Справа № 203/889/21
Провадження № 1-кп/0203/605/2021
02 серпня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030002140 від 10.12.2020 року, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, -
В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030002140 від 10.12.2020 року, відносно ОСОБА_5 за ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що обвинуваченим під час іспитового строку вчинено кримінальні правопорушення, за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років, у зв'язку з чим, останній може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, ОСОБА_5 може впливати на потерпілих, свідків, він офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Також існує ризик знищення, схову або спотворення будь-яких з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування не встановлене місце знаходження всіх викрадених речей та цінностей. Прокурор наголосив, що передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшилися.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Мотивували клопотання тим, що на цей час відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України, обвинувачений досить тривалий час знаходиться під вартою, що є невиправданим та обраний запобіжний захід може бути пом'якшено. Захисником зазначено, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, має дружину, в той час як прокурором зазначено, що він неодружений, має постійне місце проживання, належно виконує свої процесуальні обов'язки. Також зазначив, що відсутність офіційного працевлаштування не може вважатись беззаперечним доказом неможливості отримання ним законних доходів. Підстав вважати, що обвинувачений буде впливати на потерпілих, свідків немає. Зауважив, що ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, стороною обвинувачення не доведений, а тяжкість вчиненого злочину, в якому обвинувачується його підзахисний, не може вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою.
Потерпіла ОСОБА_7 , представник потерпілих ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити.
Заслухавши заявлені клопотання, думку учасників провадження щодо них, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
30 червня 2021 року ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, при цьому судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд вважає, що на даний момент перелічені ризики продовжують існувати.
Так, дослідження доказів судом триває, допитано тільки потерпілих та частину заявлених стороною обвинувачення свідків, тому, враховуючи стадію судового розгляду, серйозність пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, існує висока вірогідність, що перебуваючи на волі обвинувачений матиме змогу впливати на свідків з метою змін або викривлення їх показань, а тому ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшився та не перестав існувати.
При вирішенні питання про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177КПК України враховано позицію Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» у якій зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Так, ОСОБА_5 , який раніше судимий за вчинення злочину проти власності, обвинувачується у скоєнні у період іспитового строку злочинів, один з яких також є особливо тяжким злочином проти власності, за яке передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності.
Крім того, ОСОБА_5 на момент вчинення інкримінованих злочинів не був працевлаштований, законних джерел доходів не мав, тому є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення задля прибутку, що встановлює наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обставини, на які посилається сторона захисту в обґрунтування заявленого клопотання щодо наявності міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого, постійного місця проживання, не є самодостатньою підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки встановлені ризики є реальними, продовжують існувати. Окрім того, такі обставини існували і на момент вчинення інкримінованих злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
З приводу тривалості судового провадження, про що заявляється захисником, суд зазначає, що складність даного кримінального провадження, соціальний інтерес до злочинів, наслідки цих злочинів, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, поведінка учасників кримінального провадження об'єктивно узгоджується з критеріями розумності строків кримінального провадження, визначеними ст.28 КПК України.
Крім того, на підтвердження відсутності підстав для подальшого тримання під вартою, захисник зазначив, що особи, з якими ОСОБА_8 вчиняв інкримінований злочин були засуджені за іншою статтею, тому підозра є необґрунтованою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд зауважує, що на даному етапі судового розгляду не оцінюються докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Щодо наявності ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що прокурором не доведено його наявність.
Таким чином, суд, з урахуванням наявності ознак преваги суспільних інтересів над інтересами забезпечення поваги до особистої свободи, прийшов до висновку, що наразі немає підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, так як злочин вчинено із застосуванням насильства .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30 вересеня 2021 року включно.
В клопотанні захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1