02 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2828/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач зазначає, що 22 червня 1987 року був обраний народним суддею Білозерського районного народного суду Херсонської області, де працював до 04.01. 1993 року. На посаду судді Апеляційного суду Херсонської області призначений 04.01.1993 року на підставі Постанови Верховної Ради України 2868 - XIІ від 16 грудня 1992 року. Постановою Верховної Ради України № 1515 - VІІІ від 08 вересня 2016 року звільнений з посади судді апеляційного суду Херсонської області у відставку.
Наказом голови Апеляційного суду Херсонської області № 91-ОС від 15 вересня 2016 року звільнений із займаної посади.
Пенсійний фонд України в м. Херсоні, призначаючи довічне грошове утримання судді у відставці, визначив стаж судді 32 роки, виходячи зі стажу роботи на посаді судді 29 років 02 місяці 23 дня та час роботи на посаді слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області з 01.08.1984 року по 22 06. 1987 року - 02 роки 10 місяців 22 дні. Із розрахунку 32 років стажу роботи на посаді судді, позивач отримував щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % від місячної суддівської винагороди працюючого судді, тобто у максимальному розмірі на той час і не було сенсу вимагати від відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді з урахуванням часу навчання в інституті, строкової служби в армії.
Починаючи з вересня 2000 року позивачу, як працюючому судді, окрім посадового окладу було призначено довічне грошове утримання судді. На вказаний час, відповідно до Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та статті 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15.12.1992 року, зараховано в стаж для отримання довічного грошового утримання судді 2 роки 25 днів строкової військової служби, половину строку 1 рік 09 місяців 27 днів навчання на денній формі навчання ( Харківський юридичний університет ім. Ф.Е.Дзержинського) з 01.09.1980 року по 27.06.1094 року та 02 роки 10 місяців 22 роботи на посаді слідчого.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453- VI від 07.07.2010 року, який набрав чинності 30.07.2010 року, судді, призначені чи обранні на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Згідно з даними військового квитка НОМЕР_1 позивач проходив строкову військову службу з 01.11.1974 року по 25.11.1976 року, що складає 2 роки 25 днів. Відповідно до диплома № НОМЕР_2 від 27.04.1984 року позивач навчався на денній формі навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1980 оку по 27.06.1984 року. Як вбачається з послужного списку на посаді слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області працював з 01.08.1984 року по 22.06.1987 року, що складає 2 роки 10 місяців 22 дні. Тобто, станом на 15.09.2016 року, на день звільнення позивача з посади судді Апеляційного суду Херсонської області у відставку, стаж судді складав 36 років 01 місяць 07 днів.
При здійсненні перерахунку нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області взято до уваги лише час роботи на посаді судді 29 років 2 місяці 23 дні, що складає 68 % від заробітної плати працюючого судді відповідно суду, згідно з довідкою № 101 від 24.02.2020 року.
20.04.2021 року позивач звернувся із заявою До Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зарахування в стаж судді половину строку денної форми навчання в інституті, час строкової військової служби та строку роботи на посаді слідчого і перерахування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Листом від 18.05.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило про відмову у здійсненні зарахування в стаж судді половини строку денної форми навчання в інституті, строку строкової військової служби та стаж роботи на посаді слідчого та перерахунку щомісячного грошового утримання з посиланням на те, що згідно з чинним законодавством при визначенні розміру довічного утримання судді у відставці враховується тільки час перебування на посаді судді.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 18 травня 2021 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 101/20, зарахування в стаж судді час проходження строкової військової служби, половини строку денної форми навчання в інституті і строк перебування на посаді слідчого та призначення відповідачем довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 % суддівської винагороди працюючого судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати в строк стажу судді ОСОБА_1 час строкової служби в армії 02 (два) роки 25 ( двадцять п'ять) днів, половину строку денної форми навчання в інституті - 01 (один) рік 09 (дев'ять) місяців 27 днів, час роботи на посаді слідчого - 02 (два) роки 10 (десять) місяців 22 дня і здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 101/20 з 19.02.2020 р. у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 36 (тридцять шість) років 01 (один) місяць 07 (сім) днів та з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою від 23.06.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 14.07.2021 року.
07.07.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж позивача становить 32 роки 01 місяць 17 днів, з них стаж судді 29 років 2 місяці 24 дні. Позивачу з 19.09.2016 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці. Згідно із ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною другою ст. 137 Закону №1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Проте, статтею 137 Закону № 1402-VIII зазначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується саме до стажу судді та може бути врахований при здійсненні перерахунку згідно цього закону.
Питання перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддів у відставці врегульовано ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402 "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Законом України № 245З-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення КСУ від 04.12.2018 № 11- р/2018).
Чинним Законом передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання, а саме: ч. 3 ст. 142 Закону України 1402, - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Для застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відсутні підстави, оскільки з 18.02.2020 з моменту проголошення Рішення КСУ від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон України від 07.07.2010 № 2453 "Про судоустрій і статус суддів" в частині регулювання щомісячного грошового утримання, остаточно втратив чинність.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
14.07.2021 року відкладено розгляд справи на 21.07.2021 року.
У позовній заяві позивач просить справу розглядати без його участі.
20.07.2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
22 червня 1987 року ОСОБА_1 обраний народним суддею Білозерського районного народного суду Херсонської області, де працював до 04.01. 1993 року.
На посаду судді Апеляційного суду Херсонської області ОСОБА_1 призначений 04.01.1993 року на підставі Постанови Верховної Ради України 2868 - XIІ від 16 грудня 1992 року.
Постановою Верховної Ради України № 1515 - VІІІ від 08 вересня 2016 року звільнений з посади судді апеляційного суду Херсонської області у відставку.
Наказом голови Апеляційного суду Херсонської області № 91-ОС від 15 вересня 2016 року звільнений із займаної посади.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 19.09.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402 "Про судоустрій і статус суддів". До цього часу, з 05.03.2016 року отримував пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з даними військового квитка НОМЕР_1 позивач проходив строкову військову службу з 01.11.1974 року по 25.11.1976 року, що складає 2 роки 25 днів.
Відповідно до диплома № НОМЕР_2 від 27.04.1984 року позивач навчався на денній формі навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1980 року по 27.06.1984 року.
Як вбачається з послужного списку на посаді слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області працював з 01.08.1984 року по 22.06.1987 року, що складає 2 роки 10 місяців 22 дні.
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року по справі № 540/1790/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням стажу на посаді судді 29 років 02 місяці 23 дні, що складає 68% від заробітної плати працюючого судді відповідного суду згідно з довідкою № 101 від 24.02.2020 року.
20.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зарахування в стаж судді половину строку денної форми навчання в інституті, час строкової військової служби та строку роботи на посаді слідчого і перерахування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Листом від 18.05.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило про відмову у здійсненні зарахування в стаж судді половини строку денної форми навчання в інституті, строку строкової військової служби та стаж роботи на посаді слідчого та перерахунку щомісячного грошового утримання з посиланням на те, що згідно з чинним законодавством при визначенні розміру довічного утримання судді у відставці враховується тільки час перебування на посаді судді.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норм права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно із п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у п. 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище п. 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п. 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, суд акцентує увагу, що підставою для перерахунку є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з тим, як встановлено судом вище, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року у справі № 540/1790/20, відповідач здійснив з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, та його основний розмір після перерахунку склав 68 % суддівської винагороди.
Надаючи оцінку діям відповідача, які виразились у зменшені основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 90% суддівської винагороди до 68 %, то суд виходив із наступного.
У рішенні від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 Конституційний Суд України, враховуючи попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, вказав, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.
Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, суперечить вимогам ч.1 ст.126 Конституції України.
Таким чином, як зазначено Конституційним Судом України у вказаних рішеннях, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Оспорюване зменшення розміру довічного грошового утримання позивача суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, яка згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, відповідно до якої, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (справа "Пічкур проти України", "Стек та інші проти Сполученого Королівства").
Разом з тим, слід вказати, що частина третя статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначає розмір щомісячного довічного грошового утримання, який виплачується судді у відставці при призначенні.
При цьому, призначення та перерахунок щомісячного утримання є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення розміру щомісячного довічного утримання. Відтак, при перерахунку довічного утримання має застосовуватись норма, що визначає розмір довічного утримання у відсотках, яка діяла на момент призначення такого (утримання).
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснило перерахунок довічного грошового утримання позивача у розмірі 68 % від розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці Херсонського апеляційного суду від 24.02.2020 року № 101/20.
Щодо зарахування в стаж судді половину строку денної форми навчання в інституті, час строкової військової служби та строку роботи на посаді слідчого, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною другою ст. 137 Закону № 1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посаді слідчого.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби в армії, часу роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача повинна зараховуватися строкова військова служба позивача в армії з 01.11.1974 року по 25.11.1976 року, половина строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1980 року по 27.06.1984 року, час роботи на посаді слідчого з 01.08.1984 року по 22.06.1987 року, що з урахуванням часу роботи на посаді судді в сукупності складає 36 роки 01 місяць 07 днів та дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 90 %, а не 68 % від заробітної плати працюючого судді.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на викладене, суд, керуючись положеннями статті 245 КАС України, приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 час строкової служби в армії 02 (два) роки 25 ( двадцять п'ять) днів, половину строку денної форми навчання в інституті - 01 (один) рік 09 (дев'ять) місяців 27 днів, час роботи на посаді слідчого - 02 (два) роки 10 (десять) місяців 22 дня і здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 101/20 з 19.02.2020 р. у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 36 (тридцять шість) років 01 (один) місяць 07 (сім) днів, з урахуванням фактично виплачених сум.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.2163282664.1 від 16.06.2021 року.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) щодо відмови ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 101/20, зарахуванні в стаж роботи на посаді судді час проходження строкової військової служби, половини строку денної форми навчання в інституті і час роботи на посаді слідчого та призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 % суддівської винагороди працюючого судді, викладені у листі від 18 травня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) зарахувати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи на посаді судді час строкової служби в армії 02 (два) роки 25 ( двадцять п'ять) днів, половину строку денної форми навчання в інституті 01 (один) рік 09 (дев'ять) місяців 27 днів, час роботи на посаді слідчого 02 (два) роки 10 (десять) місяців 22 дня.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 24.02.2020 р. № 101/20 з 19.02.2020 року у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 36 (тридцять шість) років 01 (один) місяць 07 (сім) днів, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь судді ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) судовий збір у сум 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Варняк
кат. 112010201