Ухвала
02 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 501/3604/18
провадження № 61-10020ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
16 червня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання документу, що підтверджує сплату судового збору та зазначення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вищевказаної ухвали Верховного Суду 06 липня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку уточнену редакцію касаційної скарги і клопотання, в якому просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», постанови .
Дослідивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але
не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами
є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком
до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої
чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх
чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними
чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати
на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки заявником не надано належних доказів для вирішення питання про зменшення розміру сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Дадана до клопотання Довідка Пенсійного України містить індивідуальні відомості про застраховану особу за 2011-2018 роки, що не може слугувати підтвердженням майнового стану заявника на момент подання касаційної скарги у 2021 році.
Саме посилання в уточненій редакції касаційної скарги на пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» також не може слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року, в справі № 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у визначеному в ухвалі Верховного Суду від 24 червня 2021 року розмірі.
Крім того, у новій редакції касаційної скарги, поданої на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 червня 2021 року, заявник указує, що положення частини першої статті 389 ЦПК України не зобов'язують його указувати постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом. Так, заявник вважав за необхідне послатися на недослідження апеляційним судом доказів у справі.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
З огляду на те, що заявник не зазначає, який правовий висновок щодо застосування норми права не було враховано апеляційним судом, зазначені вище обставини не є підставою касаційного оскарження в розумінні положень ЦПК України, відтак і посилання на недослідження судом зібраних у справі доказів не можуть бути враховані судом.
Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи те, що недоліки касаційної скарги не усунуто, суд дійшов висновку про наявність підстав продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 127, 183, 260 ЦПК України
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, указаних в ухвалі Верховного Суду від 24 червня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко