печерський районний суд міста києва
Справа № 357/5299/20-ц
06 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань: Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-
У червні 2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Так, позивач просить суд захистити його права споживача, оскільки при укладенні кредитного договору між позивачем та відповідачем, останнім було порушено норми законодавства, які встановлені Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та Законом України «про захист персональних даних», у зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просить визнати Кредитний договір №0228-8667 від 20.09.2019 року, недійсним.
04.06.2020 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
04.11.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 05.11.2020, для вирішення питання про відкриття провадження.
05.11.2020 ухвалою Печерського районного суду м. Києва суду було відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
15.02.2021 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заперечує проти позову в повному обсязі заявлених позовних вимог, оскільки вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так, представник відповідача, звертає увагу, що порядок укладення Кредитного договору № 0228-8667 від 20.09.2019р. регулюється ЗУ «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Даний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту Відповідача (https.www.creditkasa.com.ua надалі - Сайт), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем відповідача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Позивач в момент реєстрації на Сайті відповідача створив власний Особистий кабінет (п.2.1.12 Правил), який є сукупністю захищених сторінок. Особистий кабінет забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання Договору.
Правилами надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладення Договору та є його невід'ємною частиною встановлюється порядок укладення Кредитного Договору між позивачем та відповідачем, а саме: позивач на Сайті відповідача, здійснив заповнення Заявки на отримання Кредиту, вказав всі дані, відмічені в Заявці в якості обов'язкових для заповнення (п. 2.1.7 Правил); заявка подавалася позивачем через Особистий кабінет (п. 4.9. Правил); відповідач проінформував позивача (п. 4.16. Правил) про прийняте рішення щодо видачі Кредиту (смс-гіовідомленням на телефонний номер - НОМЕР_1 та електронним листом на адресу електронної пошти позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1) з гіперпосиланням на пропозицію позивача щодо укладення Договору відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та ст. 641 та 642 Цивільного кодексу України; позивач в Особистому кабінеті ознайомився з пропозицією відповідача щодо укладання Електронного договору (офертою), яка була розміщена в Інформаційно- телекомунікаційній системі відповідача; позивач надав відповідь відповідачу електронним повідомленням (п.5.2 Правил) про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти відповідача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий Позивачу в смс-повідомленні), у відповідності до абз.2 ч.б ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»; відповідач надав підтвердження про укладання Договору шляхом розміщення інформації в Особистому кабінеті позивача та направлення примірника Договору на адресу електронної пошти позивача.
Отже, як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні Договору позивачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення Договору. Без відповідних дій з боку позивача укладення Договору було б неможливе.
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Тобто, вищенаведений порядок укладення Договору відповідає ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що також підтверджується інформаційним повідомленням Нацкомфінпослуг (державного регулятора на ринку фінансових послуг) від 13.02.2019 року.
До того ж позивачем на Сайті відповідача самостійно створено Особистий кабінет, заповнено Заявку на отримання Кредиту, надано підтвердження ознайомлення з офертою відповідача. Вся актуальна інформація щодо діючої угоди постійно доступна в Особистому кабінеті позивача на Сайті відповідача.
Окрім цього, представник відповідача вважає, твердження позивача є безпідставними щодо позиції, що відповідач порушив вимоги ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», та ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та не надав жодної інформації про надання кредитних коштів.
Так, на офіційному веб-сайті відповідача - https.www.creditkasa.com.ua у вільному доступі для всіх клієнтів відповідача розміщена повна інформація щодо Договору кредиту (примірний Договір) та порядку його укладення, а саме, документи: договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення Договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність, і т.д., а тому, посилання позивача на недобросовісність відповідача щодо надання інформації, надання неповної інформації чи приховування інформації під час укладання Договору є безпідставними та не відповідають дійсності.
Також, представник відповідача звертає увагу, що Кредитний договір № 0228-8667 від 20.09.2019р., є вже двадцять другим Договором укладеним між позивачем і відповідачем. Попередні договори позивачем виконано в повному обсязі.
Тобто, Кредитний договір № 0228-8667 від 20.09.2019р. є вже не першим Договором, що укладений між позивачем та відповідачем на аналогічних умовах.
Враховуючи вищевикладене відповідачем надано позивачу повну та чітку інформацію щодо умов укладення Договорів кредиту (як першого так і всіх наступних), яка передбачена чинним законодавством та яка розміщена і доступна для вільного ознайомлення на сайті відповідача.
Крім того, Кредитний Договір та Правила надання грошових коштів у кредит разом складають єдиний договір у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію».
Також, щодо тверджень позивача про надмірне нарахування суми пені та порушення відповідачем норм встановлених п.5 ч.З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначено, що відповідно до прийнятого Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (СОVID-19) Кредитедавцем не нараховуються штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, відповідачем згідно вимог чинного законодавства, відповідно до п.6 Договору не здійснюється нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань, згідно вищезазначеного закону.
Тобто, відповідачем не здійснюються порушення норм встановлених п.5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 09.09.2020р. по справі №732/670/19 за аналогічними правовідносинами).
Враховуючи викладене та у зв'язку з укладенням (виконанням) Кредитного договору, відкликання згоди персональних даних передбачено (можливе) лише п. 1 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист персональних даних» (згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних), проте ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в свою чергу, здійснює обробку персональних даних, зокрема відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист персональних даних» (укладення та виконання правочину), а отже дана вимога є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене, представник відповідача стверджує, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки, Кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно підстави для визнання Кредитного договору недійсним, відсутні.
06.04.2021 ухвалою суду було закінчено підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині позову зазначив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням на сайті Печерського районного суду м. Києва інформації про час та місце розгляду справи.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Так, з обґрунтувань позивача вбачається, що 20.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №0228- 8667.
Відповідно до п. 1 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти в Кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом.
Ззгідно з п.2 Кредитного договору Строк Кредиту складає 14 днів.
Відповідно до п.4 Кредитного договору протягом строку Кредиту розмір процентів складає: 2 % (два процента) від Суми Кредиту за кожен день користування. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту
Позичальнику до закінчення визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Річна відсоткова ставка складає 730%.
Згідно п. 5 Кредитного договору Сукупна вартість Кредиту (вартість користування Кредитом) складає 128.00 % від Суми Кредиту (у відсотковому вираженні) або 2 560, 00 грн. та включає в себе проценти за користування Кредитом 28.00 % від Суми Кредиту (у відсотковому вираженні) або 560, 00 грн. (у грошовому вираженні).
Поряд з цим, згідно зп. 6 Кредитного договору, у разі, якщо Позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений п.2 Договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитедавець має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити включно до 2% пені від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення.
Так, позивач вважає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені його права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів». ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних», у зв'язку з чим, останнім у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а позивач був змушений був звернутись до суду.
Позивач звертає увагу, що у кредитному договорі у п.10 Кредитного договору, останній підтверджує, що до укладення Договору отримав від Кредитора інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та забезпечує вірне розуміння ним суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Проте позивачу, як споживачу, не була надана ця інформація, яка стосується суті наданих йому фінансових послуг, а отже на його думку відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору.
Поряд з цим, відповідно до п.8 Кредитного договору невід'ємною частиною цього Договору є Правила (Правила надання грошових коштів у Кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»).
Також відповідно до умов цього пункту Кредитного договору, позивач підтверджує, що уклавши Договір він ознайомлений, повністю розуміє, зобов'язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на веб-сайті Кредитодавця, однак, як зазначає позивач, працівники фінансової установи також не надали йому і вищевказані Правила і з їх текстом він ознайомлений не був. він ознайомився з ними випадково на веб-сайті Кредитодавця вже після укладання договору.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач, скориставшись необізнаністю позивача, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.
Позивач, окрім іншого, посилається ще на те, що вВідповідач проігнорував вимоги законодавства, а саме: ч. 2 п. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Позивач при укладенні кредитного договору через не належну інформованість з боку відповідача та необізнаність не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності, так як, не було належним чином детально роз'яснено працівниками відповідача їх умови.
Отже, недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ЦК України, для визнання даного Кредитного Договору не дійсним, в зв'язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.
Також, відповідно до п.4 Кредитного договору протягом строку Кредиту розмір процентів складає: 2 % (два процента) від Суми Кредиту за кожен день користування. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Річна відсоткова ставка складає 730%.
Відповідно до п.3 Кредитного договору за користування коштами у розмірі 2 000 грн. в проміжок 14 днів, позивач сплачує Кредитодавцю суму в розмірі 560,00 грн.
Поряд з цим, згідно з п. 6 Кредитного договору, у разі, якщо Позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений п.2 Договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити включно до 2% пені від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення. 2 000 Х(2Х365)% /365X14 = 560 грн., а отже, сума компенсації становить більше 50%, що відповідно до ч. 5 п. З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою.
Таким чином, позивач вважає несправедливими умови п.6 договору, так як, в ньому встановлено вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання мною зобов'язань за цим договором, а тому зазначений пункт повинен бути визнаний недійсним.
Окрім цього, на думку позивача, відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, є порушенням закону та підставою для визнання п. 9.6. розділу 9. Захист персональних даних Правил до Кредитного договору, щодо обробки персональних даних недійсним.
З врахуванням зазначеного, позивач просить суд визнати спірний кредитний договір недійсним.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Отже інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст.ст.215,1048-1052,1054-1055 ЦК України, та ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Окрім цього, варто зазначити, що у статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями15 і 23 цього Закону.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору убачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Товариство виконало вказані вимоги закону та визначило термін погашення заборгованості по кредиту, сукупну вартість кредиту і проценти, розписало, які суми позивач зобов'язаний буде сплатити.
Із вище викладеного суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення укладання такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису.
Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що відповідач при укладенні договору застосував нечесну підприємницьку практику.
В свою чергу, відповідачем у повному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі. Позивач не мав претензій стосовно умов кредитного договору при його укладенні. Отже, дії відповідача не містять ознак нечесної підприємницької практики.
Також, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.
Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновків, що позивач ознайомився та погодився на умови кредитного договору, що підтверджується підписом останнього на договорі, що дозволяє дійти висновку, що позивач будучи повнолітньою, дієздатною особою в повній мірі розумів взяття на себе зобов'язань та настання наслідків за їх не виконання.
Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.
Також, вбачається, що відповідач виконав всі зобов'язання за кредитним договором, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору після чого на добровільній основі підписали його.
Підписанням договору кредитного позивач погодився з усіма умовами даного правочину і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання, маючи можливість детально вивчити його та вирішити питання щодо взяття на себе зобов'язань перед відповідачем, однак позивач цього не зробив, використавши кредитні кошти на свій розсуд.
Таким чином, кредитний договір укладений у спосіб і у формі, що не суперечать чинному законодавству. В кредитному договорі передбачені всі права та обов'язки сторін, умови щодо його виконання, а також умови його припинення.
Позивач добровільно погодився на укладення спірного правочину на встановлених відповідачем умовах і, починаючи з 2019 року почав користуватись кредитними коштами, та не оскаржував договір до 2020 року та не порушував питання про розірвання договору, а отже, не вважав його неукладеним або недійсним.
Щодо посилань на нечесну підприємницьку діяльність, то доводів, які зазначені вище судом, звертається увага на те, що дії відповідача спрямовані на забезпечення повернення коштів,які не свідчать про порушення законодавства, а дії позивача свідчать про не бажання виконувати умови договору, а протилежного позивач не довів.
Разом з цим, суд звертає увагу позивача, що останній при розгляді питання про стягнення з останнього заборгованості, вправі оскаржувати розрахунки фінансової установи та не погоджуватись з ними.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.82 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску» проти Румунії» встановлено, що «існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених чинним законодавством правових підстав для визнання такого договору недійсним, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-83, 92, 95,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ст.ст.11,203,627,628,634 ЦК України,Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 06.04.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва