Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 липня 2021 р. Справа№200/5268/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59)
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року № Ф-3819-51 у розмірі 11673,39 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є самозайнятою особою- діючим адвокатом, пенсіонером МВС, отримує пенсію за вислугою років, а з 01.01.2021 року у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і недопущення дискримінації за колом платників податків» позивач взагалі звільнений від сплати єдиного внеску.
Ухвалою від 05 травня 2021 року суд у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі відмовив, залишивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.
17 травня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову, до якої позивачем додано фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 13.05.2021 року про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн, з якого вбачається, що вказані грошові кошти сплачено на рахунок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області. Тож, недоліки позовної заяви визначені в ухвалі суду від 05 травня 2021 року не було усунуто.
Ухвалою від 24 травня 2021 року суд продовжив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви та надав позивачу строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.
Ухвалою від 07 червня 2021 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №200/5268/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначивши судове засідання на 05 липня 2021 року.
01 липня 2021 року засобами електронного зв'язку через канцелірію суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із додатками (оригінал відзиву з додатками надійшов 05 липня 2021 року).
У відповідності до відзиву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
05 липня 2021 року відклав розгляд справи на 19 липня 2021 року.
14 липня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
26 липня 2021 року від позивача до суду надійшла належним чином засвідчена копія посвідчення № НОМЕР_1 від 05.12.2002 року із якого вбачається, що позивачу призначена пенсія за вислугу років. Копія зазначеного документу вже була надана позивачем при поданні позову.
Крім того, в день прийняття рішення по справі від позивача надійшла заява про долучення у якості доказу копії документів до якої долучено копія заяви позивача до ГУ ДФС у Донецькій області від 24.07.2019 року про повернення надлишково перерахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та копія відповіді до ГУ ДФС у Донецькій області на цю заяву від 27.08.20219 року.
Зазначені документи до розгляду судом не приймаються із огляду на наступне.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 79 КАС України ).
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , згідно Свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю та даних Єдиного реєстру адвокатів України, є адвокатом, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність у відповідності до Свідоцтва № 1657, віданого Донецькою обласною КДКА 26.03.2004 року на підставі Рішення від 26.03.2004 року № 20 (https://erau.unba.org.ua/profile/21064).
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Головним управлінням ДПС у Донецькій області 26 лютого 2021 року сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3819-51 станом на 31 січня 2021 року в сумі 11673,39 грн., у т.ч. недоїмка - 11673,39 грн.
Зазначена вимога направлена на адресу позивача 02.03.2021 року.
Позивач не погодився із вищезазначеною вимогою та направив на адресу ДПС України скаргу.
У відповідності до Рішення ДПС України № 6774/6/99-00-06-02-01-06 від 25.03.2021 року, скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме розрахунку до спірної вимоги сума недоїмки нарахована: 20.01.2020 року по терміну сплати 20.01.2020 року у сумі 2078,09 грн., 21.04.2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року у сумі 2078,12 грн., 20.07.2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року у сумі 1039,06 грн., 19.10.2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року у сумі 3178,12 грн., 19.01.2021 року по терміну сплати 19.01.2021 року у сумі 3300 грн., усього на суму 11673,39 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача та заперечення відповідача, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI та/або Закон № 2464).
Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.
Так, згідно з частиною 5 статті 4 Закону №2464-VI (в редакції, яка діяла на час виникнення недоїмки та формування спірної вимоги з ЄСВ) такими платниками є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX, який набрав чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування були внесені наступні зміни:
«. Внести до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2 - 3, ст. 11 із наступними змінами) такі зміни:
1. У статті 4:
у частині четвертій цифру "4" замінити цифрами "4, 5", а після слів "отримують пенсію за віком" доповнити словами "або за вислугу років";
3. Пункт 2 частини першої статті 7 викласти в такій редакції:
"2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску"».
З урахуванням змін викладених вищезазначеним Законом частина 4 статті 4 Закону № 2464 має таку редакцію « Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
За положеннями статті 1 Закону № 1058- IV, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року, трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене ч. 1 ст. 12 Закону № 1788-ХІІ та ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV пов'язується, зокрема з досягненням 60 років та за наявності відповідного стажу.
Позивач мав на час прийняття спірної вимоги вік 65 років та є пенсіонером, який отримував пенсію за вислугою років.
Необхідною умовою не сплати єдиного внеску є відповідність наступним умовам.
Платник ЄСВ не сплачує єдиний внесок якщо особа отримує пенсію за вислугою років або досягла віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та отримує відповідно до закону пенсію, крім випадку коли платник приймає добровільну участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом приєднання до неї.
Ця норма відносно самозайнятих осіб, в тому числі і позивача застосовується із 01.01.2021 року.
Тобто самозайняті особи, в тому числі і адвокати, які досягли пенсійного віку та отримували пенсію за вислугою років на відміну від фізичних осіб - підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та членів фермерського господарства, якщо вони не належали до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах до 01.01.2021 року не були позбавлені обов'язку щодо нарахування та сплати ЄСВ навіть за умови, що вони є пенсіонерами за віком та/або пенсіонерами за вислугу років.
На відміну від цього, фізичні особи підприємці. в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах не повинні були нараховувати, сплачувати ЄСВ, крім випадку коли вони приймали добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У даному випадку була наявна дискримінація за колом платника податків, яка була усунута Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і недопущення дискримінації за колом платників податків» № 592- IX від 13.05.2020 року, який набрав чинності у цій частині з 01.01.2021 року.
Пунктом 2 ч.1 ст. 7 Закону № 2462 в редакції яка діяла на час виникнення боргу із ЄСВ було передбачено для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 (у редакції, що діяла до 01.01.2018) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані були сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 -1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, у редакції, що діє з 01.01.2018).
Відповідно до розрахунку вимоги до неї ввійшла недоїмка яку позивач повинен був сплачувати до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, було встановлено: «2. Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2 - 3, ст. 11 із наступними змінами) доповнити пунктами 9 -10 - 9- 12 такого змісту:
"9-10. Тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.
Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом.
9-11.1. Тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року, не застосовується. 9 11.2. Протягом періодів з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. 9 12. Установити мораторій на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період з 18 березня по 18 травня 2020 року.Документальні перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, зупиняються до 18 травня 2020 року».
Так, Законом України №591-ІХ від 13.05.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 29.05.2020 року абзац перший пункту 9 - 10 розділу VIII Закону 2464 було викладено в наступній редакції: «Тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.»
2) у пункті 9-11.1:
в абзацах першому і четвертому слова та цифри "у періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року" замінити словами та цифрами "у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)";
3) у пункті 9.11.2 слова та цифри "періодів з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року" замінити словами та цифрами "періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Тобто п. 9.11.1 у спірний період мав таку редакцію «Тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):
несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);
несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовується.
9-11.2. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 » від 4 грудня 2020 року № 1072-IX, який набрав чинності 10.12.2020 у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2 - 3, ст. 11 із наступними змінами): « пункт 9-16 доповнити підпунктом 9 10.1 такого змісту:
доповнити пунктами 9- 16… такого змісту:
"9 16. Тимчасово, за період з 1 по 31 грудня 2020 року, до платників, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону в частині сплати єдиного внеску за себе не застосовуються.
Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за період, зазначений в абзаці першому цього пункту, в розмірах, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом».
Згідно до преамбули до Закону України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 4 грудня 2020 року № 1071-IX цей Закон спрямований на підтримку у 2020-2021 роках застрахованих осіб та надання допомоги суб'єктам господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто позивач підпадає під приписи цього Закону.
З аналізу викладенних вище норм позивач звільнявся від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ у період з 1 березня 2020 по 31 березня 2020 року, з 1 квітня 2020 по 30 квітня 2020 року, з 1 травня 2020 по 31 травня 2020 року у відповідності до Закону №591-ІХ від 13.05.2020 року.
Відповідачем було враховано ці норми законодавства, що підтверджується даними інтегрованої картки, яка долучена до матеріалів справи.
Відповідачем не були враховані вимоги Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 » від 4 грудня 2020 року № 1072-IX, а саме п.9.16 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1-3 КАС України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано доказів прийняття позивачем рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за період 1 по 31 грудня 2020 року, в розмірах, визначених Законом та як слід поданння звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб Законом.
Оскільки законодавцем визначений період 1 по 31 грудня 2020 року і сторонами не надано доказів надання позивачем звітності за цей період, то суд вважає що позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача.
Так, у відповідності до ч 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданною відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" № 440-IX, який набув чинності 13.02.2020 року пункт 9-4 Закону був виключений.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Оскільки, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 43142826) про визнаня протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 року № Ф-3819-51 у розмірі 11673,39 грн - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2021 № Ф-3819-51 в сумі 11673,39 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ43142826 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Вступну та резолютивну частини складено та підписано 27 липня 2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко