Справа № 202/1208/21
Провадження № 2/202/1335/2021
Іменем України
30 липня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
головуючої судді: Бєсєди Г.В.
за участю секретаря: Голобородько О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що відповідно до кредитного договору від 07.02.2008 року договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт надає банку право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартними формами є «Умови та Правила надання банківських послуг та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Банк виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У свою чергу відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 19.01.2021 року має заборгованість у загальному розмірі 23 552, 10 грн., з яких: 4 350 грн. - заборгованість за кредитом; 19 202, 10 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що банк не ознайомлював його з Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та Правил, які були надані до позовної заяви та він не погоджувався з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Також зазначав, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду. Наголошував, що наданий представником позивача розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості перед акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк».
Представник позивача надав відповідь на відзив в якому зазначив, що сторонами при укладенні було обумовлено усі істотні умови, що підтверджується заявою позичальника, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами. Наголошували, що банком надано до суду виписку з карткового рахунку, з якого вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та відповідач користувався грошовими коштами. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Окрім цього наголошували, що заява - анкета містить процентну ставку у розмірі 2% на місяць (24 % на рік).
Представником ОСОБА_1 надано заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що надана відповідачем виписка з карткового рахунку не є належним доказом наявності заборгованості відповідача, а зазначені представником позивача операції щодо розрахунку, зняття грошових коштів та поповнення кредитного рахунку відповідачем не здійснювались.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність.
Представник ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без їх участі.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 07.02.2008 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банк.
В анкеті-заяві позичальника від 07.02.2008 року зазначена відсоткова ставка у розмірі 2 % на місяць.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.
Строк спливу дії картки є кінцевим строком дії кредитного договору.
Згідно заяви на отримання кредиту ОСОБА_1 видано кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії якої за анкетою-заявою та довідкою банку становить до жовтня 2010 року.
З урахуванням викладеного, обґрунтованими є заявлені банком позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та нарахованих до жовтня 2010 року інших платежів за кредитом.
Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи те, що сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).
Враховуючи те, що строк дії картки встановлено до жовтня 2010 року, саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення тіла кредиту та нарахованих до жовтня 2010 року інших платежів за кредитом.
Кредитор звернувся до суду із позовом в лютому 2021 року, тобто поза строком позовної давності, заявленої відповідачем у відзиві на позовну заяву, а тому у цій частині суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.
Платіж позичальника у червні 2018 року розміром 300, 40 грн. пропущену позовну давність не перериває, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Разом з тим, обставини внесення ОСОБА_1 коштів на оплату зобов'язань за кредитом у червні 2018 року розміром 300, 40 грн. та визнану цим платежем частину зобов'язань (прострочений борг, поточний, заборгованість за конкретний платіжний період) за кредитом із належних та допустимих доказів у справі судом не встановлено.
За таких обставин переривання позовної давності визнанням позичальником частини боргу не відбулося.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року справа № 569/13606/17.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку щодо спливу позовної давності за вимогами банку, а тому у задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» слід відмовити.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 76-81, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: Г.В. Бєсєда