Справа № 22ц-3702/2009 р.
Головуючий у 1-ій інстанції Суддя Лукінова К.С.
Категорія 34
Доповідач суддя Повєткін В.В.
02 липня 2009 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді: Рудь В.В.
Суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Білоконь Н.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Покровської служби по експлуатації газового господарства Покровського району Дніпропетровської області про скасування грошових вимог, зобов'язання здійснити відшкодування коштів, які вже виплачені, стягнення моральної шкоди, треті особи: Відділ освіти Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області, -
встановив:
В липні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів та, посилаючись на такі обставини. Позивачка є вчителем та відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту», як педагогічний працівник, що працює в сільській місцевості, користується пільгами щодо безплатного користуання житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм, які встановлені в постанові КМУ від 01 серпня 1996 року № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послуугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати». Протягом 2005 і 2006 року вказана гарантія держави на безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням позивачці була забезпечена. Проте 26 квітня 2007 року Управління праці та соціального захисту населення Покровської, . райдержадміністрації звернулось з проханням до Покровської служби по експлуатації газового господарства з проханням зробити перерахунок за 2005 рік за результатами ревізії КРУ. Після чого газове господарство перерахувала на користь управління грошові кошти щодо компенчаційних виплат за 2005 та 2006 роки. Внаслідок цього газовим господарством позивачці нарахована заборгованість за 2005 та 2006 роки в сумі 307, 16 грн. за споживання газу. Вказану заборгованістьпозивачка не визнає, оскільки вважає, що КРУ, а в подальшому й відповідачі неправомірно поширили на неї дію ст. 42 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 39 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в частині обмеження грошовими доходами, оскільки її місячний дохід перевищує 630, 00 грн., які не поширюються на педагогічних працівників, що працюють в сільській місцевості. Не містить ніяких обмежень, зумовлених грошовими доходами громодян, що мають право щодо забезпечення безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням, норми п.4 ст. 57 Закону України «Про освіту». Відповідно до ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені у тому числі зупиненнячм дії законів (їх окремих положень) лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. З огляду на це позивачка вважає вимоги ВАТ «Дніпропетровськгаз» щодо сплати заборгованості незаконними та безпідставними. її постійно викликають до Покровської служби по експлуатації газового господарства, на поїздки до якого вона витрачає значні грошові кошти, для здійснення перерахунків та погрожують відрізати від газопостачання. Такими діями відповідчами позивачці спричинено моральні страждання, принижено її честь, гідність та ділову репутацію, втрачено авторітет учнів та їх батьків. Тому позивачка просила суд винести рішення, яким скасувати грошові вимоги в розмірі 591, 27 грн., зроблені відповідачами, зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення здійснити відшкодування коштів, які нею були сплачені за користування газом (розмір вимог в позовній заяві не вказаний), стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 5000, 00 грн. (а.с. 4-7).
В вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим позовом до відповідачів та, посилаючись на ті ж самі обставини, просила суд скасувати грошові вимоги в розмірі 591, 27 грн. (борг за 2005-2006 роки), які виникли внаслідок перерахунку компенсаційних виплат у вищевказаних роках, що були зроблені відповідачами (а.с. 14-17).
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений частково, скасовані грошові вимоги в розмірі 526, 73 грн., які виникли внаслідок перерахунку компенсаційних виплат за 2005-2006 роки, в решті позову - відмовлено (а.с. 91-93).
В апеляційній скарзі (а.с. 100-101) ВАТ «Дніпропетровськгаз» просить скасувати рішення суду в частині скасування грошових вимог в розмірі 526, 73 грн. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині, що стосується ВАТ «Дніпропетровськгаз» та його структурного підрозділу Покровської служби по експлуатації газового господарства, оскільки:
законодавство не передбачає надання пільг по оплаті комунальнних послуг за рахунок коштів підприємств, що надають послуги;
судом першої інстанції не з'ясоване джерело фінансування таких видатків;
судом першої інстанції не взято до уваги вимоги постанови КМУ № 426 від 31 березня 2003 року про порядок надання пільг, компенсацій та гарантій працівникам бюджетних установ, у зв'язку з чим суд помилково дійшов висновку, що обмеження педагогічних працівників правом на соціальну пільгу мало місце лише з 18 жовтня 2006 року;
висновки про безпідставне повернення бюджетних коштів Управлінню праці і соціального захисту населення здійснені судом першої інстанції без врахування результатів перевірки КРУ щодо правильності надання пільг працівникам бюджетних установ;
судом першої інстанції необгрунтовано застосовано вимоги ст. 1215 ЦК України щодо безпідставно отриманих грошових сум та надано позивачці не передбачену законом пільгу за рахунок коштів підприємства.
В частині відмови в задоволенні решти позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, 'заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції визнав, що на адресу позивачки від відповідача ВАТ «Дніпропетровськгаз» надійшла письмова вимога про оплату заборгованості в сумі 526, 73 грн., розмір якої становить розмір компенсаційної виплати за 2005-2006 роки, тобто наданої позивачці податкової соціальної пільги на користування житлом з освітленням і опаленням на протязі 2005 - жовтня 2006 років, яку відповідачем ВАТ «Дніпропетровськгаз» було безпідставно повернуто на адресу відповідача Управління праці і соціального захисту населення, оскільки застосування встановлених ст. 42 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 39 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» обмежень щодо права на пільги, надані абзацем першим ч.4 ст. 57 Закону України «Про освіту», передбачено лише Постанови КМУ від 18 жовтня 2006 року № 1430 про доповнення Постанову КМУ від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», відповідним пунктом якого право педагогічного працівника на пільги було обмежено розміром його доходу.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Встановивши, що позивач є педагогічним працівником та має право на пільги, передбачені ст. 57 Закону України «Про освіту», суд першої інстанції всепереч вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України не вирішів питання та не зазначив в судовому рішенні, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та як-ми доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з позовної заяви, посилаючись на порушення відповідачами його права на пільги, позивачка просила скасувати вимоги, що виникли з боку відповідача ВАТ «Дніпропетровськгаз» внаслідок перерахунку відповідачами здійнених раніше виплат за користування газом в 2005-2006 роках.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких позивачка звернулася до суду, і якщо були, то які саме і ким.
Згідно з позовною заявою були заявлені вимоги по скасування грошових вимог, що виникли внаслідок скасування наданої позивачці в 2005-2006 роках пільги за користування газом.
Разом з тим дії відповідачів, зокрема Управлінням праці і соціального захисту населення, з приводу скасування наданої соціальної пільги позивачкою у встановленому законом порядку оскаржені не були.
Визнавши, що обмеження права педагогічного працівника на соціальну пільгу не відповідає вимогам законодавства та надавши правову оцінку висновку КРУ в Дніпропетровській області, яке приймало участь у справі в якості третьої особи, викладеному в акті перевірки діяльності Управління праці і соціального захисту населення, щодо незаконного надання пільги позивачці, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Доводи позивачки ОСОБА_2, викладені в запереченнях проти задоволення апеляційної скарги ВАТ «Дніпропетровськгаз» (а.с. 116-120), про те, що їй безпідставно скасували надану в 2005-2006 роках пільгу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з питання щодо незаконності скасування пільги позовні вимоги заявлені не були, а що стосується посилання на норми цивільного права, то в цій частині заперечення не грунтуються на законі, оскільки питання щодо надання соціальної пільги регулюється окремим законодавством.
З огляду на це рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В той же час ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, застосований позивачкою спосіб захисту свого права діючим законодавством не передбачений.
Зі справи вбачається, що з боку відповідача ВАТ «Дніпропетровськгаз» до позивачки має місце вимога про оплату заборгованості в сумі 591, 27 грн. (а.с. 10).
Зазначені вимоги відповідачем не пред'явленені до стягнення, тому таке звернення відповідача до позивачки з вимогою сплатити заборгованість за послуги газопостачання слід розглядати як претензію.
Такі дії відповідача не порушують права та інтереси позивачки, а відповідно до цього слід визнати, що відсутні і правові підстави для їх захисту.
З огляду на це оцінка зазначеним діям відповідача має бути надана судом лише при розгляді спору, де можуть оспорюватися інші дії відповідача, які порушували б права позивачки, як то відключення від газопостачання або стягнення заборгованості.
Що ж стосується позовних вимог про скасування зазначених грошових вимог, заявлених позивачкою до іншого відповідача - Управління праці і соціального захисту населення, то слід визнати, що з боку цього відповідача до позивачки взагалі відсутні будь-які вимоги про сплату заборговності за спожитий газ.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом до відповідачів, позивачка не надала суду доказів, яким чином та які її права, свободи чи інтереси з питання, що є предметом спору в суді, порушені, невизнані або оспорювані відповідачами.
Тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
З огляду на вищенаведене та оскільки обставини по справі досліджені у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні її позову до відповідчів про скасування грошових вимог, що виникли внаслідок перерахування компенсаційних виплат в 2005-2006 роках.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» - задовольнити.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Покровської служби по експлуатації газового господарства Покровського району Дніпропетровської області про скасування грошових вимог, що "виникли внаслідок перерахування компенсаційних виплат в 2005-2006 роках, - відмовити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.