22 липня 2021 року 12:59Справа № 280/6238/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Клименка А.Р. та представників
позивача Попова В.Г.
відповідача Жовтоножка Д.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№8)»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
16 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№8)» (далі - ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)», позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 24.12.2019) просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.05.2019 №0006621416, від 21.05.2019 №0006631416, від 21.05.2019 № 0006651416, від 21.05.2019 №0006641416, від 21.05.2019 №0011041306, від 21.05.2019 № 0011031306, від 21.05.2019 №0011021306, від 21.05.2019 №0010991306.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві (уточненій) посилається на невідповідність Акту перевірки від 07.03.2019 №131/08-01-14-16/08680052 вимогам чинного законодавства внаслідок дефектності його змісту, а також вважає, що Акт перевірки від 07.03.2019 №131/08-01-14-16/08680052, за умови відсутності підписів Нікіфорова І.С. - головного державного ревізора - інспектора та Крохмаль Г.К. - головного державного ревізора-інспектора не міг бути належною правовою підставою для прийняття ГУ ДФС у Запорізькій області усіх ППР, прийнятих на його підставі. Вказує, що підставою для донарахування зобов'язань за податковими повідомленнями -рішеннями відповідача від 21.05.2019 №0006621416, від 21.05.2019 №0006631416, від 21.05.2019 №0006651416 є висновок податкового органу про те, що мало місце використання в господарській діяльності товарів та послуг, джерело яких не встановлено, зокрема такі висновки стосуються господарських операцій з ТОВ «Пост-Тайм», ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Глобалторг Компані», однак позивач вважає, що подання ним як платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. В даному контексті наголошує, що він не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його покупців для одержання товариством незаконної податкової виголи, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. В частині податкового повідомлення-рішення від 21.05.2019 № 0006641416 про застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в сумі 22423,50 грн. зауважує, що згідно з Актом перевірки виявлене порушення щодо строків реєстрації податкових накладних, при цьому, не конкретизоване відносно чітко вказаних податкових накладних та контрагентів. Щодо податкових повідомлень-рішень від 21.05.2019 №0011041306, № 0011031306, № 0011021306 стверджує, що для застосування пункту 127.1 Податкового кодексу України потрібно, щоб нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу, тобто склад порушення пов'язується з фактом виплат и доходу без сплати податку. В той же час, відповідно до фактичних обставин якщо виплата доходу, а відповідно, і перерахування податку здійснені з порушенням строку, визначеного підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, фактично має місце порушення, не передбачене ст. 127 Податкового кодексу України, тому, на думку позивача, відповідно вказана норма застосована помилково. В частині податкового повідомлення-рішення від 21.05.2019 №0010991306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн. зазначає, що зміст спірного рішення та доданого до нього розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій не містить чіткого зазначення найменування та форми податкової звітності з зазначенням відомостей які не було зазначено або недостовірно зазначено, що являлось би підставою для застосування п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 17.12.2019 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 26.12.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 21.01.2020.
Ухвалою суду від 21.01.2020 підготовче засідання у справі відкладено до 12.02.2020.
27.01.2020 від Головного управління ДФС у Запорізькій області на адресу суду надійшов відзив (вх. №3834), у якому щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Пост-Тайм» пояснено, що ТОВ «Пост-Тайм» створено для проведення за винагороду транзитних безтоварних операцій для надання податкової вигоди суб'єктам господарювання у вигляді завищення витрат та необґрунтованого формування податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 08.06.2017, який набрав законної сили 11.07.2017. Звертає увагу суду, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав, що зареєстрував на себе ТОВ «Пост-Тайм», в результаті чого отримав можливість використовувати печатку, статутні документи та реєстраційні документи для фіктивного продажу ним іншим підприємствам товарів та підписував за оплату документи, хоча товарів ніяких не було. Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Преміум Юкрейн» та ТОВ «Глобалторг Компані» наголошує, що вказані підприємства є фігурантами кримінального провадження №42017101060000132 від 23.10.2017 щодо їх участі в створенні ряду фіктивних суб'єктів господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності. Крім того, посилається на ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, таким чином, діяльність вказаних підприємств несумісна з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Щодо порушення строків реєстрації податкових накладних стверджує, що за даними акту перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ, а саме підприємством не складено та не зареєстровано податкові накладні за квітень 2016 року на суму 19899,00 грн., за червень 2017 року на суму - 21700,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 23147,00 грн. Таким чином, вважає, що перевіркою встановлено порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: 15 - денного календарного терміну реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість) за квітень 2016 року, за червень 2017 року, за жовтень 2017 року. Щодо відображення позивачем у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку зауважує, що перевіркою встановлено подання не у повному обсязі «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ)» за II-ІV квартали 2016 року, І-ІV квартали 2017 роки та І-ІV квартали 2018 роки, а саме не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу осудженим, що є порушенням п. 119.2 ст. 119, п. 171.2. ст. 171, п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України. Щодо своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати та грошового забезпечення вказує, що в порушення п. 54.2 ст.54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» у перевіреному періоді проводив виплату доходів (заробітна плата), але не своєчасно перераховував податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 49491,71 грн. При цьому, саме позивач є податковим агентом, тобто відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи у вигляді заробітної плати, отже, оскільки позивачем не допускалась бездіяльність щодо несплати податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а вчинено порушення саме щодо несвоєчасної сплати до бюджету узгодженої суми грошового зобов'язання, нарахування штрафних санкцій є обґрунтованим. На підставі вищезазначеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 25.03.2020, підготовче засідання у справі відкладено до 17.03.2020.
Відповідно до ухвали суду від 17.03.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 29.04.2020.
29.04.2020 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 29.04.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 03.06.2020.
03.06.2020 провадження у справі поновлено та відкладено підготовче засідання до 23.06.2020.
23.06.2020 підготовче засідання відкладено до 23.07.2020.
23.07.2020 судом постановлені ухвали про заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач) та про відкладення підготовчого засідання до 23.09.2020.
23.09.2020 підготовче засідання відкладено до 13.10.2020.
13.10.2020 судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 27.10.2020.
Відповідно до ухвали суду від 27.10.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 08.12.2020.
08.12.2020 провадження у справі поновлено.
Згідно з ухвалою суду від 08.12.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 09.02.2021.
09.02.2021 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 09.02.2021 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 25.03.2021.
25.03.2021 провадження у справі поновлено; за клопотанням представника ГУ ДПС у Запорізькій області витребувано від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області засвідчені належним чином копії матеріалів досудового слідства (кримінальне провадження №62019080000000179) а саме: протоколи допиту посадових осіб ТОВ «Пост-Тайм» (код ЄДРПОУ 39999829), ТОВ «Преміум Юкрейн» (код ЄДРПОУ 40240917), ТОВ «Глобал Компані»; провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 20.05.2021.
Листом від 26.04.2021 №6/612-26/2021 Головне управління Національної поліції в Запорізькій області повідомило, що 25.03.2021 матеріали кримінального провадження № 62019080000000179 направлено до Запорізької обласної прокуратури.
20 травня 2021 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 20.05.2021 вирішено витребувати від Запорізької обласної прокуратури засвідчені належним чином копії матеріалів кримінального провадження № 62019080000000179, відкласти судове засідання в адміністративній справі на 10 червня 2021 року.
10.06.2021 у розгляді справи оголошена перерва до 30.06.2021.
Від Запорізької обласної прокуратури на виконання ухвали суду надійшли пояснення та докази (вх. №33206 від 10.06.2021), а саме: протоколи допиту свідків підполковника податкової міліції ОСОБА_2 , посадової особи ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , механізатора ФГ «Агріс» ОСОБА_5 тощо. Додатково повідомлено, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні на теперішній час здійснюється СУ ГУ НП в Запорізькій області; процесуальне керівництво - Запорізькою обласною прокуратурою. Наразі, жодній особі про підозру у даному кримінальному провадженні не повідомлялось, рішення в поряду ст. 283 КПК України - не приймались.
Ухвалою суду від 30.06.2021 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 22.07.2021.
22.07.2021 провадження у справі поновлено.
В судовому засіданні вирішено задовольнити клопотання представника відповідача та здійснити процесуальну заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Запорізькій області на його правонаступника - ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) з відміткою «відокремлений підрозділ».
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 22.07.2021, за заявою представника позивача, позовну заяву Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№8)» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.05.2019 №0006641416 залишено без розгляду.
Також, в судовому засіданні 22.07.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» (код ЄДРПОУ 08680052) є юридичною особою, яка зареєстрована 26.06.2000 та 10.01.2008 внесений запис: 10821200000000380 про включення відомостей про підприємство до ЄДР. Види діяльності позивача: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 10.11 Виробництво м'яса; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
У період з 21.01.2019 по 28.02.2019 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт від 07.03.2019 №131/08-01-14-16/08680052.
Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)», зокрема:
1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2916000,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2016 року на суму 690760,00 грн., за 3 квартал 2016 року на суму 2225240,00 грн.;
2) п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частин чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2011 №138, в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету на загальну суму 12150000,00 грн., в т.ч. за І півріччя 2016 року на суму 2878166,00 грн., за 2016 рік на суму 12150000,00 грн.;
3) пп.14.1.36, пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, пп. "г" п. 198.5, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3304746,00 грн., в т.ч. за квітень 2016 року на 91631,00 грн., травень 2016 року на 29112,00 грн., липень 2016 року на 109632,00 грн., серпень 2016 року 516203,00 грн., вересень 2016 року на 1426250,00 грн., за жовтень 2016 року на 1087071,00 грн., за червень 2017 року на 21700,00 грн, за жовтень 2017 року на 23147,00 грн.;
4) п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме 15 - денного календарного терміну реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування (що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість) за квітень 2016 року на суму 19899,00 грн., за червень 2017 року на суму 21700,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 23147,00 грн.;
5) п. 119.2 ст.119, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 "б" ст. 176 Податкового кодексу України в частині відомостей за формою № 1ДФ позивача про суми доходів сплачених на користь платника податків за II-IV квартали 2016 року, I-IV квартали 2017 року, та І-IV квартали 2018 року подано не у повному обсязі до контролюючих органів;
10) п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст.168, п. 168.4 ст. 168, ст. 171 Податкового кодексу України, у перевіреному періоді проводив виплату доходів (заробітна плата) вільнонайманим працівникам, але не своєчасно перераховував податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 49491,71 грн.;
11) п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168, ст. 171 Податкового кодексу України, у перевіреному періоді проводив виплату грошового забезпечення атестованим працівникам, але не своєчасно перераховував податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 26196,92 грн.;
12) пп. 1.4. п. 161 підрозділу 10 розділу XX, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168, ст. 171 Податкового кодексу України, у перевіреному періоді проводив виплату доходів (заробітна плата) вільнонайманим працівникам, але не своєчасно перераховував військовий збір 2890,87 грн.;
13) пп. 1.4. п. 161 підрозділу 10 розділу XX, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, 168.1.4. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168, ст. 171 Податкового кодексу України, у перевіреному періоді проводив виплату грошового забезпечення атестованим працівникам, але не своєчасно перераховував військовий збір у розмірі 3324,93 грн.
У зв'язку з неможливістю вручення (отримання) другий примірник акту перевірки надіслано підприємству засобами поштового зв'язку 11.03.2019, отримано платником 17.04.2019.
На підставі Акту та вказаних порушень ГУ ДФС у Запорізькій області 21 травня2019 року прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» №0006621416, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3645000,00 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 2916000,00 грн. та за штрафними санкціями - 729000,00 грн.;
форми «Р» №0006631416, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку на 12150000,00 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 12150000,00 грн.;
форми «Р» №0006651416, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 4016393,75 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 3213115,00 грн. та за штрафними санкціями - 803275,75 грн.;
форми «Н» №0006641416, за яким до позивача за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 64746,00 грн. застосовано штраф за платежем податок на додану вартість в розмірі 50% у сумі 22423,50 грн.;
форми «Д» №0010991306, до позивача застосований штраф за платежем: податок на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.;
форми «Д» №0011021306, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними санкціями на 32997,72 грн.;
форми «Д» №0011041306, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними санкціями на 13326,68 грн.;
форми «Д» №0011031306, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, за штрафними санкціями на 3965,72 грн.
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, звернувшись до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 03.07.2019, проте отримав Рішення Державної податкової служби України № 842/6/99-00-08-05-01 від 06.09.2020, яким податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами п. 22.1 ст.22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
У відповідності до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.
Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями визначений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 №138 (далі - Порядок №138) на підставі ст. 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України від 21.09.2006 №185-У «Про управління об'єктами державної власності».
Згідно з п.1 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такою підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.
Відповідно п. 2 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), яка підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Наказом ДПА України від 16.05.2011 №285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за № 643/19381, затверджено форму Розрахунки частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (Розрахунок).
Таким чином, враховуючи викладене, в умовах дії Кодексу „частина чистого прибутку (доходу)" не є податковим платежем. Водночас, контроль за відрахуванням до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями покладено на Державну податкову службу згідно із Порядком №138.
Частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності та розраховується за правилами бухгалтерської о обліку.
У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.
У силу норм пунктів 44.2 і 44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), при цьому первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону та пункті 2.4 Положення №88, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.15 та 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.
Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.
У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем повинно бути надано належним чином оформлені первинні документи та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит.
Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту, у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат та частини чистого прибутку (доходу), що відраховуються до державного бюджету, за наслідками здійснення господарських операцій щодо придбання товарів, вчинених між ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» та ТОВ «Пост-Тайм», ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Глобалторг Компані».
У поданому відзиві відповідач зазначає, що господарські операції ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» з вказаними контрагентами, не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача.
Так, в частині взаємовідносин позивача з контрагентом-постачальником ТОВ «Пост-Тайм», суд виходить з наступного.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, як зазначалось вище, визначає Закон №996-XIV.
Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.
При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).
При цьому, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Як стверджує позивач, на протязі 2016 року підприємство придбавало товари (гербіцид "Прима" блокувач росту бур'янів при обробці зернових та злакових культур, гербіцид "Датанит голд" блокувач росту бур'янів при обробці тикви та соняшника) у ТОВ «Пост-Тайм» на підставі договору №Г-14/03-16/104 купівлі-продажу від 04.04.2016, що підтверджується додатковою угодою від 19.05.2016, комерційними пропозиціями, видатковими накладними №4 від 06.04.2016, №21 від 23.05.2016, ТТН №Р4 від 06.04.2016, ТТН №Р21 від 23.05.2016, підписаними від контрагента ОСОБА_1 , податковими накладними №126 від 23.05.2016, платіжними дорученнями №72 від 05.04.2016 на суму 30989,00 грн,. виписками по банківському рахунку, сертифікатами якості тощо.
Відповідач в акті перевірки посилається на ознаки нездійснення вищевказаних господарських операцій та фіктивності контрагента позивача як суб'єкта господарювання, і свої твердження підтверджує вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2017 у справі № №766/9175/17 (н/п 1-кп/766/3590/17), яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205 та ч.1 ст.205-1 КК України та призначено покарання: за ч.1 ст.205 КК України - покарання у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, які складають 10200 грн.; за ч.1 ст.205-1 КК України - покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, які складають 8500 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно погоджено призначення покарання у виді штрафу у розмірі шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, які складають 10200 грн. Вказаний вирок суду набрав законної сили 11.07.2017.
Зі змісту вказаного вироку, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, 21 вересня 2015 року, у не встановленому слідством точний час, з метою набуття корпоративних прав ТОВ «Пост-Тайм» склав та підписав усі необхідні для цього документи: договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Пост-Тайм»; Статут Товариства та Реєстраційну картку Форми 3 на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, яка містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У подальшому, перебуваючи у м. Запоріжжя, договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Пост-Тайм», статут ТОВ «Пост-Тайм» (друга редакція) та Реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (форми 3), ОСОБА_1 22 вересня 2015 року подав до відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та легалізації об'єднань громадян Запорізького міськрайонного управління юстиції, для здійснення державної реєстрації змін про юридичну особу.
Тобто, ОСОБА_1 22 вересня 2015 року за результатами державної реєстрації придбав суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Пост-Тайм» чим виконав усі необхідні дії для реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, в результаті чого отримав можливість використовувати печатку, статутні документи та реєстраційні документи ТОВ «Пост-Тайм» у незаконній діяльності, а саме: проведення за винагороду транзитних безтоварних операцій для надання податкової вигоди суб'єктам господарювання у вигляді необґрунтованого формування податкового кредиту з ПДВ.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав обставини вчинення кримінальних правопорушень, щиро розкаявся та пояснив, що 22 вересня 2015 року він на прохання тієї ж особи зареєстрував на себе ТОВ «Пост-Тайм» для фіктивного продажу ним другим підприємствам товарів та підписував за оплату документи по фіктивному продажу ним другим підприємствам товарів, хоча товарів ніяких не було.
Обов'язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.
Тобто, постановлення означеного вироку впливає на юридичне значення первинних документів, що покладені в основу акта перевірки. Вироком суду підтверджено винуватість директора контрагента у фіктивному підприємництві й вказаний вирок може бути доказом у справі.
Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.
Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.
У справах №21-421а11, №826/8465/14, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.
Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм ч. 5 ст. 242, пп. 8 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 16.03.2021 у справі № 826/11900/18.
Враховуючи, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та витрат, видані контрагентом ТОВ «Пост-Тайм», діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, підписані не тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій, такі документи не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV і відповідно до ст. 75 КАС України не можуть бути доказами господарської операції у адміністративній справі.
Та обставина, що на час документування фінансово-господарських операцій з ТОВ «Пост-Тайм», останнє не було позбавлене статусу платника податку на додану вартість, а також відсутнє рішення суду, яким було б визнано недійсним укладений правочин ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» з ТОВ «Пост-Тайм», не спростовує обставин відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту, у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат та частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, на підставі операцій, які фактично не здійснювались.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 по справі №826/10205/16.
В матеріалах справи міститься розрахунок штрафних (фінансових) санкцій ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» до оскаржених податкових повідомлень-рішень від 21.05.2019, зокрема:
по ППР №0006651416 вбачається, що сума в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні по операціям позивача з ТОВ «Пост-Прайм» по основному платежу з ПДВ становить 29112,00 грн., штрафні (фінансові) санкції за вказане донарахування 7278,00 грн.;
по ППР №0006621416 вбачається, що сума в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні по операціям позивача з ТОВ «Пост-Прайм» по основному платежу з податку на прибуток становить 90760,00 грн., штрафні (фінансові) санкції за вказане донарахування 22690,00 грн.;
по ППР №0006621416 вбачається, що сума в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні по операціям позивача з ТОВ «Пост-Прайм» по основному платежу з частини чистого прибутку (доходу) становить 378165,00 грн., штрафні (фінансові) санкції за вказане донарахування не нараховувались.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 36390,00 грн., податку на прибуток у розмірі 113450,00 грн., частини чистого прибутку (доходу) - 378165,00 грн., у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 21.05.2019 №0006651416, №0006621416, №0006621416 у відповідній частині грошового зобов'язання на цю суму є правомірним та скасуванню не підлягають.
Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Глобалторг Компані», податкові наслідки яких контролюючий орган також поставив під сумнів, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» (Покупець) та ТОВ «Преміум Юкрейн», (Постачальник) укладені договори поставки від 07.06.2016 №0706/Г-163 та №0706/16/Г-167, за умовами яких (пункт 1 договору) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, в строки та на умовах, визначених цим договором. Датою переходу права власності на товар до покупця є дата передачі товару, зазначена у видатковій накладній.
Реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Преміум Юкрейн» підтверджують наступні письмові докази, встановлені матеріалами податкової перевірки, та відображені у Акті (стор. 9-13 Акту): видаткові накладні №5 від 06.07.2016, №2 від 07.06.2016, ТТН №104003 від 07.06.2016, ТТН №120448 від 06.07.2016, видаткові накладні №0029/1 від 06.07.2016. №рн-0029/2 від 06.07.2016, №рн-0029/3 від 06.07.2016, №рн-0029/4 від 06.07.2016, №рн-0029/5 від 06.07.2016, №рн-0029/6 від 06.07.16, №рн-0029/7 від 06.07.2016, №рн-0029/8 від 06.07.2016, №ри-0029/9 від 06.07.2016, №рн-0029/10 від 06.07.2016; платіжні доручення: від 29.06.2016 №692 на суму 200000,00 грн., №693 на суму 180000,00 грн.; від 07.09.2016 №1110 на суму 190000,00 грн., №1111 на суму 180000,00 грн., №1112 на суму 190000,00 грн., №1113 на суму 190000,00 грн., №1114 на суму 190000,00 грн., №1115 на суму 190000,00 грн., №1116 на суму 190000,00 грн., №1118 на суму 187084,89 грн., №1119 на суму 180000,00 грн., №1120 на суму 147670,74 грн.; від 28.09.2016 №262 на суму 290500,00 грн., №261 на суму 290500,00 грн., №263 на суму 298500,00 грн., №264 на суму 298500,00 грн., № 265 на суму 298500,00 грн., №266 на суму 298500,00 грн., №267 на суму 298500,00 грн., №268 на суму 298500,00 грн., №269 на суму 298500,00 грн., №270 на суму 298500,00 грн., №271 на суму 298500,00 грн., №272 на суму 298500,00 грн., №273 на суму 298500,00 грн., №274 на суму 221100,00 грн., №287 на суму 298500,00 грн., №288 на суму 234000,00 грн.; від 04.10.2016 №298 на суму 299900,00 грн., №299 на суму 299890,00 грн.; від 06.10.2016 №300 на суму 290000,00 грн., №301 на суму 290000,00 грн., №302 на суму 290000,00 грн., №303 на суму 290000,00 грн., №304 на суму 39000,00 грн.; від 10.10.2016 №306 на суму 290000,00 грн., №307 на суму 290000,00 грн., №308 на суму 290000,00 грн., №309 на суму 290000,00 грн., №310 на суму 290000,00 грн., №311 на суму 290000,00 грн., №312 на суму 290000,00 грн., №313 на суму 290000,00 грн., №314 на суму 290000,00 грн., №315 на суму 290000,00 грн., №316 на суму 290000,00 грн., №318 на суму 290000,00 грн. №318 на суму 76720,00 грн., №320 на суму 290000.00 грн., №321 на суму 290000,00 грн., №322 на суму 290000,00 грн., №323 на суму 290000,00 грн., №324 на суму 12340,00 грн., від 13.10.2016 №330 на суму 257800,00 грн., №331 на суму 227530,00 грн., від 18.10.2016 №332 на суму 298500,00 грн., №333 на суму 298500,00 грн., №334 на суму 298500,00 грн., №335 на суму 216800,00 грн., №336 на суму 209800,47 грн.
В частині надання доказів транспортування товару поставленого за вказаними видатковими накладними суд зазначає, що матеріалами перевірки встановлено (стор. 10-11 Акту), та будь-яким чином не спростовано факт транспортування усього обсягу поставленого товару: згідно з ТТН №104003 від 07.06.2016 перевізником ФОН ОСОБА_6 , автомобіль КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1 , причіп Л1І7040ХР, місце навантаження Київська область місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120448 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_7 , автомобіль MAN державний помер НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120523 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_8 , автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_5 , місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120522 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_9 , автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_6 , причіп All 1234X0, місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120519 від 06.07.2016, перевізник ФОН ОСОБА_10 , автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120520 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_11 , автомобіль КАМАЗ державшій номер НОМЕР_9 , причіп НОМЕР_10 , місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120521 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_12 , автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_11 , причіп НОМЕР_12 . місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120518 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_13 , автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_13 , причіп А114083ХХ, місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120517 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_14 , автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_14 , причіп НОМЕР_15 , місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120524 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_15 , автомобіль МАЗ державний номер НОМЕР_16 , причіп НОМЕР_17 , місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області; згідно з ТТН №120525 від 06.07.2016, перевізник ФОП ОСОБА_16 , автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_18 , причіп А1І9589ХТ, місце навантаження Київська область, місто Біла Церква, місце розвантаження с. Озерне Веселівського району Запорізької області.
Матеріалами справи та податкової перевірки (стр. 11-12 Акту) встановлено, що поставлений товар в повній мірі оплачений. Також Актом перевірки (стор. 12) підтверджується факт відображення у бухгалтерському обліку (обороти рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») ДП «СГ Підприємство ДКВС України (№8)» операцій з придбання вище зазначених товарів у ГОВ «Преміум Юкрейи».
Між ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» (Покупець) та ТОВ «Глобалторг Компані» (Постачальник) укладений договір Договір на виконання робіт №07/07/16/Г-172 від 07.07.2016, за умовами якого здійснювалось обприскування посівів соняшника, належних ДП «СГ Підприємство ДКВС України (№8)», на земельній ділянці площею 1048,63 га, яка знаходиться у постійному користуванні, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт: ОУ-18 від 08.07.2016, ОУ-19 від 18.07.2016, ОУ-15 від 28.07.2016. Оплату наданих послуг підтверджено платіжними дорученнями від 30.08.2016 №1078 на суму 150000,00 грн., №1077 на суму 190000,00 грн., №1071 на суму 109425,78 грн., від 31.08.2016 №1096 на суму 141197,15 грн., №1094 на суму 180000,00 грн., №1092 на суму 190000,00 грн., №1093 на суму 190000,00 грн., №1095 на суму 190000,00 грн., від 07.09.2016 №1117 на суму 76915,11 грн. Матеріалами податкової перевірки (cтp. 14 Акту) встановлено, що вартість наданих послуг в повному обсязі сплачена.
Також Актом перевірки (сюр. 12) підтверджується факт відображення у бухгалтерському обліку (обороти рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») ДП «СГ Підприємство ДКВС України (№8)» операцій з придбання вище зазначених товарів у ГОВ «Глобалторг Компапі».
Суд зауважує, що всі вищенаведені первинні документи (Договори, додатки до них, видаткові накладні, акти виконаних робіт, ТТН, платіжні документи тощо) надані до перевірки та відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону № 996-XIV стосовно їх змісту.
Суд відхиляє доводи відповідача, що надані до перевірки акти не мають обов'язкових реквізитів, а саме: відсутність підпису і печатки зі сторони позивача, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Так, згідно з Державними актами на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №113119 від 22.03.2005 та серії ЯЯ №113127 від 22.03.2005 у користуванні позивача знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 3405.1020 га і 2238.2130 га. відповідно. Згідно Звіту про Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2016 року (форма №4-сг (річна), у ДП «СГ Підприємство ДКВС України (№8)» був наявний посів соняшника площею 1909.36 га.
На підставі вказаних вище первинних документів можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (постачання товарів) та про правомірність формування позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні товарів (послуг), до податкового кредиту.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Судом встановлено, що висновки податкової інспекції про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Глобалторг Компані» щодо подання ними звітності, знаходження за юридичною адресою, наявності трудових та матеріальних ресурсів.
Проте, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладеним ним договорам.
Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16, від 09.03.2021 у справі №620/3935/19.
Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17, постанові від 08.10.2020 по справі №810/1550/16.
Щодо посилань відповідача на недотримання податкової дисципліни постачальниками позивача суд зазначає, що реальність або нереальність господарських операцій позивача не може бути підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Слід наголосити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17.
Стосовно посилань представника відповідача на пояснення власника складських приміщень ОСОБА_17 , які орендують ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Глобалторг Компані», який вказував, що не знайомий з керівниками підприємств, ніколи не зустрічався та не підписував жодного документа на взаємовідносини, отже не давав жодного з приміщень в оренду, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
У силу частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 18.03.2020 у справі № 826/18952/14.
З мотивів, викладених вище, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та достатніх доказів наявності вироків суду відносно посадових осіб позивача та посадових осіб ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Глобалторг Компані» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, при цьому договори, укладені позивачем з вказаними контрагентами у судовому порядку недійсними визнані не були.
Тому, посилання відповідача на наявність негативної інформації про контрагентів позивача, за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними товариствами.
До того ж, з листа Запорізької обласної прокуратури вбачається, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні на теперішній час здійснюється СУ ГУ НП в Запорізькій області; процесуальне керівництво - Запорізькою обласною прокуратурою. Наразі, жодній особі про підозру у даному кримінальному провадженні не повідомлялось, рішення в поряду ст. 283 КПК України - не приймались.
Крім того, відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).
Крім того, законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи не встановлено.
Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг отримати товар від контрагентів, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.
Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 25.02.2020 у справі № 809/1449/16) податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.
В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій. Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.
У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.
Тобто, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
У разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.
З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення в цій частині.
Так, відповідачем надано розрахунок штрафних (фінансових) санкцій ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21.05.2019 №0006651416, №0006621416, №0006621416. Так, даний розрахунок містить період, в якому контролюючим органом виявлено порушення щодо заниження або завищення податкового зобов'язання, загальну суму збільшення чи зменшення податкового зобов'язання за кожним ППР та суму штрафної (фінансової) санкції по ТОВ «Преміум Юкрейн», ТОВ «Глобалторг Комиані».
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування частково податкових повідомлень-рішень від 21.05.2019:
№0006651416 про збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 3923945,00 грн., з яких основний платіж складає 3139156,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 784789,00 грн.;
№0006621416 про збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 3531550,00 грн., з яких основний платіж складає 2825240,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 706310,00 грн.
№0006631416 про збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу)» на суму 11771835,00 грн., з яких основний платіж складає 11771835,00 грн., штрафні (фінансові) санкції не нараховувались.
Щодо правомірності податкового повідомлення рішення від 21.05.2019 № 0006651416, у зв'язку з нарахуванням зобов'язання по пункту "г" п. 198.5 Податкового кодексу за основним платежем - 64746,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 11211,75 грн. суд виходить з такого.
Так, в розділі 3.1.2.1. Акту перевірки податкові зобов'язання податок на додану вартість встановлено списання позивачем у 2016 та 2017 роках посівів озимого ячменю, проса та ріпаку, про що складено наступні акти обстеження посівів:
від 14.04.2016 - комісія у складі головного спеціаліста управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Мілаєвського О.Л., директора Веселівського виправного центру (№8) капітана внутрішньої служби Адасько В.О., завідуючого реммехмайстернею підприємства Веселівського виправного центру (№8) Яшина О.Г., спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_18 , інженера з організації та нормування праці ПЕО ОСОБА_19 , провела обстеження посівів озимого ячменю під урожай 2016 року на площі 112,62 га. Обстеженням встановлено, що недостатність кількості продуктивної вологи восени, відсутність снігового покриву в зимовий період, призвели до сильного ослаблення та виснаження рослин, сходи озимого ячменю вкрай зріджені, слабо розвинуті, кущення відсутнє. Акт складено на предмет списання озимого ячменю. До акту списання надана бухгалтерська довідка про витрати на вирощування загиблої культури в 2016 році, згідно якої загальна сума витрат складає 235740,75 грн.;
від 26.06.2017 - комісія у складі директора підприємства-заступника начальник а установи і виробництва капітана внутрішньої служби Адасько В.О., головного інженера ДП «СГ підприємства ДКВС України (№8), старшого лейтенанта внутрішньої служби Василенка В.В., начальна відділу маркетингу підприємства Фибачкової Л.Є., інженера з організації та номцвання праці ОСОБА_20 , провела обстеження посівів проса. Обстеженням встановлено: різке похолодання приморозки у квітні та на початку травня негативно вплинули на стан посіві проса. Дуже тепла та суха погода в середині травня та в червні сприяли інтенсивній втраті вологи з гранту, що не дало можливості сформування генеративних органів, колоса. Внаслідок комплексного не сприяння агрометеологічних умов відбулося пригнічення росту та розвитку рослин проса по всій площі, подальше використання економічно недоцільне. Акт складено на предмет списання проса на площі 137,28 га. До акту списання надана бухгалтерська довідка про витрати на вирощування загиблої культури в 2017 році, згідно з якої загальна сума витрат складає 260844,95 грн.;
від 12.10.2017 - комісія у складі директора підприємства-заступника начальника установи з виробництва капітана внутрішньої служби Адасько В.О., головного інженера ДП «СГ підприємства ДКВС України (№8), старшого лейтенанта внутрішньої служби Василенка В.В., начальна відділу маркетингу підприємства Рибачкової Л.Є., інженера з організації та номцвання праці ОСОБА_20 , провела обстеження посівів озимого рапсу поле №63 на площі 131,66га. Обстеженням встановлено: відсутність опадів у період появи сходів негативно вплинули на стан посіву, отримані сходи є дуже зрідженими і нерівномірними. Недорозвинений стан рослин не дасть можливості сформувати вегетаційну масу стійку до презимівлі, що спричинить вимерзання посівів. Тому подальше вирощування озимого ріпаку під урожай 2018 року на полі №63 загальною площею 131,66 га економічно недоцільне. Акт складено на предмет списання озимого ріпаку на площі 131,66 га. До акту списання надана бухгалтерська довідка про витрати на вирощування загиблої культури в 2017 році, згідно з якої загальна сума витрат складає 177469,08 грн.
Відповідач вважає, що ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» в силу положень пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання на загальну суму 64746 грн., в т.ч. за квітень 2016 року на суму 19899грн., за червень 2017 року на суму 21700грн., за жовтень 2017 року на суму 23147 грн.
Суд зазначає, що відповідно до пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд зазначає, що контролюючий орган фактично вважає такими, що вчинені в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, витрати позивача на придбання передпосівний обробіток посівів, паливно-мастильних матеріалів, посівних матеріалів, добрива, послуги автотранспорту та машинно-тракторного парку, які були використанні при посіві озимого ячменю, ріпаку.
При цьому, судом встановлено, що контролюючий орган фактично не заперечує щодо факту загибелі врожаю озимого ріпаку, проте, вважає, що таких умов витрати на продукцію, яка фактично не отримана, є витратами, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ДП «СГ ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№ 8)» здійснює основний вид господарської діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Суд зауважує, що відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з вимогами пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник, юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у т.ч. власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суму витрат по придбаним насіння, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, які придбані та були використані при посіві озимого ріпаку та ячменю, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами та не заперечується сторонами.
У подальшому посіви озимих ячменю та ріпаку загинули внаслідок несприятливих погодних умов, що також не заперечується учасниками справи.
Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до вимог п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Також, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Суд зауважує, що витрати, понесені позивачем на вирощування посівів, які в подальшому загинули, вчинені в межах господарської діяльності. Позивач, понісши витрати на вирощування посівів, не знав і не міг знати та передбачити, що останні загинуть. До того ж, такі посіви вирощувались не для власних потреб позивача, а в межах господарської діяльності товариства, що не заперечується контролюючим органом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача був відсутній обов'язок проводити коригування показників податкових зобов'язань з ПДВ, а відповідно висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань на суму на загальну суму 64746,00 грн. грн. є необґрунтованим, а відповідно податкове повідомлення рішення №№0006651416 від 21.05.2019 в цій частині підлягає скасуванню підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.05.2019 №0011041306, №0011031306, №0011021306, №0010991306 суд вважає за необхідне зауважити про таке.
Перевіркою констатовано, що ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 8)» під час виплати доходів (заробітна плата) вільнонайманим працівникам не своєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 49 491,71 грн. та військовий збір у розмірі 2 890,87 гривень. Також перевіркою встановлено, що платником у перевіреному періоді проводилася виплата грошового забезпечення атестованим працівникам, але не своєчасно перераховувався податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 196,92 гривень.
Крім того, ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 8)» в перевіреному періоді не включено до відомостей суми виплаченого доходу фізичним особам, а саме не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу засудженим, що є порушенням вимог п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України
За результатами перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області сформовані та вручені ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 8)» податкові повідомлення-рішення від 21.05.2019 №0011021306 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями - 32997,72 грн., №0011031306 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за штрафними санкціями у розмірі - 3965,72 грн., №0011041306 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями - 13 326,68 грн., №0010991306 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.
Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), шо є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 ст. 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У силу пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
За приписами пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Підпунктом 171.1 п. 171 Податкового кодексу України передбачено, що собою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно з п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 Податкового кодексу України (п. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).
Платники збору зобов'язані забезпечити виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Податкового кодексу України (підпункт 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з п. 127.1 ст. 127 Кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положеннями ст.127 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Таким чином, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого ст. 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає ст. 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.
Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 Податкового кодексу України. При цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених ст. 127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.
Крім того, в своїй постанові від 02.03.2018 у справі №820/6196/16 (К/9901/2250/17) Верховний Суд виклав правову позицію щодо застосування приписів ст.127 Податкового Кодексу України у подібних відносинах, зазначивши наступне: «Положеннями ст. 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.»
Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.
За пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Відповідно до п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо причин подання не у повному обсязі «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма (№1 ДФ)» за ІІ-IV квартали 2016 року, І - IV квартали 2017 року, І - IV квартали 2018 року, а саме не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу осудженим, а також не спростував встановлені в ході перевірки факти.
Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасність сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та застосування до позивача штрафних санкцій, що доводами позовної заяви та матеріалами справи в цій частині не спростовується, а тому в цій частині позовних вимог суд вирішив відмовити.
При цьому, стосовно посилань позивача на те, що Акт перевірки від 07.03.2019 №131/08-01-14-16/08680052, за умови відсутності підписів Нікіфорова І.С. - головного державного ревізора - інспектора та Крохмаль Г.К. - головного державного ревізора-інспектора не міг бути належною правовою підставою для прийняття ГУ ДФС у Запорізькій області усіх ППР, прийнятих на його підставі суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивач сплатив судовий збір в сумі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.12.2019 №908, яке містяться в матеріалах справи.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (96,80 % матеріальних позовних вимог).
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№8)» задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21.05.2019, а саме:
№0006651416 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 3 923 945 (три мільйони дев'ятсот двадцять три тисячі дев'ятсот сорок п'ять) гривень 75 коп., з яких основний платіж - 3 139 156 (три мільйони сто тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят шість) гривень 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 784 789 (сімсот вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 коп.;
№0006621416 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 3 531 550 (три мільйони п'ятсот тридцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп., з яких основний платіж - 2 825 240 (два мільйони вісімсот двадцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 706 310 (сімсот шість тисяч триста десять) гривень 00 коп.;
№0006631416 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу)» в розмірі 11 771 835 (одинадцять мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча вісімсот тридцять п'ять) гривень 00 грн., з яких основний платіж складає 11 771 835 (одинадцять мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча вісімсот тридцять п'ять) гривень 00 грн.
3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Судові витрати в сумі 18 595 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 28 копійок присудити на користь Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№8)» (72254, Запорізька область, Веселівський район, с. Озерне, вул. 40 років Перемоги, 39; код ЄДРПОУ 08680052) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 02.08.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко