім того, відповідач наголосив на тому, що зупинення позивачем адвокатської діяльності з 28.01.2020 на підставі його заяви не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску.
За таких обставин, відповідач зауважує, що спірна вимога була винесена правомірно, оскільки визначена нею сума ЄСВ є заборгованістю позивача за період з ІІ кварталу 2019 року по ІІІ квартал 2020 року включно.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 18.12.1997 (т.1, а.с.31-33).
Судом встановлено, що на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.02.1998 №47 позивачу було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1347/10 від 26.02.1998 (т.1, а.с.8).
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АІ №006476, право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 28.01.2020 на підставі заяви від 28.01.2020 (т.1, а.с.9).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було подано до Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області заяву про зняття з обліку платника єдиного податку від 11.02.2020, яка була отримана контролюючим органом 10.02.2020, у зв'язку із зупиненням адвокатської діяльності (т.1, а.с.28).
11.03.2020 позивачем було подано до Ірпінського відділення ГУ ДПС у Київській області уточнену заяву про зняття з обліку платника єдиного податку, у зв'язку із зупиненням адвокатської діяльності через відсутність роботи та досягненням пенсійного віку (т.1, а.с.29-30).
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 №Ф-142136-56, відповідно до якої станом на 31.10.2020 у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 19887,94 грн. (т.1, а.с.10).
Вказана вимога, яка була направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією, була отримана позивача 01.12.2020 (т.1, а.с.11-12).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:
- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п.5).
Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1);
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року становить 4173,00 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2020 року становить у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні.
Отже, розмір мінімального страхового внеску дорівнював:
- у 2019 році - 918,06 грн. на місяць (4173,00 грн. х 22%), 2754,18 грн. на квартал (918,06 грн. х 3);
- у 2020 році - 1039,06 грн. на місяць (4723,00 грн. х 22%), 3117,18 грн. на квартал (1039,06 грн. х 3).
За таких обставин, загальна сума ЄСВ за період з 01.04.2019 по 30.09.2020 (період, який за твердженням відповідача охоплений спірною вимогою), яка підлягає сплаті особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, складає 17614,08 грн. (8262,54 грн. (918,06 грн. х 9) + 9351,54 грн. (1039,06 грн. х 9).
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця або провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності Законом №2464 не врегульовано.
Верховний Суд у постановах від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88062063) та від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85964928) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З урахуванням зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаних постановах, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Як вбачається з трудової книжки позивач з 24.05.2019 по 07.08.2019 працював на посаді юриста в Товаристві з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг" (у подальшому перейменоване у ТОВ НВП "Мадек" (т.1, а.с.45-85).
Так, наказом ТОВ НВП "Мадек" від 24.05.2019 №23/434 позивача прийнято на посаду юриста (т.1, а.с.86)).
Наказом ТОВ НВП "Мадек" віл 07.08.2019 №30/434 припинено трудовий контракт з позивачем (т.1, а.с.87).
Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-7, т.1, а.с.103-107) позивачу у травні - серпні 2019 року включно був, зокрема, нарахований дохід (заробітна плата) у таких розмірах:
- травень 2019 року - 6775,91 грн.;
- червень 2019 року - 24845,00 грн.;
- липень 2019 року - 24845,00 грн.;
- серпень 2019 року - 10042,28 грн.
Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ТОВ НВП "Мадек" було здійснено сплату страхових внесків з суми виплаченого доходу за період з травня по серпень 2019 року.
Таким чином, враховуючи встановлену статтею 8 Закону №2464 ставку ЄСВ на рівні 22% бази нарахування, суми ЄСВ, обов'язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача, є такими:
- за травень 2019 року - 1490,70 грн. (6775,91грн. х 22%);
- за червень 2019 року - 5465,90 грн. (24845,00 грн. х 22%);
- за липень 2019 року - 5465,90 грн. (24845,00 грн. х 22%);
- за серпень 2019 року - 2209,30 грн. (10042,28 грн. х 22%).
Таким чином, враховуючи встановлену статтею 8 Закону №2464 ставку ЄСВ на рівні 22% бази нарахування, суми ЄСВ, обов'язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача, перевищує суму мінімальних страхових внесків за цей період, що свідчить про дотримання ТОВ НВП "Мадек" вимог чинного законодавства щодо сплати за позивача ЄСВ за період з квітня по серпень 2019 року.
Щодо сплати позивачем ЄСВ за періоди квітень 2019 року та з вересня 2019 року по вересень 2020 року, судом встановлено наступне.
У позовній заяві позивач зазначив, що він самостійно здійснював сплату ЄСВ за квітень - травень 2019 року та за серпень 2019 року - січень 2020 року.
Щодо сплати ЄСВ у 2020 році, то позивач зауважив, що у січні 2020 року ним було зупинено здійснення адвокатської діяльності, а тому, на його думку, у 2020 році у нього вже не було обов'язку зі сплати ЄСВ.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за 2019 рік від 29.04.2020, в якому позивачем визначено суми нарахованого єдиного соціального внеску у таких розмірах: січень - квітень 2019 року - 918,06 грн. щомісячно; травень 2019 року - 1490,70 грн.; червень - липень 2019 року - 5465,90 грн. щомісячно; серпень 2019 року - 2209,30 грн.; вересень - грудень 2019 року - 918,06 грн. щомісячно (т.1, а.с.20-21).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було здійснено сплату єдиного соціального внеску за наступними квитанціями:
- від 17.04.2019 №32 на суму 2754,18 грн. (призначення платежу:*;101; НОМЕР_2 ; єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ) (т.1, а.с.14);
- від 17.07.2019 б/н на суму 1836,12 грн. (призначення платежу:*;101; НОМЕР_2 ; єдиний соціальний внесок за квітень-травень 2019 року; ОСОБА_1 ) (т.1, а.с.15);
- від 18.10.2019 №157 на суму 1836,20 грн. (призначення платежу:*;101; НОМЕР_2 ; ОСОБА_1 ; єдиний соціальний внесок серпень-вересень 2019 року)(т.1, а.с.16);
- від 17.01.2020 №117 на суму 2754,20 грн. (призначення платежу:*;101; НОМЕР_2 ; ОСОБА_1 ; єдиний соціальний внесок за 4 квартал 2019 року)(т.1, а.с.17);
- від 17.04.2020 №17АН-Т89Н-95МВ-8ККОС на суму 1039,06 грн. (призначення платежу:*;101; НОМЕР_2 ;ЄСВ січень 2020, 22%, ОСОБА_1 ) (т.1, а.с.19).
Як вбачається з інтегрованої картки ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску за період з 18.04.2018 по 31.10.2020 станом на 19.04.2019 у позивача була наявна переплата з ЄСВ на суму 2457,18 грн.
Суд наголошує на тому, що інтегрована картка не містить відомостей щодо зарахування сплачених позивачем в оплату ЄСВ коштів у сумі 1836,12 грн. відповідно до квитанції від 17.07.2019 б/н, проте вказаний платіжний документ є належним доказом сплати позивачем ЄСВ за відповідний період.
Крім того, судом встановлено, що контролюючим органом по інтегрованій картці донараховано позивачу до сплати ЄСВ за ІІ-ІІІ квартал 2019 року, внаслідок чого у ОСОБА_2 станом на 30.09.2020 виникла заборгованість у розмірі 2754,18 грн.
З інтегрованої картки вбачається, що сплачені позивачем по квитанціях від 18.10.2019 №157, від 17.01.2020 №117 та від 17.04.2020 №17АН-Т89Н-95МВ-8ККОС грошові кошти були зараховані контролюючим органом на погашення заборгованості, а не в оплату ЄСВ за серпень 2019 року - січень 2020 року.
Проте, оскільки матеріалами справи підтверджується те, що за період з квітня по серпень 2019 року сплату ЄСВ за позивача здійснював його роботодавець, ТОВ НВП "Мадек", та те, що ОСОБА_1 самостійно здійснив сплату ЄСВ за квітень-травень 2019 року по квитанції від 17.07.2019 б/н, суд вважає, що відомості інтегрованої картки щодо наявності у позивача станом на 30.09.2020 заборгованості є недостовірними.
Відповідно, зарахування контролюючим органом в оплату такої заборгованості сплачених позивачем в оплату ЄСВ за серпень 2019 року - січень 2020 року коштів є безпідставним.
Щодо посилань відповідача на відсутність у довідці про застраховану особи форми ОК-5 відомостей щодо самостійної сплати позивачем як самозайнятою особою, ЄСВ за вказаний період як на докази нездійснення позивачем сплати ЄСВ, то суд не приймає їх до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується факт здійснення ОСОБА_1 самостійної сплати ЄСВ за відповідний період.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що позивач самостійно здійснював сплату ЄСВ за квітень-травень 2019 року, серпень 2019 року - січень 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску.
Щодо наявності у позивача заборгованості з ЄСВ за лютий - вересень 2019 року, суд зазначає таке.
У позовній заяві позивач повідомив, що з 28.01.2020 ним на підставі заяви було зупинено здійснення адвокатської діяльності, внаслідок чого у нього відсутній обов'язок зі слати ЄСВ з вказаної дати.
Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 у справі №820/6324/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80807289) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) згідно зі ст.13 якого адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пунктом 1 частини першої статті 31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пунктом 1 частини третьої статті 31 Закону №5076-VI).
Згідно з частинами п'ятою-шостою статті 31 Закону №5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частини першої статті 17 Закону №5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість зайняття адвокатською діяльністю на певний строк.
Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (далі-Порядок №1162), у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та залежно від категорії страхувальника копії відповідних документів: відомостей (витягу) відповідного реєстру про припинення, або зупинення незалежної професійної діяльності, або зміну організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.
Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №1162 у разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.
Відповідні органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою № 8-СК згідно з додатком 6 до цього Порядку.
Пунктами 3 Порядку №1162 визначено, що отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ (додаток 5), контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. Платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом.
У разі ненадання органами Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування довідок за формою № 8-СК (додаток 6) у зазначений строк або у разі встановлення заборгованості платника єдиного внеску, який знімається з обліку, контролюючий орган складає довідку про стан розрахунків за платежами до контролюючого органу, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою № 9-ЄСВ згідно з додатком 7 до цього Порядку, яку надсилає (видає) платнику єдиного внеску чи уповноваженій особі платника.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1162 після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.
Пунктом 5 Порядку №1162 встановлено, що платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, видається (надсилається) повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 10-ЄСВ згідно з додатком 8 до цього Порядку.
Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АІ №006476, право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 28.01.2020 на підставі заяви від 28.01.2020.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 було подано до Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області заяву про зняття з обліку платника єдиного податку від 11.02.2020, яка була отримана контролюючим органом 10.02.2020, у зв'язку із зупиненням адвокатської діяльності (т.1, а.с.28).
11.03.2020 позивачем було подано до Ірпінського відділення ГУ ДПС у Київській області уточнену заяву про зняття з обліку платника єдиного податку, у зв'язку із зупиненням адвокатської діяльності через відсутність роботи та досягненням пенсійного віку (т.1, а.с.29-30).
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що зупинення позивачем адвокатської діяльності не звільняє його від обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску.
Суд наголошує на тому, що ані ПК України, ані Законом № 2464-VІ не врегулювано особливості сплати грошових зобов'язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності.
Проте, суд наголошує на тому, що з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Крім того, згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, серед іншого, на такому принці як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Також, пунктом 56.21 статті 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що з 28.01.2020 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав та правових можливостей для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку та передумов для сплати єдиного внеску.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 05.11.2018 у справі №820/1538/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77661749).
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позиція контролюючого органу щодо наявності у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ з лютого по вересень 2020 року є помилковою, оскільки ОСОБА_1 фактично вже не мав статуту платника ЄСВ за
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ за ІІ квартал 2019 року по ІІІ квартал 2020, у зв'язку, а тому суд вважає, що відповідач безпідставно прийняв спірну вимогу.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 №Ф-142136-56.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 07.12.2020 №16 (т.1, а.с.7).
Враховуючи, задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 №Ф-142136-56.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.