6/754/647/21
Справа № 754/13504/15-ц
Іменем України
03 серпня 2021 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Галась І.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 ,
21 липня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявниця просила: 1) зупинити провадження № 754/13504/15 від 01 червня 2016 року у зв'язку з закінченням терміну дії даної справи; 2) направити копію постанови до Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва; 3) зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" код ЄДРПОУ 14360570 суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.05.2011 року в розмірі 24908 гривень 18 копійок та судовий збір в розмірі 249,08 гривень.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність, рішення державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Заяць О.В. було залишено без задоволення.
Порядок зупинення вчинення виконавчих дій врегульованого ст.. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Порядок скасування арешту майна боржника визначено нормами ЦПК України.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до вимог ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 4 ЦПК УКраїни, суд -
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Головуючий: І.А. Галась