Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 серпня 2021 р. Справа №200/8252/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'зання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9000,00 грн. як такі, що біли помилково сплачені позивачем під час укладення договору купівлі-продажу об'єкта житлової нерухомості №03/129 від 07 лютого 2014 року; зобов'язати відповідача скласти подання про повернення позивачу грошових коштів у сумі 9000,00 грн., як таких, що були помилково сплачені позивачем до державного бюджету України, а також направити вищевказане подання на поштову адресу позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 (головуючий суддя Толстолуцька М.М.) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'зання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шлюхом надання засвідчених копій документів для суду та відповідача; надання суду окремого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та відповідні докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Розпорядженням керівника апарату суду “Щодо повторного автоматичного розподілу справи” від 30.07.2021 було призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи, у зв'язку з перебуванням судді Толстолуцької М.М. у відпустці.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 200/8252/21 передана на розгляд судді Загацькій Т.В.
Згідно з п.13 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
З метою виконання вимог вказаної ухвали від 12.07.2021, 29.07.2021 позивач надав до суду, зокрема, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якого зазначено, що про порущення своїх прав позивач дізналась з відповіді відповідача від 08.04.2021 №0581-08-8/11473, яка була отримана позивачем 08.06.2021.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить із наступного.
Так, необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9000,00 грн. як такі, що біли помилково сплачені позивачем під час укладення договору купівлі-продажу об'єкта житлової нерухомості №03/129 від 07 лютого 2014 року; зобов'язати відповідача скласти подання про повернення позивачу грошових коштів у сумі 9000,00 грн., як таких, що були помилково сплачені позивачем до державного бюджету України.
Наведене свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після укладення договору купівлі-продажу об'єкта житлової нерухомості №03/129 від 07 лютого 2014 року, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації.
Суд зазначає, що як також вказала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі “Олександр Шевченко проти України” зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі “розумного строку”.
Суд зауважує, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №420/3001/19, від 25.02.2020 у справі №360/1870/19.
Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №815/4480/16, від 31.07.2018 у справі №311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03.05.2018 у справі №826/6380/17.
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску строку та вказати інші підстави для поновлення строку.
Суддя звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження щодо порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з правилами частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає доцільним продовжити строк для усунення вказаних недоліків, з урахуванням висновків, наведених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 118, 122, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'зання вчинити певні дії.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з даним позовом та вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Т.В.Загацька