Постанова
Іменем України
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 759/2735/18
провадження № 51-5203км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080005259, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кравцівка Царичанського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від
22 січня 2018 року за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до 850 грн штрафу,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 185 КК - до позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів
ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК - остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та 850 грн штрафу, який виконувати самостійно.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк 2 роки та відповідно до ст. 76 КК на нього покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 червня, 03 та 22 серпня 2017 року близько 02:00 з гаражних боксів
№ НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , що на території автогаражного кооперативу «Сокіл-2» на вул. Туполєва, 1-А в м. Києві, вчинив крадіжки майна відповідно
ОСОБА_8 на суму 9000 грн, ОСОБА_9 на суму 9650 грн та ОСОБА_10 на суму 2100 грн.
Крім того, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за незакінчений замах на таємне викрадення з гаражного боксу № НОМЕР_4 майна ОСОБА_11 на суму 500 грн, вчинений 05 січня 2018 року близько 08:40.
Київський апеляційний суд 23 липня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання за ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Постановлено на підставі ч. 4
ст. 70, ст. 72 КК покарання, призначене за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року, виконувати самостійно.
У решті вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК. При його обранні апеляційний суд не врахував усіх пом'якшуючих обставин та даних про особу засудженого, що призвело до призначення йому явно несправедливого покарання. Вважає вирок апеляційного суду таким, що не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Крім того, на думку захисника, апеляційний суд під час постановлення вироку порушив вимоги ст. 367 КПК щодо таємниці наради суддів, оскільки проголошував вирок довше за часом, ніж перебував у нарадчій кімнаті.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 має бути залишений без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів ікваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК захисник у касаційній скарзі не оспорює.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з'ясувавши думку учасників судового провадження щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювалися, з'ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз'яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК є правильною.
Що стосується призначеного апеляційним судом покарання засудженому ОСОБА_6 , то колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 50 КК метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також ст. 414 КПК встановлено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання апеляційний суд, зокрема, урахував, що засуджений на момент вчинення інкримінованих злочинів судимостей не мав, щиро розкаявся у вчиненому, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання. З огляду на ці обставини ОСОБА_6 призначено покарання у мінімальній та близьке до мінімальної межі санкції за вчинені злочини, а при визначенні остаточного покарання за їх сукупністю на підставі ст. 70 КК застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що порівняно з іншими (принцип повного чи часткового складання) є більш м'яким.
Водночас, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, апеляційний суд правильно звернув увагу та врахував ту обставину, що ОСОБА_6 вчинено декілька злочинів проти власності. При цьому вчинені вони після того, як в іншому кримінальному провадженні до суду був направлений обвинувальний акт по його обвинуваченню у вчиненні замаху на грабіж (ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 186 КК). Отже, наведене свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість.
Крім того, апеляційним судом правильно враховано й застосування приводів до обвинуваченого, який ухилявся від суду, та оголошення його в розшук під час розгляду справи щодо нього місцевим судом.
За таких обставин апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалюючи новий, дійшов правильного висновку про те, що призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК не буде відповідати загальній меті покарання, визначеній ст. 50 КК.
Погоджуючись із висновками апеляційного суду та підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що призначене ОСОБА_6 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість, як про це зазначено у ст. 414 КПК, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_6 . Суд не встановив.
Доводи захисника щодо порушень апеляційним судом вимог ст. 367 КПК є неприйнятними.
Як видно з журналу судового засідання, після останнього слова обвинуваченого суд апеляційної інстанції вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, після виходу з якої апеляційним судом було негайно проголошено вирок. Будь-яких обставин, які б свідчили про порушення апеляційним судом вимог ст. 367 КК під час перебування в нарадчій кімнаті, не встановлено.
Таким чином, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370 КПК щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення.
З огляду на викладене, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3