Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 серпня 2021 року № 520/9216/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Донецької області, Державної судової адміністрації України, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд:
визнати дії Господарського суду Донецької області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) у розмірі, меншому аніж це передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" із застосуванням обмежень, установлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2010 № 553-1Х, протиправними;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити фінансування для виплати Господарським судом Донецької області суми невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 150 017 грн. (сто п'ятдесят тисяч сімнадцять грн.) 67 коп.;
стягнути з Господарського суду Донецької області суму невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, у розмірі, який установлений ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування обмежень, установлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2010 № 553-ІХ у розмірі 150 017 грн. (сто п'ятдесят тисяч сімнадцять грн. ) 67 коп.;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за квітень 2020 року у розмірі 21044.76 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем вказано, що у квітні-серпні 2020 року відповідач нараховував і сплачував щомісяця суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат та безпідставно і протиправно не застосував і не сплатив суддівську винагороду позивачеві щомісяця у повному обсязі, що призвело до протиправної несплати суддівської винагороди у розмірі 150017.67 грн. Зазначені дії відповідача призвели до порушення прав позивача на належне матеріальне забезпечення. При цьому, позивачем вказано, що згідно із статтею 130 Конституції України та частиною 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Водночас, 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, а саме: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)". Зазначений Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" набрав чинності 18 квітня 2020 року, після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 - №68.
Ухвалою суду від 02.06.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.
Представником відповідача Господарського суду Донецької області подано відзив, в якому відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідач як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без врахування положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Відповідач, Державна судова адміністрація України надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначивши, що відповідно до частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Зазначене питання було предметом розгляду Ради суддів України під час засідання, що відбулося 24.04.2020, за результатами якого прийнято відповідне рішення від 24.04.2020 № 22. У вказаному рішенні Ради суддів України зазначено, що обмеження, встановлені Законом № 553-ІХ, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення, розрахованих, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). Виплата суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення за період з 01.04.2020 по 17.04.2020 здійснювалася у повному обсязі за фактично відпрацьовані у місяці робочі дні/години, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат) відповідного працівника та без обмежень, встановлених Законом № 553-ІХ. Також Рада суддів України звернула увагу, що розрахунок суддівської винагороди слід здійснювати на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру, передбачені Законом № 553-ІХ, слід застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди. Частиною другою статті 152 Конституції України, частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, дія частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність 28.08.2020. Таким чином, у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. А тому, Господарський суд Донецької області, як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ).
Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області правом подання пояснень стосовно позову або відзиву на позов не скористався.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Позивач обіймає посаду судді Господарського суду Донецької області та у квітні-серпні 2020 року здійснювалось нарахування і сплата щомісяця позивачеві суддівської винагороди у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Так, згідно довідки від 26.04.2021 № 05-29/015/2021 суду про розмір суддівської винагороди розмір невиплаченої позивачці суддівської винагороди становить: у квітні 2020 року: 21044.76 грн. у травні 2020 року: 40705.00 грн.; у червні 2020 року: 44194.00 грн.; у липні 2020 року: 19214.78 грн.; у серпні 2020 року: 24859.13 грн.
Отже, за квітень-серпень 2020 року відповідач не нарахував і не сплатив позивачці суддівську винагороду у розмірі 150017.67 грн.
Позивач, не погодившись із бездіяльністю відповідачів стосовно виплати його суддівської винагороди в повному обсязі, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частинами 1-2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
У силу положень п.2 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.5 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
11 березня 2020 року Конституційним Судом України розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII та у п. 4.1. рішення № 4-р/2020 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалізації законів України, iнших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами i територіальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов'язань утверджується сутнiсть держави як соціальної i правової (абзаци другий, третій підпункту 3.2, абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008).
В той же час 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ (далі-Закон №553-ІХ), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, а саме: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».
Отже положення Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» неможливо розглядати як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивачки.
Крім того, рішенням Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX.
Як вбачається з матеріалів справи, виплата суддівської винагороди позивачу із застосуванням обмежень здійснювалась у період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року, а в подальшому виплата здійснювалась у повному обсязі без обмежень та відповідно до вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За таких обставин, виплачуючи позивачці суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання дій Господарського суду Донецької обалсті щодо нарахуванян та виплати позивачці суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) у розмірі, меншому аніж це передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" із застосуванням обмежень, установлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2010 № 553-1Х протиправними.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити фінансування для виплати Господарським судом Донецької області на користь позивачки суми невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 150017.67 грн. суд зазначає наступне.
Приписами ч.1 ст.149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відтак, слід дійти висновку про те, що саме Господарський суд Донецької області здійснює нарахування і виплату виключно у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, затвердженими відповідно до вимог Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити фінансування для виплати на користь позивачки суми невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 150017.67 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскільки нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу здійснює Господарський суд Донецької обалсті, та судом при розгляді справи встановлено, що в порушення вимог норм закону останній здійснив нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 10 мінімальних заробітних плат, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з Господарського суду Донецької області на користь позивачки суми невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 150017.67 грн.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за квітень 2020 року у розмірі 21044.76 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Під час розгляду справи встановлено, що обмеження розміру суддівської винагороди позивача здійснено відповідачем саме з 18 квітня 2020 року, а отже в квітні місяці воно тривало лише 12 календарних днів, а не місяць.
Відтак, негайне виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, саме в квітні є неможливим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць без зазначення конкретного календарного місяця.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код іпн. НОМЕР_1 ) до Господарського суду Донецької області (просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 03499901), Державної судової адміністрації України (м.Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795), третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області (м. Харків, вул. Базуліна, 18, ЄДРПОУ 37874947) про визнання дій протиправними та стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Господарського суду Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) у розмірі, меншому аніж це передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" із застосуванням обмежень, установлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2010 № 553-1Х
Стягнути з Господарського суду Донецької області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, у розмірі, який установлений ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування обмежень, установлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2010 № 553-ІХ у розмірі 150 017 грн. (сто п'ятдесят тисяч сімнадцять грн. ) 67 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зоркіна Ю.В.