27 липня 2021 р. Справа № 120/5542/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
01.06.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачці у зарахуванні до пільгового стажу при обчисленні пенсії періодів роботи свинаркою та дояркою (оператором машинного доїння) з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.01.1998 по 31.12.2001;
- зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивачки періоди роботи свинаркою та дояркою (оператором машинного доїння) з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.01.1998 по 31.12.2001 та призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 19.11.2020.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.11.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням від 17.12.2020 за № 11 Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовила у підтвердженні позивачці періоду роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.01.1998 по 31.12.2001, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки прізвище заявниці, яке вказано в первинних документах, не відповідає паспортним даним, також відсутні первинні архівні документи про встановлення норм обслуговування та їх виконання заявницею.
22.02.2021 позивачка повторно звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, додавши до неї необхідні документів. Однак рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 3 від 23.03.2021 позивачці повторно відмовлено у підтвердженні спірних періодів роботи з посиланням на відсутність первинних архівних документів про встановлення норм обслуговування та їх виконання заявницею. Крім того, відповідач зазначив, що з огляду на розбіжність написання прізвища заявниці в уточнюючій довідці від 28.09.2020 за № 01-14-595, до моменту додаткового уточнення в ході зустрічної перевірки, врахувати зазначену довідку для підтвердження пільгового стажу неможливо.
Позивачка вважає протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пільгової пенсії та зазначає, що згідно з пунктом 315 наказу Головного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.1998 "Про затвердження переліку типових документів" строк зберігання документів, в яких відображаються норми обслуговування корів та виконання встановлених норм, складає 3 роки. Тому, на думку позивачки, посилання відповідача про неможливість зарахування їй до пільгового стажу певних періодів роботи в зв'язку з невиконанням норм обслуговування корів та відсутністю фактичної кількості обслуговування корів є безпідставним. Крім того, наданими пенсійному органу довідками підтверджується наявність виходів (людино-днів), а із записів у трудовій книжці видно період, протягом якого позивачка працювала дояркою. Також позивачка звертає увагу, що факт роботи повний робочий день свинаркою (дояркою) в колгоспі підтверджується як записами в трудовій книжці, так і уточнюючими довідками.
Відтак позивачка вважає, що має право на призначення пільгової пенсії як доярці (оператору машинного доїння) зі стажем роботи понад 20 років, тоді як відповідач з надуманих причин надав відмову.
Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області матеріали пенсійної справи позивачки.
30.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що періоди роботи позивачки з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.01.1998 по 31.12.2001 неможливо зарахувати до пільгового стажу роботи, оскільки відсутні підтверджуючі первинні архівні документи про виконання позивачкою норм обслуговування тварин. Крім того, прізвище позивачки, яке вказане в первинних документах, не відповідає її паспортним даним.
На виконання вимог суду до відзиву на позовну заяву відповідач долучив матеріали пенсійної справи позивачки.
Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.
В період з 1992 року по 2001 рік позивачка ОСОБА_1 працювала свинаркою, що підтверджується записами у її трудовій книжці, архівними довідками від 28.09.2020 за №№ 01-14-595, 01-14-598, 01-14-599, від 28.10.2020 за № № 01-14-596 та 01-14-597, від 29.04.2021 за № 01-14-274, виданими архівним відділом Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області, та довідками сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля" № 47 від 26.10.2020 та № 48 від 13.11.2020 за № 48, що уточнюють особливий характер роботи позивачки.
Так, з наявних у справі доказів видно, що з 1985 року позивачка працювала в колгоспі ім. Леніна с. Гальжбіївка, на базі якого 13.05.1992 створено колективне сільськогосподарське підприємство "Колос".
12.02.2000 на базі реформованого КСП "Колос" створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра", з правонаступництвом і прийняттям боргових зобов'язань КСП.
12.02.2002 позивачку звільнено з СТОВ "Довіра" за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
В період з 01.04.2004 по 10.04.2005 та з 27.12.2005 дотепер позивачка працює оператором машинного доїння в СВК "Поділля".
У зв'язку з досягнення встановленого законом віку, 19.11.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії.
Рішенням від 17.12.2020 за № 11 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачці у призначенні пенсії, посилаючись на неможливість підтвердження періоду роботи позивачки з 01.01.1992 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.2001. Так, пенсійний орган зазначив, що в архівних довідках від 28.10.2020 № 01-14-596, які видані на підставі відомостей нарахування заробітної плати працівників колгоспу ім. Леніна, КСП "Колос" с. Гальжбіївка, де значиться ОСОБА_1 та вказана заробітна плата за квітень, з червня 1992 року по вересень 1994 року, за грудень 1994 року, за лютий, вересень 1995 року, з січня по липень, з жовтня по грудень 1996 року, з травня 1998 року по квітень 2000 року, з січня 2001 року по березень 2002 року, не вказані грошові одиниці та професія. Окрім того, у наданому позивачкою пакеті документів не зазначено даних про виконання заявницею встановлених норм обслуговування тварин за період роботи починаючи з 1992 року.
22.02.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи, додавши ряд необхідних документів.
Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 3 від 23.03.2021 позивачці повторно відмовлено у підтвердженні спірних періодів роботи з посиланням на відсутність первинних архівних документів про встановлення норм обслуговування та їх виконання заявницею. Крім того, відповідач зазначив, що з огляду на розбіжність написання прізвища заявниці в уточнюючій довідці від 28.09.2020 за № 01-14-595, до моменту додаткового уточнення в ході зустрічної перевірки, врахувати зазначену довідку для підтвердження пільгового стажу неможливо. Відтак позивачці відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.01.1998 по 31.12.2001, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка вважає протиправною відмову пенсійного органу у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті:
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За приписами частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зауважує, що на час звернення з заявою до відповідача щодо призначення пільгової пенсії, позивачка досягла встановленого законом віку та мала достатній стаж (більше 20 років на роботі свинаркою, дояркою (оператором машинного доїння)) для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 5 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV, який підтверджується трудовою книжкою, архівними довідками архівного відділу Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області та довідками сільськогосподарського виробничого кооператива "Поділля".
При цьому підставою для не зарахування відповідачем до пільгового стажу роботи позивачки періодів її роботи свинаркою, дояркою (оператором машинного доїння) з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.01.1998 по 31.12.2001 слугувала відсутність у господарстві документів, які б підтверджували факт встановлення норм обслуговування та їх виконання позивачкою.
Разом з тим суд вважає, що не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (і, як наслідок, відсутність відповідних підтверджуючих документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на відповідних підприємствах, де працювала позивачка, не може свідчити про невиконання нею таких норм, та не спростовує факту виконання позивачкою повний робочий день робіт за посадою свинарки, доярки (оператора машинного доїння).
Крім того, в архівній довідці Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області від 28.09.2020 за № 01-14-595 зазначено, що у книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 , яка працювала в колгоспі ім. Леніна, КСП "Колос" с. Гальжбіївка, де вказано, що її трудовий стаж становить:
1) колгоспниця:
- у 1985 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 188 (при мінімумі 180) та нараховано 585,30;
- у 1986 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 236 (при мінімумі 180) та нараховано 553,59;
2) повар:
- у 1987 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 275 (при мінімумі 260) та нараховано 639,44;
- у 1988 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 306 (при мінімумі 260) та нараховано 700,23;
- у 1989 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 12 та нараховано 394,03;
- у 1990 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 280 (при мінімумі 260) та нараховано 917,60;
- у 1991 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 305 (при мінімумі 260) та нараховано 1825,89;
3) свинарка:
- у 1992 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 270 (при мінімумі 260) та нараховано 43833,06;
- у 1993 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 364 (при мінімумі 260) та нараховано 1687892;
- у 1994 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 248 (при мінімумі 260) та нараховано 15818680;
- у 1995 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 2 (при мінімумі 260) та нараховано 440000;
- у 1996 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 187 (при мінімумі 260) та нараховано 681,59;
- у 1998 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 233 (при мінімумі 260) та нараховано 1281,64;
- у 1999 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 365 (при мінімумі 260) та нараховано 2105,70;
- у 2000 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 325 (при мінімумі 260) та нараховано 895,23;
- у 2001 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 324 (при мінімумі 260) та нараховано 1707,40;
4) рільнича бр.:
- у 2002 році, кількість відпрацьованих людино-днів за рік становить 133 та нараховано 615,32.
Суд зазначає, що Порядок № 637, на який посилається відповідач, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, в зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків).
Водночас підтвердженням того, що позивачка працювала повний робочий день свинаркою, дояркою (оператором машинного доїння) в колгоспі, яке змінювало свої назви більше 20 років, є запис в її трудовій книжці та наявні у матеріалах справи довідки, а саме архівні довідки від 28.09.2020 за № № 01-14-595, 01-14-598, 01-14-599, від 28.10.2020 за № № 01-14-596 та 01-14-597, від 29.04.2021 за № 01-14-274, видані архівним відділом Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області, та довідками від 26.10.2020 за № 47 та від 13.11.2020 за № 48, виданими сільськогосподарським виробничим кооперативом "Поділля", що відповідає вимогам законодавства та, на думку суду, не потребує інших способів доведення цього факту.
Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду щоодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії (постанови від 25.09.2018 у справ № 500/38/17 та від 06.03.2019 у справі № 152/224/17).
Оцінюючи існуючу невідповідність написання прізвища, імені та по батькові особи в архівній довідці та паспортних даних заявниці, суд звертає увагу, що довідка архівного відділу Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області від 28.09.2020 за № 01-14-595 видана саме ОСОБА_1 , про що в ній безпосередньо зазначено.
Тому в цій частині доводи відповідача суд вважає надуманими і такими, що є проявом надмірного формалізму.
Крім того, суд враховує, що згідно з наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.08.1998 № 41 "Про затвердження переліку типових документів", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.09.1998 № 576/3016, та наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 578/5 на підприємство покладається обов'язок зберігання архівних документів, які можуть бути використані для підтвердження законних прав громадян, зокрема на нарахування пенсій, різних видів матеріальної допомоги та компенсацій, інших виплат і пільг терміном у 75 років.
Отже, протягом вказаного періоду працівник вправі отримати відповідні архівні документи, тоді як окремі неточності в цих документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на призначення пенсії.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки архівної довідки позивачки та протиправно і з надуманих причин підстав відмовив у зарахуванні позивачці страхового стажу роботи на підставі вищезазначеної архівної довідки.
Таким чином, судом встановлено, що при зверненні за призначенням пенсії позивачка надала належним чином оформлені документи, які у своїй сукупності підтверджують наявність у неї понад 20 років пільгового стажу роботи дояркою, свинаркою.
Відтак вказані обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивачки права на пенсію відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності оскаржуваних рішень та дій, суд приходить до переконання, що відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті позивачці пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з незарахуванням до пільгового стажу періодів роботи свинаркою, дояркою (оператором машинного доїння) з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.01.1998 по 31.12.2001.
Отже, належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов'язання пенсійного органу призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 19.11.2020 (як просить позивачка і що не суперечить вимогам статті 45 цього Закону).
При цьому суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку зарахувати спірні періоди до пільгового стажу роботи позивачки.
Суд вважає, що у даному випадку предметом спору є відмова пенсійного органу у призначенні позивачці пільгової пенсії, а не у зарахуванні відповідних періодів до пільгового стажу роботи позивачки.
Тобто відмова відповідача у зарахуванні цих періодів до пільгового стажу при обчисленні пенсії повністю охоплюється відмовою у призначенні позивачці пільгової пенсії та є підставою для прийняття відповідного рішення. А оскільки правову оцінку таким діям відповідача надано у мотивувальній частині судового рішення, немає підстав додатково покладати на відповідача обов'язок щодо зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивачки, адже закономірно, що відповідач повинен це зробити на виконання рішення суду про зобов'язання призначити та виплачувати позивачці пенсію на пільгових умовах.
Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку з задоволенням позову, судові витрати позивачки на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас суд зауважує, що на користь позивачки підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивачки внаслідок неправомірних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено в користь позивачки, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується виключно зі способом захисту порушених прав позивачки.
Крім того, у даному випадку розмір компенсації судових витрат необхідно визначати виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладені у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 19 листопада 2020 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2);
2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Повне рішення суду складено 27.07.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович