08 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М'ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства „Крестьянська промислова артіль”, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 26 березня 2010 року,
в жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) „Крестьянська промислова артіль”, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.02.2005 року між ним та ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до якого він передав ОСОБА_3 в борг 972000 грн., що на момент укладення договору склало 180000 доларів США, строком на сім місяців. Проте зобов'язання щодо повернення боргу у строк до 01.09.2005 року ОСОБА_3 не виконав. Поручителем за договором позики є ЗАТ „Крестьянська промислова артіль”, яке вимоги позикодавця від 12.08.2008 року та 21.10.2008 року про повернення боргу, залишило без уваги. На підставі викладеного просив стягнути з ОСОБА_3 та ЗАТ „Крестьянська промислова артіль” солідарно суму боргу за курсом НБУ в розмірі 1504800 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 185767 грн, а всього 1690567 грн. та судові витрати у справі.
В грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що гроші йому не передавались, у зв'язку з чим правочин, укладений з позивачем, є фіктивним.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 26.03.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за пропуском строку позовної давності, у задоволенні позову ОСОБА_3 також відмовлено. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив змінити рішення Київського районного суду м. Сімферополя, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, в решті рішення Київського районного суду м. Сімферополя залишити без змін. Зазначає, що суд не з'ясував обставини отримання ЗАТ „Крестьянська промислова артіль” від позивача листів з вимогами про повернення боргу, оскільки ЗАТ має декілька адрес місцезнаходження, строк давності необхідно відраховувати з 02.10.2005 року, тобто з наступного дня після неотримання відповіді від поручителя, що відповідає п. 3.1 договору позики. Окрім того, факт наявності договірних правовідносин підтверджується і змістом зустрічної позовної заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в решті рішення місцевого суду залишити без змін. Зазначає, що у судовому засіданні надано достатньо доказів на підтвердження факту фіктивності договору, проте судом вони не враховані, а відсутність дати підписання договору свідчить про відсутність наміру сторін на укладення договору позики.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника відповідача, пояснення представника відповідача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника позивача та підтримала свою апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.02.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 отримав у борг 180000 доларів США на строк до 01.09.2005 року. Проте взяті на себе обов'язки щодо повернення боргу позичальник не виконав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, проте позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, який сплинув 02.09.2008 року, а поважність причин пропуску зазначеного строку у судовому засіданні позивачем не доведено.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд зазначив про відсутність підстав визнання недійсним договору позики.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що 07.02.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 (позикодавець) передав ОСОБА_3 (позичальникові) 972000 грн., що на момент укладення договору склало 180000 доларів США, на строк сім місяців, а позичальник зобов'язався повернути зазначену суму у строк до 01.09.2005 року. У договорі сторони зазначили, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 01.09.2005 року, дата підписання договору є підтвердженням факту передачі грошових коштів. Також п. 3.5 передбачено, що у випадку, якщо у строк, встановлений п. 3.1 договору позичальник не поверне позику у повному обсязі, його поручитель протягом місяця (до 01.10.2005 року) зобов'язаний повернути суму боргу. Договір підписаний сторонами та узгоджений ЗАТ „Крестьянська промислова артіль” як поручителем, 07.02.2005 року.
На адресу позикодавця генеральним директором ЗАТ „Крестьянська промислова артіль” наданий гарантійний лист про прийняття на себе повної майнової відповідальності за голову правління ЗАТ ОСОБА_3 за договором позики.
21.10.2008 року та 12.08.2008 року, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе обов'язків, ОСОБА_2 направив на адресу ЗАТ „Крестьянська промислова артіль” листи з вимогами про повернення боргу, проте гроші позичальником повернуті не були.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення, відповідно до ст. 214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Проте зазначеним вимогам процесуального Закону рішення Київського районного суду м. Сімферополя не відповідає. Окрім того, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову суд не зазначив мотиві, з яких вважав встановленою наявність або відсутність фактів, назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.
Суд правильно встановив, що між сторонами виникли правовідносини, що врегульовані ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Другою частиною зазначеної норми Закону передбачено, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими признаками.
Форма договору позики є письмовою, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України
Факт передачі 972000 грн., що еквівалентно 180000 доларів США, підтверджується підписами сторін в договорі від 07.02.2005 року, факт підпису сторонами не оспорюється. Окрім того, дата підписання договору зазначена як на початку тексту договору так і наприкінці - в частині узгодження договору з ЗАТ „Крестьянська промислова артіль”, у зв'язку з чим колегія суддів не приймає довід представника відповідача про відсутність дати підписання договору.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Проте будь-яких доказів на підтвердження того, що гроші насправді не були одержані ОСОБА_3 відповідачем судові не надано, у зв'язку з чим у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, а посилання на те, що укладенням у письмовій формі договору позики позивач бажав приховати від членів своєї родини наявність у нього коштів, колегія суддів до уваги не приймає як надумане та недоведене у судовому засіданні.
Також колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ЗАТ „Крестьянська промислова артіль”, оскільки відповідно до ст. 559 ч. 4 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Враховуючи, що строк виконання основного зобов'язання настав 01.09.2005 року, строк пред'явлення позикодавцем вимог до ЗАТ „Крестьянська промислова артіль”, як поручителя, сплинув 01.03.2006 року, у зв'язку з чим припинена і порука.
Копії листів від 21.10.2008 року та від 12.08.2008 року свідчить про пред'явлення таких вимог до ЗАТ „Крестьянська промислова артіль” за межами дії договору поруки.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином, початком перебігу строку позовної давності, відповідно до ст. 252 ЦК України, п. 3.5 договору позики від 07.02.2005 року, укладеного між сторонами є 02.10.2005 року. Строк позовної давності, у межах якого ОСОБА_2 міг звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 за захистом свого цивільного права, сплинув 02.10.2008 року.
Статтею 267 ч. 5 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Закон не визначає переліку причин пропуску строку на звернення до суду, які є поважними, тому питання про поважність таких причин вирішується в кожному конкретному випадку із урахуванням обставин справи.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду з позовом позивач зазначив, що пропустив строк із поважних причин, оскільки з позичальником знаходився у дружніх стосунках, що не заперечувалось у судовому засіданні і представником відповідача, неодноразово звертався до ОСОБА_3 з вимогою виконати зобов'язання за договором, на що останній просив відстрочити строк повернення боргу, декілька разів звертався шляхом листування до поручителя з вимогою про повернення коштів, проте відповіді не отримав. Факти звернення до ЗАТ „Крестьянська промислова артіль” та ОСОБА_3 з вимогами про повернення боргу підтверджуються копіями вищезгаданих листів, копією журналу реєстрації вихідних документів та письмовими поясненнями ОСОБА_6, відповідно до яких ОСОБА_3 просив відстрочення виконання зобов'язання.
Статтею 533 ч. 2 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим -актом.
За таких підстав, клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу підлягає задоволенню, та з врахуванням курсу гривні до долару США, встановленого НБУ 07.06.2010 року (100 доларів США/792,1300 грн.), з ОСОБА_3 підлягає стягненню 1425834 грн. (180000/100*792,1300) боргу за договором позики.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦПК України, в межах позовних вимог, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 185767 грн. (3% річних від простроченої суми).
Окрім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що сплачені позивачем при зверненні з позовною заявою до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 26 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1425834 (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. боргу за договором позики, 185767 (сто вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. - три проценти річних від простроченої суми та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1700 грн. судового збору, сплачених при зверненні до суду з позовною заявою, а всього 1613421 (один мільйон шістсот тринадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства „Крестьянська промислова артіль” відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: