ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6524/21
провадження № 2/753/5714/21
(заочне)
"07" липня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого-судді Сирбул О.Ф., за участю секретаря Лаптєвої Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона є власником житлового приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не проживає за адресою спірного житла з вересня 2018 року в зв'язку з тим, що виїхав на постійне місце проживания до іншого помешкання після розірвання шлюбу. На даний час місце проживання відповідача невідоме. Наявність реєстрації відповідача у спірному житлі позбавляє позивача, як власника житла, можливості здійснювати право користування та розпорядження ним у повному обсязі. Позивач змушена нести витрати щодо сплати комунальних послуг з розорахунку на всіх зареєстрованих у спірному житлі осіб, включаючи відповідача, що тягне зайві витрати.
Позивач вважає, що задоволення позову не завдасть шкоди інтересам відповідача, оскільки він добровільно залишив спірне житло та мешкає фактично за іншою адресою. Більше того, відповідач не вчиняє жодних дій, які б свідчили про його бажання здійснити вселення у житлове приміщення, вказані обставини є прямим свідченням того, що права відповідача на житло не порушені.
У зв'язку з чим позивач була змушена звернутися з вказаним позовом до суду, в якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просив позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, із заявами чи клопотаннями про неможливість розгляду справи у його відсутність до суду не звертався.
Треті особи у судове засідання не з'явились, однак подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволеня позовних вимог не заперечували.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. 223, ч. 2 п. 5, ст. 280, 282 ЦПК України, оскільки позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як зазначає ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1, ст. 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Суд, в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі, встановив наступні обставини та правовідносини.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
У судовому засіданні, встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .
Власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 14.08.2006.
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою в квартирі АДРЕСА_1 в період з вересня 2018 року підтверджується актом від 25.02.2021, складеним сусідами квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 про фактичне не проживання особи.
Окрім того, в поясненнях позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає з вересня 2018 року в зв'язку з тим, що виїхав на постійне місце проживания до іншого помешкання після розірвання шлюбу, квартирою не цікавиться, його місце проживання чи перебування їй невідомо, всі витрати по оплаті житлово-комунальних послуг сплачує самостійно.
Частина 2 ст. 405 ЦК України визначає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року, відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 48 Закону України "Про власність").
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття її з реєстраційного обліку.
Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не є співвласником або власником спірної квартири, з 2018 року не проживає в даній квартирі, не сплачує витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, не цікавиться нею, позивач перешкод у користуванні житлом відповідачу не чинила, відповідач був відсутнім у квартирі понад три роки без поважних причин, а тому його необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , задовольнивши вказаний позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Водночас відповідачем у справі не надано суду жодних доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача ОСОБА_6 судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 317, 319, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, суд, -
Позов-задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: