36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про залишення заяви без руху
02.08.2021 Справа № 917/1200/21
Суддя Паламарчук В.В., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про визнання неплатоспроможним боржника - фізичної особи
26.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглянувши заяву та додані до заяви документи, господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення заяви без руху, з огляду на такі обставини.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Судом встановлено, що в порушення вимог ч. 3 ст. 116 КУзПБ, ОСОБА_1 до заяви в про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені нею у вказаній заяві, та наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу, зокрема:
- не надано документів, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця. До заяви доданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10023397002 від 22.08.2020, який містить відомості про припинення статусу ФОП Діденко Оксани Валеріївни, однак у ньому приховані відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, що не дає можливості ідентифікувати особу. Крім того, заявник в заяві зазначає, що ніколи не мав статусу ФОП та відомості з доданого витягу річної давності.
- Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, конкретизований список кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Так, заявником надано суду конкретизований список кредиторів, проте, останній місить у собі загальну суму грошових вимог відповідних фінансових установ без обов'язкового окремого зазначення суми неустойки (штрафу, пені), у зв'язку із чим відповідний список не може братись судом до уваги як належний доказ виконання п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
- Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором.
На виконання зазначених положень заявником надано суду відповідну інформацію, зокрема, з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб'єкта, станом на 20.08.2020, тоді як до суду із відповідною заявою ОСОБА_1 звернулася 26.07.2021, тобто, майже через рік після отримання відповідних відомостей. Ураховуючи зазначене, відповідна інформація не може братись судом до уваги, як належний доказ виконання п. 6 ч. 3 ст. 116 Кодексу, оскільки станом на час звернення заявника до суду вона не є актуальною.
- Так, у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає про наявність в останньої транспортного засобу, на підтвердження чого надала суду лист Територіонального сервісного центра МСЦ МВС №5341 від 30.07.2020 (тобто, також з даними річної давності) та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Однак, заявником вказано про наявність відповідного транспортного засобу, проте, ані місцезнаходження ані місця зберігання майна ОСОБА_1 зазначено не було.
- Згідно п. 8 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Так, на виконання зазначених вимог, заявником надано роздруківку з Приват 24, де не зазначено номеру рахунку та інших обов'язкових даних, а відтак, вона не може братись судом до уваги, як належний доказ, який підтверджує наявність у заявника відповідного рахунку. Щодо наданих заявником банківських виписок суд зазначає, що із їх змісту неможливо встановити наявність (відсутність) грошових коштів у заявника.
Разом із цим, заявником не надано доказів та не зазначено у своїй заяві про наявність (відсутність) рахунків, відкритих за кордоном.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявником не дотримано вимоги п. 9 ч. 2 ст. 116 КУзПБ.
- інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини подана станом на 04.07.2020 р.
- не надано належних доказів (договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Заявник зазначає, що у нього наявна заборгованість перед 14 кредиторами, проте до матеріалів заяви додано 4 договори з кредитними установами. Крім того, до заяви додана роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій, яка не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Судом встановлено, що до заяви ОСОБА_1 не подано доказів сплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Заявник, посилаючись на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі № 910/726/20, додав до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відповідно до якого заявник ОСОБА_1 , (Сторона-2) вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 12-и місяців у сумі 2973,75 грн. щомісячно, на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Проаналізувавши вказане, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Станом на 01.07.2021 відносно заявника ОСОБА_1 провадження у справі про неплатоспроможність не відкрито.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Згідно із до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Таким чином, грошова винагорода арбітражного керуючого є заробітною платою за виконання ним своїх повноважень.
Разом із цим, суд зазначає, що безоплатна праця забороняється Конституцією України та прирівнюється до рабства, в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародних актів.
Частиною 2 ст. 30 КУзПБ, зокрема, встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3 ст. 116 Кодексу).
Отже, обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ч. 3 ст. 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Таким чином, порядок сплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією чітко врегульований ч.2 ст.30 Кодексу і не допускає подвійного тлумачення.
Водночас, виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абз. 5 ч. 2 ст. 30 Кодексу).
У свою чергу, із змісту наданого договору, а саме, п.п. 3.1, 3.3, вбачається, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 35685,00грн за три місяці виконання повноважень (у розмірі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання повноважень ОСОБА_2 , починаючи за дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією). ОСОБА_1 , вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 12 місяців у сумі 2973,75 грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Проаналізувавши зазначені положення договору, суд дійшов висновку, що заявник та арбітражний керуючий фактично домовились про розстрочення сплати грошової винагороди, що як зазначалось вище, ані Кодексом, ані іншими діючими нормами законодавства не передбачено.
До того ж, за змістом ст. 123 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність відповідні рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів, а відтак, положення договору про те, що оплата грошової винагороди здійснюється до моменту прийняття комітетом кредиторів певного рішення, яке також не передбачено приписами ч. 8 вказаної статті, є таким що не відповідає чинному законодавству України.
Отже, зважаючи на те, що заявником не надано суду відповідних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, суд дійшов висновку про недотримання заявником положень п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
- Крім того, п. 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 115 Кодексу боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6000,00грн.
Отже, розмір прострочених зобов'язань заявника перед кредитором (кредиторами) повинен становити не менше 180 000,00грн (6 000х30=180 000).
Так, у своїй заяві ОСОБА_1 , вказує на те, що остання має заборгованість перед 14-тьма фінансовими установами у загальному розмірі 205271,89грн.
На підтвердження зазначеної обставини, заявником надано суду відповідні паспорт споживчого кредиту, договори про надання коштів у позику та графіки платежів, проте, зазначені документи не можуть братись судом до уваги, як такі, що самостійно підтверджують вищевказану підставу звернення до суду (п. 1 ч. 2 ст. 115 Кодексу), оскільки із їх змісту неможливо встановити розмір саме простроченого зобов'язання ОСОБА_1
- Згідно п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Проте, заявником також не надано суду доказів, які підтверджують обставини, визначені у п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу.
- Пунктом 3 ч. 2 ст. 115 Кодексу передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо ухвалену постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.
Проте, заявником не надано суду ані відповідної постанови державного (приватного) виконавця про відсутність у ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернено стягнення, ані доказів, які б вказували на відсутність такої постанови.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником при зверненні до суду не дотримано вимог, встановлених ст. 116 КУзПБ.
Згідно ч. 1 ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявником було подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 , час для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 12, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 Кодексу, суд,-
1. Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишити без руху.
2. Запропонувати заявнику протягом трьох днів з дня отримання ним цієї ухвали усунути недоліки заяви, що вказані в мотивувальній частині даної ухвали.
3. У разі невиконання заявником п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст..ст.235,255 ГПК України).
Суддя В.В. Паламарчук