Ухвала
Іменем України
30 липня 2021 року
м. Київ
справа № 146/561/21
провадження № 61-12710ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності в порядку спадкування,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України.
У червні 2021 року, не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2021 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року повернуто заявникові.
Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2 270 грн, та стягнено з неї вказану суму в дохід Державного бюджету України.
У липні 2021 ОСОБА_1 повторно звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року повернуто заявникові.
Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 4 540 грн, та стягнено з неї вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, у якій неодноразово використані принизливі, глумливі, образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом, є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист її прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року необхідно відмовити з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційним судом встановлено, що в тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 використовувала лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема виражала явну неповагу до судді першої інстанції, який постановив ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року, до суддів Вінницького апеляційного суду, та відображала своє зневажливе ставлення до судової гілки влади загалом.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого зазначала, що: «складається таке враження, що українське законодавство начебто надає переважне право без черги суддям позивачам ухвалювати миттєво рішення та миттєво відкривати провадження. Тобто цей факт дає підстави вважати, що коли я не є суддею, то питання про відкриття провадження повинно вирішуватись не через день, а через рік.»; «суд першої інстанції, займаючись марнотратством та деребаненням державних коштів, свідомо ухвалюють будь-які свої безглузді ухвали з метою відтягнути розгляд моєї заяви в установлений законом термін»; «дуже чесну та справедливу ухвалу Томашпільського районного суду від 28 травня 2021 року…»; «… звільнити мене від сплати судового побору …»; «… особі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв'язку з їхньою залежністю та категорично забороняю їм розглядати мою апеляційну скаргу та взагалі до неї доторкатися».
До апеляційної скарги заявником було додано аркуш паперу з текстом під назвою «Пам'ятка про обов'язки та відповідальність суддів (ВИВЧИ ТА ЗАПАМЯТАЙ)» та аркуш паперу з тестом під назвою «Кримінальна статистика та справжнє обличчя українського судочинства».
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 17 червня 2021 року вже зверталася до суду апеляційної інстанції з аналогічною апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2021 року визнано звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та зловживаннями процесуальними правами. Апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Таким чином, звертаючись вдруге до апеляційного суду з однаковими апеляційними скаргами на одне і теж судове рішення, використовуючи при цьому в кожній з них некоректну лексику, яка має цинічний (зневажливо-знущальний характер), апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається зловживання процесуальними правами.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У частинах третій - четвертій статті 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
З метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.
Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Частиною першою статті 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з частинами першою - другою статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0, 3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Отже, звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, у якій неодноразово використані принизливі, глумливі, образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист її прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення їй апеляційної скарги на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2021 року.
Крім того, з метою запобігання в подальшому зловживанням заявником процесуальними правами, враховуючи систематичність та цинічність дій ОСОБА_1 щодо виявлення неповаги до суду, апеляційним судом застосовано заходи процесуального примусу - стягнено в дохід державного бюджету штраф в розмірі двох прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року становить 2 270 грн, тобто у розмірі 4 540 грн (2 270 х 2 = 4 540).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року слід відмовити з підстав, встановлених частиною четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко