28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 185/6617/20
провадження № 61-12517ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом
до КП «Павлоградтеплоенерго» про захист прав споживачів, в обґрунтування якого зазначив, що з 04 серпня 2018 року він є власником квартири
АДРЕСА_1 .
У період з 15 липня 2016 року до 06 грудня 2018 року він був власником
3/8 частки квартири АДРЕСА_2 . Право власності на частку у вказаній квартирі набув у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4
на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року. Даним рішенням суду також визнано право власності за ОСОБА_2 у поряду спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4 на 3/8 частки та за ОСОБА_3 на ј частку квартири.
ОСОБА_1 зазначив, що спадкодавцю - ОСОБА_4 на момент її смерті належало ѕ частини вищевказаної квартири, а інша 1/4 частка квартири належала ОСОБА_3 . Отже, квартира
АДРЕСА_2 у період формування боргу
за комунальну послугу з теплопостачання була спільною частковою власністю ОСОБА_3 , якому з 02 червня 2002 року до 06 червня 2018 року належала
ј частка та ОСОБА_4 , якій ѕ частки квартири належало у період
з 02 червня 2002 року до смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на 06 грудня 2018 року - дату продажу цієї квартири, заборгованість
за теплопостачання становила 19 757,47 грн.
06 грудня 2018 року державним нотаріусом Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , який діяв зі згоди піклувальника ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_2 .
Пунктом 4 договору відчуження зазначено, що на дату укладання договору, заборгованість з комунальних платежів відсутня. Однак, як згодом з'ясувалось це не відповідало дійсності, оскільки станом на дату укладання договору відчуження квартири, існувала заборгованість за спожите теплопостачання
у розмірі 19 757,47 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 05 травня 2020 року у справі № 185/11216/19 суд зобов'язав
КП «Павлоградтеплоенерго» виключити із суми заборгованості за комунальну послугу з теплопостачання у кв. АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_7 борг у розмірі
19 757,43 грн попередніх співвласників квартири, який виник до 06 грудня
2018 року. Позивач вважає, що своїм рішенням, суд, фактично вказав, що борг
за спожите теплопостачання у розмірі 19 757,43 грн у кв.
АДРЕСА_2 є боргом
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..
У серпні 2020 року ОСОБА_1 отримав рахунок-повідомлення № 5734
за комунальні послуги за липень 2020 року відносно належній йому квартирі
АДРЕСА_1 , власником якої він
є лише з 04 серпня 2018 року, з якого убачається, що за квартирою позивача
є заборгованість за теплопостачання у розмірі 19 757, 43 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно покладено борг з квартири
АДРЕСА_2 на його квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати
КП «Павлоградтеплоенерго» виключити із суми заборгованості ОСОБА_1
за послуги КП «Павлоградтеплоенерго» з теплопостачання в кв.
АДРЕСА_1 , заборгованість в розмірі 19 757,47 грн, яка виникла за період з 01 січня
2002 року до 01 грудня 2018 року за квартирою
АДРЕСА_2 .
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 19 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, позов задоволено.Зобов'язано
КП «Павлоградтеплоенерго» виключити із суми заборгованості ОСОБА_1
за послуги КП «Павлоградтеплоенерго» з теплопостачання в квартирі
АДРЕСА_1 , заборгованість в розмірі 19 757,47 грн, яка виникла за період з 01 січня
2002 року до 01 грудня 2018 року внаслідок несплати послуг з постачання теплової енергії співвласників квартири
АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
22 липня 2021 року Поташников Є. В., який діє в інтересах
КП «Павлоградтеплоенерго», надіслав засобами поштового зв'язку
до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року
та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.
В касаційній скарзі КП «Павлоградтеплоенерго» просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями
від 27 липня 2021 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Дослідивши матеріали касаційної скарги КП «Павлоградтеплоенерго» Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню,
з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі
ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу
в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.
Позовні вимоги в даній справі заявлені з підстав порушення положень Закону України «Про захист прав споживачів» із ціною позову, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*250=567 500,00 грн), а отже дана справа
є малозначною.
При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією
з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права
на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.
Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення
у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає,
що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням вказаного, оскільки КП «Павлоградтеплоенерго» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України
та інші заявлені клопотання.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська