м. Вінниця
21 липня 2021 р. Справа № 120/5337/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Компанієць Р.Р.
представників позивача: Грицуляка Т.П., Павлюка С.М.
представника відповідача: Чайки А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕНВІС"
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕНВІС" (далі - ТОВ «ГРЕНВІС» позивач) до Головного управління ДПC у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС» у списанні, у порядку визначеному для списання безнадійного податкового боргу, штрафних санкцій, нарахованих згідно податкових повідомлень рішень від 23.12.2020 №0039760416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 56419,83 грн та від 23.12.2020 №0039750416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 339278,59 грн, що залишилися несплаченими на дату повної сплати податкового боргу в сумі 564198,30 грн та 1696392,95 грн.
зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області списати, у порядку визначеному для списання безнадійного податкового боргу, штрафні санкції нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС», згідно податкового повідомлення рішення від 23.12.2020 №0039760416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 56419,83 грн, та від 23.12.2020 №0039750416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 339278,59 грн, що залишилися несплаченими на дату повної сплати податкового боргу в сумі 564198,30 грн та 1696392,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до вимог п. 2-3 підрозділу 10 розділ XX ПК України передбачено списання штрафних санкцій та пені, що залишились не сплаченими на дату повної сплати основної суми податкового боргу, що виник станом на 01.11.2020 та за умови сплати поточних податкових зобов'язань у повному обсязі. Враховуючи положення наведеного Закону, Товариство звернулося до податкового органу із заявою №9 від 18.01.2021, в якій просило провести списання застосованих штрафних санкцій по вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях.
За результатом розгляду цієї заяви, податковий орган листом №2508/6/02-32-04-08-18 від 12.02.2021 повідомив Товариство про те, що згідно даних інтегрованої картки платника податків «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» по коду платежу 14010100 борг в сумі 564198,30 грн та 1696392,95 грн погашений до 4 грудня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом №1072, тому оскільки сплата здійснена до набрання чинності відповідним законом (закон набув чинності 10.12.2020) підстав для списання штрафних санкцій та пені, що залишились не сплаченими на дату повної сплати основної суми податкового боргу, що виник станом на 01.11.2020 немає.
На думку позивача, відмова відповідача у списанні податкового боргу позивача є протиправною, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 18.06.2021 подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у відповіді на заяву платника, контролюючим органом зазначено, що відповідно до вимог п. 2-3 підрозділу 10 розділ XX ПК України передбачено, що у разі погашення у повному обсязі грошовими коштами платниками податків протягом шести місяців з дня набрання чинності Закону №1072 суми податкового боргу (без штрафних санкцій, пені, крім несплачених процентів за користування розстроченням/відстроченням), що виник станом на 1 листопада 2020 року, та за умови сплати поточних податкових зобов'язань у повному обсязі, штрафні санкції і пеня, що залишилися несплаченими на дату повної сплати такого податкового боргу, підлягають списанню у порядку, визначеному для списання безнадійного податкового боргу, за заявою платника податків. Оскільки згідно даних інтегрованої картки платника податків «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт , послуг)» по коду платежу 14010100 борг в сумі 564198 грн 30 коп. та 1696392 грн 95 коп. погашений до 4 грудня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом №1072, підстав для списання штрафних санкцій та пені, що залишились не сплаченими на дату повної сплати основної суми податкового боргу, що виник станом на 01.11.2020 немає. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.06.2021 судовий розгляд справи відкладено на 21.07.2021 о 12:30 год.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, викладених у позові, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність таких.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що відповідно акту перевірки №3525/02-32-0416/34122034 від 26.11.2020, Головним управлінням ДПC у Вінницькій області встановлено порушення позивачем пункту 57.1, 57.3 статті 57, пункту 50.1 статті 50, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України - несвоєчасно сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2019 року - вересень 2020 року.
Згідно з інтегрованої картки платника податків ТОВ «ГРЕНВІС» «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг)» по коду платежу 14010100 борг в сумі 564198 грн 30 коп. та 1696392 грн 95 коп. погашений до 4 грудня 2020 року.
На підставі акту перевірки №3525/02-32-0416/34122034 від 26.11.2020, відповідачем 23.12.2020 винесено податкові повідомлення-рішення №0039760416 та №0039750416, якими за порушення строків сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) застосовано штрафні санкції в розмірі 56419 грн 83 коп. та 339278 грн 59 коп. відповідно.
Позивачем повідомлено Головне управлінням ДПC у Вінницькій області про намір прийняти участь у процедурі, передбаченій п. 2-3 підрозділу 10 розділ XX ПК України, оскільки станом на 18.01.2021 ТОВ «ГРЕНВІС» повністю сплачено борг по грошових зобов'язаннях, що рахувалися станом на 01.11.2021.
За результатами розгляду заяви позивача, Головне управління ДПС у Вінницькій області листом від 12.02.2021 за №2508/6/02-32-04-08-18 повідомило, що оскільки вказана сума боргу в сумі 564198 грн 30 коп. та 1696392 грн 95 коп. по платежу 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг)» погашена до 4 грудня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом №1072, підстав для списання штрафних санкцій та пені, що залишились не сплаченими на дату повної сплати основної суми податкового боргу, що виник станом на 01.11.2020 немає
Не погодившись із такими діями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно пункту 15.1. статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно із підпунктами 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно підпункту 87.9. статті 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
З матеріалів справи суду вбачає, що податковий борг позивача виник на підставі податкових повідомлень-рішень форми «Н» від 04.08.2020 №0028195504, форми «Ш» від 17.12.2019 №0066395504, форми «Н» від 21.04.2020 №0015745504; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 10.04.2020 вх. №9075813094); податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 01.04.2020 №0003450514; податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 18.02.2020 вх. №9028400315) та за червень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 20.07.2020 вх. №9171576804); податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 17.01.2020 №0000660514; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 19.01.2020 вх. №9000259802) та за лютий 2020 (дата реєстрації в податковому органі 18.02.2020 вх. №9028436571); податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 20.08.2020 вх. №9206343368); уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 28.09.2020 вх. №9245447634); податкових повідомлень-рішень форми «ПН» від 17.01.2020 №0000670514 та форми «ПС» від 28.05.2020 №0017835504; податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 17.04.2020 нх№9083715863); уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2019 (дата реєстрації в податковому органі 18.12.2019 вх. №9305134887) та за вересень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 28.09.2020 вх. №9245447634); податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 (дата реєстрації в податковому органі 19.03.2020 вх. №9057701911), за жовтень 2019 (дата реєстрації в податковому органі 18.11.2019 вх. №9274335929); уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань і податку на додану вартість за грудень 2019 (дата реєстрації в податковому органі 19.12.2019 вх. №9305796084) та за червень 2020 (дата реєстрації в податковому органі 17.06.2020 вх. №91384478752); даних ІС «Податковий блок».
Згідно з інтегрованої картки платника податків ТОВ «ГРЕНВІС» «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг)» по коду платежу 14010100 погашений до 4 грудня 2020 року.
Підпунктом129.1.1 пункту 129 статті 129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
На підставі акту перевірки №3525/02-32-0416/34122034 від 26.11.2020, відповідачем 23.12.2020 винесено податкові повідомлення-рішення №0039760416 та №0039750416, якими за порушення строків сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) застосовано штрафні санкції в розмірі 56419 грн 83 коп. та 339278 грн 59 коп. відповідно.
У матеріалах справи наявна заява позивача про повідомлення Головного управлінням ДПC у Вінницькій області про намір прийняти участь у процедурі, передбаченій п. 2-3 підрозділу 10 розділ XX ПК України, оскільки станом на 18.01.2021 ТОВ «ГРЕНВІС» повністю сплачено борг по грошових зобов'язаннях, що рахувалися станом на 01.11.2021.
Однак, розглянувши подану позивачем заяву, відповідач відмовив у її задоволенні з тих підстав, що борг, що виник станом на 01.11.2021, був погашений до 4 грудня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом №1072.
Так, 10.12.2020 року набрав чинності Закон України від 04.12.2020 року № 1072-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - Закон №1072).
Законом №1072 підрозділ 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнено п .2-3, яким передбачено, що у разі погашення у повному обсязі грошовими коштами платниками податків протягом шести місяців з дня набрання чинності Закону №1072 суми податкового боргу (без штрафних санкцій, пені, крім несплачених процентів за користування розстроченням/відстроченням), що виник станом на 1 листопада 2020 року, та за умови сплати поточних податкових зобов'язань у повному обсязі, штрафні санкції і пеня, що залишилися несплаченими на дату повної сплати такого податкового боргу, підлягають списанню у порядку, визначеному для списання безнадійного податкового боргу, за заявою платника податків.
Суд зазначає, що метою Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" є впровадження додаткових заходів підтримки громадян та малого бізнесу у період дії посилених обмежувальних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
При цьому, положення цього пункту не застосовується щодо:
великих платників податків, що відповідають критеріям, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;
осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства;
осіб, щодо яких наявні судові рішення, що набрали законної сили, якими розстрочено (відстрочено) стягнення податкового боргу;
банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
осіб, які мають податковий борг з митних платежів;
осіб, які мають заборгованість зі сплати санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пені.
Штрафні санкції і пеня, що підлягають застосуванню та нарахуванню у зв'язку зі сплатою такого податкового боргу, не підлягають застосуванню та нарахуванню, а нараховані підлягають коригуванню до нульових показників.
Зі змісту наведеної правової норм вбачається, що законодавцем встановлено застосування положень п. 2-3 підрозділу 10 розділ XX ПК України у разі виконання платником податків наступного:
звернення платником податків до контролюючого органу за місцем обліку його податкового боргу із заявою в довільній формі про намір скористатись зазначеною нормою та зобов'язанням щодо сплати протягом шести місяців з дня набрання чинності Закону №1072 поточних грошових зобов'язань у повному обсязі;
погашення основної частини податкового боргу (без штрафних санкцій, пені, крім несплачених процентів за користування розстроченням/відстроченням) платником податків у повному обсязі;
погашення здійснено протягом шести місяців з дня набрання чинності Закону № 1072.
Отже, вказані положення податкового законодавства передбачають, що податковий борг платника податку, що виник станом на 1 листопада 2020 року може бути сплачений платником податку до 10.06.2021, а штрафні санкції та пеня, що залишилися не сплаченими на дату повної сплати такого податкового боргу підлягають списанню за заявою платника податків.
Період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів для платників податків, на соціальну підтримку яких спрямовано даний Закон, є однаковим для всіх суб'єктів господарювання.
Суть цього обмежувального строку полягає у тому, щоб наповнити бюджет коштами і прискорити погашення боргів наявних станом на 1 листопада 2020 року. Відтак визначальним є те, що сплата має бути здійснена самостійно платником податків, не пізніше ніж у піврічний строк з дати набрання чинності законом, щоб саме у такий короткий період врегулювати борги платників податків перед державою.
Такі висновки повністю узгоджуються з розділом 6 Пояснювальної записки «Прогноз впливу соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття відповідного Закону України», де вказано, що реалізація передбачених законопроектом положень дасть змогу підтримати платників податків, які зазнають суттєвих втрат внаслідок встановлення за рішенням Уряду України обмежувальних протиепідемічних заходів, сприятиме покращенню фінансового стану суб'єктів господарювання і громадян, послабленню адміністративного тиску на платників податків, оптимізації витрати часу податкових органів та ресурсів на погашення податкового боргу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що не може обмежуватись така соціальна підтримка для платників податків, які так само зазнали впливу періоду здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, але сплатили свої борги, що виникли станом на ту саму дату, раніше за інших.
Отже відмовляючи у списанні боргу товариству з тих підстав, що борг був погашений до 4 грудня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом №1072, контролюючий орган не врахував те, з якою метою його було прийнято прийнятого Закону №1072 та його суть.
Тому висновок відповідача щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ «ГРЕНВІС» про списання штрафу відповідно до податкових повідомлень-рішень, суд вважає протиправним.
Крім того, суд враховує норму пункту 56.21 статті 56 ПК України, згідно з якою, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Необхідність врахування цієї норми контролюючими органами підтверджено і у рішеннях Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) та від 07.07.2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява №39766/05).
В обох справах Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Відповідно, на думку Європейського суду з прав людини, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призвела до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (абзаци другий, третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 № 15-рп/2004).
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням наведеного та оскільки суд дійшов висновку про наявність протиправних дій з боку відповідача, які полягають у відмові Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС» у списанні, у порядку визначеному для списання безнадійного податкового боргу, штрафних санкцій, нарахованих згідно податкових повідомлень рішень від 23.12.2020 №0039760416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 56419,83 грн та від 23.12.2020 №0039750416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 339278,59 грн, що залишилися несплаченими на дату повної сплати податкового боргу в сумі 564198,30 грн та 1696392,95 грн, відповідача належить зобов'язати списати, у порядку визначеному для списання безнадійного податкового боргу, штрафні санкції нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС», згідно податкового повідомлення рішення від 23.12.2020 №0039760416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 56419,83 грн, та від 23.12.2020 №0039750416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 339278,59 грн, що залишилися несплаченими на дату повної сплати податкового боргу в сумі 564198,30 грн та 1696392,95 грн.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС» у списанні, у порядку визначеному для списання безнадійного податкового боргу, штрафних санкцій, нарахованих згідно податкових повідомлень рішень від 23.12.2020 року №0039760416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 56419,83 грн та від 23.12.2020 року №0039750416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 339278,59 грн, що залишилися несплаченими на дату повної сплати податкового боргу в сумі 564198,30 грн та 1696392,95 грн.
3обов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області списати, у порядку визначеному для списання безнадійного податкового боргу, штрафні санкції нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС», згідно податкового повідомлення рішення від 23.12.2020 року №0039760416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 56419,83 грн, та від 23.12.2020 року №0039750416 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 339278,59 грн, що залишилися несплаченими на дату повної сплати податкового боргу в сумі 564198,30 грн та 1696392,95 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕНВІС» судові витрати із сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області у розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕНВІС" (вул. Хутірська, 4, с. Криштопівка, Іллінецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34122034)
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 28.07.2021 року.
Суддя Мультян Марина Бондівна