Справа № 755/5051/20
№ 1-кп/755/109/21
"26" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002179 від 21.03.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із неповною вищою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні дитину 2020 р.н., працюючого неофіційно в ТОВ «Нова пошта», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, вдівця, маючого на утриманні дитину 2015 року, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: востаннє 15 червня 2021 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 21 березня 2020 року, приблизно о 04 годині 10 хвилин, перебували біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за адресою: м. Київ, бульвар Праці, 6/14, де побачили 6 металевих стільців, що були прикріплені до металевої опори за допомогою металевого тросу та в цей момент, у них виник спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вище вказаних стільців. Так, реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 , переконавшись, що за їх спільними злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, підійшли до вище вказаного кафе, де ОСОБА_4 дістав з кишені куртки плоскогубці, за допомогою яких від'єднав 6 стільців марки «Преміум сітка Львівська пивоварня», загальною вартістю 3600 гривень, що належать ТОВ «Шеф проджект», після чого, ОСОБА_5 взяв вказані 6 стільців та спільно з ОСОБА_5 намагались покинути місце вчинення кримінального правопорушення. Однак, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свої спільні злочинні наміри не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані громадянами, що проходили поряд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно він разом з ОСОБА_4 21 березня 2020 року, приблизно о 04 годині 10 хвилин, за адресою: АДРЕСА_3 , біля кафе побачили 6 металевих стільців, що були прикріплені, які вирішили викрасти. Потім, розуміючи, що їх ніхто не бачить, ОСОБА_10 дістав плоскогубці, від'єднав 6 стільців та вони, взявши стільці, намагалися покинути місце, однак, були затримані. Зазначив, що розуміє, що їх дії були умисними, спільними, а всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. У скоєному щиро каявся, прохав вибачення, жалкує про скоєне.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 також свою вину за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно він разом з ОСОБА_5 , 21 березня 2020 року, приблизно о 04 годині 10 хвилин, перебували біля кафе, що за адресою: АДРЕСА_3 , де побачили 6 металевих стільців, що були прикріплені, які вирішили викрасти. Потім, він дістав плоскогубці, від'єднав 6 стільців та взявши стільці намагалися покинути місце, однак, їх було затримано. Зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. У скоєному щиро каявся, прохав вибачення, жалкує про скоєне.
Покази обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням письмових документів, а саме: протоколів огляду місця події від 21.03.2020 року; акту-звірки щодо вартості викраденого майна; протоколів затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.03.2020 року; постанови про визнання речових доказів від 22.03.2020 року та матеріалів, що характеризують особи обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повністю підтверджується їх показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинувачених та запобіганню вчинення ними нових злочинів.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 11.12.2006 року, вдівець, має на утриманні дитину, раніше судимий.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_5 , його особи, наявності пом'якшуючої обставини, конкретних обставин кримінального провадження, раніше судимий за злочини проти власності, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого - раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав повністю, жалкує про вчинене), наявності пом'якшуючої обставини, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та, за який його засуджено вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обрано.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання.
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обрано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: 6 стільців металевої конструкції з тканевою вставкою на сидінні та спинці, чорного кольору, що передані на зберігання потерпілому, залишити у ТОВ «Шеф проджект».
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя