28.07.2021 Єдиний унікальний № 371/11/21
28 липня 2021 року м. Миронівка
ЄУН 371/11/21
Провадження № 2/371/321/21
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Капшук Л.О.,
за участі :
секретаря судових засідань Марусич А.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що їй на праві власності належить житловий будинок під номером АДРЕСА_1 .
23 серпня 2006 року її донька ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу донька разом з чоловіком та сином від першого шлюбу ОСОБА_4 стали проживати у належному їй житловому будинку.
22 січня 2008 року, за її згодою, ОСОБА_2 було зареєстровано у належному їй будинку.
У 2016 році відповідач ОСОБА_2 поїхав на заробітки в Російську федерацію і до цього часу вона його не бачила. З того часу донька з відповідачем не проживають разом, не ведуть спільного господарства, їхні шлюбні відносини припинені, спільних дітей вони не мають, зв'язку з відповідачем ні вона, ні її донька не підтримують.
Таким чином, з 2016 року відповідач фактично не проживає у належному їй будинку, його особистих речей в будинку немає, витрати на утримання житла він не несе, оплату комунальних послуг не здійснює.
Фактом реєстрації відповідача порушуються її права як власника житла, просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 13 січня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 13 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
Відповідач відзиву на позов не подав.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала. В обґрунтування заявлених вимог послалася на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, щоміж її донькою ОСОБА_3 та відповідачем шлюб на час розгляду справи не розірваний. Спочатку донька з відповідачем проживали у належному їй житловому будинку без реєстрації, а потім за її згодою, відповідач зареєструвався у її житловому будинку. Після кількох років проживання відповідач почав пиячити, їздив на заробітки до Росії, але повертався. У 2016 році відповідач повідомив, що у нього в Росії є інша сім?я, взагалі виїхав з будинку і з того часу жодного разу за місцем реєстрації не появлявся. На її прохання добровільно знятися з реєстрації під час виїзду пояснив, що не має при собі паспорту, а тому знятися з реєстрації не має змоги.
Зазначила, що перешкоди у здійсненні права власності полягають у тому, що факт реєстрації позивача позбавляє її можливості оформити субсидію на сплату житлово - комунальних послуг.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судовими повістками, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому порядку, 18 січня 2021 року, 01 березня 2021 року,18 березня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 27 травня 2021 року.
Згідно даних довідок ф.20, сформованих представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлень стала відсутність ОСОБА_2 за зазначеним місцем проживання.
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За даними відстеженими через офіційний сайт «Укрпошта» судова повістка від 27 травня 2021 року вручена 10 червня 2021 року.
Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач не з'явився до суду, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила статей 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності відповідача.
Допитана як свідок ОСОБА_5 показала, що проживає в будинку під номером АДРЕСА_1 , є сусідкою позивача. Відповідач ОСОБА_2 був зятем позивача, проживав у належному позивачу житловому будинку під номером АДРЕСА_1 , що близько п?яти років відповідач не з?являвся за місцем проживання.
Свідок ОСОБА_3 показала, що є донькою позивача, проживає в житловому будинку під номер АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є її чоловіком, проте вже близько шести років вони шлюбних відносин не підтримують, не спілкуються. Відповідач був зареєстрований у житловому будинку під номером АДРЕСА_1 , як її чоловік. З 2011 року відповідач їздив на заробітки і повертався, а у 2016 році зібрав речі і поїхав остаточно, з того часу з ним втрачено зв?язок.
Фактичні обставини справи
Судом встановлені такі фактичні обставини.
Позивач є власником будинку під номером АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок належить позивачеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ААН № 395281, виданого 09 вересня 1998 року державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Шепітко В.В. Державна реєстрація права власності проведена Білоцерківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 10 вересня 1998 року, номер запису 473 (а.с. 12).
Факт зміни назви вулиці з «Леніна» на «Центральна» підтверджується копією рішення Росавської сільської ради № 16-3УІІ від 10 грудня 2015 року (а.с. 28).
У вказаному житловому будинку, окрім позивача ОСОБА_1 , мають зареєстроване місце проживання донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зять ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному житловому будинку з 22 січня 2008 року, проте фактично не проживає.
Вказані обставини підтверджуються даними довідок Росавської сільської ради № 571 від 15 жовтня 2020 року та № 583 від 20 жовтня 2020 року (а.с. 26,27).
Факт перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_3 підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області 24 вересня 2008 року (а.с. 6).
Факт непроживання відповідача у будинку позивача понад один рік підтверджується даними актів обстеження житлово - побутових умов проживання, складених в період з 18 вересня 2019 року по 11 вересня 2020 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку під номером АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , зареєстрований, але не проживає, особисті речі його в будинку відсутні (а.с. 13-25).
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, заслухавши вступне слово позивача, показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.
За статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Норми статей 15, 16, 386, 391 ЦК України гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.
Відповідно до положень вказаних норм, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідно до статті 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Однак, реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону.
Таке право виникає у власника житла (глава 28 ЦК України), членів його сім'ї (стаття 405 ЦК України, стаття 156 Житлового кодексу Української РСР), орендаря (наймача) житла (стаття 810 ЦК України, 61 ЖК України), членів його сім'ї (статті 816 ЦК України, статей 64, 160 ЖК України) тощо.
В даному випадку порушені права власника житлового будинку і вони підлягають захисту шляхом усунення перешкод у праві користування власністю.
Яких-небудь угод з приводу користування будинком при вселенні з відповідачем не укладалось.
Відповідач є особою, яка набула права користування належним позивачеві житловим приміщенням, вселилася у нього у встановленому порядку як член сім'ї власника, однак тривалий час без поважних причин в ньому не мешкає, тобто не використовує житло за цільовим призначенням - для проживання.
У разі виникнення спору між власником та особою, яка вселялася в житло у якості члена сім'ї, необхідно враховувати той факт, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України.
Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачені спеціальні підстави для визнання особи такою що втратила право користування жилим приміщенням власника: у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Встановлено, що у 2016 році відповідач залишив своє місце проживання та не з'являється у житловому приміщенні будинку під номером АДРЕСА_1 до даного часу без поважних причин, тобто строком понад рік.
Висновки за результатами розгляду
Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце.
Позивачем належними та допустимими доказами доведено ті факти, що вона є власницею будинку під номером АДРЕСА_1 , з її згоди була проведена реєстрація місця проживання відповідача у належному їй будинку, як члена сім?ї доньки. Проте в 2016 році відповідач залишив місце проживання і з того часу не проживає за місцем реєстрації без поважних причин, інтересу до належного позивачеві житлового будинку, як до постійного місця проживання, не проявляв.
Керуючись принципом розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що права позивача як власника будинку потребують захисту. Перешкоди у користуванні власністю підлягають усуненню шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви не майнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу працездатну особу з 1 січня 2270 гривень.
Відповідно, розмір судового збору становить 908 грн. (2270 грн. х 0,4 = 908 грн).
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом другої групи, а тому судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь держави з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у виді житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 7 липня 2000 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання : будинок під номером АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання : будинок під номером АДРЕСА_1 .
Суддя підпис Л.О. Капшук
Згідно з оригіналом
Суддя Л.О. Капшук