про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
02 серпня 2021 р. Справа № 120/8442/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: Військової частини НОМЕР_1
до: ОСОБА_1
про: стягнення грошових коштів за речове майно
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за речове майно.
В прохальній частині позову позивач клопоче про поновлення строку звернення до суду, як на підставу пропуску строку, вказує на установлення на всій території України карантину.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як передбачено ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини вважаються спірними.
Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.
Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Правова оцінка зазначеному питанню надана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481цс18. Зміст висновку суду касаційної інстанції полягає у наступному: "спір за позовом військової частини до військовослужбовця (у тому числі звільненого зі служби) підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби".
Аналіз висновку Великої Палати Верховного Суду дає підстави вважати, що по - перше спір за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за речове майно є публічно - правовим, а по - друге виникає із відносин публічної служби.
Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, зазначаю, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суддя з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (заподіяння збитків).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2020 №88 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пп. "д" (через службову невідповідність) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок".
Позивач вказав, що відповідно до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Відповідно до довідки-розрахунку №4 від 16.04.2020 на відшкодування за недонос речового майна матроса ОСОБА_1 становить 5687,04 грн.
У наказі від 16.04.2020 №88 зазначено про проведення відрахування вартості обмундирування в сумі 5687,04 грн, обчислену пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.
Отже, із тексту позовної заяви та долучених до позовної заяви документів встановлено, що про наявність заборгованості, вказаної у позовній заяві, військовій частині було відомо ще з дня звільнення ОСОБА_1 зі служби, тобто з 16.04.2020.
Із відмітки поштового відділення на конверті в якому надіслано позовну заяву до суду встановлено, що позов здано на пошту з метою направлення до Вінницького окружного адміністративного суду 19.07.2021, тобто із істотним пропущенням місячного строку звернення до суду.
При цьому позивач зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX встановлено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Однак вказані твердження позивача оцінюються критично та відхиляються з огляду на наступне.
Статтею 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" встановлено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Отже, зазначеними вище положеннями встановлено строк, протягом якого винна особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності, а не строк, протягом якого особа може звернутися до суду про стягнення матеріальної шкоди, що є різними поняттями та регулюється різними нормами матеріального та процесуального права відповідно.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі № 140/6315/20.
З огляду на вищевикладене вважаю такі посилання позивача безпідставними, оскільки вказаними нормами Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX, передбачено строк, протягом якої особа може бути притягнута до відповідальності, тоді як строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди Законом не встановлені, а встановлені ч. 5 ст. 122 КАС України.
Щодо посилання позивача, на введення на території України карантину, як на можливу підставу для поновлення строку звернення до суду, зазначаю наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), від 16.06.2021 р. № 611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» карантинні заходи продовжено до 31 серпня 2021 року.
Відповідно до названих постанов Кабінету Міністрів України судочинство в Україні здійснюється в умовах карантину.
17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-IX), відповідно до якого пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС був викладений в новій редакції.
Відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Водночас позивачем не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду із цим позовом з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином та не надає доказів, які б підтверджували вказане.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 29.04.2021 у справі № 754/11751/20, від 28.04.2021 у справі № 200/14482/19-а.
З огляду на вищевикладене, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Відтак, причини на які зіслався позивач мотивуючи поновлення строку звернення до суду не є поважними та не можуть бути підставою для його задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, доходжу висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху. При цьому, військовій частині НОМЕР_1 надається строк для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій необхідно вказати підстави для поновлення строку, які б свідчили про наявність обставин, що могли б оцінюватися як об'єктивні, тобто такі, що не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, КАС України, суд -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що наведені у позовній заяві.
2. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за речове майно, залишити без руху.
3. Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені у мотивувальній частині ухвали суду.
4. Копію ухвалу направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна