СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-о/759/1247/21
ун. № 759/14795/21
05 липня 2021 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
ОСОБА_1 05.07.2021 року звернувся до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якою просить визнати факт щодо права власності заявника на безхозне рухоме та нерухоме майно так званої держави України.
Вивчивши матеріали поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшов до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (п.п. 2 та 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
За змістом ч. 2 цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, шляхом визнання те, що Вища рада правосуддя - неповноважна, заявник одночасно застосовує образливі слова чи символи, зокрема, наголошує на тому, що Верховна Рада України та Рада судді України не існують; на території України не створена законодавча та судова влада; судова влада у судах України узурпована злочинними угрупуваннями анархістів, які нехтуючи громадським договором, ведуть антикорупційну діяльність.
Використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (п. 2 і 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1 та 2 вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 44 ЦПК України.
Зазначені положення викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №199/6713/14-ц.
Аналогічно Європейський суд з прав людини, застосовуючи підпункт «а» п. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст.. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14.05.2004 (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04.02.2003 (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Зважаючи на викладені обставини, приходжу до висновку, що такі дії заявника є виявом неповаги до суду та констатує, що подання такої заяви можна вважати зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов'язку керуватися завданням цивільного судочинства, що є підставою для застосування до зазначеної заяви ч. 3 ст. 44 ЦПК України, шляхом повернення заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 2, 43, 44, 294 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суд не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвал суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.В. П'ятничук