02 серпня 2021 року Справа № 280/2303/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринов Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Академії Державної пенітенціарної служби (адреса: вул. Гонча, 34 м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код юридичної особи 08571788)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 )
про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Академії Державної пенітенціарної служби (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 IBAN UA408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати пов'язані з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 78861 грн. 95 коп. (сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят одна грн. 95 коп.);
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 IBAN UA 408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) понесені судові витрати в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.)
Ухвалою суду від 29 березня 2021 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 13 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.
14 квітня 2021 року Запорізьким окружним адміністративним судом здійснено до Михайло-Лукашівської сільської ради інформаційний запит про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
05 травня 2021 року отримано інформацію що відповідач вибув до м. Чернігів.
Разом з тим, Запорізьким окружним адміністративним судом 15 квітня 2021 року зроблено запит до УДМС України в Запорізькій області про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
27 квітня 2021 року отримано інформацію, що зареєстроване місце проживання відповідача, є смт. Кам'яне.
Так, 29 квітня 2021 року Запорізьким окружним адміністративним судом здійснено до Матвіївкої сільської ради про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Від Матвіївської сільської ради надійшла інформація, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 24 червня 2019 року по теперішній час.
В період з 05 травня 2021 року по 07 травня 2021 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. був відсутній на роботі відповідно до наказу від 21 квітня 2021 року № 125 «Про надання відпустки». Перший робочий день, ураховуючи святкові (вихідні) дні, є 11 травня 2021 року.
Ухвалою суду від 17 травня 2021 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 04 червня 2021 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.
Ухвалою суду від 07 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 162 КАС України. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Запропоновано третій особі протягом 5-ти днів від дня одержання позову подати пояснень, міркування, та аргументи щодо наведених позивачем у позовній заяві обставин з урахуванням правил, встановлених частинами другою - четвертою статті 162 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 квітня 2018 року між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем) з однієї сторони, південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт №129 про здобуття освіти. Відповідно до умов контракту, відповідач навчався в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов'язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання. З 18 серпня 2015 року по 17 червня 2019 року відповідач за рахунок коштів державного бюджету перебував у період навчання на грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченні, була забезпечений житлом із наданням відповідних комунальних послуг. Відповідно до наказу Академії №106 о/с від 14 червня 2019 року відповідачу присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» та видано диплом про освіту. Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту. Відповідач був направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)». Наказом начальника Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» №14 від 25 січня 2021 року відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). Пунктом 3 розділу II Контракту сторонами було погоджено відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію», відповідачем в повному обсязі за весь період фактичного навчання. Таким чином, відповідач, по закінченню навчання не відпрацював встановленого 3-річного терміну перебування па службі в державній кримінально-виконавчій службі, його було звільнено за власним бажанням, чим він порушив умови укладеного між ним та Академією контракту та повинен в повному обсязі відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
24 червня 2021 року від третьої особи - Міністерства юстиції України до суду надійшли пояснення щодо позову, в яких просить задовольнити означену позовну заяву у повному обсязі. В мотивування своєї позиції посилається на те, що оскільки відповідач по закінченню навчання не відпрацював встановленого 3-річного терміну перебування на службі в державній кримінально-виконавчій службі та його було звільнено за власним бажанням, він порушив умови укладеного між ним та Академією контракту та повинен в повному обсязі відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби. Представник третьої особи просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби №223 від 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 з 18 серпня 2015 року було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Академії.
19 квітня 2018 року між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем) з однієї сторони, південно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та відповідачем з третьої сторони укладено контракт №129 про здобуття освіти (надалі - Контракт).
Згідно з умовами зазначеного Контракту, відповідач навчався в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов'язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.
Відповідно до абзацу 7 пункту 1 Контракту Академія зобов'язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі.
З 18 серпня 2015 року по 17 червня 2019 року відповідач за рахунок коштів державного бюджету перебував у період навчання на грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченні, була забезпечений житлом із наданням відповідних комунальних послуг.
Відповідно до наказу Академії №106 о/с від 14 червня 2019 року відповідачу присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» та видано диплом про освіту.
Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту відповідач був направлений для подальшого проходження служби до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)».
Таким чином. Академією умови контракту виконані в повному обсязі.
Наказом начальника Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» №14 від 25 січня 2021 року відповідача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-ІV від 23 червня 2005 року встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Законом України «Про національну поліцію», а саме розділом VII «Загальні засади проходження служби в поліції», статтею 74 «Підготовка поліцейських у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання» зазначено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі
У відповідності до пункту 2 Указу Президента України № 77/96 від 23 січня 1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Установлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.
Пунктом 3 розділу II Контракту сторонами було погоджено відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію», Відповідачем в повному обсязі за весь період фактичного навчання.
Таким чином, відповідач, по закінченню навчання не відпрацював встановленого 3-річного терміну перебування па службі в державній кримінально-виконавчій службі, його було звільнено за власним бажанням, чим він порушив умови укладеного між ним та Академією контракту та повинен в повному обсязі відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби.
Окрім того, оскільки підставою виникнення між Академією Державної пенітенціарної служби України та відповідачем правовідносин є Контракт про здобуття освіти від 19 квітня 2018 року №129, укладений між Академією, Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та особою, яка здобуває освіту відповідачем ОСОБА_1 .
Умови Контракту визначені відповідно до Типової форми контракту, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2017 року №3888/5 «Про затвердження Типової форми контракту про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України.
Контракт фактично є підставою виникнення прав та обов'язків виключно для сторін вказаного правочину якими є Академія Державної пенітенціарної служби. Відповідач та Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Міністерство юстиції України не є стороною Контракту, а тому його умови не є підставою для виникнення у Міністерства юстиції України прав та обов'язків, в тому числі й по відношенню до відповідача.
Окрім того, Академія здійснюючи підготовку фахівців з специфічними умовами навчання для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідно до обсягів державного замовлення на підготовку фахівців, які щорічно затверджуються постановою Кабінету Міністрів України на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів на відповідний рік.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.
Відповідно до частиною третьою статті 25 Закону України «Про освіту» засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.
Міністерство юстиції України є засновником Академії, та у відповідності до статті 25 Закону України «Про освіту» не має права втручатися в діяльність Академії.
Пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міноборони, Мінфіну, МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, СБУ від 16 червня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення: медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач навчального закладу.
Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів.
Як державний замовник Міністерство юстиції України розміщує державне замовлення на підготовку фахівців у підпорядкованих навчальних закладах, які є розпорядниками бюджетних коштів, шляхом затвердження їм кошторису на відповідний бюджетний рік.
Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний рік встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів, є Академія.
Таким чином, витрати на утримання курсантів здійснюються безпосередньо Академією, і сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач Академії.
Отже з урахуванням викладеного, право вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі належить саме Академії, а не Міністерству юстиції України.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі №461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15 у яких зазначені спори підлягали вирішенню за правилами ЦПК України.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою та другою статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відтак, суд дійшов висновку, що перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки, як це визначено умовами Контракту та на час розгляду адміністративної справи сума заборгованості відповідачем не сплачена та складає 78861,95 грн., тому відповідно до статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оскільки позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, суд дійшов висновку, що позовна заява Академії Державної пенітенціарної служби підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, оскільки позивачем не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у справі не розподіляються, а тому судові витрати позивача (суб'єкта владних повноважень) у вигляду судового збору у розмірі 2270,00 грн. йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 77, 79, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Академії Державної пенітенціарної служби (адреса: вул. Гонча, 34 м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код юридичної особи 08571788) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 IBAN UA408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати пов'язані з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 78861 грн. 95 коп. (сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят одна грн. 95 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 серпня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов