Ухвала
02 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 283/174/20
провадження № 61-11807ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, Малинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький), про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину,
15 липня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування норм права, зазначаючи окремі приклади постанов Верховного Суду та стверджуючи про необґрунтоване відхилення клопотання про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справі.
Проте, посилаючись на окремі приклади постанов Верховного Суду, заявник не конкретизував підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, а зазначаючи про наявність підстав для скасування судових рішень, які передбачені пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявник не обґрунтував цю підставу касаційного оскарження, не конкретизував яких саме доказів чи іншого клопотання це стосується, а також як це вплинуло на повноту та об'єктивність розгляду справи.
Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки судовий збір за подання касаційної скарги сплачено не в повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Заявник оскаржує судове рішення за наслідком розгляду позовних вимог, що мають одночасно майновий характер (про стягнення аліментів) та немайновий (про визнання батьківства).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат. але не більше ніж за шість місяців.
Станом на 1 січня 2020 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений 2 102 грн.
Згідно з підпунктом 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ставка за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті у розмірі 3 363,20 грн (2 102 х 0,4 х 2 х 200/100).
Заявником сплачено 1 816 грн судового збору.
Отже, за подання касаційної скарги заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1 547,20 грн (3 363,20 - 1 816).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.
Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Отже, заявник має надати копії касаційної скарги та доданих матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко