м. Вінниця
02 серпня 2021 р. Справа № 120/2445/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповаловоїт Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат,
Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просив:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 36 678,73 грн.;
стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати на судовий збір у сумі 2270 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з відповідачем був достроково розірваний контракт через невиконання освітньої програми, а він відрахований з Інституту через неуспішність, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати Міністерству оборони України в особі Інституту витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Оскільки відповідач з сумою про відшкодування витрат не згоден та відмовився добровільно відшкодувати витрати, пов'язані із навчанням у сумі 36 678,73 грн., а тому позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
13.04.2021 року позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, судом відповідно до вимог ч.3 ст.171 КАС України направлено запит до адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області та до органу місцевого самоврядування.
З урахуванням зазначеного, вирішення питання про відкриття провадження у справі відкладалося до моменту отримання судом відповіді на запит, які надійшли до суду від адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області 07.04.2021 року та органу місцевого самоврядування 23.04.2021 року.
Ухвалою суду від 27.04.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
18.05.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що при укладені контракту з Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” позивач був неповнолітнім, про що повідомив позивача та надав документи про свою особу, тобто позивач був обізнаний про те, що він є неповнолітнім.
На думку позивача, контракт не породив для нього матеріального зобов'язання за ним, так як був укладений без згоди батьків, з порушенням ч. 1 ст. 32 ЦК України, якою передбачено, що неповнолітня особа крім правочинів, передбачених ст. 31 цього Кодексу щодо права вчиняти дрібні побутові правочини, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років у відповідності ч.2 ст. 32 Кодексу вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Також відповідач вказує, що він є неповнолітньою особою з багатодітної сім'ї, що підтверджуються довідкою про склад сім'ї від 07.05.2021 р. №131, наданою Чуківською сільською радою, також він не працює, тому не має власних доходів та майна.
Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
04.06.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що на момент укладання контракту про навчання відповідачу виповнилося 17 років, що відповідає віковому критерію для укладання особою контракту про навчання, встановленим законом. У зв'язку з цим, посилання на ст. 32 ЦК України є необгрунтованим.
Відтак, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
14.06.2021 року відповідач подав заперечення на відповідь позивача на відзив.
15.06.2021 року відповідач подав додаткове заперечення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 072-вк від 28.05.2021 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 14.06.2021 року по 30.06.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до наказу ректора Національного університету "Одеська морська академія" від 17.08.2020 р. № 981 ОСОБА_1 зараховано на навчання до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на 1-й курс за денною формою навчання на 2020-2021 навчальний рік за ступенем вищої освіти бакалавр за державним замовленням для Збройних Сил України. Спеціальність підготовки: 255 Озброєння та військова техніка; спеціалізація: берегове ракетно-артилерійське озброєння.
Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 17.08.2020 р. № 160 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та присвоєно військове звання "матрос".
17.08.2020 року між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та матросом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов'язався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом, відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом ректора Національного університету "Одеська морська академія" від 16.02.2021 р. № 224 відраховано курсанта 1 курсу - ОСОБА_1 за академічну неуспішність.
Згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 18.02.2021 р. № 5-РС (по особовому складу) достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) з ОСОБА_1 , через систематичне невиконання умов контракту військовослужбовця та звільнено з військової служби, як такого якому не виповнилося 18 років.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 19.02.2021 р. № 34 матроса ОСОБА_1 , колишнього курсанта 1 навчального курсу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", з 19.02.2021 року виключено із списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та всіх видів забезпечення, а із продовольчого забезпечення за Каталогом продуктів харчування з 20.02.2021 року, направлено для зарахування на військовий облік до Немирівського РТЦК та СП м. Немирів Вінницької області.
Цим же наказом оголошено суму до відшкодування за час навчання у Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" у розмірі 36678,73 грн., з яких: грошове забезпечення - 2057,39 грн.; продовольче забезпечення - 12776,18 грн.; речове забезпечення - 20033,12 грн.; медичне забезпечення - 0,00 грн., забезпечення тимчасового розміщення (проживання) за час навчання 1812,04 грн. Надано строк 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, які пов'язані з навчанням.
Повідомлення про суму, яка підлягає відшкодуванню за час навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" у розмірі 36 678,73 грн. відповідач отримав 19.02.2021 року, із вказаною сумою та добровільним її відшкодуванням не погоджується.
У добровільному порядку відповідач вказані кошти не відшкодував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути їх у судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Юридичний спір в даній справі виник з приводу несплати відповідачем у добровільному порядку витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями ч.6 ст.2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти) є видом військової служби.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч.3 ст.24 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів “д”, “е”, “є”, “з”, “и” пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до пп."ж" п.2 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Відповідно до п.2 Розділу І Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти).
Згідно із п.23 Положення № 1153/2008 контракт про навчання набирає чинності з дня призначення особи на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Контракт про навчання припиняється (розривається), а курсант відраховується з вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти:
- за рішенням керівника вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти за наявності підстав, передбачених підпунктами "б", "г", "д", "е", "є", "з" та "і" пункту 1, підпунктами "б", "г", "д", "е", "є", "ж" та "з" пункту 2, підпунктами "б" та "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- з ініціативи курсанта за наявності підстав, передбачених підпунктами "б", "ґ", "ж" пункту 1, підпунктами "б" та "ґ" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п.36 Положення № 1153/2008).
Пунктом 227 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі припинення (розірвання) контракту про навчання у випадках, передбачених пунктом 36 цього Положення, військовослужбовці звільняються з військової служби, за винятком тих курсантів чоловічої статі, які не вислужили встановленого строку строкової військової служби або були прийняті на навчання під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за контрактом (крім випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати) врегульований Порядком відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964 (далі - Порядок № 964).
За змістом п.2 Порядку № 964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ та Службі зовнішньої розвідки.
Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки (п.3 Порядку № 964).
Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (п.4 Порядку № 964).
Пунктом 8 Порядку № 964 передбачено, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.
На виконання п.3 Порядку № 964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 р. № 419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок № 863/14130), яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання).
Пунктом 2.1 Порядку № 863/14130 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно пп.2.1.1 Порядку № 863/14130 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.
Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пп.2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 Порядку № 863/14130 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
Згідно п.2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Як вбачається з матеріалів справи, за період навчання з 17.08.2020 по 19.02.2021 сума витрат, яка підлягає відшкодуванню за час навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" становить 36678,73 грн., з її розміром, складовими та строком сплати відповідача ознайомлено у встановленому законом порядку.
Зазначена сума підтверджується відповідними довідками-розрахунками наданими позивачем.
Факт нарахування відповідачу грошового забезпечення за період навчання підтверджується довідкою-розрахунком щодо вартості виплаченого грошового забезпечення.
Отже, позивач надав усі належні докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".
Пунктами 7-8 Порядку № 964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 р. по справі № 1.380.2019.002683.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчив навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", відрахований з нього, згідно з вимогами ч.10 ст.25 Закону 2232-XII, останній зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".
У свою чергу, станом на момент подання позовної заяви, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у сумі 36678,73 грн. суду не надано.
Щодо посилань відповідача на відсутність обов'язку відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у закладі вищої освіти, як члена багатодітної сім'ї, суд зазначає наступне.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України "Про охорону дитинства", а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Частиною 10 статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що здобувачі фахової передвищої та вищої освіти із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави. Студентам, які є дітьми з інвалідністю та особами з інвалідністю I-III групи, студентам із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", включаючи студентів з багатодітних сімей, призначається соціальна стипендія та може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога.
Державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України (ч.15 ст.19 Закону України "Про охорону дитинства" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин)).
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.16 ст.19 Закону України "Про охорону дитинства" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин)).
Таким чином, суд зазначає, що надання особі статусу "дитини з багатодітної сім'ї" та гарантії держави щодо забезпечення йому державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах, не звільняє від обов'язку відшкодовувати витрати держави, пов'язані з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту.
Також суд критично відноситься до тверджень відповідача, що контракт про проходження військової служби (навчання) укладений з ним неправомірно, без згоди його батьків та не тягне за собою таких правових наслідків як відшкодування витрат, а тому є нікчемним. Так, відповідно до ст. 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи, які мають повну загальну середню, професійно-технічну або вищу освіту віком від 17 років до 30 років, у тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби, та не мають військових звань офіцерського складу, - на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, у тому числі тих, що здійснюють підготовку осіб на посади сержантського та старшинського складу.
Аналогічного змісту норми містяться і у п.13 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Таким чином, на момент укладення контракту відповідачу виповнилося 17 років, що відповідає вимогам, встановленим Законом, який є спеціальним щодо регулювання спірних відносин.
Перелік прав осіб від 14 до 18 років, визначений ст.32 Цивільного кодексу, не є вичерпним і абсолютним, а може регулюватися і іншими законами.
Зокрема, ст.187-188 Кодексу законів про працю встановлює можливість роботи та укладення відповідно трудового договору осіб віком від 16 років та прирівнює їх у трудових відносинах до повнолітніх громадян.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ст.33 ЦК неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.
Крім того, на час винесення рішення у даній справі відповідач досяг 18 років і є повнолітнім.
Також, ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Що стосується клопотання відповідача про закриття провадження у справі, так як даний спір є приватно-правовим та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, то Велика Палата Верховного суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 810/2610/16 зробила висновок, про те, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Такий висновок Великої Палати Верховного Суду в силу положень ст.242 КАС України є обов'язковим для врахування судами при розгляді справ зазначеної категорії.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Щодо стягнення з відповідача на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрат на судовий збір в сумі 2270 грн., суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Беручи до уваги відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судовий збір на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" стягненню із відповідача не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 36 678, 73 грн. (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 73 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 02.08.2021
позивач: Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (код ЄДРПОУ 26614030вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029,)
відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна