Провадження: 2/484/1009/21
Справа: 484/2076/21
(заочне)
02 серпня 2021 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Закревського В.І.
за участі секретаря судового засідання Фартушняк Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вялової Ірини Михайлівни до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Адвокат Вялова І.М., що діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 , вказавши на таке.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2008 року, посвідченого Сулімою В.Ф. приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №3632.
Після реєстрації шлюбу 14.02.2009 між ОСОБА_3 , донькою позивачки, з відповідачем, останній 17.03.2009 року був зареєстрований у спірній квартирі, належній позивачці.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.01.2021 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано.
У вищевказаній квартирі, зареєстровано двоє осіб: її донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але фактично проживає одна її донька.
Як зазначає позивач, відповідач на даний час зареєстрований за вищевказаною адресою, хоча фактично, з квітня 2020 року та по даний час в зазначеній квартирі не проживає та не з'являвся, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, особистих речей його немає, що підтверджується актом про непроживання особи за місцем реєстрації, складеного Об'єднанням співласників багатоквартирного будинку "Єдність чотирьох" від 31.05.2021 року.
Оскільки відповідач не є членом сім'ї власника квартири, спірним житлом не користується, тому право користування житловою площею спірної квартири - сервітут, що був встановлений в його інтересах на період перебування у шлюбі з донькою позивачки припинилося. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321, 383, 391 ,401, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України представник позивачки просить суд визнати відповідача по справі таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В судове засідання представник позивачки та позивачка не з'явилися, до суду надали письмову заяву у якій просять справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримали та просять задовольнити у повному обсязі, не заперечують проти винесення заочного рішення.
Відповідачу за місцем реєстрації надсилалася заказна кореспонденція з повідомленням про день та час розгляду справи, і отже суд вважає, що про судове засідання він повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги, що відповідач в судове засідання не з'явився і від нього не надійшло повідомлення про розгляд справи у його відсутності, тому справа розглядається заочно.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Так, дійсно позивачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2008 року, посвідченого Сулімою В.Ф. приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №3632, належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями вказаного договору, витягу з Державного реєстру правочинів від 07.11.2008 року №6721312, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Первомайським МБТІ 11.11.2008 року №20881734 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.10.2020 року №229892926 (а.с. 6-9).
Згідно домової книги для прописки громадян, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 у вищевказаній квартирі, зареєстровано двоє осіб:донька позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та колишній чоловік доньки відповідач по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10-12).
Відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.01.2021 року у справі №484/4221/20 шлюб, зареєстрований 14.02.2009 року у відділі РАЦС Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис №06, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого АДРЕСА_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої АДРЕСА_3 , розірвано. Після розірвання шлюбу доньці позивачки відновлено дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 (а.с.13).
Як вбачається з відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Первомайська Миколаївської області, наданих виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області від 10.06.2021 року та акту про непроживання особи за місцем реєстрації, складеного Об'єднанням співласників багатоквартирного будинку "Єдність чотирьох" від 31.05.2021 року, відповідач ОСОБА_2 за зареєстрований в спірній квартирі, але не проживає з 10.04.2020 року (а.с. 14, 16).
З аналізу норм чинного законодавства можна дійти висновку про те, що особи, які проживають в житлових приміщеннях, що знаходяться в приватній власності громадян, відносяться до двох основних категорій: члени сім'ї власника житла та тимчасові мешканці й орендарі, тобто особи, що прописані та проживають на підставі дозволу власника чи договору оренди приміщення.
У ході розгляду справи встановлено, що відповідач є колишнім членом сім'ї позивача, та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_4 на підставі дозволу власника позивача у справі.
Доказів на підтвердження зворотного в розпорядження суду відповідачем не надано.
Отже, в даному випадку, відносини, що виникли між сторонами у справі щодо права користування житлом, мають речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення останніх повинно відбуватися згідно з вимогами ст. 406 ЦК України, зокрема, сервітут може бути припинений в разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Як зазначає ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1 ст. 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Конституцією (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира (стст.379, 382 ЦК).
Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Виходячи з положень ст.ст. 401-405 ЦК України між сторонами у даній справі виникли правовідносини щодо права користування чужим майном (сервітут), в яких позивач є власником майна, а відповідач особою, яка користується сервітутом.
Однією з підстав припинення сервітуту п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України визначено припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Таким чином, обставини, які були підставою для встановлення сервітуту припинились, в зв'язку з чим позивач, як власник майна, вправі ставити питання про припинення сервітуту шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним майном.
Крім того, за правилом ч. 2 ст. 406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідач будучи зареєстрованим у спірній квартирі, однак фактично не проживаючи в ній порушує право позивача вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном, а також покладає на ОСОБА_1 додаткові матеріальні витрати по оплаті комунальних платежів, а тому вимога про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 247, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 15, 316-317, 391, 401-406 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вялової Ірини Михайлівни, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків для подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу або заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача - адвокат Вялова Ірина Михайлівна, місце знаходження: вул. Театральна 21, м. Первомайськ Миколаївська область.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 02.08.2021 року
Суддя: