№ 755/8719/21
№ 3/755/5067/21
"26" липня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 193974, ОСОБА_2 , 15 квітня 2021 року, о 22 годині 00 хвилин, у м. Києві, по вул. Малишка, 33, керував автомобілем «Seat Cordoba», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло; неприродна блідість обличчя; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, однак, з'явилася його захисник - адвокат Карпенко Н.П., яка заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке мотивувала тим, що протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП складено безпідставно, неправомірно, його зміст не відповідає обставинам, викладених у ньому. Пояснила, що 15.04.2021 року, о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , рухаючись на транспортному «Seat Cordoba», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві, по вул. Малишка, був зупинений працівниками патрульної поліції. Причину зупинки ОСОБА_1 повідомлено не було, на прохання представитись та надати пояснення щодо причини зупинки, від працівника патрульної поліції прослідувала вимога вийти з транспортного засобу та надати посвідчення водія з документами на автомобіль. Після перевірки документів, ОСОБА_1 було висунуто припущення про перебування останнього в стані наркотичного сп'яніння, оскільки працівником поліції було помічено неприродну блідніть обличчя. Пояснення про хронічну хворобу шкіри (поширений псоріаз), приймання лікарського засобу «Метотрексат», що може впливати на колір шкіри та неможливість фактично оцінити її колір в погано освітленому місці в нічний час, прийнято працівником патрульної поліції до уваги не було. Також, ОСОБА_1 було зазначено, що на даний час, він проходить дороговартісне лікування даним лікарським засобом та йому необхідно приймати ліки відповідно до встановленого часу і якщо цього не буде зроблено, то відповідне лікування матиме побічну реакцію. Відповідно до інструкції зазначеного препарату, вживання алкоголю, інших речовин, порушення дозування та прийому препарату може викликати тяжкі та навіть смертельні побічні реакції. Проте, працівником поліції зазначений факт також не був прийнятий до уваги, через що, ОСОБА_1 , не розуміючи причини зупинки, безпідставного звинувачення у наркотичному сп'янінні, почав нервувати, чим і було спричинено можливе тремтіння рук. Крім того, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку та запропонував працівникам поліції проїхати до медичного закладу на власному автомобілі, оскільки в нього на той час не було коштів, щоб викликати у подальшому таксі для повернення з медичного закладу і, зокрема, не було достатнього на те часу, оскільки потрібно йому було приймати ліки. Крім того, автомобіль ОСОБА_1 був зупинений на місці виїзду інших транспортних засобів з прибудинкової території, що призвело б до вірогідних пошкоджень, якби автомобіль був залишений на місці зупинки. Незважаючи на пояснення та доводи ОСОБА_1 , працівники поліції не дозволили останньому перепаркувати транспортний засіб та не погодились проїхати до медичного закладу на його автомобілі, роз'яснивши, що він може відмовитись пройти огляд, але при цьому, ніхто йому не пояснив, що за це передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. Аналізуючи дані обставини, ОСОБА_1 висловив бажання самостійно пройти медичний огляд, що і було ним зроблено відразу в медичному центрі ТОВ «МЕД-ХЕЛП +». Зокрема, на відеозаписі, що долучений до матеріалів справи зафіксовано, що причиною зупинки транспортного засобу були, начебто, затоновані задні ліхтарі стоп-сигналу, проте, в матеріалах справи задокументованого порушення ПДР України з подальшим притягненням до відповідальності, немає.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 31 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати один з таких превентивних заходів: зупинення транспортного засобу. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи. Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним. Інші підстави є незаконними.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною. З огляду на те, що підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 поліцейським не зазначено, то саме зупинка транспортного засобу та наступні дії інспектора поліції не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Це вказує на незаконність зупинки транспортного засобу та ставить під сумнів й саму подальшу процедуру оформлення справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Зокрема, на підтвердження своїх пояснень, надала для долучення до матеріалів справи письмові докази.
Крім того, у судовому засіданні, за участю захисника - адвоката Карпенко Н.П. було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, що був долучений до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення захисника - адвоката Карпенко Н.П., дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак, у супереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що особа керувала автомобілем, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Так, у судовому засіданні захисником Карпенко Н.П. було надано послідовні та логічні пояснення, викладені вище, що не викликають сумніву щодо їх достовірності, тому суд бере їх до уваги.
Згідно п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Так, згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ч. 1 розділу VII вищезазначеної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції.
Крім того, згідно п. 3.5 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НРУ від 03 лютого 2016 року №100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора), все спілкування повинне бути записано безперервно.
Як вбачається з переглянутого у судовому засіданні відеозапису із нагрудної камери поліцейського, який долучений до матеріали справи, відео не є безперервним, починається вже з моменту пропонування інспектором поліції Зуєву А.О. пройти огляд на стан сп'яніння, не містить, а ні моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Seat Cordoba», д/н НОМЕР_1 , а ні моменту його зупинки. Зокрема, на відеозаписі взагалі відсутній даний транспортний засіб.
Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 22 годині 00 хвилин, однак, відеозапис починається о 22 годині 37 хвилин та не вбачає факту керування транспортним засобом, що вказує на порушення вимог Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НРУ від 03 лютого 2016 року №100 та суперечить протоколу.
Крім того, як вбачається з вищевказаного відеозапису, ОСОБА_1 чітко зазначив, що він пройде огляд на стан сп'яніння самостійно.
Так, у судовому засіданні захисник Карпенко Н.П. надала для долучення до матеріалів справи результати імунохроматографічного дослідження (СІТО TEST), виданого медичним центром ТОВ «МЕД-Хелп+», з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння. Відповідно до проведених досліджень, ОСОБА_1 не перебував у будь якому стані наркотичного сп'яніння.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника Карпенко Н.П., вивчивши наявні докази в їх сукупності, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251-252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: