Справа № 367/6554/19
Провадження № 2/367/1498/2021
02 серпня2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлому Л.В.
при секретарі судових засідань Кузнєцовій П.О.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ноздренко В.М. ,
розглянувши справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,-
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позову зазначено, що з 05 лютого 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) працює начальником управління надання правової допомоги киянам комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва», що підтверджується копією витягу із наказу від 04 лютого 2019 року №3 -к.
Наказом від 23 липня 2019 року № 20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , останньому оголошено догану та позбавлено преміальних виплат за результатами роботи в повному обсязі з 01 липня 2019 року до 30 червня 2020 року (включно).Вважає наказ від 23.07.2019 року №20 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани незаконним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Як вбачається з оскаржуваного наказу, при накладенні дисциплінарного стягнення відповідач посилається на ст.ст. 147-149 КЗпП України, п.п. 2.1, З.5., 4.2., 4.3. положення про управління з надання правової допомоги киянам комунальної бюджетної установи Контактний центр міста Києва» (далі - Положення), п.п. 3.1., З.2., З.З., 3.9. Правил внутрішнього трудового розпорядку КБУ «Контактний центр міста Києва» (далі - правила), доповідну та пояснювальну записки. З доповідної записки начальника юридичного відділу Н. Рошалової від 17.07.2019 р., на підставі якої прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення, вбачається, що позивач при виконанні посадових обов'язків не дотримався вимог п. 3.5. Положення, що підтверджується відсутністю 7-ми робочих місць для юрисконсультів Управління в районних державних адміністраціях.
П. 1.1. Положення визначає концептуальні завдання, функції та права управління з надання правової допомоги киянам комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва».
Пунктом 3.5. Положення передбачено, що начальник Управління організовує, спрямовує та контролює роботу управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, звітує перед керівництвом Контактного центру та апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); забезпечує виконання завдань управління; забезпечує доступність, вчасність та якість безоплатної первинної правової допомоги, що надається працівниками управління; подає пропозиції щодо структури, штатного розпису, оплати й працівників, заохочення, преміювання, підбір працівників Управління; взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами з питань надання правової допомоги киянам; відповідає за складання табеля обліку робочого часу працівників управління; розподіляє обов'язки між працівниками та надає їм доручення; здійснює особистий прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги та забезпечує проведення особистого прийому висококваліфікованими працівниками, які можуть вчасно, якісно та в повному обсязі надати роз'яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов'язків; забезпечує регулярне вивчення потреб та рівня задоволеності осіб, що звертаються по надання безоплатної первинної правової допомоги, та готує відповідну у інформацію; організовує та скликує наради з питань, що належать до компетенції управління; забезпечує дотримання працівниками управління правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни; вносить пропозиції щодо матеріально-технічного забезпечення діяльності управління.
Таким чином, вказує про те, що як випливає з п. 3.5. Положення на начальника Управління не покладаються трудові обов'язки зі створення, організації чи забезпечення робочих місць юрисконсультів Управління в районних державних адміністраціях.
Позивач зазначає про те, що Відповідач посилається на порушення з боку Позивача п. 3.5. Положення при виконанні посадових обов'язків. Загальні права та обов'язки працівників визначаються в колективному договорі і правилах внутрішнього трудового розпорядку, а посадові обов'язки кожного працівника залежать від займаної ним посади та закріплені в посадовій інструкції. Статтею 29 КЗпП України закріплено обов'язок Відповідача до початку роботи за укладеним трудовим договором роз'яснити працівникові його права і обов'язки. Відповідач не ознайомив Позивача з посадовою інструкцією начальника Управління, як документом, що визначає посадові обов'язки, завдання, права, повноваження, відповідальність, що покладаються на працівника, посаду якого передбачено штатним розписом. Таким чином, Позивач не був поінформований належним чином про його посадові обов'язки.
Положення про управління не визначає посадові обов'язки начальника Управління.
Отже, жодним документом Відповідача не визначено посадового обов'язку начальника Управління вчиняти дії щодо створення, організації робочих місць працівників Управління.
Звертає увагу, що посилання Відповідача на недотримання іншими працівниками Управління графіку надання безкоштовної юридичної допомоги та подання недостовірної інформації щодо проведення прийомів з надання безкоштовної правової допомоги не підтверджується жодними доказами і відноситься до виконання безпосередніх посадових обов'язків таких працівників.
В даному випадку, фактично, за відсутності вини, безпідставно та незаконно на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Зазначені обставини свідчать про незаконність наказу від 23 липня 2019 року № 20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Зазначає про те, що одним з наслідків прийняття незаконного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 було позбавлення преміальних виплат за результатами роботи в повному обсязі з 01 липня 2019 року до 30 червня 2020 року (включно).
Внаслідок незаконних дій Відповідача Позивач був безпідставно притягнутий до дисциплінарної відповідальності та обмежений в нарахуванні та виплаті належної винагороди за працю, що в свою чергу призвело до душевних страждань. Від моменту позбавлення винагороди почалися постійні сварки в сім'ї, так як Позивач став роздратованим та постійно знаходиться в стресовій ситуації, що не може забезпечити свою сім'ю всім необхідним, що Позивач не може зробити покупки своїй малолітній дитині, не може придбати всі необхідні шкільні речі та вбрання.
Неправомірні дії відповідача призвели до погіршення стану здоров'я, що підтверджується відкритим листом тимчасової непрацездатності (відкритий 29.07.2019 р. та по цей час) та медичною довідкою (копія медичної довідки додається), втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Стверджує про те, що з самого початку роботи на займаній посаді Позивач додержувався трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку. На утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей та мати пенсіонерка. Своїми неправомірними діями Відповідач фактично залишив Позивача та його сім'ю без засобів для існування.
Зважаючи на обставини грубого порушення Відповідачем норм трудового законодавства щодо незаконного притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності та позбавлення заохочувальних виплат, що спричинило душевні страждання, зважаючи на принцип розумності, справедливості, пропорційності вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 60000,00 як компенсація моральних страждань.
Відповідач до суду направляв відзив на позовну заяву, за змістом якого не погоджується з викладеною позивачем інформацією та вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. Зазначає проте, що Позивач був ознайомлений з посадовими обов'язками, які на нього покладаються, крім того, Позивач знав свої основні завдання та межі повноважень.
Позивач згідно позовної заяви просить визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва» від 23 липня 2019 року № 20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 60000 грн., а також понесені судові витрати.
Позивач в судовому засідань позов підтримав та просив вимоги задовольнити.?
Представник відповідача проти задоволення позову в судовому засіданні заперечував.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Виходячи з аналізу норм КЗпП України, у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме роботодавець повинен довести, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося без порушення законодавства про працю, що відповідачем зроблено не було.
Трудові спори з питань накладення дисциплінарних стягнень вирішуються в установленому законодавством порядку.
Постановою Пленуму ВСУ від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено
Судом встановлено, що 05 лютого 2019 року ОСОБА_1 працює начальником управління надання правової допомоги киянам комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва», що підтверджується копією витягу із наказу від 04 лютого 2019 року №3 -к.
Наказом від 23 липня 2019 року № 20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , останньому оголошено догану та позбавлено преміальних виплат за результатами роботи в повному обсязі з 01 липня 2019 року до 30 червня 2020 року (включно).
Відповідно до вимог ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідност .147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.
Відповідно до вимог ст.147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Згідностатті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбаченіглавою Х КЗпП України.
Відповідно достатті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.
За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України.
З викладеного вбачається, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є ст.ст. 147-149 КЗпП України, п.п. 2.1, З.5., 4.2., 4.3. положення про управління з надання правової допомоги киянам комунальної бюджетної установи Контактний центр міста Києва», п.п. 3.1., З.2., 3.3., 3.9. Правил внутрішнього трудового розпорядку КБУ «Контактний центр міста Києва», доповідна та пояснювальна записки.
З доповідної записки начальника юридичного відділу Н. Рошалової від 17.07.2019 р., на підставі якої прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення, вбачається, що позивач при виконанні посадових обов'язків не дотримався вимог п. 3.5. Положення, що підтверджується відсутністю 7-ми робочих місць для юрисконсультів Управління в районних державних адміністраціях.
П. 1.1. Положення визначає концептуальні завдання, функції та права управління з надання правової допомоги киянам комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва».
Пунктом 3.5. Положення передбачено, що начальник Управління організовує, спрямовує та контролює роботу управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань, звітує перед керівництвом Контактного центру та апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); забезпечує виконання завдань управління; забезпечує доступність, вчасність та якість безоплатної первинної правової допомоги, що надається працівниками управління; подає пропозиції щодо структури, штатного розпису, оплати й працівників, заохочення, преміювання, підбір працівників Управління; взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами з питань надання правової допомоги киянам; відповідає за складання табеля обліку робочого часу працівників управління; розподіляє обов'язки між працівниками та надає їм доручення; здійснює особистий прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги та забезпечує проведення особистого прийому висококваліфікованими працівниками, які можуть вчасно, якісно та в повному обсязі надати роз'яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов'язків; забезпечує регулярне вивчення потреб та рівня задоволеності осіб, що звертаються по надання безоплатної первинної правової допомоги, та готує відповідну у інформацію; організовує та скликує наради з питань, що належать до компетенції управління; забезпечує дотримання працівниками управління правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни; вносить пропозиції щодо матеріально-технічного забезпечення діяльності управління.
Як випливає з п. 3.5. Положення на начальника Управління не покладаються трудові обов'язки зі створення, організації чи забезпечення робочих місць юрисконсультів Управління в районних державних адміністраціях.
Догана оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. В наказі обов'язково має бути посилання на відповідний документ, який порушив працівник. Такими документами можуть бути: правила внутрішнього розпорядку підприємства, трудовий договір (контракт), колективний договір, посадова інструкція, інструкція з охорони праці тощо
Дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства та за відсутностіу його діях складу дисциплінарного проступку, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося без законної підстави, оскільки, в наказі відсутні відомості про конкретизацію винних дій особи, яка притягується до відповідальності із посиланням на нормативні акти та об'єктивний склад правопорушення, тому заявлені вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу №20 від 23.07.2019 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, відповідно до положень п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами: «... у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».
Згідно п. 9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди не підтверджені висновками медичних установ, в тому числі, висновків соціально-психологічних досліджень, суд відмовляє позивачу у задоволені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
В силу ст. 133 ЦПК України, судові витрати суд покладає на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 29,139,147-149 ? КЗпП України, ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва» від 23 липня 2019 року № 20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Стягнути з Комунальної бюджетної установи «Контактний центр міста Києва», код ЄДРПОУ 38321511, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1536,80 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст судового рішення складено 02.08.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В.Мерзлий