28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 295/63/19
провадження № 61-12567ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої знищенням майна,
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та Моторно транспортного страхового бюро України, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь різницю між страховою виплатою та реальною майновою шкодою, завданою знищенням автомобіля в розмірі 24 944,97 грн, з ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану моральну шкоду 10 000,00 грн, з яких 7 530,37 грн - з ОСОБА_1 та 2 469,63 грн - з МТСБУ. Вирішити питання про стягнення судових витрат: стягнути з ОСОБА_1 за правничу допомогу 7 700,00 грн та судовий збір у сумі 1 921 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 червня 2018 року з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 завдана майнова шкода у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, який згідно з висновком експерта не підлягає відновлювальному ремонту, тобто автомобіль знищено. ОСОБА_2 завдані легкі тілесні ушкодження. Розмір майнового збитку, завданого ОСОБА_2 внаслідок пошкодження його автомобіля у ДТП, складає 74 337,64 грн, що підтверджується висновком судового експерта від 02 липня 2018 року № 62. ОСОБА_1 , як власник автомобіля марки «Dacia Logan», д н з НОМЕР_1 , не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому 07 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. МТСБУ 22 грудня 2018 року здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 49 392,67 грн. Позивач вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між реальними збитками та виплаченою сумою страхового відшкодування, яка становить 24 944,97 грн. Розмір моральної шкоди обґрунтований тим, що у зв'язку із втратою автомобіля ОСОБА_2 зазнав душевних страждань та переживань, порушено його нормальні життєві умови, що зумовлено втратою автомобіля та неможливістю придбати новий. Наразі він з вини винуватця ДТП продовжує витрачати час для захисту своїх порушених прав. Потерпілий втратив доходи, оскільки автомобіль ним використовувався для роботи.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 19 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 000,00 грн майнової шкоди та у відшкодування моральної шкоди - 3 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 серпня 2020 року змінено, доповнивши резолютивну частину реченням наступного змісту: «Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 пошкоджений автомобіль марки: Daewoo Nexia DOHC, реєстраційний № НОМЕР_2 , двигун №-, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 після відшкодування останнім майнової шкоди».
20 липня 2021 року (згідно відмітки на поштовому конверті) ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких мотивів.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У пункті 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Справа № 295/63/19 є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній становить 34 944,97 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» цього показника на рівні 2 270,00 грн складає 227 000,00 грн (100 х 2 270,00).
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що зазначена справа є малозначною, однак касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (не враховано висновки Верховного Суду у справах №№ 753/21303/16-ц, 908/1051/16, 826/1216/16, 759/4907/18), справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача.
Проте скаржник не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для відповідача. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального, неврахування висновків Верховного Суду є виконанням вимог процесуального закону (статті 389, 392 ЦПК України) щодо змісту касаційної скарги і не вказують на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої знищенням майна.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Крат