Справа № 369/10560/20
Провадження № 2/369/1524/21
Іменем України
02.08.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
за участю секретаря Мазурик Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» про стягнення заробітної плати, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (далі - відповідач, КП «БГВУЖКГ») про стягнення заробітної плати.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом начальника КП «БГВУЖКГ» № 46-к від 10.03.2016 його прийнято на роботу з 11.03.2016 на посаду інженера садово-паркового господарства дільниці благоустрою КП «БГВУЖКГ», що підтверджується записом у трудовій книжці позивача.
Наказом відповідача № 199-к від 01.10.2016 позивача переведено на посаду інженера з ремонту та обслуговування доріг міста дільниці благоустрою КП «БГВУЖКГ».
Наказом відповідача № 30-к від 13.02.2018 ОСОБА_1 переведений на посаду головного механіка дільниці транспорту та комплектації КП «БГВУЖКГ».
Наказом відповідача № 153-к від 03.08.2018 з 04.08.2018 позивача призначено на посаду виконувача обов'язків заступника начальника управління з благоустрою, за сумісництвом, що підтверджується відповідною копією наказу.
Як зазначено в позовній заяві, відповідачем було укладено з позивачем безстроковий трудовий договір згідно з яким ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника управління з благоустрою, за сумісництвом.
Позивача було допущено до роботи за посадою заступника начальника управління з благоустрою, що також є наслідком укладення трудового договору (ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)), відповідач здійснював облік робочого часу позивача окремо за основною посадою (місцем роботи) та окремо за посадою заступника начальника управління з благоустрою, що підтверджується табелями обліку робочого часу.
Крім того, обов'язки за посадою заступника начальника управління з благоустрою позивача виконував у вільний від основної роботи час, але не більше 4 годин на день, що відповідає приписам п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі - Постанова № 245), від виконання основної роботи Позивач не був звільнений і заробітну плату Позивач отримував за фактично виконану роботу (ст. 105-1 КЗпП України), що також вказує на те, що своєю поведінкою відповідач підтвердив укладення безстрокового трудового договору з позивачем за посадою заступника начальника управління з благоустрою, за сумісництвом (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Як зазначив позивач, враховуючи положення ч. 2 ст. 21 та ч. 3 от. 32 КЗпП України, Постанови № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43, які регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету, яким являється КП «БГВУЖКГ», позивач виконував роботу за посадою заступника начальника управління з благоустрою не шляхом суміщення посад (професій), виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та інших підстав, передбачених постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 № 1145 "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" та Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС № 53- ВЛ від 14.05.1982 стосовно застосування цієї постанови, а за сумісництвом.
04.05.2020 Позивача було ознайомлено з наказом начальника КП «БГВУЖКГ» від 30.04.2020 № 106-к «Про увільнення від виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника».
Пунктом 1 вищезазначеного наказу увільнено ОСОБА_1 , головного механіка від виконання обов'язків заступника начальника з благоустрою міста, з доплатою 50 відсотків посадового окладу з 30.04.2020, в зв'язку з прийняттям на роботу штатного працівника.
ОСОБА_1 зазначив, що законодавством установлено порядок звільнення працівника з роботи за сумісництвом, зокрема, нормами ст.ст. 40, 43-1 КЗпП України передбачено, що роботодавець має саме звільнити працівника з роботи за сумісництвом, а не увільняти від виконання трудових обов'язків за фактично укладеним трудовим договором.
При цьому, у діючому законодавстві, яке регламентує трудові правовідносини, зокрема, підстави, порядок і умови їх припинення, відсутнє таке поняття як «увільнення від виконання обов'язків».
Також, всупереч вимогам ст.ст. 36, 40, 43-1 КЗпП України та з недотриманням положень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), будь-якого правового обґрунтування підстав «увільнення» позивача від виконання обов'язків у наказі не наведено.
Виходячи з цього, наказ Відповідача від 30.04.2020 № 106-к не є таким, що припиняє трудові відносини за сумісництвом між сторонами, і тому у останнього зберігається обов'язок сплачувати заробітну плату та інші виплати, передбачені законодавством, за сумісництвом, а у позивача, згідно з положеннями ст.ст. 19, 21 Закону України «Про оплату праці» - право на її отримання.
З 30.04.2020 по дату подання цього позову, Відповідач не сплачує Позивачу заробітну плату за роботу за сумісництвом, внаслідок чого утворилася заборгованість із заробітної плати за сумісництвом у розмірі 30 292 грн. 50 коп., що складається із розміру заробітної плати позивача за сумісництвом становить 10 097,5 грн. = 20 195 грн. (посадовий оклад заступника начальника управління з благоустрою) х 0.5 ставки (4 години в день при роботі за сумісництвом при 8-годинному робочому дні); 30 292 грн. 50 коп. (заборгованість із заробітної плати) = 10 097 грн. 50 коп. (розмір заробітної плати Позивача за сумісництвом) х 3 (кількість місяців у яких не виплачена заробітна плата за роботу за сумісництвом (червень, липень, серпень).
Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за роботу за сумісництвом у розмірі 30 292 грн. 50 коп.
28.08.2020 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.
16.10.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 37904, відповідно до якого зазначив, що твердження позивача про те, що підставі Наказу № 153-к від 03.08.2018 року з ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до якого останнього було призначено на посаду заступника начальника управління з благоустрою, а також те що його призначено на цю посаду за сумісництвом, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
Твердження позивача, що він отримував заробітну плату за фактично виконану роботу не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до наказу № 153-к від 03.08.2018 року йому було призначено доплату у розмірі 50 відсотків посадового окладу заступника начальника з благоустрою, згідно штатного розпису.
Враховуючи, що ОСОБА_1 на тому ж підприємстві, поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим контрактом виконував обов'язки заступника начальника управління з благоустрою без звільнення від своєї основної роботи, за що йому проводилась доплата, свідчить саме про суміщення посад, а не сумісництво.
Проаналізувавши постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020 року по справі № 127/26237/17 представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду виконувача обов'язків заступника начальника управління з благоустрою саме в порядку суміщення посад, а не в порядку сумісництва. Про суміщення посад свідчить встановлення доплати в розмірі 50 відсотків посадового окладу заступника начальника з благоустрою, а також наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі, виконання обов'язків якої і здійснював ОСОБА_1 .
У відзиві на позовну заяву зазначено, що при роботі за сумісництвом укладається окремий трудовий договір. Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наказом № 153-к від 03.08.2018 позивача було призначено на посаду виконувача обов'язків заступника начальника управління з благоустрою, але не на посаду заступника начальника управління з благоустрою.
А тому, посилання позивача на те, що враховуючи характер виконуваної роботи та її тривалість (понад півтора роки) його нібито було призначено на посаду заступника начальника управління з благоустрою, на думку представника відповідача, є безпідставним та помилковим.
Наказом № 105-к від 30.04.2020 на посаду виконуючого обов'язки заступника начальника з благоустрою міста було призначено ОСОБА_2 у зв'язку з чим позивача булло звільнено від виконання вищезазначених обов'язків. Наказом № 105-к від 30.04.2020 позивача було повідомлено про підстави звільнення від виконання обов'язків заступника начальника з благоустрою міста, що не стосувалися його основної посади головного механіка, а тому твердження Ірклієнка про відсутність правового обґрунтування та посилання на ст. ст. 36, 40, 43-1 КЗпП України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992, на думку представника відповідача, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ці норми регулюють зовсім інші правовідносини.
Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.
22.10.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив за вх. № 38800, відповідно до якого зазначив, що долученим до матеріалів цивільної справи актом Головного управління Держпраці у Київській області підтверджується його правова позиція, що позивач був переведений на посаду заступника начальника управління з благоустрою за сумісництвом та оплатою праці згідно штатного розпису.
Крім того, на те що позивача було переведено на посаду заступника начальника управління з благоустрою вказує також той факт, що наказом відповідача № 9-к від 09.01.2020 «Про надання відпусток» надано відпустку ОСОБА_1 , в.о. заступника начальника управління благоустрою без збереження заробітної плати, на 8 календарних днів, з 10 січня по 17 січня 2020 року, за сімейними обставинами; до роботи стати - 18 січня 2020 року.
Наказом відповідача № 9-к від 09.01.2020 «Про надання відпусток» надано ОСОБА_1 , головному механіку дільниці транспорту і комплектації, щорічну відпустку, частково, 8 календарних днів, з 10 січня по 17 січня 2020 року; до роботи стати - 18 січня 2020 року.
В даному випадку має місце видання відповідачем наказів під одним номером та від однієї дати, але з різних питань, що не відповідає вимогам законодавства про працю і свідчить про допущені порушення та зловживання відповідачем приведенні кадрової документації.
Разом з тим, вказані накази відповідача № 9-к від 09.01.2020 «Про надання відпусток» вкотре підтверджують, що позивач працював за сумісництвом на посаді заступника начальника управління з благоустрою, хоча відповідач безпідставно зазначав вказану посаду як «в.о. заступника начальника управління з благоустрою».
Як вбачається із вищевикладеного, у період з 10 січня по 17 січня 2020 року позивач перебував у щорічній відпустці за основним місцем роботи за посадою головного механіка дільниці транспорту і комплектації та у цей же період перебував у відпустці без збереження заробітної плати за посадою, яку він обіймав за сумісництвом - заступника начальника управління з благоустрою.
Крім того, як вбачається з актуГоловного управління Держпраці у Київській області від 31 липня 2020 року КП «БГВУЖКГ» проводило табелювання ОСОБА_1 в табелях обліку використання робочого часу з 06.08.2018 за посадою заступника начальника управління з благоустрою по 4 години в день з оплатою в розмірі 50 відсотків посадового окладу заступника начальника управління з благоустрою.
Заперечення відповідача в цій частині ґрунтується на одному з наказів № 153-к від 03.08.2018, які останній видав декілька примірників з різним змістом і які по різному регулюють трудові правовідносини сторін, тим самим допустивши обмеження його трудових прав та порушення трудового законодавства.
Просив задовольнити заявлений позов у повному обсязі.
09.11.2020 керівник КП «БГВУЖКГ» подав до Києво-Святошинського районного суду Київської області заперечення на відповідь на відзив за № 41496, відповідно до яких зазначив, що наказом № 153-к від 03.08.2018 ОСОБА_1 було призначено виконувачем обов'язків заступника начальника управління з благоустрою. Твердження позивача, що на підставі наказу № 153-к від 03.08.2018 з ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір, відповідно до якого останнього було призначено на посаду заступника начальника управління з благоустрою, а також те, що його призначено на цю посаду за сумісництвом, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
ОСОБА_1 перебуває на посаді головного механіка дільниці транспорту та комплектації КП «БГВУЖКГ». Також, ОСОБА_1 виконував обов'язки заступника начальника управління з благоустрою. Проте, на посаду заступника начальника управління з благоустрою його призначено не було. Жодних доказів пов'язаних з призначенням Позивача на посаду заступника начальника управління з благоустрою не надано.
Посилання на характер виконуваної роботи та тривалість виконання обов'язків жодного відношення до призначення на посаду заступника начальника управління з благоустрою не мають не можуть означати таке призначення.
Наказу про переведення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника управління з благоустрою не існує. Не існує також і наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади головного механіка дільниці транспорту та комплектації КП «БГВУЖКГ».
Як зазначено представником відповідача, наказом № 30-к від 13.02.2018 позивача було переведено на посаду головного механіка дільниці транспорту та комплектації КП «БГВУЖКГ». Згідно наказу № 153-к від 03.08.2018 року «Про покладання обов'язків» на головного механіка дільниці транспорту та комплектації ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків заступника начальника управління з благоустрою з 03 серпня 2018 року, з доплатою 50 відсотків посадового окладу заступника начальника управління з благоустрою, згідно штатного розпису.
В той же час, наказом № 153-к від 03.08.2018, який надано позивачем, було оформлено надбавку в розмірі 50 відсотків посадового окладу заступника начальника управління з благоустрою, що була встановлена за суміщення посади виконувача обов'язків заступника начальника управління з благоустрою. Варто звернути увагу, що до 03.08.2020, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді головного механіка отримував надбавку у розмірі 50 відсотків від посадового окладу інженера з ремонту та обслуговування доріг міста.
З самого наказу № 153-к від 03.08.2018, що наданий позивачем, в рядку під назвою «Попереднє» зазначено «Інженер з ремонту та обслуговування доріг міста, 8960,00 грн., 50 відсотків». Разом з тим, в цьому ж наказі в рядку «нове» зазначено «В.о. заступника начальника управління з благоустрою, 15474,00 грн., 50 відсотків». Тобто, як вказано в запереченнях на відповідь на відзив, вищезазначений наказ в жодному разі не означає переведення ОСОБА_1 з посади головного механіка дільниці транспорту та комплектації на посаду заступника начальника управління з благоустрою, а означає, лише призначення відповідної нової доплати.
Начальником КП «БГВУЖКГ» 30.04.2020 на підставі наказу № 106-к від 30.04.2020 з ОСОБА_1 було знято виконання обов'язків заступника і начальника управління з благоустрою у зв'язку з переведенням на цю посаду ОСОБА_2 .
Як зазначив керівник КП «БГВУЖКГ» наданий до матеріалів справи Акт інспекційного відвідування № КВ 783/61АВ прямо не вказує на встановлення факту сумісництва. Так, інспектором в Акті № КВ 783/61АВ від 31 липня 2020 року зазначено, що зміст наказів за номерами 153-к від 03.08.2018 не дає можливості зробити висновок щодо правових підстав залучення ОСОБА_1 до виконання обов'язків за посадою заступника начальника управління з благоустрою.
Проте, КП «БГВУЖКГ» не погоджується із висновками інспектора, оскільки на момент видання наказу № 153-к від 03.08.2018, що наданий позивачем, ОСОБА_1 був на посаді головного механіка, а не на посаді інженера з ремонту та обслуговування доріг міста, а тому стверджувати, що позивача було переведено на посаду в.о. заступника начальника управління з благоустрою є безпідставним.
Керівник КП «БГВУЖКГ» просив суд відмовити у задоволенні заявленого позову.
Позивач та його представник подали до суду заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, позов підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача до суду подав заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, наказом начальника КП «БГВУЖКГ» № 46-к від 10.03.2016 ОСОБА_1 прийнято на роботу з 11.03.2016 на посаду інженера садово-паркового господарства дільниці благоустрою КП «БГВУЖКГ», що підтверджується записом у трудовій книжці позивача.
Наказом відповідача № 199-к від 01.10.2016 позивача переведено на посаду інженера з ремонту та обслуговування доріг міста дільниці благоустрою КП «БГВУЖКГ».
Наказом відповідача № 30-к від 13.02.2018 ОСОБА_1 переведений на посаду головного механіка дільниці транспорту та комплектації КП «БГВУЖКГ» з 14.02.2018.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом відповідача № 153-к від 03.08.2018 з 04.08.2018 позивача призначено на посаду виконуючого обов'язки заступника начальника управління з благоустрою, за сумісництвом, що підтверджується відповідною копією наказу.
Також, в матеріалах справи наявний наказ з аналогічним номером та датою, відповідно до якого на позивача покладені виконання обов'язків заступника начальника управління з благоустрою з 03 серпня 2018 року, з доплатою 50 відсотків посадового окладу заступника начальника управління з благоустрою.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно декількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Враховуючи вищевикладене дана норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
При цьому, слід розрізняти умови роботи за сумісництвом та в порядку суміщення професій (посад).
У ст. 105 КЗпП України визначено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 127/26237/17 суміщення професій (посад) - це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою).
У разі суміщення професій (посад): робота за другою посадою не відображається в табелі обліку використання робочого часу; друга посада залишається вакантною; для допущення працівника до роботи за суміщенням посад, за загальним правилом, достатньо подання заяви працівником та видачі керівником наказу про суміщення; окремий трудовий договір не укладається, запис у трудову книжку про суміщення не вноситься; порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у наказі про суміщення; оплата роботи за другою посадою на законодавчому рівні класифікується як надбавка до заробітної плати.
Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї ж категорії персоналу, до якої відноситься даний працівник. При виконанні робіт за суміщенням працівникові встановлюються доплати до основної заробітної плати.
Передумовою суміщення професій (посад) є наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі.
Щодо питання оплати праці при суміщенні професій (посад) необхідно зауважити, що в обов'язковому порядку до звичайної заробітної плати працівника здійснюється нарахування відповідної доплати.
На відміну від роботи за сумісництвом, що оплачується пропорційно відпрацьованому часу, доплати при суміщенні професій (посад) встановлюються у фіксованих відсотках до тарифної ставки (окладу).
Розмір доплат встановлюється у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці (наприклад, положення про оплату праці). Чинне законодавство України не визначає конкретні розміри відповідних доплат для приватної (небюджетної) сфери.
Як вбачається із відповіді Головного управління Держпраці у Київській області на звернення про дотримання вимог законодавства про працю у КП «БГВУЖКГ» від 26.08.2020, КП «БГВУЖКГ» було надано для перевірки два вищезазначені накази за одним номером 153-к від 03.08.2018, які по різному врегульовують порядок залучення позивача до виконання обов'язків за посадою заступника начальника управління з благоустрою та передбачають різні умови оплати праці. Зміст наказів за номерами 153-к від 03.08.2018 не дає можливості зробити висновки щодо правових підстав залучення позивача до виконання обов'язків за посадою заступника начальника управління з благоустрою. КП «БГВУЖКГ» проводили табелювання ОСОБА_1 в табелях обліку використання робочого часу з 06.08.2018 за посадою заступника начальника управління з благоустрою по 4 години в день з оплатою праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу заступника начальника управління з благоустрою. Провести перевірку повноти та правильності нарахування заробітної плати та будь-яких інших виплат за виконання робіт за посадою заступника начальника управління з благоустрою не є можливим в зв'язку з різним тлумаченням законодавства України на умовах суміщення професій; виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та на умовах сумісництва.
Аналогічні твердження містяться в акті інспекційного дослідження юридичної особи, яка використовує найману працю, виданого Головним управлінням Держпраці в Київській області № КВ783/61/АВ від 31.07.2020.
Суд зазначає, що правомірність наказів відповідача від 03.08.2018 за номерами 153-к не заявлялась позивачем як предмет спору.
30.04.2020 начальником КП «БГВУЖКГ» був прийнятий наказ від 30.04.2020 № 106-к «Про увільнення від виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника», згідно якого ОСОБА_1 було увільнено від виконання обов'язків заступника начальника з благоустрою міста з доплатою 50 відсотків посадового окладу з 30 квітня 2020 року в зв'язку з прийняттям на роботу штатного працівника.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач висуваючи вимоги щодо стягнення заробітної плати за три місяці (червень, липень, серпень 2020 року) після прийняття наказу від 30 квітня 2020 року, зазначаючи при цьому про незаконність останнього при обґрунтуванні позову не ставить вимогу про визнання такого наказу протиправним та його скасування.
Враховуючи, що суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених позовних вимог, останній не може задовольнити вимогу про стягнення заробітної плати за наявності чинного наказу про увільнення позивача з посади та допустити ситуацію правової невизначеності при стягненні заробітної плати на особу, яка увільнена з власної посади.
Без скасування підстави, яка послугувала причиною припинення виплати заробітної плати, суд не може задовольнити вимоги щодо стягнення останньої на користь позивача.
Питання законності/незаконності вищезазначеного наказу не є предметом розгляду в даній справі, враховуючи, що позивачем такі вимоги не заявлялись.
Щодо інших тверджень учасників процесу, суд зазначає, що вони, були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
На підставі вищевикладеного, ст. 43 Конституції України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» про стягнення заробітної плати - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Т.В. Дубас