Номер провадження 2/754/4090/21
Справа №754/5512/21
Іменем України
30 липня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Сенюти В.О.,
при секретарі Сінєльніковій С.М.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини.
Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що 07.08.2015 року між сторонами було укладено шлюб. У період шлюбу народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Сторони мають діаметрально протилежні погляди на життя, існує неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги, шлюб існує формально. Сторони не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати син. Виходячи із вищенаведеного вважає, що єдиним виходом із ситуації є вирішення питання в судовому порядку. Вказує на те, що має стабільний дохід, житло, в якому проживає разом із сином, таким чином, може в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини. Також між сторонами відсутня домовленість щодо матеріального утримання дитини, у зв'язку із чим позивач просить стягнути із відповідача на свою користь аліменти на утримання сина у розмірі 1921,00 грн. щомісячно.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.04.2021 року відкрито провадження за правами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд по суті.
В судовому засіданні позивача, представник позивача позовну заяву підтримали, просили позво задовольнити з викладених підстав.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засідання позовну заяву визнав, вказав, що не заперечує щодо розлучення, визначення місця проживання дитини із матір'ю, стягнення з нього аліментів у розмірі 1921,00 грн., при цьому вказав, що на сьогоднішній день не працює.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшов висновок та заява про розгляд справи у відсутність представника Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної м. Києві державної адміністрації.
Вислухавши вступне слово позивача, представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 07 серпня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1816.
У період шлюбу народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та втратили один до одного почуття поваги і любові.
З часу припинення шлюбних відносин та часу знаходження позовної заяви в суді, примирення між сторонами не відбулось. Кожна з сторін не вважає можливим збереження сім'ї.
При таких обставинах суд приходить до висновку , що подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім'ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.
Таким чином, вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визначення місця проживання дитини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї,посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Як вбачається з положень ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Положенням статтей 150-157 СК Кодексу передбачені обов'язки та права батьків щодо виховання, спілкування та розвитку дитини, які є рівними.
Відповідно до висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини від 06.07.2021 року № 102/02/38-4147 Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли ….. батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини відповідну заяву… Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його до органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про ухвалення рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, оскільки таке рішення максимально відповідає інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Щодо розміру аліментів, то суд виходить з наступного.
Суд враховує, що обов'язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на позивача, і не може перекладатись на відповідача обов'язок по спростуванню доводів позивача.
У відповідності до ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.
Суд враховує думку відповідача, який погодився із сумою аліментів, останній є працездатним, підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дітей, передбачених ст.188 СК України не встановлено.
Відповідач та Позивач повинні у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.
Таким чином, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд визначає, що з відповідача на ім'я позивача слід стягнути на утримання неповнолітнього сина аліменти у розмірі 1921,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що у достатній мірі відповідає заявленим позивачем потребам утримання сина, а також не є заздалегідь непомірними для їх сплати відповідачем.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.
Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за звернення із позовною вимогою про стягнення аліментів.
Відтак, за правилами ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 206, 211, 258, 259 ЦПК України, ст.ст. 11, 27, 104, 105, 110, 111, 112, 160, 171, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 07 серпня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1816 - розірвати.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1921,00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 08.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - м. Київ, пр-т. Маяковського, буд. 21 Г.
Повний текст рішення суду виготовлено: 02.08.2021 року.
Суддя: В.О. Сенюта