Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 серпня 2021 р. Справа№200/7106/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37803258, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, 84122) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що під час призначення їй пенсії, відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком 2 період роботи з 25 березня 1985 року по 31 серпня 1994 рік в холдинговій компанії «Ровенькиантрацит».
На думку позивача, відповідач протиправно не зарахував вищевказаний період її роботи, що стало підставою для прийняття неправомірного рішення щодо відмови в призначенні пенсії та просить суд:
- скасувати рішення Слов'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2021 року за № 102 про відмову у зарахуванні пільгового трудового стажу;
- зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області вдруге розглянути заяву ОСОБА_1 № 2377 від 18 березня 2021 року про перерахунок пенсії і зарахувати до пільгового трудового стажу період роботи з 25 березня 1985 року по 31 серпня 1994 року в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на посаді «пробовідбірник» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 року № 10.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача. Витребувано від Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області наступні додаткові докази: завірену належним чином інформацію про зарахований та не зарахований стаж роботи (пільговий та загальний) ОСОБА_1 , з вказівкою на причини не зарахування.
19 липня 2021 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Рішенням управління № 102 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Згідно даних єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» перереєструвалося на підконтрольну українській владі територію - м. Сєвєродонецьк Луганської області і має відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Ровеньківське» за адресою - Луганська область, м. Ровеньки. В розпорядженні управління є лист ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» від 11.12.2019 року № 596.1.-15, яким підприємство повідомляє, що з 13.03.2017 року майно, що перебуває у м. Ровеньки знаходиться у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Підприємство втратило контроль і доступ у тому числі до: трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, табелів обліку робочого часу, а також печаток і штампів. Підприємство позбавлене можливості підтвердити чи спростувати будь - яку інформацію стосовно своїх колишніх працівників.
На підставі наведеного, представник УПФ вважає, що оскільки управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про заміну відповідача по справі - відмовлено.
Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту сер. НОМЕР_2 . 18 березня 2021 року вернулась до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до Рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 102 від 24 березня 2021 року про відмову в призначенні пенсії, зокрема зазначено, що ОСОБА_1 через Веб - Портал електроних послуг були надані скановані копії наступних документів: заяви; паспорту та ідентифікаційного коду; трудової книжки серія НОМЕР_3 від 07.07.1982 року; диплому серія НОМЕР_4 від 02.07.1984 року; довіки № НОМЕР_5 від 17.03.2021 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 ; свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_7 ; свідоцтва про народження серія НОМЕР_8 ; свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_9 . Заявниця претендує на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2148 - VIII від 03.10.2017 року). Після розгляду документів було встановлено, що на момент звернення 18.03.2021 року ОСОБА_1 досягла віку 56 років та має загальний страховий стаж 33 роки 04 місяці 17 днів. За таких обставин відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , так як на момент звернення 18.03.2021 року нею не досягнуто віку 60 років, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 сер. НОМЕР_3 (в частині спірного періоду) позивач з 25 березня 1985 року до 31 серпня 1994 року працювала на посаді пробовідбірник ІІ р. хімлабораторії шахти імені Вахрушева ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», згідно наказу № 27-к від 25 березня 1985 року.
Згідно копії довідки № 59 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що позивач працювала повний робочий день на підземних работах у (мовою оригіналу: «УОТККУиС п/о Ровенькиантрацит»), з 25 березня 1985 року до 31 серпня 1994 року за професією пробовдбірник ІІ розряду х/л ш. ім. Вахрушева, що передбачена Списком 2, розділом 1, підрозділом 1, пунктом 2010100а-17 Постанови Кабінету Міністрів № 162 від 11 березня 1994 року.
Позивач оскаржує вищевказані дії відповідача, як такі, що вчиненні з порушенням норм чинного законодавства та порушують його конституційні права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Відповідно до п. а ст. 13 Закону України № 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Отже, однією з умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня.
Щодо не зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи з 25 березня 1985 року по 31 серпня 1994 року в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на посаді «пробовідбірник», суд зазначє наступне.
Як вже встановлено судом, до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 25 березня 1985 року по 31 серпня 1994 року в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на посаді «пробовідбірник», на підставі втрати підприємством контролю і доступу у тому числі до: трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, табелів обліку робочого часу, а також печаток і штампів у зв'язку з тим що з 13.03.2017 року майно, що перебуває у м. Ровеньки знаходиться у незаконному володінні та під контролем третіх осіб.
Як зазначено вище, згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 сер. НОМЕР_3 (в частині спірного періоду) позивач з 25 березня 1985 року до 31 серпня 1994 року працювала на посаді пробовідбірник ІІ р. хімлабораторії шахти імені Вахрушева ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», згідно наказу № 27-к від 25 березня 1985 року.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній” у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Так, згідно копії довідки № 59 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що позивач працювала повний робочий день на підземних работах у (мовою оригіналу: «УОТККУиС п/о Ровенькиантрацит»), з 25 березня 1985 року до 31 серпня 1994 року за професією пробовдбірник ІІ розряду х/л ш. ім. Вахрушева, що передбачена Списком 2, розділом 1, підрозділом 1, пунктом 2010100а-17 Постанови Кабінету Міністрів № 162 від 11 березня 1994 року.
Враховуючи наведене, суд наголошує, що факт роботи у шкідливих умовах позивача за спірний період підтверджується трудовою книжкою з усіма необхідними записами, а також довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, таким чином, спірний період роботи ОСОБА_1 підлягає зарахуванню до пігового стажу за Списком 2.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що УПФ не використало всі свої повноваження для повного, всебічного, добросовісного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.
Стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи наявність рішення відповідача «Про відмову в призначенні пенсії», суд вважає ефективним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 102 від 24 березня 2021 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18 березня 2021 року № 2377, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 період роботи з 25 березня 1985 року по 31 серпня 1994 року в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37803258, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, 84122) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 102 від 24 березня 2021 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18 березня 2021 року № 2377, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 період роботи з 25 березня 1985 року по 31 серпня 1994 року в ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37803258, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, 84122) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Галатіна