01 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - М'ясоєдової Т.М.,
- Даніла Н.М.,
при секретарі - Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 листопада 2009 року,
в липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 15 червня 2009 року відповідачі визнані винними у скоєні злочину, передбаченого ст. 368 ч.2 КК України. Матеріальні витрати в сумі 1500 грн. йому повернуті. Вважаючи, що неправомірними діями відповідачів йому завдано моральну шкоду, яка призвела до порушення звичайних життєвих зв'язків, з'явилось відчуття пригніченості, просив стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 80000 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 листопада 2009 року на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 стягнуто 12000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 202 грн. судових витрат. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 101 грн. судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд. Зазначає, що суду не надані докази на підтвердження моральних страждань позивача. Окрім того суд не врахував того, що позивач з власної ініціативи пропонував їм гроші за надання послуг у майбутньому.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу та пояснення ОСОБА_2 і його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, працюючи з 25.11.2008 року на посаді начальника відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції м. Сімферополя і маючи спеціальне звання „радник податкової служби 3-го рангу”, будучи посадовою особою, що займає відповідальне положення, реалізуючи намір, направлений на отримання хабара, при отриманні для розгляду акту перевірки № 000947 і застосування штрафних санкцій за ним, усвідомлюючи, що він будучи в змові з ОСОБА_4, може включити СПД ФО ОСОБА_2 щомісячно в план перевірок, має можливість сприяти при отриманні дозвільних документів в органах податкової служби, зменшенню сум штрафних санкцій за наслідками перевірок, вимагав у ОСОБА_2 сплати йому і ОСОБА_4 1500 грн., загрожуючи надалі щомісячними перевірками. 13.03.2009 року близько 19-20 годин в приміщенні кафе „Веселий лицар”, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який з 02.04.2008 року працює на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в АР Крим, і який має спеціальне звання „Інспектор податкової служби 1-го рангу, будучи посадовою особою, що займає відповідальне положення, за попередньою змовою між собою, отримали від ОСОБА_2 хабар в сумі 1500 грн. за зменшення суми штрафних санкцій, застосованих за актом перевірки № 000947 від 24.01.2009 року і сприяння при проведенні перевірок дотримання податкового законодавства СПД ОСОБА_2, який є власником кафе „Веселий лицар”, у вигляді зменшення сум штрафів при перевірках, що проводяться органами податкової служби, і не включення в план перевірок даного підприємства у майбутньому.
Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 15.06.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у скоєні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України. Дії ОСОБА_3 кваліфіковані як отримання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням хабара. Дії ОСОБА_4 кваліфіковані як отримання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з ступеню вини кожного з відповідачів у заподіянні ОСОБА_2 моральної шкоди, глибини моральних страждань позивача та того, що відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З такими висновками місцевого суду не повністю погоджується колегія суддів та вважає, що вони не в повній мірі відповідають обставинам справи.
Так, в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що внаслідок дій відповідачів він зазнав сильних нервових потрясінь, у нього порушився сон, тривалий час він був роздратований, боїться перевірок.
Саме с цього і виходив суд при визначенні суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди.
Проте колегія суддів вважає, що сума у 20000 грн., стягнута з відповідачів у відшкодування моральної шкоди є завищеною та не відповідає глибині душевних страждань позивача.
За таких підстав, з врахуванням ступеню вини кожного з відповідачів, моральних переживань позивача, колегія суддів вважає достатнім стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_4 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 309 ч. 1 п. 3, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 листопада 2009 року змінити, зменшивши суму, стягнуту з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди до 3000 грн., суму, стягнуту з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди до 2000 грн.
В решті рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 листопада 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: