Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
03 серпня 2021 р. Справа №200/5695/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171400, 85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ціолковоського, 25) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 11.06.2021 вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання на 06.07.2021; витребувано додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 06.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №200/5695/21 на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч.4 ст.173 КАС України; відкладено підготовче засідання на 03.08.2021; витребувано додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 03.08.2021 замінено відповідача - Костянтинівсько-Дружківського об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) у справі №200/5695/21.
Відповідно до п.п.3,5 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Після отримання від відповідача відзиву та додаткових доказів в його обґрунтування, судом встановлено наступне.
Згідно даних електронного журналу звернень за ф 10 (ІКІС ПФУ Підсистеми «Звернення») ОСОБА_1 зверталась із заявою про призначення пенсії 18.11.2014 до управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м.Горлівка Донецької області, яка залишилась без розгляду, так як Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 04.10.2019 з заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, у задоволенні якої відповідачем відмовлено.
На виконанім рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1849/20-а від 07.05.2020 управлінням повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 04.10.2019 та винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.09.2020.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі 200/10164/20-а від 03.12.2020 зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 04.03.1989 по 07.07.1997 на посаді «лампівника» ДП «Шахта Кочегарка» та повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 04.10.2019.
Заборгованість за період з 04.10.2019 по 30.04.2021 нарахована в сумі 31847,65 та з 01.05.2021 здійснюється поточна виплата пенсії шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, відкритий в AT «Ощадбанк».
Пенсія за період з 01.11.2014 по 30.09.2019 не нараховувалась та не виплачувалась ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що була призначена лише з 04.10.2019.
До суду із даними позовом позивач звернулась 07.05.2021, тобто із пропуском 6-місячного строку звернення до суду.
Так, необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Винятком з цього правила є випадок, коли особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсії, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до відповідного державного органу та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових пенсія складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Позивач вважає, що має право на нарахування та виплату пенсії за період з 01.11.2014 по 30.09.2019. При цьому, звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії 04.10.2019. До суду із даними позовом позивач звернулась 07.05.2021.
Наведене свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після не отримання пенсії, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації.
Суд зазначає, що як також вказала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, виплата пенсії за минулий час може проводитись без обмеження строку лише у випадку, якщо така пенсія нарахована, але не виплачена з вини органу.
Проте, як свідчать матеріали справи, пенсія за спірний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, тому вищезазначена норма ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не може бути застосована до спірних правовідносин.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Позивач заяву про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності його пропуску суду не надав.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі “Олександр Шевченко проти України” зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі “розумного строку”.
Суд зауважує, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №420/3001/19, від 25.02.2020 у справі №360/1870/19.
Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №815/4480/16, від 31.07.2018 у справі №311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03.05.2018 у справі №826/6380/17.
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Частиною 1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до положень ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене та керуючись ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого він має надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В.Загацька