ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" серпня 2021 р. справа № 300/2416/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області до відділу освіти Галицької районної державної адміністрації про стягнення капіталізованих платежів в сумі 276042,44 грн., -
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу освіти Галицької районної державної адміністрації (надалі - відповідач) про стягнення капіталізованих платежів в сумі 276042,44 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як юридична особа перебуває в процесі припинення, у зв'язку з чим, відповідно до норм чинного законодавства виникла необхідність відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, а саме суму капіталізованих платежів в розмірі 276042,44 грн. для продовження страхових виплат особі, яка отримала травму під час перебування у трудових відносинах з відповідачем. Проте відповідачем капіталізовані платежі в розмірі 276042,44 грн. добровільно не сплачено, внаслідок чого, позивач просить стягнути їх в судовому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.23-24).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.06.2021 року згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що ліквідація відділу освіти Галицької районної державної адміністрації не є підставою для капіталізації страхових платежів для подальшої їх виплати потерпілому, оскільки на момент звернення позивача із заявою про грошові вимоги зі сплати страхових внесків перейшли до відділу освіти, культури, молоді та спорту Більшівцівської селищної ради об'єднаної територіальної громади (а.с.28-31).
05.07.2021 року представником позивача на адресу суду подано відповідь на відзив на позовну заяву по справі № 300/2416/21, у якій зазначив, що оскільки відповідач був страхувальником потерпілого на виробництві гр. ОСОБА_1 та з 13.01.2021 року ліквідується без правонаступника, а отже, зобов'язаний в першу чергу задоволити вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області по капіталізованих платежів в сумі 276042,44 грн. (а.с.35-38).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
Відділ освіти Галицької районної державної адміністрації зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та перебуває на обліку у Верховинському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківської області
Разом з цим, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відділ освіти Галицької районної державної адміністрації з 13.01.2021 перебуває в стані припинення у зв'язку із ліквідацією.
Судом встановлено, що в Галицькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області перебуває на обліку ОСОБА_1 , який отримав травму під час роботи на виробництві. Факт отримання вказаною особою травми підтверджується актом № 1 про нещасний випадок на виробництві від 28.11.2003 року стосовно гр. ОСОБА_1 (а.с.19-21).
Згідно із випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки серії АБ №0046917 від 09.12.2019, ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 30% та третя група інвалідності, без переогляду (а.с.18).
Постановою Галицького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківської області від 22.04.2020 №0902/4201.1/4201.1/103 потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 1367,63 грн. з 01.03.2020 безстроково (а.с.17).
Згідно розшифровки до розрахунку капіталізованих платежів по Відділу освіти Галицької РДА, станом на 13.01.2021 року потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим ОСОБА_1 складає 276042,44 грн. (а.с.16).
Внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про перебування Відділу освіти Галицької РДА в стані припинення, позивач звернувся до відповідача із заявою з грошовими вимогами до боржника по капіталізованих платежах на суму 276042,44 грн.
Листом голови ліквідаційної комісії з припинення відділу освіти Галицької районної державної адміністрації від 09.03.2021 року за № 17 повідомлено, що ліквідаційною комісією відділу освіти Галицької РДА ухвалено рішення про відхилення вимог позивача з грошовими вимогами по капіталізованих платежах на суму 276042,44 грн. Обов'язок щодо капіталізованих коштів може бути покладений на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду у відповідності до приписів абзацу 2 частини 2 статті 1205 Цивільного кодексу України (а.с.11-12).
У зв'язку із несплатою відповідачем капіталізованих платежів в розмірі 276042,44 грн., позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пунктів 3, 10 частини 1 статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування": застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (надалі, також Закон №1105-XIV) визначені правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Згідно зі статтею 3 Закону №1105-XIV основними принципами державного соціального страхування є, зокрема:
- обов'язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;
- державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав;
- обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;
- відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Приписами статті 4 Закону №1105-XIV визначено, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Разом з тим, пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-XIV передбачено, що джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини 2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу вказаних норм права вбачається, що підприємства у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.
Постановою Кабінету Міністрів України №986 від 04.12.2019 затверджено Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників (надалі, також Порядок №986).
Так, відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам.
Пункт 2 Порядку №986 містить визначення терміну "капіталізація платежів", який означає визначення суми грошових зобов'язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством (пункт 3 Порядку №986).
Відповідно до пункту 4 Порядку, капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки.
Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
Отже, наведеними нормами законодавства передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їхнього життя.
Частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Також статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України визначено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.
Аналіз положень наведених правових норм дозволяє стверджувати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що наявне у пунктах 1 та 2 Порядку №986 уточнення стосовно банкрутства організації, а саме, визначення капіталізованих платежів як суми грошових зобов'язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством) не передбачає процедуру банкрутства як єдину обставину, що зумовлює капіталізацію платежів. В даному випадку, прислівник "зокрема" вжито законодавцем з метою підкреслення, виділення, в даному випадку, "процедури банкрутства" з-поміж однотипного, та в жодному разі не застосовано для виключення ліквідації як окремої процедури припинення організації.
Як встановлено судом, на час настання нещасного випадку на виробництві (27.10.2003) з гр. ОСОБА_1 , його страхувальником був відділ освіти Галицької РДА, оскільки проводив йому нарахування заробітної плати та відрахування страхових внесків.
Окрім того, потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку у Галицькому відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Івано-Франківської області та отримує щомісячну перераховану страхову виплату з 01.03.2020 в сумі 1367,63 грн.
Відповідно до розрахунку капіталізованих платежів по Відділу освіти Галицької районної державної адміністрації станом на 13.01.2021, загальний розмір платежів які повинен сплатити відповідач потерпілому становить 276042,44 грн. (сума щомісячної страхової виплати (1667,63) х середню очікувану тривалість життя (16,82) х 12 місяців) (а.с.16).
Відповідачем будь-яких заперечень проти здійсненого позивачем розрахунку не надано та суми заявлених капіталізованих платежів не сплачено.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з урахуванням приписів Закону №1105-XIV, якими покладено на відповідача, як страхувальника, обов'язок зі плати капіталізованих платежів, що виникли із зобов'язань відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у випадку його ліквідації, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості зі сплати капіталізованих платежів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що згідно із частиною 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень, з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстав для розподілу судових витрат немає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області до відділу освіти Галицької районної державної адміністрації про стягнення капіталізованих платежів в сумі 276042,44 грн. - задоволити.
Стягнути з Відділу освіти Галицької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02143494, вул. Винниченка, 8, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. Андрія Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76014) капіталізовані платежі в сумі 276042,44 грн. (двісті сімдесят шість тисяч сорок дві гривні сорок чотири копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. А.Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76014).
Відповідач:
відділ освіти Галицької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02143494, вул. Винниченка, 8, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.